Рішення № 33646616, 20.09.2013, Красноперекопський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим

Справа № 110/3516/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" вересня 2013 р.

Красноперекопський міськрайонний суд АР Крим

у складі: судді Шевченко О.В.

при секретарі Пошивай Н.В., Бєлковій Н.М.

за участю позивача ОСОБА_1

представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2

відповідача - ОСОБА_3

представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Красноперекопськ АР Крим цивільну справуза позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зобов'язання не перешкоджати в користуванні та володінні житловим приміщенням,

ВСТАНОВИВ :

14.08.2013 року ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом, остаточно уточнив який, до ОСОБА_3 в якому просить зобов'язати відповідачку не перешкоджати їй користуватись та володіти домоволодінням НОМЕР_2 по АДРЕСА_1, а саме не приходити у зазначене домоволодіння без її згоди.

Позовні вимоги мотивовані тим, що їй на праві власності належить ? частка вищевказаного домоволодіння. В домоволодіння проживає її син ОСОБА_7 із співмешканкою ОСОБА_3. ОСОБА_3 зареєстрована за іншою адресою, але проживає та приходить у належний їй будинок. На неодноразові вимоги звільнити займане житло, не реагує. Вироком Красноперекопського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 25.03.2013 року ОСОБА_3 була визнана винною по ст. 125 ч.1 КК України за завдання їй тілесних ушкоджень. Оскільки ОСОБА_3 не звільняє жиле приміщення, просить зобов'язати відповідачку не перешкоджати їй користуватись та володіти домоволодінням НОМЕР_2 по АДРЕСА_1 шляхом не приходити у зазначене домоволодіння без її згоди.

Представник позивача - ОСОБА_2 у судове засідання з'явився, позов підтримав наполягає на його задоволені.

Відповідач ОСОБА_3 з позовом не згодна, просить відмовити у задоволені позову. Пояснила, що вона не проживає у будинку який належить ОСОБА_1, худобу та птицю не тримає у цьому будинку. Вона приходить у гості до ОСОБА_7.

Представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 з позовом не згоден, просить відмовити у задоволені позову.

Свідок ОСОБА_7 суду пояснив, що ОСОБА_5 являється його матір'ю, відносини з нею погані. ОСОБА_3 його співмешканка. Відносини між його матір'ю та ОСОБА_3 погані. ОСОБА_3 не проживає у будинку його матері, а тільки приходить до нього у гості.

Свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 суду пояснили, що вони являються суміжними сусідами ОСОБА_7, вони проживають в будинку НОМЕР_1, а ОСОБА_7 у будинку НОМЕР_2. Вони бачать ОСОБА_3 яка приходить у гості до ОСОБА_7. Припускають, що вона ночує у будинку НОМЕР_1 розташованому по АДРЕСА_1. Худоби та птиці у двору не має. Їм нічого не відомо про наміри власника будинку ОСОБА_5 продати або перебудувати будинок.

Вислухавши представника позивача - ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, та її представника - ОСОБА_4, свідка ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Частиною 2 ст. 386 ЦК України встановлено, що власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Частиною 3 ст. 10 і частиною 1 ст. 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до частини 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 212 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 є власником ? частки будинку НОМЕР_2 розташованої по АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину та ? частки цього будинку на підставі договору дарування (а.с.3-7, 31).

Згідно з довідкою виконкому Ішуньскої сільської ради Красноперекопського району АР Крим від 27.08.2013 року та по-господарської книги Ішуньскої сільської ради у будинку зареєстрований ОСОБА_7 (а.с.32-34)

Вироком Красноперекопського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 25.03.2013 року, який набрав чинності 14.05.2013 року (а.с.8), ОСОБА_3 визнано винною по ч.1 ст. 125 КК України та їй призначено покарання у вигляді 60 годин громадських робіт. Вирішено питання щодо цивільного позову. Згідно з обставинами події, що мале місце 16.06.2012 року, а саме сварки між ОСОБА_3, та ОСОБА_5 вбачається, що ОСОБА_3 знаходячись у домоволодіння НОМЕР_2 розташованої по АДРЕСА_1 завдала ОСОБА_5 тілесних ушкоджень.

Будь-яких доказів на підтвердження того, що ОСОБА_3 перешкоджає ОСОБА_5 користуватись та володіти її власністю, а саме будинком НОМЕР_2 розташованої по АДРЕСА_1, проживає у зазначеному домоволодінні, чинить їй перешкоди у користуванні та володінні власністю, позивач всупереч вимогам частини 3 ст. 10 і частини 1 ст. 60 ЦПК України суду не надала.

За таких обставин суд вважає, що позивач не довів наявність підстав передбачати можливість порушення її права власності відповідачем і необхідність застосування для захисту цього права способів, передбачених ст. 317, 319, 321, 391 ЦК України, а тому у задоволені позову слід відмовити.

Згідно з ч.4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Статтею 3 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до змісту ст. 11, 15 ЦПК України цивільні права й обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист. Захист же цивільних прав - є передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст. 16 ЦК України.

Враховуючи, що позивач обрала для захисту свого порушеного права саме спосіб зобов'язання не перешкоджати в користуванні та володінні житловим приміщенням шляхом не приходити до домоволодіння без згоди власника, який не відповідає способу захисту порушеного права, тому у задоволені позову слід відмовити також з цих підстав.

Питання щодо судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 88 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.10,11,60,88,212,213,215 ЦПК України, ст. ст. 3, 11, 15, 16, 317, 319, 321, 386, 391 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зобов'язання не перешкоджати в користуванні та володінні житловим приміщенням, - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення виготовлено 23.09.2013 року.

Суддя: О. В. Шевченко