Постанова № 33643315, 10.09.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

10 вересня 2013 року Справа № 918/108/13-г

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Маціщук А.В.

судді Олексюк Г.Є. ,

судді Петухов М.Г.

за участю представників сторін:

позивача - пред-ка ОСОБА_1 (пост.дов.ВРА № 821900 від 02.11.2010 р.)

відповідача - пред-ка ОСОБА_2 (пост.дов.ВТЕ № 473718 від 18.06.2013 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача на рішення господарського суду Рівненської області від 25.02.13 р.

у справі № 918/108/13-г (суддя Кочергіна В.О. )

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

про стягнення 301984,00 грн.

в с т а н о в и в :

Відповідно до рішення господарського суду Рівненської області від 25.02.2013 р. у справі № 918/108/13-г задоволено позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення 301984,00 грн. Підлягає до стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 301984,00 грн. заборгованості, 6039,68 грн. витрат по оплаті судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач фізична особа-підприємець ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення по відмову у задоволенні позову.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник пояснює, що про існування судового рішення він випадково дізнався 23.05.2013 р., оскільки поштова кореспонденція суду надсилалася на адресу, за якою він не зареєстрований. На думку скаржника, позивачем сфальсифіковано документи, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги, і позивач приховав від суду той факт, що розрахунки за отриманий відповідачем товар проведені повністю.

Посилаючись на норми Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", скаржник стверджує, що судом першої інстанції неправомірно не було витребувано у позивача такі первинні документи, які б підтверджували факт одержання товару відповідачем, як довіренність, без якої не могла бути створена накладна. Натомість, судом першої інстанції було визначено лише накладну на отримання товару як первинний документ, що є підставою для виникнення зобов'язань.

Скаржник звертає увагу, що товар доставлявся на склад відповідача транспортом позивача, і водії, які були матеріально-відповідальними особами, отримували оплату за поставлений товар готівкою, що не суперечить умовам договору. Факт проведення оплати поставленого товару, на думку скаржника, підтверджується відповідними підписами в журналі отриманих товарно-матеріальних цінностей та їх оплати.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує її доводи, вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення. Зазначає, що на оригіналах накладних на видачу товару, які підписані постачальником та покупцем, відсутні будь-які відмітки про оплату товару. Крім того, позивач вказує, що постановою НБУ № 32 від 09.02.2005 р. встановлено граничний розмір готівкового розрахунку протягом одного дня - 10000 грн. Розрахунки на суму, що перевищує 10000 грн. здійснюються лише в безготівковій формі. З урахуванням того, що відповідач особисто отримав товар на суму 301984,00 грн., єдиним доказом проведення його оплати має бути платіжне доручення, яке в матеріалах справи відсутнє.

Також позивач звертає увагу, що оскільки відповідач самостійно отримав товар, довіреність на отримання товару не була потрібна.

Крім того, позивач у відзиві зазначає, що про час і місце розгляду справи відповідач був повідомлений за адресою, вказаною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

У судовому засіданні 10.09.2013 р. представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, вважає оскаржуване рішення незаконним та необґрунтованим, а тому просить скасувати його та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Представник позивача заперечив доводи апеляційної скарги з підстав, наведених у відзиві. Вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Пояснив, що водії позивача не є матеріально-відповідальними особами та не уповноважені отримувати кошти у готівковій формі за поставлений товар. Наполягає, що відповідач самостійно отримав товар на складі позивача, а тому довіреність на отримання товару від нього не вимагалась.

Також представник позивача у судовому засіданні, крім пояснень по суті спору, подав заяву про відмову від касаційної скарги на ухвалу Рівненського апеляційного господарського суду від 24.07.2013 р. про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Крім того, у судовому засіданні представник позивача подав письмове клопотання про витребування доказів - податкових декларацій фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 за 2010-2012 роки. Усно пояснив, що саме такі документи беззаперечно підтвердять факт господарської операції.

Колегія відхиляє заявлене клопотання про витребування доказів з ураховуванням такого. Позивач жодним чином не обґрунтував, чому такі докази не були надані чи не витребовувалися під час розгляду справи судом першої інстанції відповідно до ч.1 ст.101 ГПК України. Крім того, колегія суддів вважає, що податкові декларації фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 за 2010-2012 роки не можуть бути належними і допустимими доказами у даній справі, оскільки за формою податкова декларація містить відомості про загальну кредиторську заборгованість відповідача, і не підтвердить заборгованість за конкретним зобов'язанням, тоді як наявні у матеріалах справи докази є достатніми для висновку по суті спору.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. При цьому апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 01.10.2009 р. підприємцями ОСОБА_3 (як продавцем) та ОСОБА_4 (як покупцем) укладений договір купівлі-продажу № N-09/053 /а.с.10-11/, відповідно до якого продавець зобов'язався в порядку та на умовах, визначених договором, передати у власність покупця сантехнічні вироби та меблі для ванної кімнати (продукція) для використання її у підприємницькій діяльності, а покупець зобов'язався в порядку та на умовах, визначених договором, прийняти й оплатити продукцію.

Відповідно до п.1.2 договору загальна кількість продукції, її дольове співвідношення (асортимент) за видами, розміром визначаються у видаткових накладних і в погоджених продавцем заявках покупця в тому числі в усній формі, що додаються до цього договору і є його невід'ємними частинами. Кількість продукції сторони встановили у грошовому вираженні - чотириста п'ятдесят тисяч гривень. Асортимент і кількість продукції на кожну партію встановлюється сторонами у погоджених ними письмових або усних заявках, специфікаціях.

Умовами п.2.1 договору передбачено, що поставка продукції здійснюється окремими партіями. Продавець відвантажує продукцію на адресу покупця за договірними цінами, що обумовлені на дату отримання продукції.

Відповідно до п.2.2. договору продукція доставляється за домовленістю сторін. Навантаження продукції проводиться продавцем і за його рахунок, розвантаження - покупцем за власний рахунок. Пунктом 2.3 договору встановлено, що при необхідності, за взаємним погодженням, продукція доставляється покупцю транспортом продавця.

Згідно з п.7.1 оплата продукції покупцем здійснюється по передоплаті або по факту одержання продукції на складі продавця.

Відповідно до пункту 7.2 договору форма розрахунків: безготівкова, готівкова, банківським переказом або внесенням покупцем готівки в касу продавця.

Згідно з п.8.2 договору продукція вважається прийнятою по кількості і якості - згідно з кількістю і якістю одиниць, зазначених у видатковій накладній та підписаній обома сторонами.

Відповідно до умов п.11.1 договір набуває чинності в день підписання його обома сторонами і діє по 31 грудня 2009 року, включно. Відповідно до п.11.2 договору якщо жодна із сторін не заявить про свій намір щодо розірвання договору за один місяць до закінчення терміну його дії, договір вважається продовженим на один рік.

Пунктом 11.4 договору визначено, що одна із сторін мас право розірвати даний договір, сповістивши про це другу сторону не менше, ніж за 14 (чотирнадцять) днів до строку, що передбачає розірвання. В частині розрахунків договір вважається розірваним за умови повної оплати суми коштів за одержані товари, роботи, послуги.

Договір підписаний обома сторонами та скріплений печаткою продавця підприємця ОСОБА_3

Після 31.12.2009 р. жодна зі сторін не заявила про намір розірвати договір відповідно до п.п.11.1-11.2. цього договору.

На виконання умов договору продавець/позивач за накладними на видачу № 364 від 06.07.2010 р. та № 38 від 02.09.2010 р. передав покупцю/відповідачеві, а останній - прийняв продукцію - сантехнічні вироби та меблі для ванної кімнати на загальну суму 301984 грн. /а.с.12-13/.

Товар прийнятий відповідачем без зауважень, що підтверджується його підписами на накладних та підтверджено в поясненнях, наданих суду першої та суду апеляційної інстанцій. Зокрема, такі пояснення містять заява відповідача про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами / а.с.56-57/, апеляційна скарга відповідача і не заперечувалось представником відповідача в судовому засіданні 10.09.2013 р./а.с.167 зв./.

Отже відповідач/покупець прийняв продукцію відповідно до умов п.8.2 договору.

Зазначені накладні є первинними документами, які містять необхідні реквізити відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (з подальшими змінами), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого Мінюстом України 05.06.1995 р. за № 168/704, тому є належними доказами того, що фактично відбулась господарська операція (в даному випадку - передача/прийняття товарів за договором купівлі-продажу) і, відповідно - є доказами зобов'язання відповідача перед позивачем за ст.509 ЦК України та ст.ст.173-174,193 ГК України.

Покупець/відповідач грошового зобов'язань щодо оплати отриманого товару не виконав, докази оплати суду не надані.

Претензія позивача від 27.11.2012 р. з вимогою про оплату заборгованості за поставлений товар в сумі 301984,00 грн., направлена відповідачу цінним листом /а.с.14-15/, залишена останнім без реагування.

Отже, на умовах договору № N-09/053 від 01.10.2009 р. між сторонами відбулись правовідносини з купівлі-продажу, які регулюються нормами гл.54 Цивільного кодексу України та гл.30 Господарського кодексу України. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст.193 ГК України, ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до норм ст.530 ЦК України зобов'язання має бути виконане у встановлений строк (термін). Якщо строк/термін виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З урахуванням наведених норм та умов п. п.7.1 договору вимога про стягнення заборгованності в сумі 301984,00 грн. є підставною і правомірно задоволена судом першої інстанції.

Колегія суддів оцінює критично твердження відповідача про виконання грошового зобов'язання шляхом оплати готівкою повної вартості одержаної продукції з урахуванням такого.

На підтвердження своїх доводів відповідач надав суду апеляційної інстанції примірники накладних на видачу № 364 від 06.07.2010 р. на суму 160239 грн. /а.с.102-103/ та № 38 від 02.09.2010 р. на суму 141745 грн. /а.с.104-105/, які містять розписки водіїв ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про отримання готівкових коштів в сумах 63000 грн., 141745 грн., 97239 грн. та 253000 грн. як оплату за поставлену по зазначеним накладним продукцію.

Колегією суддів враховано наступне:

- господарські зобов'язання мають виконуватись сторонами відповідно до закону, інших правових актів та договору. Умовами п.7.2 договору купівлі-продажу сторони передбачили можливість розрахунків у тому числі готівкою, зокрема, внесення готівки в касу продавця. Разом з тим, відсутні допустимі докази виконання касової операції. Відповідно до постанови Національного Банку України № 32 від 09.02.2005 р. встановлено граничний розмір готівкового розрахунку протягом одного дня - 10000 грн. Розрахунки на суму, що перевищує 10000 грн., мають здійснюватись лише в безготівковій формі. Отже, відсутні докази виконання господарського зобов'язання в установлений законом спосіб;

- крім того, відсутні будь-які докази на підтвердження повноважень ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на одержання від підприємця ОСОБА_4 коштів як виконання оплати за договором купівлі-продажу (угоди, довіреності тощо). Зокрема, договором купівлі-продажу, не обумовлено такої підстави для передачі покупцем/відповідачем коштів водіям. Також відсутні документи на підтвердження відповідних зобов'язань ОСОБА_5 та ОСОБА_6 передати кошти позивачеві. При цьому примірники накладних № 364 від 06.07.2010 р. та № 38 від 02.09.2010 р. /а.с.12-13/, надані суду позивачем, відповідних відміток (ідентичних розписок) не містять;

- відсутні будь-які докази одержання/передачі цих коштів підприємцем ОСОБА_3

Враховуючи вищенаведені обставини в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що розписки про одержання коштів, вчинені на примірниках накладних, які надані суду відповідачем, не є допустимими доказами виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором купівлі-продажу. З тих же підстав не може факт проведення оплати поставленого товару бути підтверджений підписами в журналі отриманих товарно-матеріальних цінностей та їх оплати, який належить відповідачеві.

Оскільки інші докази виконання оплати 301984 грн. відсутні, доводи скаржника є необгрунтованими і не спростовують висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду.

Також колегія суддів не приймає до уваги пояснення скаржника про те, що він не був повідомлений про час і місце розгляду справи, оскільки такі пояснення спростовані матеріалами справи.

Так, відповідно до частини другої статті 17 та статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру (зокрема, про місцезнаходження), були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. При цьому, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою. Відповідно до норм вказаного Закону, саме на фізичну особу-підприємця покладено обов'язок реєстрації зміни свого місцезнаходження.

Відповідно до п.3.1 постанови Пленуму Вищого господарського Суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця відповідно до ст.58 Господарського кодексу України (ч.1 ст.128 названого Кодексу). Таким чином, місцезнаходження (місце проживання) відповідача у випадках, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, визначається за даними його державної реєстрації як суб'єкта господарювання.

Адреса відповідача, на яку надсилалася поштова кореспонденція суду, підтверджена даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Враховуючи, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Тому невручення процесуального документа, направленого судом стороні за належною адресою, та повернення рекомендованої кореспонденції поштою по закінченню терміну зберігання /а.с.19-20, 32-33/ не свідчить про невиконання судом обов'язку щодо повідомлення учасників процесу про вчинення процесуальних дій, оскільки матеріали справи містять докази вчинення судом необхідних дій, направлених на завчасне повідомлення сторін, зокрема, віповідача про час і місце розгляду справи.

Отже, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Рівненської області відповідає матеріалам справи, грунтується на чинному законодавстві і немає підстав для його скасування чи зміни згідно зі ст.104 ГПК України.

Керуючись ст.ст.49,99,101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу відповідача підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення, рішення господарського суду Рівненської області від 25.02.2013 р. у справі № 918/108/13-г залишити без змін.

Головуючий суддя Маціщук А.В.

Суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Петухов М.Г.