Постанова № 33638931, 13.05.2013, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2013 року Справа № 1170/2а-3928/12

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А., при секретарі судового засідання Яровій В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (надалі - ФОП ОСОБА_1) звернувся до суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби (надалі - Кіровоградська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0000381717 від 02.03.11.

Позов мотивовано тим, що Кіровоградською ОДПІ проведено документальну невиїзну перевірку дотримання ФОП ОСОБА_1 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.08 по 30.09.10, результати якої оформлено актом №16/1710/НОМЕР_1 від 14.02.11. На підставі цього акту відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000381717 від 02.03.11 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 63484,05 грн. Підставою для цього стали висновки відповідача про завищення податкового кредиту з ПДВ за ІІ, ІІІ, ІV квартали 2009 року, І, ІІ, ІІІ квартали 2010 року внаслідок безпідставного включення до його складу сум ПДВ по взаємовідносинах з ПП "2008-Кіровоград", ПП "Альтавр-Сервіс-Універсал", ПП "Плантер", ПП "Флексіон-Логістик НФС", ТОВ "Міксбуд" та ТОВ "Сінергія-С". Позивач, заперечуючи такі висновки відповідача та стверджуючи про те, що факт здійснення операцій з вказаними контрагентами підтверджується необхідними первинними документами, наполягаючи на правомірності відображення цих операцій у податковому обліку, вказуючи на відсутність судових рішень про визнання нікчемними чи недійсними укладених правочинів, просить суд визнати протиправним та скасувати спірне податкове повідомлення-рішення.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, та надані у справу матеріали і документи.

Представники відповідача у письмових запереченнях та у судовому засіданні позовні вимоги не визнали, стверджуючи, що податковий кредит з ПДВ сформований позивачем за правочинами з ПП "2008-Кіровоград", ПП "Альтавр-Сервіс-Універсал", ПП "Плантер", ПП "Флексіон-Логістик НФС", ТОВ "Міксбуд" та ТОВ "Сінергія-С", які є безтоварними та фактично не здійснювалися. Крім цього вказав, що зазначені контрагенти відсутні за місцезнаходженням, що унеможливило проведення у них зустрічних звірок, а за фактами фіктивного підприємництва ПП "2008-Кіровоград", ТОВ "Міксбуд" та ТОВ "Сінергія-С" порушені відповідні кримінальні справи. Наполягаючи на правомірності висновків акту перевірки позивача та оскаржуваного ним податкового повідомлення - рішення, просили суд у позові відмовити.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 з 04.02.02 зареєстрований як фізична особа-підприємець, перебуває на податковому обліку в Кіровоградській ОДПІ, є платником податку на додану вартість (а.с. 10, 11, т.1).

Посадовими особами Кіровоградської ОДПІ у період з 25.01.11 по 07.02.11 на підставі пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України відповідно до наказу №34 від 12.01.11 (а.с. 94, т.1) проведено документальну планову невиїзну перевірку дотримання ФОП ОСОБА_1 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.08 по 30.09.10, результати якої оформлено актом №16/1710/НОМЕР_1 від 14.02.11 (а.с. 13-30, т.1).

Висновками акту перевірки встановлено порушення позивачем, зокрема:

- пп.7.2.3 п.7.2, пп. 7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого донараховано податку на додану вартість на суму 50787,24 грн., в т.ч.: за 2 квартал 2009 року в сумі 5840 грн., за 3 квартал 2009 року в сумі 6072,09 грн., за 4 квартал 2009 року в сумі 4033,33 грн., за 1 квартал 2010 року в сумі 2700 грн., за 2 квартал 2010 року в сумі 8166,66 грн., за 3 квартал 2010 року в сумі 23975,16 грн.;

- пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок чого зменшено від'ємне значення ПДВ на 55 711 грн.

На підставі цього акту Кіровоградською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0000381710 від 02.03.11, яким позивачеві згідно з пп.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України та відповідно до ч.1 п.123.1 ст.123 ПК України, за порушення пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ за основним платежем на суму 50787,24 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 12696,81 грн., усього - 63484,05 грн. (а.с. 12, т.1).

За результатами адміністративного оскарження зазначеного податкового повідомлення-рішення рішенням ДПА у Кіровоградській області від 29.04.11 №1491/10/25-014 про результати розгляду первинної скарги та рішенням Державної податкової адміністрації України від 31.05.11 №5227/П/25-0315 про результати розгляду повторної скарги податкове повідомлення-рішення Кіровоградської ОДПІ №0000381710 від 02.03.11 залишено без змін, а скарги ФОП ОСОБА_1 - без задоволення. (а.с. 34-36, 225-227, т.1).

Перевіряючи правомірність спірного податкового повідомлення - рішення, суд дійшов до таких висновків.

Вбачається, що предметом спору є висновки податкового органу про неправомірність формування позивачем податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинах з ПП "2008-Кіровоград" (сума ПДВ - 11 912 грн.), ПП "Альтавр-Сервіс-Універсал" (сума ПДВ - 2150 грн.), ПП "Плантер" (сума ПДВ - 1883 грн.), ПП "Флексіон-Логістик НФС" (сума ПДВ - 950 грн.), ТОВ "Міксбуд" (сума ПДВ - 81748 грн.) та ТОВ "Сінергія-С" (сума ПДВ - 7854 грн.).

Відповідно до наданого відповідачем детального розрахунку щодо донарахованих сум та штрафних санкцій, у спірному податковому повідомленні-рішенні №0000381710 від 02.03.11 позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ за основним платежем на 50787,24 грн., з яких: 5 840 грн. за 2 квартал 2009 року - по взаємовідносинах з ПП "2008-Кіровоград"; 6072,09 грн. за 3 квартал 2009 року - по взаємовідносинах з ПП "2008-Кіровоград"; 4033,22 грн. за 4 квартал 2009 року - по взаємовідносинах з ПП "Альтавр-Сервіс-Універсал" (2150 грн.) та ПП "Плантер" (1883, 22 грн.); 2700 грн. за 1 квартал 2010 року - по взаємовідносинах з ПП "Флексіон-Логістик НФС" (950 грн.) та ТОВ "Міксбуд" (1750 грн.); 8166,66 грн. за 2 квартал 2010 року - по взаємовідносинах з ТОВ "Міксбуд"; 23975,16 грн. за 3 квартал 2010 року - по взаємовідносинах з ТОВ "Міксбуд" (16121 грн.) та ТОВ "Сінергія-С" (7854, 16 грн.) (а.с. 242, т.1).

Порушення податкового законодавства, допущені позивачем, кваліфіковані відповідачем за пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" і полягали в тому, що позивачем у згадані періоди завищено податковий кредит з ПДВ внаслідок віднесення до його складу сум ПДВ за операціями з вказаними контрагентами, які документально не підтверджені та фактично не здійснювались.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість", чинного на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з положеннями підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість" об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Порядок обчислення і сплати податку на додану вартість на момент виникнення спірних правовідносин визначався статтею 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Пунктом 7.1 статті 7 Закону країни "Про податок на додану вартість" передбачено, що поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Відповідно до підпунктів 7.2.4, 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків. (підпункт 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість").

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.4 пункту 7.4 Закону України "Про податок на додану вартість" якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Аналіз вказаних норм свідчить, що право платника податку на додану вартість на податковий кредит виникає на підставі сукупності юридичних фактів, а саме, придбання платником податку товарів (робіт, послуг) з нарахуванням сум податку в ціні придбання, що підлягає сплаті іншому платнику цього податку - постачальнику товарів (робіт, послуг); характеристика товарів (робіт, послуг) з метою оподаткування як таких, що призначені для використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності покупця - платника податку; підтвердження суми податку податковою накладною, митною декларацією чи іншими документами, визнаними подібними до зазначених Законом України "Про податок на додану вартість".

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є, зокрема, фактична наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг). Адже наслідки у податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції. При цьому презумується, що такі господарські операції здійснюється з врахуванням комерційного інтересу, розумного співвідношення розміру понесених витрат та очікуваної вигоди.

Витрати по сплаті податку на додану вартість для цілей включення до складу податкового кредиту та визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до статті 51 Цивільного кодексу України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, воднораз під господарською операцією слід розуміти дію або подію, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України", одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд зауважує, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту. Відповідні документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Отже, на підтвердження даних податкового обліку можуть прийматися лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

У ході судового розгляду справи представник позивача посилався на те, що дані податкового обліку ФОП ОСОБА_1, у яких відображені взаємовідносини з ПП "2008-Кіровоград", ПП "Альтавр-Сервіс-Універсал", ПП "Плантер", ПП "Флексіон-Логістик НФС", ТОВ "Міксбуд" та ТОВ "Сінергія-С" і які не визнаються відповідачем, підтверджені належними первинними документами, які досліджувалися у ході перевірки.

Натомість, представник відповідача, посилаючись на висновки акту перевірки, наполягав на відсутності фактичних господарських відносин між позивачем та ПП "2008-Кіровоград", ПП "Альтавр-Сервіс-Універсал", ПП "Плантер", ПП "Флексіон-Логістик НФС", ТОВ "Міксбуд" та ТОВ "Сінергія-С " та недостовірності первинних документів, наданих позивачем до перевірки.

Доводячи правомірність формування даних податкового обліку по взаємовідносинах з приватним підприємством "2008-Кіровоград", представник позивача пояснив суду, що на підставі укладеного між ними усного договору у червні-вересні 2009 року ФОП ОСОБА_1 придбав поліна дубові та розпалювач багать загальною вартістю 44182,50 грн., на підставі іншого усного договору у вересні 2009 року ПП "2008-Кіровоград" були надані позивачу послуги по вантажно-розвантажувальних роботах на загальну суму 15100,02 грн. Крім цього, на підставі договору від 05.08.09 у серпні-вересні 2009 року ПП "2008-Кіровоград" позивачу були надані маркетингові послуги з аналізу ринків збуту та пошуку споживачів відповідної деревинної продукції загальною вартістю 7 220,04 грн.

Суму ПДВ за вказаними операціями у розмірі 5 840 грн. включено позивачем до складу податкового кредиту податкової декларації з податку на додану вартість за 2 квартал 2009 року, а суму ПДВ у розмірі 6 072,09 грн. - до складу податкового кредиту податкової декларації з ПДВ за 3 квартал 2009 року (а.с. 174-185, т.1).

У ході судового розгляду справи на підтвердження виконання вказаних операції представником позивача надано лише копію договору про надання маркетингових послуг від 05.08.09, укладеного з ПП "2008-Кіровоград" (а.с. 228 - 229, т.1). Жодних актів прийому-передачі наданих ПП "2008-Кіровоград" послуг, чи будь-яких інших первинних документів, складених на виконання умов вказаного договору, як і доказів проведення розрахунків за цим договором, позивачем суду не надано.

Так само позивачем не надано суду будь-яких первинних документів, які б підтверджували обставини придбання, перевезення, розвантаження придбаного товару (полін дубових у червні та вересні 2009 року, а також розпалювача багать у липні 2009 року), місце та спосіб виконання розвантажувально-навантажувальних робіт у вересні 2009 року.

Як вбачається зі змісту акту перевірки №16/1710/НОМЕР_1 від 14.02.11, ПП "2008-Кіровоград" на адресу позивача за спірними операціями виписані податкові накладні №250 від 01.06.09, №336 від 03.97.09, №249 від 11.08.09, №469 від 01.09.09, №478 від 03.09.09, №486 від 08.09.09 №491 від 11.09.09, №517 від 29.09.09, №519 від 30.09.09 (а.с. 21, т.1).

У ході судового розгляду справи позивач вказані податкові накладні суду не надав, пославшись на їх вилучення 24.02.10 УДСБЕЗ України в Кіровоградській області, оформлене протоколом виїмки від 24.02.10 у кримінальній справі №90-0004. (а.с. 19, т.2).

Встановлено, що вказана кримінальна справа порушена 31.01.10 СУ УМВС України в Кіровоградській області за фактом створення ПП "2008-Кіровоград" з метою прикриття незаконної діяльності, відносно ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України. (а.с. 245 - 246, т.1, а.с. 1, 71, т.2).

За інформацією Кіровського районного суду м. Кіровограда, наданою на запити суду, станом на 04.04.13 рішення у згаданій кримінальній справі не прийнято. Воднораз, документів, які підтверджують фінансово-господарські взаємовідносини ФОП ОСОБА_1 з ПП "2008-Кіровоград" у червні, липні, серпні, вересні 2009 року щодо поставки товарів та робіт, як-то податкових, видаткових накладних, рахунків-фактур, актів здачі-прийняття виконаних робіт до них, матеріали вказаної кримінальної справи не містять (а.с. 43, 125, 188, т.2).

Дослідженням реєстраційної справи ПП "2008-Кіровоград", наданої суду виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради, установлено, що на момент існування спірних господарських взаємовідносин позивача з ПП "2008-Кіровоград", засновником та директором останнього значилася ОСОБА_4. Саме її прізвище від виконавця вказано у договорі про надання маркетингових послуг від 05.08.09.

З метою перевірки реальності господарських операцій, поставлених під сумнів відповідачем, суд викликав ОСОБА_4 в якості свідка у судові засідання. Однак та до суду не з'явилася. Ухвала про привід свідка органами внутрішніх справ залишилася не виконаною.

Враховуючи ці обставини, суд позбавлений можливості зібрати додаткові докази на підтвердження реальності виконання спірних господарських операцій позивача з ПП "2008-Кіровоград", за якими податковий орган не визнав податковий кредит з ПДВ.

Щодо взаємовідносин позивача з приватним підприємством "Альтавр-Сервіс-Універсал" установлено, що 01.10.09 між ними укладено договір про надання маркетингових послуг (а.с. 230-231, т.1).

Як вбачається зі змісту акту перевірки №16/1710/НОМЕР_1 від 14.02.11, ПП "Альтавр-Сервіс-Універсал" на адресу позивача за спірною операцією виписані податкові накладні №11704 від 26.10.09, №11738 від 06.11.09, №1756 від 26.11.09 (а.с. 22, т.1).

Суму ПДВ за вказаними операціями у розмірі 2150 грн. включена позивачем до складу податкового кредиту податкової декларації з податку на додану вартість за 4 квартал 2009 року (а.с. 186-191, т.1).

На підтвердження виконання цієї операції представником позивача будь-яких первинних документів на пропозицію суду не надано.

З приводу взаємовідносин позивача з приватним підприємством "Плантер" установлено, що 01.12.09 між ними також укладено договір про надання маркетингових послуг. (а.с. 232-233, т.1). ПП "Плантер" на адресу позивача за вказаною операцією виписана податкова накладна №101515 від 24.12.09 на суму ПДВ 883, 33 грн. (а.с. 23, т.1), яка на вимогу суду представником позивача не надана.

Крім цього, як пояснив представник позивача у ході судового розгляду справи, позивачем у грудні 2009 року у ПП "Плантер" придбано ноутбук вартістю 6 000 грн., у т.ч. ПДВ - 1000 грн., про що виписана податкова накладна №1011572 від 29.12.09. На вимогу суду представником позивача вказана податкова накладна не надана. Так само, ним не надано доказів придбання вказаного товару з метою використання в оподатковуваних операціях у межах його господарської діяльності.

Між тим, суми ПДВ за вказаними операціями у загальному розмірі 1833,33 грн. включено позивачем до складу податкового кредиту податкової декларації з податку на додану вартість за 4 квартал 2009 року (а.с. 186-191, т.1).

Щодо взаємовідносин позивача з приватним підприємством "Флексіон-Логістик НФС" установлено, що 04.01.10 між ними укладено договір №04/01 про надання маркетингових послуг (а.с. 234-235, т.1). Суму ПДВ за операцією з придбання послуг за вказаним договором у розмірі 950 грн. включено позивачем до складу податкового кредиту податкової декларації з податку на додану вартість за 1 квартал 2010 року (а.с. 234- 235, т.1) на підставі податкової накладної №16 від 29.01.10, яка позивачем суду не надана. Так само представником позивача на пропозицію суду не надано будь-яких інших первинних документів на підтвердження виконання цієї операції, використання придбаних послуг у власній господарській діяльності.

Досліджуючи обставини виконання господарських операцій позивача з його контрагентами - ПП "2008-Кіровоград", ПП "Альтавр-Сервіс-Універсал", ПП "Плантер", ПП "Флексіон-Логістик НФС" щодо придбання маркетингових послуг, суд встановив, що за умовами укладених ними договорів виконавці зобов'язалися надати ФОП ОСОБА_1 (замовнику), а ФОП ОСОБА_1 зобов'язувався прийняти та оплатити згідно з умовами договору послуги по дослідженню ринка, реклама та сприяння збуту, післяпродажне обслуговування клієнтів, в т.ч.: провести попередню консультацію по формі і змісту документів, що готуються, порядку та строкам здійснення юридичних та інших дій, необхідних для виконання завдань замовника; провести дії, необхідні для підготовки та повної комплектації пакета документів для виконання послуг відповідно до завдань замовника і вимог діючого законодавства; у випадку необхідності виконувати інші юридичні та консультаційні дії, пов'язані із виконанням завдань замовника. Виконавець зобов'язується виконати зобов'язання за договором на протязі 70 робочих днів з дати надання виконавцю усіх необхідних і належним чином оформлених документів у відповідності з запитом останнього.

Відповідно до пункту 2 договорів виконавець зобов'язаний передати замовнику усі підсумкові документи згідно з описом після повної оплати останнім послуг виконавця.

Пунктом 3 вказаних договорів визначено, що замовник зобов'язаний зокрема: надати усю необхідну інформацію і документи, прийняти результати послуг у виконавця шляхом підписання двостороннього акта прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) та після повної оплати останньому його послуг - отримати від нього пакет документів, підтверджуючих надання послуг.

Відповідно до пунктів 4.1, 4.2, 4.3 цих договорів вартість послуг, наданих виконавцем по даному договору визначається в акті прийому-передачі виконаних робіт. Замовник проводить оплату вартості послуг виконавця на протязі 3-х банківських днів з дати підписання акта прийому-передачі. Оплата проводиться як в готівковій так і в безготівковій формі.

Згідно з наданими у ході судового розгляду справи письмовими поясненнями позивача, спірні договори про надання маркетингових послуг укладені ним з метою розширення здійснення власної підприємницької діяльності у сфері мілко-оптової торгівлі деревиною (поліна, деревинне вугілля), а саме для вивчення, аналізу ринків збуту, пошуку споживачів такої продукції та сприяння у відпрацюванні регламенту здійснення її постачання, у т.ч. в межах зовнішньоекономічної діяльності. Внаслідок вжиття зазначених маркетингових заходів наприкінці 2009 року - початку 2010 року вдалося розширити коло покупців продукції як на внутрішньому ринку України, так і за кордоном - для промислового використання деревинного вугілля у металургійному виробництві на заводі у Республіці Македонія. (а.с. 165- 167, т.1).

Між тим, представник позивача не зміг пояснити суду, хто конкретно був задіяний у наданні послуг з боку виконавців, які фактори бралися до уваги сторонами при визначенні розміру оплати наданих послуг (обсяг і час роботи, професійний досвід виконавців тощо). Кошторис послуг, який міг би визначити перелік наданих послуг та вартість кожної з них, в залежності від виду наданих послуг, їх обсягів, складності і терміновості, відсутній.

Виходячи з предмету договорів про надання маркетингових послуг, результати проведених досліджень щодо потреб споживачів у деревинній продукції мали б бути втілені у певній формі, як-от звіт, висновок тощо, який містив би обсяг, склад, характеристику, методику та висновки проведених досліджень. Однак, таких документів позивачем суду не надано.

Так само позивачем не надано доказів складання виконавцями за результатами проведених робіт (наданих послуг) підсумкових документів та їх передачі замовнику згідно з описом, як це передбачено пунктами 2, 3 спірних договорів.

Надання виконавцем (отримання замовником) юридичних та консультаційних дій, обумовлених договорами, також документально не зафіксовано, що унеможливлює визначення їх вартості та з'ясування, чи відповідає цілям ділового обороту сплата позивачем за такі послуги коштів з огляду на можливий практичний результат їх використання позивачем та очікуваний економічний ефект від такого використання.

Також, позивачем не доведено зв'язок понесених витрат зі своєю господарською діяльністю, не надано належних доказів на підтвердження своїх пояснень щодо економічного ефекту від використання результатів наданих маркетингових послуг у власній господарській діяльності з метою отримання доходу. Зокрема, у судовому засіданні позивачем не доведено, що надання маркетингових послуг призвело до розширення кола його покупців, оскільки не надано переліку підшуканих виконавцями потенційних споживачів, з якими позивачем укладено угоди поставки деревинної продукції.

Доводи позову про те, що зовнішньоекономічні контракти позивача з покупцями деревинної продукції (а.с. 204 - 211, т.1) укладені саме за сприяння ПП "2008-Кіровоград", ПП "Альтавр-Сервіс-Універсал", ПП "Плантер", ПП "Флексіон-Логістик НФС" в межах укладених з ними договорів про надання маркетингових послуг будь-якими доказами не підтверджені.

За таких обставин суд дійшов до висновку, що відсутність належних доказів фактичного (реального) надання послуг (виконання робіт) за спірними договорами про надання маркетингових послуг, укладеними з ПП "2008-Кіровоград", ПП "Альтавр-Сервіс-Універсал", ПП "Плантер", ПП "Флексіон-Логістик НФС" та їх використання у господарській діяльності ФОП ОСОБА_1 виключає зв'язок таких послуг з господарською діяльністю позивача та, відповідно, свідчить про неправомірність віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених позивачем у ціні цих послуг.

Щодо взаємовідносин позивача з товариством з обмеженою відповідальністю "Міксбуд" (м. Київ) судом установлено, що 29.03.10 між ними укладено договір постачання товару, за умовами якого ТОВ "Міксбуд" (постачальник) зобов'язується поставити та передати у власність ФОП ОСОБА_1 (замовника) деревинне вугілля, а ФОП ОСОБА_1 зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах даного договору (а.с. 38 - 39, т.1). Відповідно до пунктів 2.2, 5.2, 6.1 вказаного договору загальна кількість товару 200 тон. Порядок постачання: франко-склад замовника. Загальна сума за даним договором визначається згідно додатків до даного договору, в т.ч. ПДВ 20%.

ТОВ "Міксбуд" виписані позивачу такі первинні документи про поставку вугілля деревинного вагою 157 тон на загальну суму 490 492 грн., в т.ч. ПДВ - 81 748,66 грн.:

- видаткова накладна №МБ-0000055 від 31.03.10, податкова накладна №55 від 31.03.10 про поставку вугілля деревинного вагою 6 т вартістю 10 500 грн., у т.ч. ПДВ - 1750 грн. (а.с. 40, 41, т.1);

- видаткова накладна №МБ-0000071 від 12.04.10, податкова накладна №71 від 12.04.10 про поставку вугілля деревинного вагою 11 т вартістю 19 250 грн., у т.ч. ПДВ - 3208, 33 грн. (а.с. 42, 43, т.1);

- видаткова накладна №МБ-0000083 від 19.04.10, податкова накладна №72 від 19.04.10 про поставку вугілля деревинного вагою 17 т вартістю 29 750 грн., у т.ч. ПДВ - 4958, 33 грн. (а.с. 44, 45, т.1);

- накладні №69/1 від 16.09.10, №69/2 від 18.09.10, №69/3 від 20.09.10, №69/4 від 22.09.10, №69/5 від 24.09.10, №69/6 від 26.09.10, №69/7 від 28.09.10 (а.с. 46-52, т.1), а також податкова накладна №05101 від 28.09.10 про поставку вугілля деревинного вагою 123 т вартістю 430 992 грн., у т.ч. ПДВ - 71 832 грн. (а.с. 53, т.1).

Позивачем на банківський рахунок ТОВ "Міксбуд" 05.10.10 перераховано 430 992 грн., що підтверджується копією платіжного доручення №111, наданого представником позивача. (а.с. 219, т.1). Доказів оплати решти поставленої продукції позивачем суду не надано.

Суми ПДВ за податковими накладними ТОВ "Міксбуд" включено позивачем до складу податкового кредиту податкових декларацій з податку на додану вартість, а саме: за 1 квартал 2010 року - 1750 грн., за 2 квартал 2010 року - 8166,66 грн., за 3 квартал 2010 року -71 832 грн. (а.с.75-77, 192-203, т.1).

Аналізуючи зміст договору від 29.03.10, укладеного позивачем з ТОВ "Міксбуд", та характер відносин сторін, передбачених цим договором, суд дійшов до висновку, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Статтею 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Сторонами договору поставки можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у пунктах 1, 2 частини другої статті 55 цього Кодексу. Поставка товарів без укладення договору поставки може здійснюватися лише у випадках і порядку, передбачених законом.

Згідно зі статтею 266 ГК України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до статті 267 ГК України договір поставки може бути укладений на один рік, на строк більше одного року (довгостроковий договір) або на інший строк, визначений угодою сторін. Якщо в договорі строк його дії не визначений, він вважається укладеним на один рік. Строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством. У разі якщо сторонами передбачено поставку товарів окремими партіями, строком (періодом) поставки продукції виробничо-технічного призначення є, як правило, квартал, а виробів народного споживання, як правило, - місяць. Сторони можуть погодити в договорі також графік поставки (місяць, декада, доба тощо). У договорі поставки за згодою сторін може бути передбачений порядок відвантаження товарів будь-яким видом транспорту, а також вибірка товарів покупцем.

Статтею 268 ГК України передбачено, що якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів. Номери та індекси стандартів, технічних умов або іншої документації про якість товарів зазначаються в договорі. Якщо вказану документацію не опубліковано у загальнодоступних виданнях, її копії повинні додаватися постачальником до примірника договору покупця на його вимогу. Постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі.

Позивачем не надано доказів складання специфікацій (додатків) до договору від 29.03.10, які б визначали кількість товарів, що підлягали поставці, їх асортимент та ціну. Крім того, позивачем не надано доказів одержання від постачальника ТОВ "Міксбуд" товаросупровідних документів на підтвердження якості відвантажених товарів, як це передбачено пунктами 4.1, 4.2 договору постачання товару від 29.03.10, зокрема посвідчення якості товару. Також ним не надано доказів приймання товарів від постачальника за кількість та якістю у відповідності з вимогами Інструкцій про порядок прийомки продукції виробничого призначення і товарів народного споживання за кількістю та якістю, затверджених постановами Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.65 №П-6 та від 25.04.66 №П-7.

Досліджуючи обставини виконання спірних господарських операцій, суд виходив з того, що реальність операцій з придбання товарів має підтверджуватись також документами про фізичне переміщення придбаних товарів у просторі та документами про зберігання придбаних товарів, а також використання їх у власній господарській діяльності.

У ході судового розгляду справи представник позивача не зміг пояснити суду обставини поставки (перевезення) деревинного вугілля від ТОВ "Міксбуд", придбаного у березні та квітні 2010 року, та не надав жодного підтверджуючого документу про транспортування придбаного товару, його навантаження, розвантаження, зберігання, руху по складу.

Щодо обставин перевезення вугілля деревинного загальною вагою 123 т, придбаного у ТОВ "Міксбуд" у вересні 2010 року, представник позивача пояснив суду, що той залучив до перевезення приватного підприємця ОСОБА_8, який здійснив перевезення товару на належному йому вантажному автомобілі з Київської області до м. Кіровограда.

У зв'язку з цим суд зазначає, що такі умови перевезення не узгоджуються з умовами договору постачання товару від 29.03.10, згідно з якими порядок постачання визначений як франко-склад замовника, що передбачає поставку товару на склад покупця силами продавця. Доказів внесення змін до договору постачання товару від 29.03.10 щодо порядку поставки та звільнення продавця від обов'язку доставити товар покупцеві позивачем суду не надано.

Між тим, на підтвердження факту транспортування придбаного у ТОВ "Міксбуд" у вересні 2010 року деревинного вугілля представник позивача надав суду товарно-транспортні накладні №69/1 від 16.09.10, №69/2 від 18.09.10, №69/3 від 20.09.10, №69/4 від 22.09.10, №69/5 від 24.09.10, №69/6 від 26.09.10, №69/7 від 28.09.10, які долучені до справи. (а.с. 80, 82, 84, 86, 88, 90, 92, т.2),

Зміст вказаних ТТН свідчить, що ОСОБА_8 (автопідприємство) за замовленням ФОП ОСОБА_1 16, 18, 20, 22, 24, 26 та 28 вересня 2010 року здійснено перевезення вугілля деревинного загальною вагою 123 т від вантажовідправника ТОВ "Міксбуд". Пунктом навантаження вказано Київська область, пунктом розвантаження - м. Кіровоград. Доказів видачі довіреності перевізнику на отримання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ "Міксбуд" позивач суду не надав.

Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 №363, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 20.02.98 за №128/2568, затверджено Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні (надалі - Правила), які визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.5, 3.6, 3.7 Правил договори про перевезення вантажів автомобільним транспортом укладаються між фізичними та юридичними особами, які здійснюють автомобільні перевезення вантажів на комерційній основі (надалі - Перевізники), та вантажовідправниками або вантажоодержувачами (надалі - Замовники).

У Договорі встановлюються: термін його дії, обсяги перевезень, умови перевезень (режим роботи по видачі та прийманню вантажу, забезпечення схоронності вантажу, виконання вантажно-розвантажувальних робіт і таке інше), вартість перевезень і порядок розрахунків, порядок визначення раціональних маршрутів, обов'язки сторін, відповідальність тощо.

Відповідно до Договору Перевізник і Замовник у межах квартального плану за 10 днів до початку кожного місяця визначають місячні плани із декадними плановими завданнями на перевезення вантажів.

На перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник надає Перевізнику при наявності Договору заявку відповідно до встановленої форми. У разі масових перевезень вантажів, особливо будівельних на місця будівництв, а також сільськогосподарських вантажів для їх переробки або у місця довгострокового зберігання, Замовник повинен до заявки додати також погоджений з Перевізником графік виконання перевезень із зазначенням добового або середньодобового обсягу перевезень, а також початку і кінця роботи змін.

При цьому, згідно з пунктом 28.4 Правил строки доставки вантажів при міжміських перевезеннях обумовлюються спільно Перевізником і Замовником, виходячи із дорожніх умов між пунктами приймання вантажу для перевезення і видачі його в пункті призначення. Ці строки письмово фіксуються в заявці або разовому договорі.

У ході розгляду справи позивачем не надано суду доказів укладання між ним (як замовником, платником) та приватним підприємцем ОСОБА_8 (як перевізником) відповідного договору перевезення та подання заявок на міжміське перевезення вантажів з зазначенням відомостей, які характеризують найменування та кількість вантажу, спосіб та адреси вантаження й розвантаження, відстані перевезення тощо.

Згідно з пунктами 8.6, 8.7, 8.25, 8.26 Правил вантаження, закріплення, укриття, ув'язка вантажу, а також розвантаження автомобіля, зняття кріплень і покриттів виконуються Замовником. Перевізник може за погодженням із Замовником взяти на себе вантаження і розвантаження вантажів. Час прибуття автомобіля для завантаження встановлюється з моменту, коли водій подав подорожній лист в пункті вантаження, а час прибуття автомобіля для розвантаження - з моменту пред'явлення водієм товарно-транспортної накладної в пункті розвантаження. Вантаження і розвантаження вважаються закінченими після вручення водієві належним чином оформлених товарно-транспортних накладних на навантажений або вивантажений вантаж.

Пунктами 10.1, 10.8 Правил передбачено, що Перевізники приймають вантажі для перевезення на підставі укладених Договорів із Замовниками згідно з заявками або за разовий договір. У товарно-транспортній накладній зазначається прізвище, ім'я, по батькові представника Замовника та документ, згідно з яким він уповноважений супроводжувати вантаж.

Згідно з пунктом 11.1 Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

Розділом 1 Правил визначено, що товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи: подорожній лист - первинний документ про облік вантажних автомобільних перевезень, що всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство.

Відповідно до пунктів 11.4, 11.5, 11.6, 11.7, 11.9 Правил оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику. Час прибуття (вибуття) автомобіля для завантаження і розвантаження Замовник зобов'язаний зазначати відповідно до пунктів 8.25 і 8.26 цих Правил.

Згідно з пунктами 13.1, 13.2 Правил перевізник здає вантажі у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною. Здача вантажів вантажоодержувачу у пункті призначення по масі і кількості місць провадиться у порядку і способом, за якими вантажі були прийняті від вантажовідправника (зважуванням на вагах, обмірюванням, підрахунком місць та ін.).

Як вбачається зі змісту ТТН, наданих позивачем, у жодній з них немає посилання на подорожній лист, за яким здійснювалося перевезення, не вказано повної адреси місця навантаження та розвантаження, час прибуття (вибуття) автомобілів для завантаження і розвантаження, відомості про вантажно-розвантажувальні операції.

З метою перевірки факту транспортування придбаних позивачем за спірними договорами товарів, суд викликав ОСОБА_8, вказаного у ТТН як автоперевізника, в якості свідка у судові засідання. Будучи належним чином повідомлений про виклик у судове засідання, той до суду не з'явився. Ухвала про привід свідка органами внутрішніх справ залишилась не виконаною.

Враховуючи недоліки складання товарно-транспортних накладних, зважаючи на їх відсутність на час перевірки, суд вважає ці документи штучно створеними і не приймає їх в якості належних доказів на підтвердження фактичного переміщення товарів.

Щодо наданих позивачем рахунку ПП ОСОБА_8 №04/10/02 від 04.10.10, акту виконаних робіт №04/10/02 від 04.10.10 та платіжного доручення №147 від 16.11.10 (а.с. 29, т.2, а.с. 153, т.3), вказані документи не підтверджують факт перевезення товару саме від ТОВ "Міксбуд", а тому також не є належними доказами.

З приводу обставин розвантаження товару, придбаного у ТОВ "Міксбуд" у вересні 2010 року, представник позивача пояснив, що деревинне вугілля розвантажувалося за адресою: АДРЕСА_1 - на складі МП "Кедр" у формі ТОВ, з яким позивачем укладено договір зберігання №3 від 01.01.10 (а.с.83-84, т.1) та договір оренди приміщення від 01.06.10 (а.с. 154-157, т.3). Щодо подальшого використання товару, пояснив, що у жовтні 2010 року деревинне вугілля було експортовано до Республіки Македонія за зовнішньоекономічним контрактом, укладеним позивачем з фірмою "Ріттан Капітал", на підтвердження чого надав суду ВМД від 07.10.10, 15.10.10, 18.10.10, 22.10.10, 29.10.10 (а.с. 54 - 69, 206-207, т.1)

Дослідженням наданої представником позивача копії договору зберігання №3 від 01.01.10 установлено, що за його умовами МП "Кедр" у формі ТОВ (зберігач) бере на себе зобов'язання зберігати вугілля деревинне твердолистових та м'яких порід, яке є власністю ФОП ОСОБА_1 (володільця), відвантажувати його по документах володільця. Відповідно до пунктів 2.1, 2.3 вказаного договору володілець передає товар на відповідальне зберігання на склад зберігача. Передача оформляється актом передачі. Зберігач повертає товар володільцю на умовах склад, повернення товару допускається частками і оформлюється актом передачі. Згідно з пунктом 4.4. цього ж договору зберігач забезпечує відповідно до документів пропуск через свої прохідні транспортних засобів, які беруть участь в господарських операціях з товаром.

За умовами договору оренди приміщення від 01.06.10 МП "Кедр" у формі ТОВ (орендодавець) передає, а ФОП ОСОБА_1 (орендар) приймає у тимчасове володіння приміщення площею 60 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

У ході судового розгляду справи позивачем не доведено, що орендоване ним у МП "Кедр" у формі ТОВ приміщення було придатне для приймання, розвантаження, зважування, зберігання, пакування, фасування товарів у таких значних об'ємах, які вказані у первинних документах постачальника. Крім того, на вимогу суду представником позивача не надано жодного акту передачі товару на зберігання на склад МП "Кедр" у формі ТОВ та його повернення позивачу, а також будь-яких документів на підтвердження пропуску придбаного позивачем товару на територію цього складу, що обумовлено відповідним договором.

Щодо вантажно-митних декларацій, наданих позивачем суду на підтвердження експорту деревинного вугілля, суд відмічає, що зазначення у них ТОВ "Міксбуд" як виробника товару вчинено декларантом за документами, наданими позивачем, і будь-якими іншими доказами не підтверджено.

Досліджуючи приєднані до справи копії договору постачання товару від 29.03.10 та складених на його виконання видаткових та податкових накладних, суд встановив, що у них уповноваженою особою від імені ТОВ "Міксбуд" зазначений ОСОБА_9 За даними реєстраційної справи ТОВ "Міксбуд", наданої на вимогу суду Дніпровською районною в місті Києві державною адміністрацією, саме ОСОБА_9 значився засновником та директором цього товариства на момент існування спірних господарських взаємовідносин з позивачем.

З метою перевірки реальності господарських операцій, поставлених під сумнів відповідачем, суд викликав ОСОБА_9 в якості свідка у судові засідання, однак той до суду не з'явився.

Отже, у судовому засіданні не знайшов підтвердження факт реальності вчинення операцій з поставки ТОВ "Міксбуд" товарів позивачеві за договором постачання товару від 29.03.10, зокрема, з огляду на відсутність належних та достовірних доказів щодо походження цих товарів, їх транспортування, прийняття та зберігання.

Також судом установлено, що 18.04.11 СУ ГУМВС в м. Києві була порушена кримінальна справа №20-3943 за фактом фіктивного підприємництва ТОВ "Міксбуд". (а.с. 1, т.2) Наразі кримінальна справа за вказаним фактом, якій присвоєно №20-3996, перебуває у провадженні СВ Оболонського РУ ГУМВС України м. Києва (а.с. 109, т.2).

Щодо взаємовідносин позивача з товариством з обмеженою відповідальністю "Сінергія-С" (м. Київ), судом установлено, що 09.07.10 між ними укладено договір постачання товару №0907-4, за умовами якого ТОВ "Сінергія-С" (постачальник) зобов'язується поставити та передати у власність ФОП ОСОБА_1 (замовника) деревинне вугілля, а замовник зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору (а.с. 70-71, т.1). Відповідно до пунктів 2.2, 5.2, 6.1 вказаного договору загальна кількість товару 200 тон. Порядок постачання: франко-склад замовника. Загальна сума за даним договором визначається згідно додатків до даного договору, в т.ч. ПДВ 20%.

ТОВ "Сінергія-С" виписані позивачу такі первинні документи про поставку вугілля деревинного вагою 23, 5 тон на загальну суму 47 125 грн., в т.ч. ПДВ - 7854 грн.

- видаткова накладна №СС-0000091 від 27.07.10, податкова накладна №27072 від 27.07.10 про поставку вугілля деревинного вагою 15, 5 т вартістю 27 125 грн., у т.ч. ПДВ - 4520, 83 грн. (а.с. 72, 73, т.1);

- видаткова накладна №СС-0025083 від 25.08.10, податкова накладна №25083 від 25.08.10 про поставку вугілля деревинного вагою 8 т вартістю 20 000 грн., у т.ч. ПДВ - 3333, 33 грн. (а.с. 73а, 74, т.1).

На підтвердження здійснення розрахунків за вказаним договором позивачем надано до суду копії квитанцій до прибуткових касових ордерів ТОВ "Сінергія-С" про отримання готівки від ПП ОСОБА_1 (а.с. 151-152, т.3).

Суму ПДВ за вказаними операціями у розмірі 7854,16 грн. включена позивачем до складу податкового кредиту податкової декларації з податку на додану вартість за 3 квартал 2010 року (а.с.75-77, т.1).

У ході судового розгляду справи позивачем не надано належних та достатніх доказів на підтвердження транспортування (перевезення) товару, його прийняття за кількістю та якістю, виконання вантажно-розвантажувальних робіт, зберігання вугілля деревинного, руху його по складу, ведення складського обліку.

Суд критично оцінює надану представником позивача копію вантажно-митної декларації від 29.10.10 про митне оформлення експортної поставки позивачем вугілля деревинного вагою нетто 15599 кг (а.с. 27 - 28, т.2), оскільки позивачем не надано доказів, що за цією ВМД експортовано саме той товар, який придбаний у ТОВ "Сінергія -С" за спірними податковими накладними №27072 від 27.07.10, №25083 від 25.08.10. Зазначення у цій ВМД ТОВ "Сінергія -С" як виробника товару вчинено декларантом виключно за документами, наданими позивачем, і будь-якими іншими доказами не підтверджено.

Досліджуючи приєднані до справи копії договору постачання товару №0907-4 від 09.07.10, податкової накладної №25083 від 25.08.10, видаткової накладної №СС-0025083 від 25.08.10, суд установив, що у них уповноваженою особою від імені ТОВ "Сінергія-С" зазначена ОСОБА_10 Воднораз, у копіях податкової накладної №27072 від 27.07.10 та видаткової накладної №СС-0000091 від 27.07.10, уповноваженою особою від імені ТОВ "Сінергія-С" вказаний ОСОБА_11

Як вбачається з матеріалів реєстраційної справи товариства з обмеженою відповідальністю "Сінергія-С", наданих на вимогу суду Подільською районною в місті Києві державною адміністрацією (а.с. 171, т.2, а.с. 213 - 246, т.3), відомості про вказану юридичну особу внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 13.01.10 державним реєстратором Подільської районної в місті Києві державної адміністрації. Засновником та керівником товариства зареєстрований ОСОБА_11. За даними реєстраційної справи ТОВ "Сінергія-С" ОСОБА_10 стала керівником цього товариства лише 04.08.10, коли державним реєстратором була проведена державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. З 10.08.10 ОСОБА_10 зареєстрована засновником ТОВ "Сінергія-С", а ОСОБА_11 виключено зі складу його засновників. (а.с. 153 - 156, т.1)

Частиною 1 статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", яка визначає статус відомостей Єдиного державного реєстру, передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Згідно з частиною 5 статті 89 Цивільного кодексу України зміни до установчих документів юридичної особи, які стосуються відомостей, включених до єдиного державного реєстру, набирають чинності для третіх осіб з дня їх державної реєстрації.

Отже, з огляду на те, що ОСОБА_10 зареєстрована директором ТОВ "Сінергія-С" лише 04.08.10, це унеможливлює укладання та підписання нею договору поставки з позивачем 09.07.10 та підтверджує доводи відповідача про недійсність цього договору.

Суд з метою з'ясування обставин поставки товарів за договором №0907-4 від 09.07.10 неодноразово викликав ОСОБА_10 та ОСОБА_11 в якості свідків у судові засідання. Однак ті до суду не з'явилися, ухвали про їх привід до суду органами внутрішніх справ залишилися невиконаними.

У ході розгляду даної справи встановлено, що обставини діяльності ТОВ "Сінергія-С" досліджувалися у рамках розслідування кримінальної справи №20-3943, порушеної 18.04.11 СУ ГУ МВС України в м. Києві за фактами фіктивного підприємництва ТОВ "Сінергія-С". (а.с.1, т.2)

Згідно з інформацією СУ ГУ МВС України в м. Києві, наданою на запит суду, кримінальна справа №20-3943 (про злочини із використанням ТОВ "Сінергія-С") перебуває у провадженні Подільського районного суду міста Києва. (а.с. 109, 202 т.2).

У ході розслідування вказаної кримінальної справи слідчим СУ ГУМВС України в м. Києві 01.11.11 допитано в якості свідка ОСОБА_10, яка повідомила, що ніякого відношення до діяльності ТОВ "Сінергія-С" не має, фінансово-господарською діяльністю від його імені не займалася (а.с. 161-166, т.2). Також, як вбачається зі змісту протоколу допиту обвинуваченого від 17.11.11, ОСОБА_10 повністю визнала себе винною у пред'явленому їй обвинуваченні в скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 205 КК України (а.с. 167-169, т.2).

Отже, досліджуючи обставини виконання спірних господарських операцій позивача з його контрагентом ТОВ "Сінергія-С" щодо поставки товарів, суд не знайшов підтвердження факту реальності вчинення цих господарських операцій.

Як вказав Верховний Суд України у постанові від 08.09.09 №09/143, висновки якої є в силу 244-2 КАС України є обов'язковими для всіх судів України, надання податковому органу належним чином усіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

За правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у постанові від 07.02.12 №21-425во10, наявність у позивача податкових накладних, виданих контрагентом, за умови встановлення судом факту нездійснення самої господарської операції, не є підставою для віднесення зазначених у цих накладних сум до податкового кредиту.

За таких обставин, враховуючи непідтвердження фактичного постачання ПП "2008-Кіровоград", ПП "Альтавр-Сервіс-Універсал", ПП "Плантер", ПП "Флексіон-Логістик НФС", ТОВ "Міксбуд", ТОВ "Сінергія-С" позивачеві товарів та послуг, суд погоджується з висновками відповідача про безпідставність формування податкового кредиту за такими операціями, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) податкових накладних, виписаних цими контрагентами.

Доводи позову, що на час здійснення спірних господарських операцій вказані контрагенти були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, є непереконливими, оскільки ці обставини не спростовують висновків акту перевірки та встановлені у судовому засіданні обставини щодо недійсності взаємовідносин позивача з цими контрагентами.

Відповідно до частини 1 статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем у ході судового розгляду доведено правомірність висновків податкового органу про порушення позивачем пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", викладених в акті перевірки №16/1710/НОМЕР_1 від 14.02.11. Позивачем такі висновки не спростовані, а правомірність формування даних його податкового обліку, у яких відображені взаємовідносини з ПП "2008-Кіровоград", ПП "Альтавр-Сервіс-Універсал", ПП "Плантер", ПП "Флексіон-Логістик НФС", ТОВ "Міксбуд" та ТОВ "Сінергія-С", належними доказами не підтверджена.

Посилання позивача у позовній заяві на неможливість надання всіх належних первинних документів на підтвердження його взаємовідносин з вказаними контрагентами у зв'язку з добровільною передачею їх оригіналів посадовим особам податкового органу для проведення документальної невиїзної перевірки за актом від 25.01.11 (а.с. 31 - 33, т.1), спростовуються наявною в матеріалах справи розпискою представника позивача ОСОБА_12 від 07.02.11 про їх отримання після повернення. (а.с. 107, т.1). Причини ненадання до суду первинних документів (податкових, видаткових накладних, актів приймання передачі наданих послуг) представник позивача у судовому засіданні пояснив їх втратою позивачем.

За змістом підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", чинного на час виникнення спірних правовідносин, платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України, який набрав чинності 01.01.11, передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 44.3 статті 44 ПК України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Згідно з пунктом 44.5 статті 44 ПК України у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити орган державної податкової служби за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та митний орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до органу державної податкової служби, митного органу. У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.

Відповідно до частини 3 статті 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Згідно з пунктом 6.10 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.95 за №168/704, у разі пропажі або знищення первинних документів, облікових регістрів і звітів керівник підприємства, установи письмово повідомляє про це правоохоронні органи та наказом призначає комісію для встановлення переліку відсутніх документів та розслідування причин їх пропажі або знищення. Для участі в роботі комісії запрошуються представники слідчих органів, охорони і державного пожежного нагляду. Результати роботи комісії оформляються актом, який затверджується керівником підприємства, установи. Копія акта надсилається органу, в сфері управління якого перебуває підприємство, установа, а також державній податковій інспекції - підприємствами та місцевому фінансовому органу - установами, в 10-денний строк.

Як пояснив у ході судового розгляду справи представник позивача, будь-яких дій, спрямованих на відновлення втрачених первинних документів за спірними господарськими операціями, ФОП ОСОБА_1 не вчинено.

Отже, враховуючи непідтвердження фактичного постачання ПП "2008-Кіровоград", ПП "Альтавр-Сервіс-Універсал", ПП "Плантер", ПП "Флексіон-Логістик НФС", ТОВ "Міксбуд" та ТОВ "Сінергія-С" позивачу товарів та послуг, відсутність документального підтвердження сплачених сум податку на додану вартість, включених до складу податкового кредиту, суд погоджується з висновками відповідача про безпідставність формування податкового кредиту за цими операціями, що безпосередньо вплинуло на зменшення суми податкових зобов'язань позивача перед бюджетом, задекларованих у податкових деклараціях з ПДВ за ІІ квартал 2009 року - у сумі 5 840 грн., за ІІІ квартал 2009 року - у сумі 6072,09 грн., за ІУ квартал 2009 року - у сумі 4033,22 грн., за І квартал 2010 року - у сумі 2700 грн., за ІІ квартал 2010 року - у сумі 8166,66 грн., за ІІІ квартал 2010 року - у сумі 23975,16 грн., а всього - 50 787, 24 грн.

При цьому суд зазначає, що установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правових правочинів, які опосередковують відповідні господарські операції, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків, зважаючи на встановлену відсутність реального вчинення цих господарських операцій та відсутність зв'язку між такими операціями та господарською діяльністю платника податків.

Наслідки порушення податкового законодавства, зокрема у податковому обліку, повинні застосовуватися незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Отже, відсутність судових рішень про визнання недійсними (нікчемними) укладених правочинів, на чому наполягав представник позивача, не може розглядатися як перешкода для коригування (зменшення) податкового кредиту позивачу, з огляду на встановлені порушення податкового законодавства, що призвели до виникнення грошових зобов'язань з податку на додану вартість.

Відповідно до пп.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України (у редакції, яка діяла на час прийняття спірного рішення) контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідальність у разі визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання з підстав, зазначених у пп.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України, встановлена пунктом 123.1 статті 123 ПК України та передбачає накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання.

При вирішенні питання щодо правомірності застосування до позивача штрафних санкцій за податкові правопорушення, скоєні ним до 01.01.11, на підставі норм Податкового кодексу України, який набув чинності 01.01.11, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Як випливає з рішення Конституційного Суду України від 09.02.99 №1/99-рп у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), частину 1 статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Таким чином, оцінка правомірності поведінки платників податків здійснюється на підставі норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, що діяло на момент вчинення відповідних дій. Водночас заходи відповідальності, які підлягають застосуванню за вчинені платниками податків порушення, повинні визначатися згідно з нормативно-правовими актами, чинними на час виникнення відповідних правовідносин, тобто на час застосування відповідальності, зокрема винесення відповідних податкових повідомлень-рішень.

Тому, штрафні санкції за порушення податкового законодавства, вчинені до набрання чинності ПК України, можуть бути застосовані лише в тому разі, якщо збігаються склади правопорушень, визначені ПК України та попереднім законодавством.

Як установлено пунктом 11 підрозділу 10 розділу ХІХ "Перехідні положення" ПК України, що набув чинності з 06.08.11, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються в розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм п.7 цього підрозділу). За змістом наведеного пункту до податкових правопорушень незалежно від дати їх вчинення застосовуються штрафні санкції в розмірах, визначених ПК України. Оскільки розглядувана норма набула чинності з 06.08.11, передбачений нею припис може бути поширений лише на відносини, що виникли після набрання нею чинності.

Водночас, якщо виявлення правопорушення, вчиненого до набрання чинності ПК України, відбулося до 06.08.11, тобто до набрання чинності пунктом 11 підрозділу 10 розділу ХІХ ПК України, то розміри штрафних санкцій, що можуть бути застосовані до відповідного порушення, повинні визначатися з урахуванням того, що збільшення розміру відповідальності новим нормативно-правовим актом порівняно з попереднім, що регулював ті самі відносини, є фактично зворотною дією нормативно-правового акта, тому що передбачає зміну правила поведінки в разі вчинення певного діяння. Таке за відсутності відповідного застереження у самому нормативно-правовому акті суперечить статті 58 Конституції України.

Тому до податкових порушень, вчинених до 01.01.11, а виявлених до 06.08.11, повинен застосовуватися найнижчий з тих обсягів відповідальності, що передбачені Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" або Податковим кодексом України. А починаючи з 06.08.11 за податкові правопорушення застосовуються санкції в розмірах, передбачених ПК України, незалежно від дати вчинення таких порушень.

Як вбачається з матеріалів справи, порушення податкового законодавства з боку позивача - заниження податкових зобов'язань з ПДВ відбулося у 2009 та 2010 роках, а виявлено податковим органом у лютому 2011 року, тобто після набрання чинності Податковим кодексом України.

Відповідно до пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який був чинним до 01.01.11, у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Як засвідчує порівняльний аналіз змісту пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (чинного на час вчинення позивачем порушень податкового законодавства, встановлених актом перевірки №16/1710/НОМЕР_1 від 14.02.11) та приписів абз.1 п.123.1 ст.123 ПК України, обидві ці норми встановлюють відповідальність за правопорушення у вигляді заниження суми податкового зобов'язання. Відповідно, склади правопорушення, передбаченого колишньою нормою Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та нині чинною нормою ПК України збігаються.

Воднораз, розмір штрафних санкцій за вчинення цього порушення має визначатися за нормами законодавства, чинного на момент застосування таких санкцій, але не більше, ніж було передбачено на момент вчинення протиправного діяння.

Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачено нарахування штрафу у розмірі 10 відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання), який міг бути збільшений до 50 відсотків залежно від кількості податкових періодів, що минули, починаючи з податкового періоду, на який припала така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припало отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу.

Натомість Податковим кодексом України визначено, що штраф становить 25 відсотків від суми нарахованого податкового зобов'язання і не підлягає збільшенню залежно від кількості податкових періодів. Крім того, Податковий кодекс України на відміну від Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" не передбачає мінімального розміру штрафу.

У даних правовідносинах до позивача на підставі п.123.1 ст.123 ПК України може бути застосовано штраф, але його розмір обмежується 10 відсотками від суми нарахованого податкового (грошового) зобов'язання, тобто не більше, ніж було передбачено підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", чинного на час вчинення відповідного порушення. Причому цей штраф не підлягає збільшенню до 50 відсотків, оскільки чинна з 1 січня 2011 року норма пункту 123.1 статті 123 ПК України не передбачає збільшення розміру штрафу залежно від строку недоплати та кількості податкових періодів, що минули. Така позиція викладена у листі Вищого адміністративного суду України від 24.11.11 №2198/11/13-11.

Отже, у зв'язку з донарахуванням податкового зобов'язання з ПДВ за ІІ, ІІІ, ІV квартали 2009 року, І, ІІ, ІІІ квартали 2010 року у сумі 50 786,94 грн., на час винесення спірного податкового повідомлення-рішення №0000381710 від 02.03.11 до позивача повинен був бути застосований штраф у розмірі не 25%, а 10% від суми визначеного податкового (грошового) зобов'язання, що становить 5078,70 грн.

Відтак, загальна сума штрафних (фінансових) санкцій має складати 5078,70 грн., решта 7618,11 грн. штрафу (12 696,81 грн. - 5 078,70 грн.) застосовна помилково.

Згідно з ч.1, п.1 ч.2 ст.162 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

За таких обставин суд дійшов до висновку, що податкове повідомлення-рішення Кіровоградської ОДПІ №0000381710 від 02.03.11, яким ФОП ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 63484,05 грн., з яких 50787,24 грн. - основний платіж, 12696,81 грн. - штрафні (фінансові) санкції, підлягає скасуванню в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 7618,11 грн. У решті позовних вимог, а саме щодо скасування спірного податкового повідомлення-рішення в частині збільшення грошового зобов'язання з ПДВ за основним платежем у розмірі 50787,24 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 5 078,70 грн., позивачеві слід відмовити за безпідставністю.

Згідно з частинами 1, 3 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне присудити позивачеві здійснені ним судові витрати з Державного бюджету України, пропорційно до задоволених позовних вимог, у розмірі 76,18 грн. ((7 618,11 грн. х 634,85 грн.): 63484,05 грн.)

Керуючись ст.ст. 11, 71, 86, 94, 158 - 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції №0000381710 від 02.03.11 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 7618,11 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Присудити фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 76, 18 грн.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня отримання її копії апеляційної скарги, з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.А. Черниш