Постанова № 33635813, 10.09.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2013 року 11:51 810/3323/13-а

м. Київ

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючий - суддя Журавель В.О., при секретарі судового засідання Маслакова І.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алдолат» до Державної податкової інспекції у Макарівському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Алдолат" (далі - позивач, товариство) з позовом до Державної податкової інспекції у Макарівському районі Київської області Державної податкової служби (далі - відповідач, податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні податкові повідомлення-рішення прийнято з порушенням норм чинного законодавства. Оскільки відповідачем перевірку позивача призначено та проведено на підставі кримінально-процесуального законодавства, то податкові повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Позивач зазначає, що ним до перевірки надано усі належним чином оформлені первинні документи, які підтверджують реальність господарських операцій, укладених між позивачем та ТОВ «Ю.О. Електронікс-1» в 2012 році. В обґрунтування своїх висновків відповідач покладається лише на матеріали кримінальної справи, рішення у якій не прийнято, на підставі чого зроблено висновки про фіктивність правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Ю.О. Електронікс-1». Просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив, у позові просив суд відмовити. Пояснив, що податковим органом отримано постанову слідчого про проведення перевірки ТОВ «Алдолат», згідно з якою щодо ТОВ «Ю.О. Електронікс-1» здійснюється досудове розслідування за ч.1 ст.205 КК України. До перевірки не надавались документи, які б свідчили про реальність господарських операцій. Крім того, ТОВ «Ю.О. Електронікс-1» не знаходиться за місцезнаходженням, що є порушенням норм цивільного законодавства.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам, суд встановив наступні обставини справи та правовідносини, що склалися між сторонами.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Алдолат» є юридичною особою, що зареєстрована 18.02.2005 Макарівською районною державною адміністрацією Київської області. Видами діяльності за КВЕД є: перероблення молока, виробництво масла та сиру, вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів; відтворення рослин, змішане сільське господарство, оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ю.О Електронікс-1» є юридичною особою, має свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість з 23.09.2010 та зареєстровано як платник податку на додану вартість з 20.05.2010 ДПІ у Шевченківському районі м. Києва.

Відповідно до витягу з бази даних Міністерства доходів і зборів України «Анульовані свідоцтва платників ПДВ» свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Ю.О Електронікс-1» скасовано за ініціативою податкового органу 10.04.2013.

1 квітня 2013 року податковим органом позивачу направлено запит №553/10/22-0/708 про надання письмових пояснень та їх документального підтвердження з питань взаємовідносин з ТОВ «Ю.О. Електронікс-1» за 2012 рік. Позивач 5 березня 2011 року до податкового органу надав письмові пояснення на запит.

Відповідно до постанови слідчого СУ ГУМВС України в м. Києві від 05.04.2013 про призначення документальної перевірки стосовно товариства з обмеженою відповідальністю «Алдолат» начальником ДПІ у Макарівському районі Київської області ДПС 16 квітня 2013 року винесено наказ №93 про проведення документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Алдолат».

На підставі повідомлення від 16.04.2013 № 9 та наказу від 16.04.2013 року № 93 ДПІ у Макарівському районі податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Алдолат» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 30.11.2012 по взаємовідносинах з ТОВ «Ю.О Електронікс-1».

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 23.04.2013 №75/27/22-0/33272217 (далі - Акт перевірки), у висновках якого зафіксовано, зокрема, порушення позивачем вимог п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, підприємством занижено податок на прибуток всього у сумі 136500 грн., в тому числі: за 2 квартал 2012 р. на суму 21000 грн., за 3 квартал 2012 р. на суму 63000 грн., за 4 квартал 2012 р. на суму 52500 грн., завищено валові витрати всього у сумі 360000 грн., в тому числі: за 2 квартал 2012 р. на суму 100000 грн., за 3 квартал 2012 р. на суму 300000 грн., за 4 квартал 2012 р. на суму 250000 грн. у зв'язку з використанням отриманих від ТОВ «Ю.О.Електронікс-1» юридичних послуг не у господарській діяльності; п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, підприємством занижено податок на додану вартість всього у сумі 130000 грн., у тому числі: у червні 2012 р. на суму 20000 грн., у липні 2012 р. на суму 20000 грн., у серпні 2012 р. на суму 20000 грн., у вересні 2012 р. на суму 20000 грн., у жовтні 2012 р. на суму 30000 грн., у листопаді 2012 р. на суму 20000 грн., внаслідок включення до складу податкового кредиту ПДВ з вартості наданих послуг, отриманого від ТОВ «Ю.О.Електронікс-1» та використаного не в господарській діяльності.

При складанні акта перевірки податковим органом використано постанову слідчого СУ ГУМВС України в м. Києві про призначення позапланової документальної перевірки ТОВ «Алдолат» від 05.04.2013 з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.06.2012 по 31.12.2012 при взаємовідносинах з ТОВ «Ю.О. Електронікс-1».

ДПІ у Макарівському районі отримано лист від 27.03.2013 №2575/7/22.9-20 від ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС, згідно з яким слідчим управлінням ГУМВС України в м. Києві було опитано гр. ОСОБА_2, який повідомив про свою непричетність до здійснення господарської діяльності підприємства ТОВ «Ю.О. Електронікс-1». Проведено перевірку та направлено акт про неможливість проведення зустрічної звірки від 27.03.2013 №817/22-90/32799525 ТОВ «Ю.О. Електронікс-1» з контрагентами, з якими цим платником податків задекларовано взаємовідносини за період з 01.12.2011 по 30.11.2012. Службовою запискою ГВПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 11.03.2013 №980/ДПІ/07-10/3 надано висновок щодо наявності ознак «фіктивності» та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Ю.О.Електронікс-1», яким встановлено відсутність підприємства за податковою адресою, відсутність виробничих, складських приміщень, основних фондів. Згідно з актом про неможливість проведення зустрічної звірки від 27.03.2013 №817/22-90/32799525 ТОВ «Ю.О.Електронікс-1» з контрагентами, з якими платником податків задекларовано взаємовідносини за період з 01.12.2011 по 30.11.2012, встановлено, що правочини, укладені з контрагентами, порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб.

Згідно з матеріалами цієї кримінальної справи у ході досудового слідства не встановлено факту передачі товарів (послуг) від ТОВ «Ю.О.Електронікс-1» до підприємств-покупців у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів.

У зв'язку з тим, що за результатами перевірки правочини, між ТОВ «Алдолат» та ТОВ «Ю.О.Електронікс-1» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, то у ТОВ «Ю.О.Електронікс-1» відсутній об'єкт оподаткування, а тому відсутнє право на формування валового доходу та податкового кредиту.

На підставі Акта перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 23.05.2013 №0000222200, яким збільшено грошове зобов'язання товариства з податку на додану вартість на загальну суму 1625000 грн., з яких за основним платежем в сумі 130000 грн. та за штрафними фінансовими санкціями - 32500 грн., та №0000212200, яким збільшено грошове зобов'язання товариства з податку на прибуток на загальну суму 170625 грн., з яких за основним платежем в сумі 136500 грн. та за штрафними фінансовими санкціями - 34125 грн.

Дослідженням матеріалів справи, у тому числі й наданих до суду позивачем, установлено, що між позивачем (замовник) та ТОВ «Ю.О. Електронікс-1» (виконавець) 21.05.2012 укладено договір №21/05ІО про надання послуг, предметом якого є надання юридичних послуг замовнику на підставах, в порядку і в обсязі, визначеному у договорі за погодженням сторін. До договору сторонами оформлено додаток №1. На виконання умов договору сторонами оформлено належним чином 6 податкових накладних на суму 780000 грн. (у т.ч. ПДВ на суму 130000 грн.), 6 звітів про надання послуг за період з червня по листопад 2012 року та 6 актів наданих послуг та виконаних робіт, що підписувались уповноваженими особами вказаного контрагента та позивача, які у подальшому надано позивачем на перевірку.

Оплата за отримання юридичних послуг здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки виконавця - TOB "Ю.О. Електронікс-1", що підтверджується платіжними дорученнями, виписками з банку.

На підтвердження виконання умов договору про надання юридичних послуг позивачем надано підготовлені цим контрагентом договір №12/11/12 на надання послуг збирання та вивезення побутових відходів з ТОВ «Добробуд-2011», договір №11/12 про надання охоронних послуг з ТОВ «Топгард Україна», дислокація об'єктів та постів, договір №2721 на поставку товару з ТОВ «Креатив», договір на закупівлю молока №3/03 з ТОВ «Фінансово-інвестиційний союз», протокол погодження закупівельних цін на молоко незбиране з 20.03.2013 між ТОВ «Алдолат» та ТОВ «Фінансово-інвестиційний союз», договір поставки №130113 з ТОВ «НВО «Лактол Інтернейшнл», специфікація до договору №130113, замовлення, а також надані письмові консультації та висновки: юридичний висновок щодо необхідності лабораторії на виробництві, знищення бухгалтерських документів, юридична довідка щодо розбіжностей при прийманні-передачі товару, юридична довідка щодо витрат на відрядження, юридична довідка щодо сумісництва і суміщення, юридична довідка щодо порушення порядку заповнення податкової накладної, юридична довідка щодо послідовності зазначення адресних даних в податковій накладній, відображення в податковому обліку витрат на воду, чай, каву та інші товари (т.1 а.с.135-167).

Надаючи правову оцінку відносинам, які виникли між сторонами у справі, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з положеннями частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Для здійснення своєї господарської діяльності юридичні особи укладають договори, що за змістом є домовленістю, внаслідок якої виникають взаємні права і обов'язки. Укладення договорів купівлі-продажу, поставки товарів, надання послуг в даному випадку вже само по собі є ознакою господарської діяльності.

Відповідно до частини 5 статті 203 Цивільного Кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину.

Згідно ч.1, ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Відповідно до частини другої статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

З огляду на те, що відповідач на підставі відомостей з кримінальної справи стверджував про нікчемність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Ю.О. Електронікс-1», судом досліджено це питання та встановлено таке.

Постанова слідчого СУ ГУМВС України в м. Києві Цуркана А.В. від 05.04.2013, яку винесено у ході досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013110000000099 від 24.01.2013 за ч.1 ст.205 КК України, на яку посилався відповідач, згідно з КПК України містить лише попередньо встановлену досудовим слідством інформацію. Суд зазначає, що податковим органом не надано жодних відомостей щодо винесеного за результатами досудового розслідування будь-якого судового рішення, яке набрало законної сили. Отже, наведені у постанові слідчого відомості не є достатнім і допустимим доказом у цій адміністративній справі, а тому не можуть братися судом до уваги.

Будь-які інші докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб ТОВ «Ю.О. Електронікс-1», а також судового рішення щодо визнання договору, укладеного між позивачем та вказаним підприємством недійсним, в матеріалах справи відсутні і відповідачем їх суду не надано.

З урахуванням наведеного суд також відкидає і посилання відповідача на відсутність мети у ТОВ «Ю.О. Електронікс-1» щодо відсутності реального настання правових наслідків та заниження об'єкту оподаткування, несплати податків.

Що стосується наявності мети у позивача на здійснення саме реальних правочинів, то про це, на думку суду, свідчить реальність отриманих послуг позивачем від ТОВ «Ю.О. Електронікс-1».

Отже, висновок відповідача в Акті перевірки про нікчемність укладених між позивачем та ТОВ «Ю.О. Електронікс-1» договорів є безпідставним та необґрунтованим.

Підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень були дані Акта перевірки про завищення позивачем податкового кредиту у зв'язку з віднесенням до їх складу сум коштів і сплаченого податку на додану вартість у складі придбаного товару та послуг. Із цього приводу суд зазначає наступне.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на додану вартість, податкового кредиту, регулюються розділом V ПК України.

Відповідно до пп.14.1.156, 14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Так, п.198.2 ст.198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з частиною другою статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення (частина перша статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина друга статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 встановлені обов'язкові реквізити для первинних документів, а саме: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Документ може бути підписаний особисто, із застосуванням факсиміле, штампу, символу або іншим механічним чи електронним способом посвідчення (пункт 2.5 вказаного Положення).

Позивач до складу податкового кредиту включив суми податку на додану вартість, сплачені ним у складі ціни придбання послуг, які підтверджені податковими накладними, придбаний товар і послуги сплачені позивачем та використані підприємством у господарській діяльності.

Суду не надано доказів того, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача не був зареєстрований як платник податку на додану вартість, а тому не мав права видавати податкові накладні на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

У свою чергу податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, копії яких знаходиться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим ст.201 Податкового кодексу України.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які згідно з Законом є документами, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Тобто, відсутність обов'язкових первинних бухгалтерських документів може бути підставою для застосування до суб'єкта господарювання фінансових санкцій з питань оподаткування, якщо таке порушення виявлено під час перевірки.

Судом для встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість здійснено наступне: 1) встановлено факт здійснення господарської операції; 2) встановлено спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції; 3) встановлено зв'язок між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. При цьому досліджено наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку; 4) встановлено дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Пунктом 198.3, ст.198 ПК України, визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункти 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 ПК України).

Пунктом 201.1 статті 201 ПК України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

В Акті перевірки відповідачем наведено перелік податкових накладних, які були виписані ТОВ «Ю.О. Електронікс-1» для позивача. Таким чином, при отриманні податкових накладних від ТОВ «Ю.О. Електронікс-1», які засвідчують отримання послуг, у позивача виникло право на податковий кредит з ПДВ у відповідному періоді 2012 р.

Суду не надано доказів того, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача не був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому не мав права видавати податкові накладні на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Анулювання у контрагента позивача свідоцтва платника ПДВ мало місце у 2013 р. вже після виконання цих господарських операцій у 2012 р.

Податкові накладні, які надавались для проведення перевірки, є документами, що засвідчують факт придбання платником податків товару, з дати отримання яких, згідно із приписами статті 201 ПК України, у платника виникає право на податковий кредит та які, підтверджують право платника податку на включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку на додану вартість.

Відповідно до п. 138.2. ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Надаючи правової оцінки Акту перевірки позивача, суд бере до уваги, що відповідачем зроблено висновки на підставі не достовірно встановлених фактів, а на підставі припущень. Так, в акті зазначається, що позивач з контрагентом «вчиняв операції, що мають сумнівний характер», а в актах, які стосувалися перевірок (звірок) інших контрагентів по ланцюгу постачання зазначалося про «ймовірне заниження податкових зобов'язань».

Суд бере до уваги, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Отже, дослідженими у справі доказами підтверджено рух активів позивача у процесі здійснення господарських операцій, установлено наявність спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарських операцій, підтверджено зв'язок між фактом придбання товарів і господарською діяльністю платника податку.

Суд враховує, що підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України встановлено презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків. Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми, відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Як вже зазначалось, до складу валових витрат позивач включив суми податку на додану вартість, сплачені ним у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), підтверджені податковими накладними. Твердження податкового органу про відсутність факту надання послуг на користь позивача у судовому засіданні було спростовано.

Отже, податковим органом не доведено, що зазначені господарські операції є фіктивними чи безтоварними, не надано суду належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту, не доведено недобросовісності позивача, оскільки позиція відповідача про нікчемність угоди ґрунтується виключно на припущеннях, які не підтверджено належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування.

Під час судового розгляду справи суду було надано всі первинні документи, що підтверджують реальність господарських операцій та виконання договорів, укладених між позивачем та ТОВ «Ю.О. Електронікс-1», крім того, висновки податкового органу про нікчемність вказаних правочинів було спростовано наявними в матеріалах справи доказами, а отже твердження відповідача про порушення позивачем вимог п.138.2 ст.138, п.п. 139.1.9 п.139.1 ст.139 та п.п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 ПК України є безпідставними.

Що стосується посилань позивача про вихід відповідача за межі наданих повноважень та безпідставність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень через порушення вимог пункту 86.9 статті 86 ПК України, то суд їх відкидає з наступних підстав.

Так, позивач наводить приписи вказаної норми без урахування внесених до її тексту змін. Фактично, на час винесення слідчим 05.04.2013 постанови про призначення податкової перевірки чинною редакцією пункту 86.9 статті 86 ПК України передбачалося, що у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким податковим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим податковим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили. Матеріали такої перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються органу, що призначив перевірку.

Оскільки, як вбачається з указаної постанови слідчого, зазначене кримінальне провадження розслідувалося не стосовно посадової особи позивача, а його предметом були не податки чи збори, то посилання позивача на порушення відповідачем вимог пункту 86.9 статті 86 ПК України є безпідставним.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Жодних обставин, які б надавали підстави вважати неправомірним віднесення коштів, сплачених за отримання послуг, до валових витрат та податкового кредиту, відповідачем суду не доказано. Отже, твердження відповідача про неправомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту є безпідставними.

Ураховуючи викладені обставини, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано. Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню сплачена ним сума судового збору.

Керуючись статтями 11, 14, 69-71, 72, 79, 86, 94, 122, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000212200 та №0000222200 від 23.05.2013, видані Державною податковою інспекцією у Макарівському районі Київської області ДПС.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Алдолат" судовий збір у сумі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Журавель В.О.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 14 вересня 2013 р.