Постанова № 33635589, 11.09.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2013 року 810/2770/13-а

м. Київ

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючий суддя Журавель В.О., при секретарі судового засідання Маслакова І.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Норман" до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Норман" (далі-позивач, товариство) до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби (далі-відповідач, податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000102201/133, №0000112201/132 від 24.01.2013.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні податкові повідомлення-рішення прийнято з порушенням норм законодавства, відповідачем надано неправильну оцінку фактичним обставинам, внаслідок чого зроблено помилкові висновки про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та контрагентами про поставку товарно-матеріальних цінностей. Позивач зазначає, що податковому органу було надано усі первинні документи, які підтверджують господарські операції між позивачем та контрагентами. Позивач вказав, що на законних підставах сформував податковий кредит і валові витрати, а висновки податкового органу вважає безпідставними, оскільки господарські операції між ним і вказаними контрагентами мали реальний характер, що підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами. Позивач просив суд податкові повідомлення-рішення визнати протиправними і скасувати.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Відповідач позову не визнав, у його задоволенні просив відмовити. Пояснив, що у позивача відсутні необхідні первинні документи, які витребувані запитами податкового органу від 16.11.2012 та від 03.12.2012.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам, суд встановив наступні обставини справи та правовідносини, що склалися між сторонами.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Норман» є юридичною особою, що зареєстрована 29.09.2009 Рокитнянською районною державною адміністрацією Київської області. Платником податку на додану вартість товариство зареєстровано 08.10.2009 Рокитнянською МДПІ.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гера Драйф» є юридичною особою, що зареєстрована 21.01.1993 Обухівською районною державною адміністрацією Київської області. Має свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість з 01.08.2000.

На підставі направлень від 09.11.2012 №535, 536, 537, 538 виданих ДПІ в Обухівському районі Київської області ДПС, податковим органом проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Норман» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 по 30.09.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.09.2009 по 30.09.2012. За результатами перевірки складено акт від 27.12.2012 №3758/220/13735996, згідно з яким зроблено висновок про порушення позивачем, зокрема: п.п. 5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.138.2, 138.4 ст.138, п.139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 488464 грн., в т.ч.: за 4 квартал 2009 р. в сумі 41000 грн., за 1 квартал 2010 р. в сумі 54201 грн., за 2 квартал 2010 р. в сумі 34735 грн., за 3 квартал 2010 р. в сумі 24571 грн., за 4 квартал 2010 р. в сумі 100587 грн., за 1 квартал 2011 р. в сумі 22453 грн., за 2 квартал 2011 р. в сумі 18325 грн., за 3 квартал 2011 р. в сумі 12047 грн., за 4 квартал 2011 р. в сумі 40274 грн., за 1 квартал 2012 р. в сумі 31149 грн., за 2 квартал 2012 р. в сумі 58349 грн., за 3 квартал 2012 р. в сумі 33560 грн.; п.187.5, п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 ПК України, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість, перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість за період з 01.09.2009 по 30.09.2012 встановлено заниження на суму 835596 грн.

У ході перевірки встановлено, що контрагенти-покупці, а саме: ДП «Маркет Плазо», ДП «Гарантія маркет», ДП «Продмережа», ДП «Регіон маркет», ДП «Терра -Трейд», ДП «Сеть Маркет» повертали ТОВ «Норман» продукцію, у якої сплинув термін придатності. Продукція ТОВ «Норман» передана на утилізацію. Згідно з калькуляціями собівартості та накладними на повернення товару в них не зазначено причини повернення та підтвердження того, що ця продукція зіпсована, а інших документів з цього приводу до перевірки не надано. При проведенні перевірки ТОВ «Норман» надано запити про надання пояснень та їх документального підтвердження від 16.11.2012 та від 03.12.2012, проте ТОВ «Норман» їх не надало.

Перевіркою встановлено взаємовідносини позивача з ПМП «Сва». До перевірки не надано договір, укладений між ПМП «Сва» та ТОВ «Норман», та товарно-транспортні накладні. Згідно з актом ДПІ в Обухівському районі від 11.10.2012 про результати позапланової виїзної перевірки ПМП «Сва» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 по 30.06.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 по 30.06.2012, перевіркою не встановлено факту передачі товарів від постачальників до ПМП «Сва» у зв'язку з відсутністю довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів. Перевіркою встановлено відсутність будь-якої інформації про наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Перевізні документи, які б підтверджували факти отримання товарів від постачальників до ПМП «Сва» автомобільним транспортом відсутні. У ході перевірки встановлено факт відсутності реального здійснення операцій з транспортування, відвантаження, приймання-передачі матеріалів між постачальниками ПМП «Сва». Відповідно до наданих до перевірки документів немає можливості встановити вид транспорту, розмір витрат, особу, яка понесла дані витрати, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного.

Згідно з базою АРМ «Митниця» у ТОВ «Синтез Груп» відсутні ВМД про поставки насіння льону, також відсутні відомості щодо перетину кордону цим товаром. Перевіркою встановлено взаємовідносини з ТОВ «Фіш Хаус» за період з 01.04.2011 по 31.08.2012. В ході перевірки також встановлено, що усі операції між ТОВ «Драйвор» за грудень 2011 року, ТОВ «Інфомеддіалл» за липень 2011 року - березень 2012 року, ТОВ «Колмир» за листопад 2010 року - вересень 2011 року та ТОВ «Фіш Хаус», який є контрагентом ТОВ «Норман», не спричиняють реального настання правових наслідків.

Не погодившись з висновками акту перевірки, позивач подав до податкового органу письмові заперечення, які податковим органом залишено без задоволення.

На підставі Акту перевірки від 27.12.2012 №3758/220/13735996 відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 24.01.2013 №0000112201/132, яким збільшено суму грошового зобов'язання по сплаті податку на додану вартість у розмірі 881564,96 грн., у тому числі за основним платежем - 719315,96 грн., за штрафними санкціями - 162249 грн., та №0000102201/133, яким збільшено суму грошового зобов'язання по сплаті податку на прибуток у розмірі 565790 грн., у тому числі за основним платежем - 471251 грн., за штрафними санкціями - 94539 грн.

Не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх в адміністративному порядку. Рішенням ДПС у Київській області від 15.04.2013 та рішенням Міністерства доходів і зборів України від 20.05.2013 залишено без змін ці податкові повідомлення-рішення, а скарги платника - без задоволення.

Матеріалами справи встановлено, що 01.12.2011 ТОВ «Норман» (покупець) укладено договір поставки №005 з ПМП «Сва» (постачальник). Предметом договору є поставка покупцю товару на склад покупця за адресою м. Обухів, вул. Жовтнева, 58, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його вартість. До договору сторонами підписано додаток №1, №2, №3. Факт надання товару (робіт, послуг) оформлювався податковими та видатковими накладними, а також товарно-транспортними накладними, що підписувались уповноваженими особами вказаного контрагента та позивача (т.3 а.с. 24-51) та реєстром виданих та отриманих податкових накладних. Крім того, контрагентом оформлено належним чином рахунки (т.7 а.с.168-175).

Оформлення товарів, що підлягали уцінці та списанню, позивачем здійснювалося на підставі наказів (т.3 а.с.52-87), складалися опис-акти уцінки товарів і продукції, що залежалася, та надлишкових товарно-матеріальних цінностей (т.3 а.с.88-249, т.4 1-23), акти переведення рибної продукції в рибні відходи (т.4 а.с. 24-182).

4 січня 2009 року між ТОВ «Норман» (постачальник) та ТОВ НВП «Біокор-Агро» (переробник) укладено договір №7, згідно з яким постачальник передає у власність переробника товар, а переробник зобов'язується прийняти товар (рибна не кондиція, прострочена риба, в якої вийшов термін зберігання або реалізації, відходи рибопереробки та вироби з неї) згідно з накладними або актом прийому-передачі. До договору сторонами укладено специфікації №1, №2, №3.

10 січня 2011 року між ТОВ «Норман» (постачальник) та ТОВ НВП «Біокор-Агро» (переробник) укладено договір №8, згідно з яким є постачальник передає у власність переробника товар, а переробник зобов'язується прийняти товар (рибна не кондиція, прострочена риба, в якої вийшов термін зберігання або реалізації, відходи рибопереробки та вироби з неї) згідно з накладними або актом прийому-передачі. До договору сторонами укладено специфікацію №1.

4 січня 2012 року між ТОВ «Норман» (постачальник) та ТОВ НВП «Біокор-Агро» (переробник) укладено договір №10, згідно з яким постачальник передає у власність переробника товар, а переробник зобов'язується прийняти товар (рибна не кондиція, прострочена риба, в якої вийшов термін зберігання або реалізації, відходи рибопереробки та вироби з неї) згідно з накладними або актом прийому-передачі. До договору сторонами укладено специфікації №1, №2.

Факт надання товару (робіт, послуг) оформлювався податковими та видатковими накладними, а також довіреностями на осіб, які отримували товар, що підписувались уповноваженими особами вказаного контрагента та позивача (т.2 а.с. 21-90), реєстром виданих та отриманих податкових накладних. На підтвердження обліку продукції на спеціальному рахунку бухгалтерського обліку, як «Відходи рибні» для обліку її наступної реалізації позивачем видано внутрішній наказ №1а від 04.01.2009.

Рибна продукція, що виготовлялася у 2009-2012 роках підтверджується асортиментним переліком (т.2 а.с. 92-95).

На підтвердження перетину кордону товаром згідно з договором комісії, укладеного між позивачем та ТОВ «Синтез Груп і К», позивачем надано копії вантажно-митних декларацій (т.2 а.с. 96-123), (т.7 а.с. 34-59), (т.7 а.с. 186-204).

8 вересня 2010 року позивач (покупець) уклав з ТОВ «Фіш-Хаус» (постачальник) договір поставки №ДГ-0000004, згідно з яким постачальник зобов'язується поставити товар на склад покупця за адресою: м. Обухів, вул. Жовтнева, 58, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його вартість за цінами, зазначеними в накладній. До договору сторонами оформлено специфікації №1-8. Факт надання товару (робіт, послуг) оформлювався податковими та видатковими накладними, що підписувались уповноваженими особами вказаного контрагента та позивача (т.2 а.с. 150-249, т.3 а.с. 1-19) та реєстром виданих та отриманих податкових накладних.

На підтвердження коригування показників до податкової накладної сторонами оформлені розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної (т.3 а.с. 20-23).

Подальша реалізація отриманої продукції позивачем підтверджується: договором №ИФ005342 від 01.07.2011 з ДП «Інфо-Мережа», специфікаціями до договору (т.4 а.с. 183-202); договором №49 від 01.01.2010 з ДП «Регіон-Маркет», список магазинів, додатковою угодою, специфікацією та довіреністю (т.4 а.с.203-246); договором №63 від 01.01.2010 з ДП «Маркет-Плазо», перелік магазинів, додатковою угодою, специфікацією, довіреністю (т.4 а.с. 247-249, т.5 а.с. 1-41); договором №82 від 01.01.2010 з ДП «Терра-Трейд», перелік магазинів, додатковою угодою, специфікацією, довіреністю (т.5 а.с. 42-85); договором №82 від 01.01.2010 з ДП «Продмережа», перелік магазинів, додатковою угодою, специфікацією, довіреністю (т.5 а.с. 86-129); договором №80 від 01.01.2010 з ДП «Сеть-Маркет», перелік магазинів, додатковою угодою, специфікацією, довіреністю (т.5 а.с. 130-172); договором №81 від 01.01.2010 з ДП «Мережа-Трейд», перелік магазинів, додатковою угодою, специфікацією, довіреністю (т.5 а.с. 173-216); договором №60 від 01.01.2010 з ДП «Гарантія-Маркет», перелік магазинів, додатковою угодою, специфікацією, довіреністю (т.5 а.с. 217-249, т.6 а.с. 1-11); договором №32 від 01.01.2010 з ТОВ «Сусід», перелік магазинів, специфікацією, довіреністю (т.6 а.с. 12-35); договором №249 від 01.06.2007 з ДП «Регіон-Маркет», додатковими угодами, специфікацією (т.6 а.с. 36-47); договором №308 від 01.06.2007 з ДП «Маркет Плазо», додатковими угодами, специфікацією (т.6 а.с. 48-59); договором №309 від 01.06.2007 з ДП «Гарантія-Маркет», додатковими угодами, специфікацією (т.6 а.с. 60-71); договором №376 від 24.04.2007 з ДП «Сусід», додатковою угодою, специфікацією (т.6 а.с. 72-83); договором №196 від 24.04.2007 з ДП «Терра-Трейд», додатковими угодами, специфікацією (т.6 а.с. 84-96); договором №441 від 24.07.2007 з ДП «Сєть-Маркет», додатковими угодами, специфікацією (т.6 а.с. 97-109); договором №524 від 24.04.2007 з ДП «Продмережа», додатковими угодами, специфікацією (т.6 а.с. 110-122); договором №479 від 24.04.2007 з ДП «Мережа-Трейд», додатковими угодами, специфікацією (т.6 а.с. 123-135).

Оплата по цих договорах здійснювалось позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки контрагентів, що підтверджується виписками з особового рахунку товариства, платіжними дорученнями (т.7 а.с. 60-135).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Спірні правовідносини врегульовано Законом України від 18.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», Законом України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», Податковим кодексом України та іншим законодавством.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

В силу статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно з пунктом 7.5 статті 7 Закону України №168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Пунктом 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з частиною другою статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 1.2, п.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 за №88 (далі - Положення №88) визначено, що господарські операції відображаються в бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог даного Положення.

Підпунктом 2.1, п. 2 Положення №88 встановлено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.4 Положення № 88 встановлені обов'язкові реквізити для первинних документів, а саме: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Документ може бути підписаний особисто, із застосуванням факсиміле, штампу, символу або іншим механічним чи електронним способом посвідчення (пункт 2.5 вказаного Положення).

Відповідно до пп. 2.16, п. 2 Положення №88 забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Суд бере до уваги, що відповідачем не заперечується той факт, що первині документи позивача містять всі обов'язкові реквізити, як того вимагає законодавство.

Як вже зазначалось судом, рішення про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість прийнято податковим органом у зв'язку з господарськими операціями з ПМП «Сва», ТОВ «Синтез Груп К», ТОВ «Фіш Хаус», які податковий орган вважає нікчемними. При цьому, висновок податкового органу про нікчемність договорів ґрунтується на твердженнях про безтоварність господарської операції, відсутністю наміру учасників правочину досягти реальних правових наслідків.

Таким чином, вирішення цієї справи залежить від доведеності суду факту постачання товару за господарською операцією, за результатами здійснення яких податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення.

Як встановлено судом, факт поставки товарів між позивачем та вказаними контрагентами - ПМП «Сва», ТОВ «Синтез Груп К», ТОВ «Фіш Хаус» та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, а право позивача на віднесення понесених витрат до складу податкового кредиту та валових витрат підтверджується представленими суду первинними фінансово-господарськими документами та наявністю очевидного зв'язку витрат з господарською діяльністю позивача.

Відповідно до частини четвертої статті 91 ЦК України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Отже, за змістом зазначеної норми, державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов'язує виникнення цивільної правоздатності.

Як встановлено судом, на момент вчинення та виконання господарських договорів ПМП «Сва», ТОВ «Синтез Груп К», ТОВ «Фіш Хаус» є належним чином зареєстрованими юридичними особами, які мають право вчиняти правочини, на дату здійснення господарських операцій з позивачем були зареєстрованими платником податку на додану вартість і мали право виписувати податкові накладні.

При цьому суд враховує вимоги статті 18 Закону України від 15.05.2003 №755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Відповідачем не надано суду доказів, що підтверджують наявність в Єдиному державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про припинення реєстрації юридичної особи ПМП «Сва», ТОВ «Синтез Груп К», ТОВ «Фіш Хаус» на час вчинення цих правочинів.

Суд зазначає, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки відповідності законодавству установчих документів іншого учасника правовідносин та дотримання ним вимог податкового законодавства.

Оскільки ст. 228 ЦК України передбачено, що для правочину, який порушує публічний порядок, передбачено наявність умислу сторін на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави, то такий умисел повинен встановлюватися під час розслідування кримінальної справи і розгляду її судом або у момент винесення постанови про адміністративне правопорушення.

Таким чином, визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасників такого правочину до кримінальної відповідальності, який набрав законної сили, чи постанова суду (компетентних органів) про притягнення названих осіб до адміністративної відповідальності. Відомостей про наявність таких судових рішень відповідачем не надано.

Під час розгляду даної справи судом встановлено, що укладені між позивачем та його контрагентом правочини не віднесено законом до нікчемних та відсутні судові рішення про визнання їх недійсними.

Позивачем на підставі первинних документів по господарських відносинах з ПМП «Сва», ТОВ «Синтез Груп К», ТОВ «Фіш Хаус» було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість.

Відповідно до пп.14.1.156, 14.1.181 п.14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.3, ст.198 ПК України, визначено, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункти 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 ПК України).

Пунктом 201.1 статті 201 ПК України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

В Акті перевірки відповідачем наведено перелік податкових накладних, які були виписані ПМП «Сва», ТОВ «Фіш Хаус» для позивача. Таким чином, при отриманні податкових накладних від ПМП «Сва», ТОВ «Фіш Хаус», які засвідчують отримання товарів (робіт, послуг), у позивача виникло право на податковий кредит з ПДВ у відповідному періоді.

Суду не надано доказів того, що на момент складання податкових накладних ці контрагенти позивача не були зареєстровані як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому не мали права видавати податкові накладні на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Податкові накладні, які надавались для проведення перевірки, є документами, що засвідчують факт придбання платником податків товару, з дати отримання яких, згідно із приписами статті 201 ПК України, у платника виникає право на податковий кредит та які, підтверджують право платника податку на включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку на додану вартість.

Згідно з пунктом 5.1 статі 5 Закону України № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

В силу підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України №334/94-ВР, потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, а саме: організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначеним пунктом 7.11 цього Закону, та витрат, пов'язаних з проведенням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 5.4.4 цієї статті). Обмеження частини другої цього підпункту не стосуються платників податку, основною діяльністю яких є організація прийомів, презентацій і свят за замовленням та за рахунок інших осіб; придбання лотерей, участь в азартних іграх; фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених пунктами 5.6 і 5.7 цієї статті, та в інших випадках, передбачених нормами цього Закону.

Згідно з п.138.1 ст. 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.2. ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судом з'ясовувалися, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Суд бере до уваги, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Отже, дослідженими у справі доказами підтверджено рух активів позивача у процесі здійснення господарських операцій, установлено наявність спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарських операцій, підтверджено зв'язок між фактом придбання товарів і господарською діяльністю платника податку.

Суд враховує, що підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України встановлено презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків. Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми, відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Як вже зазначалось, до складу валових витрат позивач включив суми податку на додану вартість, сплачені ним у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), підтверджені податковими накладними. Твердження податкового органу про відсутність факту поставки товарів на користь позивача у судовому засіданні було спростовано.

До суду надано належним чином оформлені копії вантажно-митних декларацій, які підтверджують реальність перетину кордону товару. Надання цих документів митним органом на запит суду спростовує твердження податкового органу щодо відсутності факту перетину кордону цим товаром, як доказу безтоварності господарських операцій.

Отже, податковим органом не доведено, що зазначені господарські операції є фіктивними чи безтоварними, не надано суду належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту, не доведено недобросовісності позивача, оскільки позиція відповідача про нікчемність угоди ґрунтується виключно на припущеннях, які не підтверджено належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування.

Під час судового розгляду справи суду було надано всі первинні документи, що підтверджують реальність господарських операцій та виконання договорів, укладених між позивачем та ПМП «Сва», ТОВ «Синтез Груп К», ТОВ «Фіш Хаус», а отже твердження відповідача про порушення позивачем вимог п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.138.2, 138.4 ст.138, п.139.1 ст.139, п.187.5 ст.187, п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 ПК України, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» є безпідставними.

Твердження податкового органу про здійснення позивачем утилізації виробленої продукції з порушенням встановленого порядку спростовується наданими позивачем документами щодо відсутності такої утилізації та подальшої реалізації ним відходів рибної продукції іншим контрагентам.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Відповідачем не доведено суду належними та достатніми доказами фактів неправильного формування позивачем податкового кредиту по господарських операціях з ПМП «Сва», ТОВ «Синтез Груп К», ТОВ «Фіш Хаус» за період 2009-2012 р. та неправомірне віднесення коштів, сплачених за придбання товару (робіт та послуг) до валових витрат та податкового кредиту, не спростовано твердження позивача з цих обставин справи, а відтак, не доведено правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Суд вважає, що відсутність або недостатність відповідних доказів з урахуванням змісту підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України (презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків) є підставою для висновку про неправомірність оскарженого рішення контролюючого органу.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано. Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню сплачена ним сума судового збору.

Керуючись статтями 11-14, 69-71, 79, 86, 94, 122, 159-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000112201/132 та №0000102201/133 від 24.01.2013, видані Рокитнянською міжрайонною державною податковою інспекцією Київської області Державної податкової служби.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Норман" судовий збір у сумі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Журавель В.О.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 14 вересня 2013 р.