Рішення № 33635510, 03.08.2012, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 2018/2-40/11

н/п 2/2018/24/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2012 року

Київський районний суд м. Харкова:

головуючий - суддя Золотарьова Л.І.

за участю секретаря - Бломберус С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми та відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

13 вересня 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнених вимог просить стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 413600 грн., індекс інфляції в розмірі 456200, 80 грн., суму пені в розмірі 453457,18 грн., три відсотки річних у розмірі 70087,38 грн., моральну шкоду у розмірі 800000 грн., та судові витрати.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що 05.09.2005 року між ним та ТОВ «Автоком»був укладений письмовий договір поруки, відповідно до якому ОСОБА_1 зобов'язувався солідарно в повному обсязі відповідати перед ТОВ «Автоком»за виконання покупцем ОСОБА_2 зобов'язань по сплаті за транспортний засіб Porsche Cayenne 4.5 S, кузов № НОМЕР_1, отриманого відповідачем у ТОВ «Автоком»згідно довідки -рахунку та акту приймання-передачі від 05.09.2005року.

У вересні 2005 року товариство «Автоком»направило йому письмову вимогу про оплату по укладеному договору поруки вартості отриманого ОСОБА_2 на підприємстві автотранспортного засобу. 27 вересня 2005 року він виконав прийняті зобов'язання за договором поруки та сплатив до каси підприємства грошові кошти у сумі 413 600,00 гривень за автомобіль, який був отриманий ОСОБА_2 у ТОВ «Автоком»та отримав належні розрахункові документи на підтвердження виконання зобов'язання: касовий чек від 27.09.2005р. та прибутково -касовий ордер від 27.09.2005р., а також ним отримано довідку про виконання зобов'язань по оплаті за ОСОБА_2 автотранспортного засобу. Після здійснення оплати ТОВ «Автоком»передав йому документи, які підтверджують виконання зобов'язання, забезпеченого порукою. Відповідач до теперішнього часу свої зобов'язання не виконав, що змусило його звернутися до суду. Тому просить стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 413 600 грн. та здійсненні нарахування, а також завдану моральну шкоду.

Позивач та його представник у судовому засіданні вимоги підтримали в повному обсязі.

Відповідач не з'явився, про день та місце слухання справи неодноразово повідомлявся належним чином, судом були вжиті всі можливі способи та засоби повідомлення відповідача, поважних причин неявки відповідача суд не вбачає, заяв про розгляд справ в його відсутності не надавав. У раніше наданих письмових запереченнях позовні вимоги не визнав та зазначив, що дійсно ним з ТОВ «Автоком»був укладений правочин щодо купівлі -продажу автотранспортного засобу Porsche Cayenne 4.5 S, кузов № НОМЕР_1, загальною вартістю 413 600 гривень, при цьому строк оплати придбаного автомобілю не був встановлений, а договір поруки від 05.09.2005р. був укладений без відома відповідача, ним не погоджений та не акцептований, а так заявлений позов є передчасним і задоволенню не підлягає, оскільки як на час його пред'явлення так і протягом розгляду справи, термін виконання зобов'язання по оплаті автотранспортного засобу отриманого у ТОВ «Автоком», як і термін виконання зобов'язань по сплаті коштів за договором поруки не настав, а так і відсутні підстави для розгляду та задоволення позовних вимог ОСОБА_1 частині здійснених нарахувань та моральної шкоди. Також, щодо вимог позивача вже спливли строки позовної давності.

Суд, заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 договору поруки від 05.09.2005 року укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Автоком», поручитель ОСОБА_1 зобов'язується солідарно в повному обсязі відповідати перед ТОВ «Автоком»за виконання покупцем ОСОБА_2 зобов'язань по сплаті за товар -автотранспортний засіб Porsche Cayenne 4.5 S, кузов № НОМЕР_1, у розмірі 413600 грн.

Відповідно до довідки -рахунку та акту приймання-передачі від 05.09.2005 року директор ТОВ «Автоком»передав ОСОБА_2, а останній прийняв автомобіль Porsche Cayenne 4.5 S, кузов № НОМЕР_1.

Згідно з наявними у справі документами ОСОБА_2 05.09.2005 року отримав від ТОВ «Автоком», без внесення грошової суми, автотранспортний засіб Porsche Cayenne 4.5 S, кузов № НОМЕР_1, загальною вартістю 413 600 гривень, отримав свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та у подальшому за нього не розрахувався, а належних доказів суду першої інстанції про сплату ОСОБА_2 в день отримання 05.09.2005р. транспортного засобу, чи в наступний час відповідач до суду не надав.

Відповідно до листа ТОВ «Автоком»ОСОБА_2 було направлено вимогу про погашення заборгованості за автомобіль в строк до 20.09.2005 року у розмірі 413600 грн. (т. 4 а.с. 26, 27).

Після несплати ОСОБА_2 заборгованості за автомобіль, вимогу ТОВ «Автоком»про погашення заборгованості згідно з укладеним договором поруки було направлено поручителю ОСОБА_1 (т.№ 4 а.с. 24).

Відповідно до касового чеку від 27.09.2005 року (т. № 1 а.с. 5), прибутково-касового ордеру та квитанції від 27.09.2005 року (т. № 4 а.с. 25) 27.09.2005 року на виконання взятого зобов'язання за договором поруки від 05.09.2005 року ОСОБА_1 було внесено на рахунок ТОВ «Автоком»суму у розмірі 413 600 гривень.

Згідно з довідкою ТОВ «Автоком»- ОСОБА_1 у повному обсязі виконав зобов'язання по укладеному договору поруки від 05.09.2005 року (т. № 1 а.с. 8).

Виконавши зобов'язання по сплаті за товар -автотранспортний засіб Porsche Cayenne 4.5 S, отриманого ОСОБА_2 у ТОВ «Автоком», ОСОБА_1 направив ОСОБА_2 повідомлення про виконання зобов'язання за укладеним договором поруки від 05.09.2005 року (т.4 а.с. 28), з вимогою погасити заборгованість.

Однак, ОСОБА_2 погашення заборгованості не здійснив.

Відповідно до ч. 2 ст. 556 ЦК України до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Таким чином, до поручителя ОСОБА_1 переходять права кредитора ТОВ «Автоком»щодо стягнення з боржника ОСОБА_2 заборгованості у розмірі сплаченої вартості автомобіля 413 600 грн.

Відповідно до мотивувальної частині рішення апеляційного суду Харківської області від 17.03.2010р., яке набрало законної сили у справі за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Автоком», ОСОБА_1 про визнання недійсним договором поруки від 05.09.2005р., та визнання договору купівлі -продажу від 05.09.2005р. укладеним в усній формі, встановлено, що 05.09.2005р. ТОВ «Автоком»був переданий ОСОБА_2 автотранспортний засіб Porsche Cayenne 4.5 S, кузов № НОМЕР_1, загальною вартістю 413 600 гривень на підставі акту приймання -передачі, довідки -рахунку та видаткової накладної, який було зареєстровано відповідачем в органах ДАІ з видачею свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, при цьому ОСОБА_2 вартість отриманого автомобілю не оплатив, а належні та допустимі докази оплати до суду не надав, а ОСОБА_1, який виступив поручителем ОСОБА_2 на підставі Договору поруки від 05.09.2005р. оплатив повну вартість автомобілю, що підтверджується наданими до суду доказами, у вигляді відповідних розрахункових документів: касовий чек від 27.09.2005р. на суму 413 600 грн., прибутково-касовий ордер і квитанція від 27.09.2005р. та довідка від ТОВ «Автоком»про повне виконання ОСОБА_1 зобов'язань по укладеному договору поруки від 05.09.2005р., бухгалтерська документація ТОВ «Автоком»(т. 3 а.с.18-20).

Ухвалою Верховного суду України від 03.06.2010 року у відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Автоком», ОСОБА_1 про визнання договору поруки недійсним та про визнання договору купівлі-продажу укладеним в усній формі -відмовлено. (т.3, а.с. 153).

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Відповідно ч. 2 ст. 223 ЦПК України, вказує, що після набрання рішенням законної сили сторони не можуть оспорювати в іншому процесі встановлені судом факти і правовідносини.

Відповідно до матеріалів справи на час укладення договору поруки від 05.09.2005 року між ТОВ «Автоком»та ОСОБА_1, ОСОБА_2 не розрахувався з ТОВ «Автоком»за отриманий по договору купівлі -продажу автотранспортний засіб вартістю 413 600 гривень, а на час укладення договору поруки від 05.09.2005 року існували правові підстави для забезпечення порукою дійсного зобов'язання -договору купівлі -продажу від 05.09.2005 року, укладеного між ТОВ «Автоком»та ОСОБА_2

Згідно ст.ст. 553, 554 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором, як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову відповідальність поручителя.

Відповідно до вимог закону договір поруки є додатковим до основного зобов'язання і укладається між кредитором та поручителем. Боржник стороною у договорі поруки не є і відповідно будь-яких прав та обов'язків у межах цього договору не набуває. Діючими нормами закону не передбачено, як істотну умову договору поруки, повідомлення про укладення такого договору боржника. Порукою може забезпечуватися будь-яка цивільно-правова вимога, в тому числі і за договором купівлі -продажу.

Відповідно до ч.2 ст. 556 ЦК України до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні.

Згідно п. 6 Договору поруки від 05.09.2005р., поручитель, який виконав «основне зобов'язання»у відповідності з цим договором, набуває всі права кредитора по відношенню до покупця по цьому зобов'язанню.

Таким чином позивач, на законних підставах набув права та обов'язки кредитора за договором поруки від 05.09.2005 року, а відповідач ОСОБА_2 набув статусу боржника перед ОСОБА_1

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 17.03.2010р. встановлені усі обставини укладання Договору поруки від 05.09.2005р. та зокрема місце укладення, сторони договору, суттєві умови і положення, права і обов'язки сторін та їх відповідальність, відповідність договору нормам діючого законодавства, правомірність укладання та його дійсність, а також відсутність порушення прав відповідача ОСОБА_2 та підстав для визнання його недійсним. (т. 2 а.с.18-20).

Вказаним рішенням апеляційної інстанції, укладений договір поруки від 05.09.2005 року визнаний дійсним та таким, що відповідає вимогам діючого законодавства, що надає підстави для стягнення згідно з договором з відповідача ОСОБА_2 суму боргу.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення з ОСОБА_2 суму заборгованості за договором поруки в розмірі 413600 є обґрунтованими, тому підлягають задоволенню.

Відповідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Ст. 549 ЦК України, передбачено пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як, вбачається з матеріалів справи, договір поруки між ТОВ «Автоком»та ОСОБА_1 було укладено 05.09.2005 року, а згідно прибутково-касового ордеру, квитанції та касового чеку ОСОБА_1 27.09.2005р. вніс в касу ТОВ «Автоком»413 600 гривень, а тому суд вважає, що саме з 01.10.2005р., з урахуванням 3 денного строку на поштове пересилання повідомлення ОСОБА_2 про виконання зобов'язання згідно договору поруки, підлягають нарахуванню інфляційні витрати, пеня та три відсотки річних, виходячи з суми заборгованості в розмірі 413600 гривень.

Позивач звернувся до суду 13 вересня 2007 року, тобто із дотриманням встановлених ст. 256 Цивільного кодексу України строків позовної давності. Згідно з п. 2 ст. 264 ЦК України, позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Відповідно до ст. 266 ЦК України вказує, що зі спливом позовної давності до основної вимоги, вважається що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Звернення позивача до суду із позовної заявою відбулося із дотримання строків позовної давності відносно основної вимоги по договору поруки від 05.09.2005р., а так із дотриманням строків щодо додаткової вимоги про стягнення інфляційних витрат, пені та трьох відсотків річних.

Позивачем надавалися уточнення до позовної заяви із проведеними розрахунками загальної суми заборгованості з урахуванням суми боргу в розмірі 413 600 гривень, інфляційного збільшення, пені та трьох відсотків річних, але враховуючи, що суд немає спеціальних знань для проведення відповідних нарахувань та підтвердження їх дійсності, а учасники судового процесу не є фахівцями в області економічних знань, Ухвалою Київського районного м. Харкова від 25.05.2011 року, по справі призначалася комісійна судова -економічна експертиза.

Разом з тим з тексту заперечень відповідача вбачається, що він не погоджується з розрахунком суми заборгованості, та надає власні розрахунки суми заборгованості з урахуванням індексу інфляції, трьох відсотків річних та пені, яка на його думку підлягає стягненню.

Згідно Висновку комісійної судової економічної - експертизи від 30 червня 2011р. №6463, з 01.10.2005 року до 25.05.2011 року сума боргу інфляційного збільшення складає 463 232 грн., пеня - 448 034, 13 грн. та три відсотки річних у сумі 70 130, 70 грн. (т.2 а.с. 281-292).

Відповідно ст. 10, ч. 2 ст.ст. 57- 60, 66, 147, 148 ЦПК України висновок комісійної судової - економічної експертизи від 30.06.2011р. № 6463, у якості доказу залучено до матеріалів справи.

Листом Міністерства юстиції України від 17.02.2012р. № 3-1098/15, у задоволенні скарги ОСОБА_2 від 25.01.2012р. № 56/3 на висновок судової - економічної експертизи від 30.06.2011р. № 6463 відмовлено, а порушень з боку експертів Харківського НДІСЕ ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса не виявлено.

На запит Київського районного суду м. Харкова № з-06 від 05.04.2012р., Харківським НДІСЕ ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса надано Рецензію від 02.02.2012р., складеної на висновок комісійної судово-економічної експертизи № 6363 від 30.06.2011р., згідно якої висновки в комісійній судово-економічній експертизі № 6363 від 30.06.2011р. викладені чітко в категоричній формі, сумнівів не викликають (т. 4 а.с. 4-6).

З врахуванням вищенаведеного основна заборгованість та факт несплати ОСОБА_2 доведений, а відповідач до теперішнього часу не повернув позивачу грошові кошти сплачені ним за договором поруки із ТОВ «Автоком», доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідачем не надано. Проведені нарахування у вигляді індексу інфляції, пені та трьох відсотків річних визначені та підтверджені висновком комісійної судово-економічної експертизи.

Виходячи з принципів розумності та справедливості підлягають до задоволення вимоги про стягнення пені, які є співрозмірними до загальної суми боргу та є значно нижчими розміру завданих збитків, при цьому суд приймає до уваги обставини, які мають істотне значення при визначенні розміру пені та її стягненні, що полягає у відсутності належного виконання відповідачем зобов'язань у повному обсязі або частково, тривалості розгляду цивільної справи, викликаної недобросовісним виконанням відповідачем процесуальних обов'язків та її умисного затягування, що підтверджується матеріалами справи, а також характером правовідносин між сторонами, які тривають з 2005 року та призвели до порушення майнових, немайнових прав та інтересів позивача та неможливості компенсувати позивачем понесені витрати з огляду на знецінення у період кризи в 2008 році національної валюти України та наявного суттєвого зниження покупної можливості сплачених у 2005 році позивачем грошей, у порівняні із теперішнім часом.

Також, суд враховує, що всі нарахування заборгованості здійснені станом на 25.05.2011 року, після цього строку позивачем вимоги щодо стягнення заборгованості не збільшувались.

У зв'язку з цим, позивні вимоги щодо стягнення з відповідача суми індексу інфляції в розмірі 463232,00 грн., пеню в розмірі 448034,13 грн., три відсотки річних у розмірі 70130,70 грн., підлягають задоволенню.

Згідно п. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є завдання моральної шкоди іншій особі. Ст. 16 ЦК України зазначає, що способами захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування моральної (немайнової шкоди).

Ст. 23 ЦК України, передбачає, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, внаслідок порушення її прав. Відповідно до ч. 4 цієї статті, моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Також, суд вважає, що частково підлягає задоволенню вимоги про стягнення моральної шкоди, оскільки під час розгляду справи встановлені наступні факти та обставини, які підтверджуються належними та допустимими доказами: вимушена тривалість негативних взаємовідносин із відповідачем з 2005 року, які призвели до оплати суми боргу у розмірі 413 600 гривень з спільного родинного бюджету та залишенню позивача без додаткового доходу та власних грошей та можливості їх використання на власні та сімейні цілі; втягненню позивача, по ініціативі відповідача в численні судові процеси та зокрема у Фрунзенському районному суді м. Харкова, Ужгородському міськрайонному суді Закарпатської області, апеляційні та касаційні інстанції, які тривають до теперішнього часу; погіршенню та суттєвій зміні налагоджених життєвих та виробничих відносин, зміна місця проживання, розлад у родині та виїзд дружини та доньки за кордон, втраті зв'язків із друзями та погіршення відносин із близькими родичами; наявністю постійних хвилювань, переживань, виникнення депресивного стану та погіршенню стану здоров`я та зміні групи інвалідності з третьої на другу із періодичним перебуванням на лікуванні у медичних закладах (т. № 3 а.с. 34-39, 49, 54 -заяви родичів та друзів, а.с. 54 довідка з працевлаштування, а.с.77 -історія хвороби, а.с. 146 -довідка МСЕК про призначення інвалідності).

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, а саме витрати на інформаційно-технічне забезпечення у розмірі 30 грн., витрати на проведення комісійної судової -економічної експертизи у розмірі 3 516 грн. (т. 3 а.с. 292), також стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 3219 грн.

Суд постановляє рішення в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10,11,57-60,61,66,88,147,148, 212-215 ЦПК України ст.ст. 11, 16, 23, 256, 264, 266, 509, 526,530, 551,553,554,556,625 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги -задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму заборгованості за договором поруки в розмірі 413600 (чотириста тринадцять тисяч шістсот) грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 індекс інфляції в розмірі 463232 (чотириста шістдесят три тисячі двісті тридцять дві) грн. 00 коп.,

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню в розмірі 448034 (чотириста сорок вісім тисяч тридцять чотири) грн. 13 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 три відсотки річних у розмірі 70130 (сімдесят тисяч сто тридцять) грн. 70 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 400000 (чотириста тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3516 (три тисячі п'ятсот шістнадцять) грн. судових витрат по сплаті за проведення комісійної судової -економічної експертизи.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 інформаційно-технічні витрати у розмірі 30 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 судовій збір у спеціальний фонд Державного бюджету України у розмірі 3219 (три тисячі двісті дев'ятнадцять) грн. 00 коп. на рахунок № 31219206700004, УДК у Київському районі м. Харкова, код ЄДРПОУ суду 02893746, код одержувача 24134573, банк утримувача ГУДКУ у Харківській області, МФО 851011, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області в 10-денний строк з дня його проголошення.

Головуючий -