Постанова № 33634166, 11.09.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2013 року Справа № 9104/25461/10

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Рибачука А.І.,

суддів - Дяковича В.П., Носа С.П.,

з участю секретаря - Драбчук М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу військової частини А 1538 на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2010 року по справі № 2а-554/10/2270 за позовом Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому до військової частини А 1538 про звернення стягнення на активи в рахунок погашення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у м. Хмельницькому (далі - ДПІ у м. Хмельницькому) звернулась до суду з адміністративним позовом до військової частини А 1538, в якому просила звернути стягнення на активи військової частини А 1538 в сумі 5399.80 грн. в рахунок погашення податкового боргу.

Позовну заяву обґрунтовувала посиланням на те, що військова частина А 1538 протягом 2007-2009 років не сплачувала збору за забруднення навколишнього природного середовища у зв'язку з чим за нею рахується податковий борг за узгодженим податковим зобов'язанням в сумі 5399.80 грн.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2010 року позов задоволено. Звернуто стягнення на активи військової частини А 1538 (код ЄДРПОУ 07697116) на користь держави в особі ДПІ у м. Хмельницькому в розмірі 5399.80 грн.

Не погоджуючись із зазначеною постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані посиланням на те, що судом першої інстанції при ухваленні рішення не враховано, що кошторисами військової частини А 1538 на 2007-2009 роки не було передбачено коштів на сплату збору за забруднення навколишнього природного середовища, що стягнення за зобов'язаннями військової частини не може бути звернено на майно військової частини, оскільки відповідно до статті 6 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» таке майно закріплене за військовою частиною на праві оперативного управління, а відповідно до статті 5 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України» у разі відсутності у військової частини коштів відповідальність за її зобов'язаннями несе Міністерство оборони України, що в розрахунок суми заборгованості зі сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища двічі включено суму збору за перше півріччя 2008 року.

В судовому засіданні представник відповідача підтримала вимоги апеляційної скарги, посилаючись на викладені в ній доводи, просила її задовольнити.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, хоча позивача належним чином було повідомлено про дату, час та місце апеляційного розгляду, що відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що відповідачем подавались податкові розрахунки збору за забруднення навколишнього природного середовища та станом на 25 січня 2010 року за ним рахується податковий борг в сумі 5399.80 грн. у зв'язку з його несплатою.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що Закон України "Про систему оподаткування" є спеціальним законом про оподаткування, його норми підлягають застосуванню, зокрема, щодо пільг з оподаткування у випадку встановлення таких пільг іншими законами, а Закон України "Про Збройні Сили України", яким для військових частин встановлені пільги щодо сплати податків не регулює правовідносини в сфері оподаткування, а відповідно не може застосуватись до спірних правовідносин.

Суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення з відповідача податкового боргу, однак вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо розміру податкового боргу, а також щодо його стягнення шляхом звернення стягнення на активи відповідача з огляду на наступне.

Згідно статті 14 Закону України "Про Збройні Сили України" Збройні Сили України можуть здійснювати господарську діяльність згідно із законом. Земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків. Особливості правового режиму майна Збройних Сил України визначаються відповідним законом.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про систему оподаткування" встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також пільг їх платникам здійснюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до цього Закону, інших законів України про оподаткування.

Оскільки Закон України "Про Збройні Сили України" не є законом про оподаткування, то відповідно до вимог статті 1 Закону України "Про систему оподаткування" пільга щодо оподаткування, визначена у статті 14 Закону України "Про Збройні Сили України" не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про стягнення з відповідача податкового боргу.

Враховуючи те, що Закон України "Про систему оподаткування" є спеціальним законом про оподаткування, виходячи із правил співвідношення загальної і спеціальної норм у разі їх конкуренції, його норми підлягають застосуванню при вирішенні спору, зокрема, щодо пільг з оподаткування у випадку встановлення таких пільг іншими законами, крім законів про оподаткування.

Таким чином, твердження відповідача про те, що він не є платником збору за забруднення навколишнього природного середовища спростовується вищевикладеним.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації, та не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Відповідач самостійно узгодив податкові зобов'язання із збору за забруднення навколишнього природного середовища, подавши податковому органу відповідні податкові розрахунки збору за забруднення навколишнього природного середовища.

Відповідно до підпункту 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у встановлені строки, визнається сумою податкового боргу платника податку.

Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Відповідно до підпункт 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу (органами стягнення), є виключно податкові органи, а також державні виконавці у межах їх компетенції.

Право податкових органів на звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами передбачене пунктом 11 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Отже, судом першої інстанції зроблено вірний висновок щодо наявності підстав для стягнення з відповідача податкового боргу.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" активами платника податків є кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належить юридичній або фізичній особі.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про господарську діяльність в Збройних Силах України» за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань, а також за шкоду і збитки, заподіяні довкіллю, правам та інтересам фізичних і юридичних осіб та державі, військова частина як суб'єкт господарської діяльності несе відповідальність, передбачену законом та договором.

Військова частина як суб'єкт господарської діяльності за своїми зобов'язаннями відповідає коштами, що надходять на її рахунок по відповідних статтях кошторису (крім захищених статей), а в разі їх недостатності відповідальність за зобов'язаннями військової частини несе Міністерство оборони України.

Стягнення за зобов'язаннями військової частини не може бути звернено на майно, закріплене за нею.

Отже, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про наявність підстав для звернення стягнення на активи відповідача.

Щодо розміру податкового боргу, то слід зазначити, що в матеріалах справи наявні копії податкових розрахунків збору за забруднення навколишнього природного середовища, згідно з якими розмір самостійно визначеного відповідачем податкового зобов'язання із збору за забруднення навколишнього природного середовища за період 2006-2009 років становить 5154.29 грн.

Натомість позивач подав до суду розрахунок суми збору за забруднення навколишнього природного середовища, відповідно до якого розмір самостійно визначеного відповідачем податкового зобов'язання із збору за забруднення навколишнього природного середовища за вказаний вище період становить 5399.80 грн.

Така розбіжність виникла через помилкове включення до розрахунку суми збору за забруднення навколишнього природного середовища за перше півріччя 2008 року сум збору, що були зазначені в первинно поданому розрахунку за перше півріччя 2008 року та в іншому розрахунку за цей же період, що подавався у зв'язку з самостійним виявленням помилки.

Суд першої інстанції не звернув увагу на те, що позивач двічі включив до розрахунку податкового зобов'язання із збору за забруднення навколишнього природного середовища суму збору за перше півріччя 2008 року, що призвело до неправильного визначення розміру податкового боргу, що підлягає стягненню з відповідача.

За наведених обставин суд приходить до висновку, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до пункту 4 частини 1 статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позову.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу військової частини А 1538 задовольнити частково, постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2010 року по справі № 2а-554/10/2270 - скасувати та прийняти нову постанову, якою позов державної податкової інспекції у м. Хмельницькому до військової частини А 1538 про звернення стягнення на активи в рахунок погашення податкового боргу задовольнити частково.

Стягнути з військової частини А 1538 податковий борг в сумі 5154.29 грн.

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, а у випадку складання постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складання постанови в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

ГОЛОВУЮЧИЙ: А.І. РИБАЧУК

СУДДІ В.П. ДЯКОВИЧ

С.П. НОС

Повний текст постанови виготовлено 16 вересня 2013 року