Ухвала суду № 33633981, 11.09.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2013 року Справа № 9104/108795/12

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Рибачука А.І.,

суддів - Дяковича В.П., Носа С.П.

з участю секретаря - Драбчук М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2012 року по справі № 2а-10233/11/1370 за позовом Приватного підприємства «Універсал-Л» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Універсал-Л» (далі - ПП «Універсал-Л») звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова (далі - ДПІ у Шевченківському районі м. Львова), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Львова від 02 вересня 2011 року № 0002562300/22122 та №0002552300/22123.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2012 року вказаний позов задоволено повністю, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Львова від 02 вересня 2011 року № 0002562300/22122 та № 0003552300/22123.

З таким рішенням суду не погодився відповідач, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В апеляційній скарзі зазначає, що судом не надано належної оцінки виявленим під час перевірки порушенням. Зокрема при проведенні перевірки позивачем не було надано товарно-транспортних накладних, шляхових листів та інших документів на підтвердження факту перевезення товарно-матеріальних цінностей. Також вказує на відсутність у контрагента позивача ПП «Спецпостачсервіс» власних офісних, виробничих приміщень, земельних ділянок, транспортних засобів, а отже і можливості здійснення господарської діяльності та виконання договору з позивачем № С24/09 на поставку товарів від 24 вересня 2010 року.

В судовому засіданні представник відповідача надав пояснення та підтримав доводи апеляційної скарги. Просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Представник позивача надав пояснення, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу чи постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідачем з 8 серпня 2011 року по 12 серпня 2011 року проводилась позапланова виїзна документальна перевірка позивача. Під час проведення перевірки було встановлено порушення позивачем, пунктів 4.1.1., 11.3.1. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що потягнуло за собою заниження податку на прибуток на загальну суму 191737 грн за 4 квартал 2010 року; пунктів 1.48., 3.1.1., 7.3.1. Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого було занижено податок на додану вартість на суму 153389 грн.

За результатами перевірки було складено акт від 19 серпня 2011 року №2057/237/23-118/30918631 «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки приватного підприємства «Універсал-Л», код за ЄДРПОУ 30918631 з питань здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ПП «Спецпостачсервіс» код за ЄДРПОУ 32327359) за період з 01 вересня 2010 року по 31 жовтня 2010 року».

На підставі вказаного акту відповідачем були винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення: від 02 вересня 2011 року №0002562300/22122 з податку на додану вартість на суму 191736 грн, у т.ч. за основним платежем - 153389 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 38347 грн та від 02 вересня 2011 року №0002552300/22123 з податку на прибуток на суму 239671 грн, у т.ч. за основним платежем - 191737 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 47934 грн.

Зокрема в акті перевірки відповідач вказує на безтоварність та нікчемність договору позивача з ПП «Спецпостачсервіс» від 24 вересня 2010 року № С-24/09. На обґрунтування такого твердження відповідач посилається на відомості даних центральної бази даних України, відповідно до яких ПП «Спецпостачсервіс» не мало виробничих та трудових ресурсів для виконання своїх господарських зобов'язань перед позивачем - за результатами аналізу його податкової звітності не встановлено наявності у ПП «Спецпостачсервіс» власних, орендованих, одержаних по договорах лізингу складських, торгівельних, виробничих та інших приміщень, земельних ділянок, транспортних засобів, які суб'єкт господарювання міг би використовувати при здійсненні фінансово-господарської діяльності.

Водночас відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження даних тверджень.

В матеріалах справи наявні товарно-транспортні та розхідні накладні (а. с. 126-170), які свідчать про поставку та наявність товарів на складах позивача. На підтвердження факту поставки товарів ПП «Спецпостачсервіс» позивачем надані накладні (а. с. 177-233) за період з 27 вересня 2010 року по 29 жовтня 2010 року. Проведення розрахунків за поставлений товар підтверджуються копіями банківських виписок, наявних в матеріалах справи (а. с. 233-237). Також до суду подано Акт звірки розрахунків за жовтень 2010 року між позивачем та ПП «Спецпостачсервіс», з якого вбачається наявність частового розрахунку останнього за поставлений товар, а також наявність боргу ПП «Спецпостачсервіс».

Судом першої інстанції правильно застосовано пункт 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №984 від 22 грудня 2010 року «Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства». Даний пункт передбачає, що акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Зокрема судом правильно зазначено, що, ні даним Порядком, ні будь-яким іншим законом чи підзаконним актом не передбачено безспірності визнання висновків акту перевірки, у зв'язку із чим зазначені в цих актах факти підлягають перевірці доказами в ході судового розгляду.

Також суд першої інстанції вірно посилається на положення частини 1 статті 72 КАС України, відповідно до яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього кодексу.

Вірним також є посилання суду першої інстанції на пункт 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, яким встановлено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. А отже акт документальної перевірки має ґрунтуватись на первинних та інших документах, а також мати посилання на них.

Вимоги до первинних документів передбачені Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України за № 88 від 24 травня 1995 року. Зокрема пунктом 2.1. даного Положення визначає первинні документи, як документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. А пункт 2.4 передбачає такі обов'язкові реквізити первинних документів: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Документи надані позивачем відповідають даним вимогам.

Нікчемність договору, на яку посилається відповідач встановлюється на основі статті 288 ЦК України. Даною статтею передбачено, що правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Керуючись даною статтею суд правильно роз'яснив, що, оскільки, перелічених ознак нікчемності з матеріалів справи не вбачається, а порушення однією із сторін правочину вимог податкового законодавства не тягне за собою нікчемності правочину та спрямованість правочину на порушення публічного порядку, то договір від 24 вересня 2010 року між ПП «Універсал-Л» та ПП «Спецпостачсервіс» № С24/09 на поставку товарів не є нікчемним. А з поданих позивачем доказів можна зробити висновок, що даний договір не був безтоварним і мав на меті настання реальних правових наслідків.

Такої ж позиції дотримується Вищий адміністративний суд України. Зокрема постановою N К/9991/50772/12 від 14 листопада 2012 року роз'яснено, що, оскільки частиною 1 статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності) то визнати договір нікчемним актом перевірки не можна. Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку. Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

В матеріалах справи наявне рішення Господарського суду Львівської області від 18 жовтня 2011 року № 5015/5473/11 по справі за позовом ПП «Універсал-Л» до ПП «Спецпостачсервіс». Предметом даного позову було стягнення несплачених ПП «Спецпостачсервіс» коштів за договором на поставку товару № С24/09 від 24 вересня 2010 року. Господарський суд своїм рішенням позов задовольнив, зобов'язав стягнути ПП «Спецпостачсервіс» на користь ПП «Універсал-Л» суму вказану в позовних вимогах. Приймаючи рішення по даній справі суд також визнав договір таким, що мав на меті настання реальних правових наслідків та був правомірним.

Оскільки договір між позивачем та ПП «Спецпостачсервіс» є дійсним то висновки закріплені в акті перевірки від 19 серпня 2011 року №2057/237/23-118/30918631 та оспорювані податкові повідомлення-рішення винесені на його основі є протиправними.

Відтак, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2012 року по справі № 2а-10233/11/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, а у випадку складання ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складання ухвали в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

ГОЛОВУЮЧИЙ: А.І. РИБАЧУК

СУДДІ В.П. ДЯКОВИЧ

С.П. НОС

Повний текст ухвали виготовлено 16 вересня 2013 року.