Рішення № 33630765, 23.09.2013, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/1327/13-ц Головуючий у 1 інстанції - Березюк В.В.

Справа № 22-ц/774/10023/13 Доповідач - Черненкова Л.А.

Категорія - 24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2013 року м. Дніпропетровськ

Судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Черненкової Л.А.

суддів - Чубукова О.П., Петешенкової М.Ю.

при секретарі - Солод О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 липня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства «Новомосковський водоканал» про поновлення порушених прав та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А:

28 лютого 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, за яким просив суд зобов'язати відповідача повірити його водолічильник своїми силами і за свій рахунок, опломбувати його; стягнути з відповідача на його користь моральні збитки причинені йому незаконними діями в сумі 5 000 грн., посилаючись на те, що відповідач здійснює послуги з водопостачання та водовідведення, а він сплачує своєчасно за надані послуги відповідно договору № 101052 від 17.02.2011 року. Водопостачання обліковується лічильником, який опломбований та взятий на абонентський облік з 2006 року. У вересні 2012 року відповідач письмово попередив його про необхідність здати лічильник на держповірку, а в противному разі розрахунки за спожиту воду будуть здійснюватись не по показанням водолічильника, а по нормам. Позивач погодився щодо перевірки водолічильника. 07.02.2013 року працівник водоканалу самовільно зняв пломбу з водолічильника, склав про це акт, яким примусово зобов'язав його зробити повірку лічильника своїми силами і за свій рахунок. За вимогою позивача від 11 лютого 2013 року про те, що відповідач повинен здійснити повірку його водолічильника своїми силами і за свій рахунок, як того вимагає закон, водоканал відмовив йому посилаючись на те, що вартість повірок не закладено в тарифи на споживання води. От же його права свідомо порушені відповідачем.

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 липня 2013 року ухвалено: в задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 серпня 2013 року виправлено описку допущену у судовому рішенні Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 липня 2013 року, а саме: в резолютивній частині повного тексту рішення зазначити про відмову в задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, посилаючись на те, що рішення суду необґрунтоване і незаконне.

В запереченнях на апеляційну скаргу КП «Новомосковськ водоканал» просить відхилити апеляційну скаргу і залишити рішення суду першої інстанції без змін, посилаючись на те, що рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, що в березні 2006 року ОСОБА_1 встановив у своїй квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 водолічильник, водоканал опломбував його і з цього часу він сплачує за послуги водопостачання відповідно до показників засобу обліку та своєчасно згідно договору від 17.02.2011 року. У вересні 2012 року відповідач письмово попередив позивача про необхідність здати лічильник на повірку, а в іншому випадку нарахування за спожиту воду будуть здійснюватись не по показанням водолічильника, а по нормам. Відповідно до п.7.2 договору про надання послуг з постачання холодної води і водовідведення від 17 лютого 2011 року, укладеного між сторонами у справі, споживач зобов'язаний придбати і встановити лічильник, проводити періодичну повірку лічильника згідно паспорту.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, міськрайонний суд виходив з того, що позивачем не надано доказів, що зазначені умови укладеного між сторонами договору не є чинними. Позивачем також не надано доказів того, що будь-якими неправомірними діями відповідача йому спричинена моральна шкода. Позов є необґрунтований та не підлягає задоволенню.

Судова колегія не може повністю погодитись з висновком суду першої інстанції, оскільки суд не з'ясував характер правовідносин, які виникли у сторін та не надано їм оцінку, та яким законом вони регулюється; суд неправильно застосував норми матеріального права.

Судом першої інстанції у порушення вимог ст.215 ЦПК України не зазначено у рішенні суду мотивів, з яких суд вважає встановленою наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, з яких бере до уваги або відхиляє докази, застосовує зазначені в рішенні нормативно-правові акти.

Мотивація суду першої інстанції відносно висновку щодо відмови у задоволенні позову - не ґрунтується на законі, який регулює спірні правовідносини.

Отже, судом не з'ясовано, які правові норми підлягають застосуванню до спірних правовідносин, не повно з'ясовано обставини справи, не надано їм оцінки.

Суд першої інстанції не звернув уваги на те, яка правова позиція зазначена позивачем в обґрунтування позовних вимог та не дав їй оцінку.

Судова колегія вважає, що вказані порушення призвели до неправильного вирішення справи, тому суд апеляційної інстанції на підставі п.п.1-4 ч.1 ст.309 ЦПК України рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову про поновлення порушених прав скасовує та ухвалює нове рішення в цій частині із наступних підстав.

Судова колегія встановила і це підтверджується матеріалами справи, що відповідач комунальне підприємство «Новомосковськ водоканал» Новомосковської міської ради здійснює послуги з водопостачання та водовідведення позивачу ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1, а позивач сплачує своєчасно за надані послуги відповідно договору № 101052 від 17.02.2011 року. Водопостачання обліковується лічильником, який опломбований та взятий на абонентський облік з 2006 року. У вересні 2012 року відповідач письмово попередив позивача про необхідність здати лічильник на держповірку, а в противному разі розрахунки за спожиту воду будуть здійснюватись не по показанням водолічильника, а по нормам. Позивач погодився щодо перевірки водолічильника. 07.02.2013 року працівник водоканалу зняв пломбу з водолічильника, склав про це акт, яким примусово зобов'язав його зробити повірку лічильника своїми силами і за свій рахунок. За вимогою позивача від 11 лютого 2013 року про те, що відповідач повинен здійснити повірку його водолічильника своїми силами і за свій рахунок, як того вимагає закон, водоканал відмовив йому посилаючись на те, що вартість повірок не закладено в тарифи на споживання води.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 28 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" N 113/98-ВР від 11 лютого 1998 року підприємства, організації та фізичні особи зобов'язані своєчасно (з урахуванням установлених міжповірочних інтервалів) подавати засоби вимірювальної техніки на повірку.

Положення ч. 3 ст. 28 вказаного вище Закону передбачають, що періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань якими використовуються для здійснення розрахунків за спожиті для побутових потреб електричну і теплову енергію, газ і воду) здійснюються за рахунок підприємств і організацій, які надають послуги з електро-, тепло,- водопостачання.

Положенням ч. 4 ст. 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24 червня 2004 року, який набрав чинності з 1 січня 2005 року, передбачено, що у разі якщо виконавець не є виробником, відносини між ним та виробником регулюються окремим договором, який укладається відповідно до вимог цієї статті.

Згідно з ч. 3 ст. 28 вищевказаного Закону якщо виконавцем послуг є водопостачальна організація, то її витрати, пов'язані з періодичною повіркою, обслуговуванням та ремонтом квартирних лічильників холодної води повинні відшкодовуватись власником або балансоутримувачем цього будинку через оплату за утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Витрати на періодичну повірку включені до типового переліку послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій.

Згідно абз. 1 п. 24 Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затверджених постановою КМ України від 01.06.2011 N 869 "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги", витрати з проведення періодичної повірки, обслуговування і ремонту квартирних засобів обліку води та теплової енергії, у тому числі їх демонтажу, транспортування та монтажу після повірки, визначаються відповідно до укладених договорів між виконавцем та субпідрядником, який виконує зазначені послуги, з розрахунку на один квартирний засіб обліку води та теплової енергії і нараховуються щомісяця споживачеві у складі послуги залежно від кількості таких засобів обліку шляхом додавання плати за проведення періодичної повірки, обслуговування і ремонту квартирних засобів обліку води та теплової енергії, у тому числі їх демонтажу, транспортування та монтажу після повірки, до загальної вартості послуг.

За приписами ч. 3 ст. 28 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" порядок подання фізичними особами, що не є суб'єктами підприємницької діяльності, - власниками засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань якими використовуються для здійснення розрахунків за спожиті для побутових потреб електричну і теплову енергію, газ і воду) на періодичну повірку цих засобів та оплати за роботи, пов'язані з повіркою, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) зазначених засобів вимірювальної техніки здійснюються за рахунок підприємств і організацій, які надають послуги з електро-, тепло-, газо- і водопостачання.

Отже, проведення періодичної повірки, обслуговування і ремонту квартирних засобів обліку води та теплової енергії, у тому числі їх демонтажу, транспортування та монтажу після повірки здійснюється за рахунок виконавця зазначених послуг, а витрати, понесені виконавцем, включаються у тариф на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та сплачуються споживачем щомісячно.

Таким чином, проведення періодичної повірки квартирних засобів обліку є обов'язком КП «Новомосковськ водоканал» Новомосковської міської ради, яке є виконавцем послуг.

З огляду на вищевказані вимоги Закону та спірні правовідносини сторін у справі, які виникли стосовно здійснення періодичної повірки водолічильника позивача, а саме: за чий рахунок і хто повинен здійснювати такі дії, судова колегія дійшла висновку, що зобов'язання позивача, як споживача послуг водопостачальної організації, здійснити повірку водолічильника своїми силами та за свій рахунок є неправомірними зі сторони відповідача, оскільки позивач не є виконавцем вказаних послуг та вищевказаним законом не передбачено, що позивач зобов'язаний здійснити повірку водолічильника своїми силами та за свій рахунок.

Статтею 19 Закону України від 10 січня 2002 року N 2918-III "Про питну воду та питне водопостачання" (далі - Закон N 2918-III) передбачено, що послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з: підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням; підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов'язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення; об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об'єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та водовідведення на підставі укладених ними договорів; власниками будинків, що перебувають у приватній власності.

Договір про надання послуг з питного водопостачання укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій цієї статті.

Тобто Законом N 2918-III установлено виключний перелік споживачів, з якими підприємства питного водопостачання укладають договори на надання послуг з питного водопостачання.

Укладання таких договорів особисто з фізичними особами - власниками квартир у багатоквартирних будинках - цим Законом не передбачено.

Згідно з п. 9 постанови Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року N 630 "Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення" періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) квартирних засобів обліку проводяться за рахунок виконавця.

Пунктом 1.3 наказу Держжитлокомунгоспу України від 25 квітня 2005 року N 60 "Про затвердження Порядку визначення виконавця житлово-комунальних послуг у житловому фонді" виконавцем житлово-комунальних послуг, визначених у пункті 1.1 Порядку, може бути суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання відповідних житлово-комунальних послуг та який може забезпечити виконання обов'язків, визначених у частині 2 статті 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

На підставі п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 3 липня 1995 року N 483 "Про впровадження засобів обліку витрачання і приладів регулювання споживання води та теплової енергії в побуті" облвиконкоми повинні вжити заходів до утворення цільових фондів для фінансування впровадження засобів обліку витрачання і приладів регулювання споживання води та теплової енергії і створення мережі служб встановлення, технічного обслуговування, ремонту і контролю за їх функціонуванням.

Таким чином, у порушення положень ст. ст. 212 - 214 ЦПК України суд першої інстанції не визначив характер спірних правовідносин, що склалися між сторонами; не звернув уваги на те, що позивач користується водою та сплачує кошти за її споживання, що свідчить про те, що відповідач є виконавцем цих послуг; питання необхідності укладення окремого договору на обслуговування приладу обліку води, повірка якого здійснюється не за договором, а за законом, з урахуванням вимог матеріального права, суд першої інстанції не з'ясував.

Суд першої інстанції посилаючись на п.7.2 договору про надання послуг з постачання холодної води і водовідведення від 17 лютого 2011 року, укладеного між сторонами у справі, де зазначено, що споживач зобов'язаний придбати і встановити лічильник, проводити періодичну повірку лічильника згідно паспорту, однак не звернув увагу на те, що вказаним договором не передбачено за чий рахунок здійснюється повірка водолічильника, та крім того, як зазначено вище, ці правовідносини регулюються Законом, в якому чітко зазначено, що повірка лічильника здійснюється за рахунок виконавця зазначених послуг, яким є відповідач.

Аналізуючи докази у справі, судова колегія вважає, що позовні вимоги про зобов'язання відповідача повірити водолічильник позивача, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, своїми силами і за свій рахунок та опломбувати його, - є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, то ці вимоги є безпідставними.

Згідно з Законом України «Про захист прав споживачів» статті 4, яка передбачає, зокрема права споживачів, де в п.5 зазначено, що споживачі мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку, що у спорах про захист прав споживачів чинне цивільне законодавство передбачає відшкодування моральної шкоди у тих випадках, якщо шкода завдана майну споживача або завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

У зв'язку з тим, що за обставинами справи не встановлено спричинення відповідачем позивачу моральної шкоди за умовами, зазначеними в Законі, та в межах позовних вимог, то відсутні підстави для задоволення позову про відшкодування моральної шкоди, тому судова колегія в цій частині рішення суду першої інстанції залишає без змін.

Згідно ч. 5 ст. 88 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат. З огляду на це, з урахуванням того, що позивач звільнений від сплати судових витрат, як інвалід 2 групи ВОВ, позов нематеріального характеру задоволено частково, то підлягає стягненню з відповідача на користь держави пропорційно задоволеним вимогам судовий збір в сумі 172,05 грн. ( 114,70 грн. в суді першої інстанції + 57,35 грн. ( 114,70 : 2 = 57,35) в суді апеляційної інстанції = 172,05 грн.

Керуючись ст.ст.303,307, п.п.1-4 ч.1 ст.309, ст.316, ч.1 ст.218 ЦПК України, судова колегія, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 липня 2013 року - скасувати в частині відмови у задоволенні позову про поновлення порушених прав з ухваленням нового рішення в цій частині.

Задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 до комунального підприємства «Новомосковський водоканал» про поновлення порушених прав.

Зобов'язати комунальне підприємство «Новомосковський водоканал» Новомосковської міської ради, яке знаходиться за адресою: 51200, Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Сучкова, 40; код ЄДРПОУ 36615515, поточний рахунок 260063378501, філія «Дніпропетровське РУ» АТ Банк «Фінанси та кредит», МФО 307231, повірити водолічильник ОСОБА_1, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, своїми силами і за свій рахунок та опломбувати його.

Стягнути з комунального підприємства «Новомосковський водоканал» Новомосковської міської ради, яке знаходиться за адресою: 51200, Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Сучкова, 40; код ЄДРПОУ 36615515, поточний рахунок 260063378501, філія «Дніпропетровське РУ» АТ Банк «Фінанси та кредит», МФО 307231, на користь держави судовий збір у розмірі 172,05 грн.( сто сімдесят дві гривні 05 копійки).

В іншій частині рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 липня 2013 року - залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді