Вирок № 33640996, 24.09.2013, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИРОК

Іменем України

Колегія суддів Судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Семопядного В.О.

суддів Сербіна В.В., Піскун О.П.

при секретарі Галюлько Т.О.

з участю прокурора Грамми О.А.

обвинуваченого ОСОБА_1

потерпілої ОСОБА_2

представника потерпілої ОСОБА_3

розглянула 19 вересня 2013 року у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську кримінальне провадження № №12012040000000076 за апеляційними скаргами прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування органами внутрішніх справ та підтримання державного обвинувачення прокуратури Дніпропетровської області Ражди В.В. та потерпілої ОСОБА_2 на вирок Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 липня 2013 року

Цим вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м.Дніпропетровська, працюючий на посаді торгового агента в ТОВ «Кримська Водочна компанія», який має повну середню освіту, мешкає: АДРЕСА_1,

засуджений за ч. 2 ст. 286 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до 5 років обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк у 3 роки.

Також зазначеним вироком частково задоволений позов потерпілої ОСОБА_2 та на її користь з обвинуваченого ОСОБА_1 стягнуто 24 670 гривень 22 коп. в рахунок відшкодування витрат на поховання та 100 000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.

---------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

провадження № 11кп/774/474/2013р. головуючий в суді 1 інстанції Чулінін Д.Г.

категорія ч. 2 ст. 286 КК України доповідач суддя II інстанції Семопядний В.О.

встановила:

05 серпня 2012 року приблизно о 05 годині 30 хвилин, у м. Дніпропетровську ОСОБА_1, знаходячись в стані алкогольного сп'яніння, керував технічно справним автомобілем НОМЕР_1. В процесі руху по вул. Героїв Сталінграду, зі сторони вул. Бориса Кротова в напрямку с.м.т. Мирного, в районі повороту до будинку № 157-А, розташованого по вул. Героїв Сталінграду, ОСОБА_1 проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки, не маючи будь-яких перешкод технічного і фізичного характеру, для безпечного забезпечення руху, перевищив допустиму та безпечну швидкості, внаслідок чого на

рівному, сухому, чистому, горизонтальному і без пошкоджень дорожньому покритті втратив керованість над автомобілем та виїхав за межі проїжджої частини дороги, де на правій обочині, походу його руху, скоїв наїзд на нерухому перешкоду (електроопору).

У результаті наїзду на нерухому перешкоду громадянка ОСОБА_7, яка знаходилась на передньому пасажирському місці була смертельно травмована.

Своїми діями, водій ОСОБА_1 грубо порушив вимоги п. п. 1.3., 1.5, 2.9. (ч. «а»), 12.1, 12.4. та 12.9. (ч. «б») Правил дорожнього руху України, в яких вказано: п. 1.3 «Учасники дорожнього руху зобов'язано знати й неухильно виконувати вимоги Правил дорожнього руху, а також бути взаємно ввічливими»; п. 1.5. «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Особа, яка створила такі умови, зобов'язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити підрозділ міліції, власника дороги або уповноважений ним орган». п. 2.9. «Водієві забороняється: а) керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин...»; п. 12.1. «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним». п.12.4. «У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км/год»; п.12.9. «Водієві забороняється:...б) перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4 12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «и» пункту 30.3 цих Правил»;

Невідповідності в діях водія автомобіля НОМЕР_1 ОСОБА_1 вимогам п.12.1 Правил дорожнього руху України знаходяться в причинному зв'язку з даною дорожньо-транспортною пригодою та наступившими наслідками.

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди громадянка ОСОБА_7 1992 р. н., яка в момент ДТП знаходилась на передньому пасажирському місці автомобіля НОМЕР_1 одержала тілесні ушкодження у вигляді тупої травми тіла: перелому нижньої щелепи і виличних кісток ліворуч та праворуч, багато уламкових переломів кісток основи та склепіння черепу, відриву хрящової частини носа від кісткової; крововиливи під м'якою мозковою оболонкою головного мозку; крововиливи у м'яких покривних тканинах голови відповідно вказаних переломів, у ділянках очниць, у правій скроневій та тім'яній ділянках посередині та спинці носа; садна у правій щічній ділянці та лівій перед вушній; перелому 2-го ребра праворуч по середньо ключичній лінії, 3-го ребра праворуч по біля хребетній лінії; 1-го ребра ліворуч по задньо-паховій лінії та 3-го ліворуч по передньо-паховій лінії, крововиливи відповідно до них у навколишні м'які тканини та тканину легень; перелому правої лобкової та правої сідничної кісток, крововиливи у м'язи відповідно до них; переломи правої плечової кістки у нижній третині та правої стегнової кістки у середній третині, крововиливи відповідно до них у навколишні м'які тканини; синці на задній поверхні лівого стегна у верхній третині на зовнішній поверхні лівої гомілки у нижній третині, внутрішній поверхні правого стегна у верхній третині; рани на великому пальці

правої стопи; садна на внутрішній поверхні правої гомілки у нижній третині та зовнішній поверхні правого стегна у нижній третині, передній поверхні правого стегна у верхній третині та ділянці правого ліктьового суглобу; внутрішньо шкіряні крововиливи на внутрішній поверхні лівого стегна у верхній третині. Вказані тілесні ушкодження причинені незадовго до настання смерті, від дії тупого твердого предмету (предметів) чи при ударі об такий (такі), знаходяться упрямому причинному зв'язку з настанням смерті та, у сукупності, стосовно до живих осіб, мають ознаки тяжких ушкоджень, як ті, що призвели до настання смерті.

Смерть потерпілої наступила внаслідок сумісної тупої травми тіла у вигляді численних переломів кісток лицевого та мозкового відділів черепу, ребер ліворуч та праворуч, кісток тазу праворуч та правих плечової і стегнової кісток, крововиливів у внутрішні органи та м'які покривні тканини тіла, яка ускладнилась розвитком шоку.

Своїми діями, що виразилися в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілої ОСОБА_7 ОСОБА_1 скоїв злочин, передбачений ст. 286 ч.2 КК України, за ознаками порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило загибель однієї особи.

В апеляціях:

-прокурор просить вирок суду скасувати, у зв'язку з неправильним застосуванням судом закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості. Просить постановити свій вирок, яким призначити ОСОБА_1 покарання у виді 5 років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком 3 роки. В обґрунтування своїх апеляційних вимог прокурор посилається на те, що суд при призначенні ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 69 КК України, безпідставно визнав обставинами, які пом'якшують покарання: активне сприяння в суді розкриттю злочину і щире каяття, оскільки ОСОБА_1 ані частково не відшкодовано завдані потерпілій збитки. Крім того, суд необгрунтував, яким чином обставини, які суд зазначив як такі, що є підставою для переходу до більш м'якого основного покарання, не зазначеної в санкції ч. 2 ст. 286 КК України, вплинули на необхідність пом'якшення кримінального покарання. Також суд не врахував ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_1 злочину, обставину, що обтяжує покарання - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, дані про особу обвинуваченого, який вже притягувався до кримінальної відповідальності, неодноразово притягувався за численні порушення Правил дорожнього руху, зокрема за керування транспортними засобами в стані алкогольного сп'яніння та перевищення швидкості;

-потерпіла ОСОБА_2 просить вирок суду скасувати і ухвали новий вирок, яким ОСОБА_1 призначити покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки, стягнувши на її користь з ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 27771,20 гривень, моральну шкоду в сумі 800000 гривень та за надання правової допомоги в сумі 10 000 гривень. В обґрунтування своїх апеляційних вимог потерпіла посилається на те, що суд необґрунтовано, при призначенні ОСОБА_1 покарання, без урахування всіх обставин справи, застосував положення ст. 69 КК України, зокрема не звернув уваги і не мотивував, чому не взято до уваги, що ОСОБА_1 неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за керування автомобілем в стані алкогольного сп'яніння, перевищення швидкості і позбавлявся права керування автомобілем, неодноразово штрафувався. Крім того потерпіла зазначає, що зі сторони ОСОБА_1 в судовому засіданні не було щирого каяття і активного сприяння розкриттю злочину, визнання за собою вини у смерті її дочки. Також потерпіла вказує, що судоми необґрунтовано було їй відмовлено в задоволенні позову в частині витрат на поховання а саме за організацію та проведення поминальних обідів.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, міркування прокурора, який просив задовольнити апеляцію прокурора та потерпілої, обвинуваченого, потерпілу та її представника, перевіривши матеріали справи та доводи апеляцій, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово обвинуваченого, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає задоволенню, а апеляція потерпілої частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Таким чином, так як, висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 та кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 286 КК України у апеляційних скаргах, ніким з учасників процесу не оспорюються, тому апеляційним судом не перевіряються.

Що стосується доводів потерпілої ОСОБА_2 щодо необґрунтованого зменшення стягнутої на її користь моральної шкоди та частково матеріальної, колегія суддів вважає їх такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, при призначенні розміру відшкодування моральної шкоди враховуються вимоги розумності і справедливості. Суд першої інстанції, вирішуючи питання щодо обґрунтованості пред'явленого позову потерпілого та розміру моральної шкоди, яка підлягає стягненню, не в повному обсязі врахував характер і глибину душевних, емоційних, моральних страждань, які перенесла потерпіла ОСОБА_2, їх тривалість, та прийшов до висновку про задоволення цивільного позову про стягнення моральної шкоди з обвинуваченого ОСОБА_1 частково, а саме в розмірі 100 000 гривень. У зв'язку з чим, колегія суддів вважає, що виходячи з принципів розумності та справедливості є недостатньою, а тому підлягає збільшенню до 250 000 гривень.

Разом з тим, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив потерпілій в задоволенні позову в частині стягнення витрат, понесених на поминальні обіди на 9 днів та 40 днів, оскільки даний висновок суду відповідає положенням ст. 1201 ЦК України та ст. 1 Закону України «Про поховання та похоронну справу», відповідно до яких витрати на організацію поминальних обідів на 9 та 40 днів не входить до організації та проведення поховання.

Крім того, не підлягають задоволенню позовні вимоги, заявлені потерпілою в її апеляційній скарзі щодо стягнення на її користь з обвинуваченого ОСОБА_1 витрат на правову допомогу зважаючи на наступне.

Виходячи з вимог ч.1, 2 ст. 84 ЦПК України, витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом. Склад в розмірі витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування.

Потерпіла ОСОБА_2 в апеляційній скарзі заявила вимоги щодо стягнення на її користь витрат на правову допомогу в розмірі 10 000 гривень, однак не обґрунтувала свої вимоги. Крім того, матеріали судового провадження містять квитанцію від 17 червня 2013 року про оплату потерпілою 10 000 гривень за надання правової допомоги адвокату ОСОБА_3 (а.п. 73), тобто ще до початку судового розгляду. При цьому, на протязі всього часу перебування на розгляді кримінальне провадження в суді першої інстанції, потерпіла не заявляла позовні вимоги щодо стягнення з обвинуваченого ОСОБА_1 зазначених витрат.

Що стосується доводів апеляцій прокурора та потерпілої, про невідповідність призначеного покарання, то колегія судів вважає їх слушними.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Крім того, суди, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, повинні виходити з класифікації злочинів, а також з особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення.

Особі , яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та яке б запобігло вчинено нею нових злочинів.

Проте, суд першої інстанції зазначені вимоги закону належним чином не виконав.

Статтею 69 КК України передбачено виняток з одного із загальних принципів призначення покарання, сформульованих у ст. 65 КК України. Виходячи зі змісту ст. 69 КК України призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено кримінальним законом, можливе лише в тому випадку, коли встановлені по справі обставини, що пом'якшують покарання, настільки істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції було б явно недоцільним. Суд повинен встановити декілька обставин, що пом'якшують покарання, та мотивувати, яким чином вони істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.

Наведенні судом першої інстанції у вироку пом'якшуючі обставини - визнання провини, щире каяття, активне сприяння в суді розкриттю злочину, колегія судів вважає,

такими що не можуть свідчить про те, що вони істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та дає підстави для застосування до нього норми ст. 69 КК України.

Таким чином, колегія судів, погоджуючись з доводами, наведеними в апеляціях прокурора та потерпілої, прийшла до висновку, що покарання ОСОБА_1 судом першої інстанції призначено з порушенням вимог кримінального закону та не відповідає ступеню тяжкості злочину та особі обвинуваченого, тому вирок в частині призначеного покарання на підставах ст. 414 КПК України підлягає скасуванню з ухваленням, відповідно до ст.420 КПК України, свого вироку.

Так призначаючи, покарання, колегія суддів, згідно з вимогами ст. 65 КК України, враховує: тяжкість скоєного ОСОБА_1 злочину, який у відповідності до ст. 12 КК України класифікується, як тяжкий; те, що обвинувачений скоїв злочин в стані алкогольного сп'яніння; визнав свою вину та цивільний позов, але не прийняв ніяких заходів щодо відшкодування шкоди потерпілій; дані про особу обвинуваченого, який неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху, зокрема неодноразово за керування транспортними засобами в стані алкогольного сп'яніння та перевищення швидкості, а також проїзд на заборонений сигнал світлофора та порушення вимог знаків та розміток (а.п. 285-292), судимостей не має, але кримінальна справа порушена щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 189 КК України закрита за нереабілітуючих обставин (а.п. 298), характеризується за місцем проживання та роботи позитивно (а.п.300-301), на обліку у лікаря-нарколога не перебуває. У зв'язку з вищенаведеним, колегія суддів приходить до висновку, що покарання ОСОБА_1 повинно бути призначено в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України, у виді 6 років позбавлення волі з реальним його відбуттям, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки.

Таке покарання колегія судів вважає буде достатнім для виправлення засудженого та попередження скоєння нових злочинів.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 420 КПК України, колегія суддів, -

З А С У Д И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити в повному обсязі, а потерпілої задовольнити частково.

Вирок Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 липня 2013 року щодо ОСОБА_1, в частині призначеного покарання, скасувати.

Призначити ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді 6 (шість) років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 ( три) роки.

Вирок суду в частині цивільного позову змінити. Збільшити розмір суми в рахунок відшкодування моральної шкоди та стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 250 000 (двісті п'ятдесят тисяч) гривень.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 змінити на тримання під вартою, взявши під варту із зали суду. Строк відбуття покарання ОСОБА_1 відраховувати з 19 вересня 2013 року.

В іншій частині вирок Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 липня 2013 року щодо ОСОБА_1, залишити без змін.

Відмовити потерпілій ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог, заявлених до ОСОБА_1 в її апеляційній скарзі щодо стягнення витрат на надання правової допомоги в сумі 10000 гривень.

Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення.

Вирок може бути оскаржено і на нього може бути подана касаційна скарга у Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з моменту проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, - в той же строк з дня вручення йому копії вироку безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в Апеляційному суді Дніпропетровської області.

судді:

В.О. Семопядний В.В. Сербін О.П. Піскун