Ухвала суду № 33628741, 17.09.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2013 року м. Київ К/9991/61423/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Суддя-доповідач:Вербицька О.В.Судді: Блажівська Н.Є. Маринчак Н.Є.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Стрийському районі Львівської області Державної податкової служби

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26.08.2011 р.

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2012 р.

у справі № 2а-3723/11/1370

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Екран»

до Державної податкової інспекції у Стрийському районі Львівської області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Екран» (далі - позивач, ТОВ «Екран») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Стрийському районі Львівської області (далі - відповідач, ДПІ у Стрийському районі Львівської області) про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 26.08.2011 р. позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Стрийському районі Львівської області від 12.03.2011 р. № 0000172303.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2012 р. постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26.08.2011 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі ДПІ у Стрийському районі Львівської області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26.08.2011 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2012 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Екран», посилаючись на те, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26.08.2011 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2012 р. - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ у Стрийському районі Львівської області проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Екран» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 р. по 30.09.2010 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 р. по 30.09.2010 р., за результатами якої складено акт № 505/23-3/22415836 від 21.02.2011 р.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем п. 5.9 п. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження валового доходу.

На підставі акта перевірки, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.03.2011 р. № 0000172303, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 88 060,00 грн., у тому числі 70 448,00 грн. - основний платіж, 17 612,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованим такий висновок податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку - покупцем, до приросту запасів не включається.

Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку - продавцем, до убутку запасів не включається.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Згідно з п. 4 П(С)БО № 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерством фінансів України від 20.10.1999 р. № 246, запаси - це активи, які утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності.

З акта перевірки вбачається, що у рядку 01.2 Декларації «приріст балансової вартості запасів» показників за період з 01.01.2009 р. по 30.09.2010 р. виявлено їх заниження у сумі 281 791,00 грн. (за 2009 р. - 57 421,00 грн., за 9-ть місяців 2010 р. - 224 370,00 грн.).

Разом з тим, як встановлено судами попередніх інстанцій, у спірний період позивач виконував роботи з цинкування металевих виробів на замовлення юридичних осіб згідно укладених між сторонами договорів. За умовами укладених договорів, замовники надавали замовлення на гаряче цинкування, доставляли вироби ТОВ «Екран», а виконавець виконував замовлення згідно з технологією гарячого цинкування. Вивіз цинкованих виробів та їх залишків, які не були прийняті для цинкування здійснювався замовником.

Отже, вироби після цинкування не є власністю ТОВ «Екран», а тому у нього і не має обов'язку для їх відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняте податковим органом спірне податкове повідомлення-рішення є неправомірним.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Львівського окружного адміністративного суду від 26.08.2011 р. та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2012 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Стрийському районі Львівської області Державної податкової служби відхилити.

2.Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26.08.2011 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2012 р. залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Блажівська

Н.Є. Маринчак