Ухвала суду № 33627955, 11.09.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/7580/13-а(1-т+1дод.) Головуючий у 1-й інстанції: Бояринцева М.А. Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

11 вересня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Безименної Н.В.

Горяйнова А.М.

при секретарі: Корінець Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Дарницькому районі м. Києва від 30 листопада 2012 року № 0002241704/8840 та № 0002251704/8841.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2013 року та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити, мотивуючи свої вимоги тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення з'явившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 є фізичною особою-підприємцем та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби.

В період з 18 жовтня 2012 року по 29 жовтня 2012 року з продовженням терміну проведення перевірки на п'ять робочих днів Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби на підставі направлень від 18 жовтня 2012 року № 1583, № 1584, на підставі статті 77 Податкового кодексу України, відповідно до плану-графіка проведення документальних перевірок за жовтень 2012 року, у відповідності із затвердженим планом перевірок проведена документальна виїзна планова перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_3 за період з 22 липня 2010 року по 31 грудня 2011 року.

За результатами проведеної перевірки Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби складено акт від 12 листопада 2012 року №5767/17/4/НОМЕР_1, яким встановлено порушення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3:

- підпункту 177.5.2 пункту 177.5 статті 177 Податкового кодексу України, а саме суб'єкт господарської діяльності ОСОБА_3 не подала декларацію про доходи за І квартал 2011 року;

- пункту 19.1 "а" статті 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України, а саме: суб'єкт господарської діяльності ОСОБА_3 не надала до перевірки книгу обліку доходів та витрат;

- статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 № 13-92 "Про прибутковий податок з громадян", пункту 19.1 "а" статті 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", в результаті чого суб'єкт господарської діяльності ОСОБА_3 у період з 22 липня 2010 року по 30 вересня 2010 року завищила валові витрати на суму 967,78 грн., що призвело до заниження сум оподатковуваного доходу за період з 22 липня 2010 року по 30 вересня 2010 року на суму 967,78 грн.;

- пункту 176.1 статті 176, пункту 177.2, пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, а саме: суб'єкт господарської діяльності ОСОБА_3 вела не належним чином облік доходів та витрат за період з 1 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року, а саме: занизила валовий дохід на суму 137 047,51 грн. та завищила валові витрати на суму 47 644,46 грн., що призвело до заниження суми чистого оподатковуваного доходу за 2011 рік на суму 184 691,97 грн.;

- підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5 пункту 7.4, пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість за жовтень 2010 року в сумі 13 466,56 грн.;

- пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість за квітень 2011 року, червень-серпень 2011 року, грудень 2011 року в сумі 25 733,33 грн.;

- пункту 1, пункту 5 статті 203, пункту 1, пункту 2 статті 215, пункту 1 статті 216, статті 228, статті 626, статті 629, статті 650, статті 655, статті 658, статті 662 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, вчинених суб'єктом господарської діяльності ОСОБА_3 із контрагентами, зазначеними у акті перевірки.

Позивачем подані заперечення на акт перевірки від 12 листопада 2012 року №5767/17/4/НОМЕР_1.

Листом від 27 листопада 2012 року за № 8661/К/17-224 Державна податкова інспекція у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби повідомила суб'єкта господарської діяльності-фізичну особу ОСОБА_3 про внесення доповнень до акту перевірки та повідомлено, що абзац 8 розділу ІІІ "Висновки. Про результати перевірки дотримання податкового законодавства України" акту перевірки від 12 листопада 2012 року № 5767/17/4/НОМЕР_1 вилучено, абзац 12 викладено в наступній редакції "підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5 пункту 7.4, пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість за жовтень 2010 року в сумі 4 234,87 грн.", абзац 14 викладено в наступній редакції "пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість за квітень-серпень 2011 року, грудень 2011 року в сумі 9 815,18 грн.", після абзацу 14 додано "відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 1 жовтня 2010 року по 31 грудня 2011 року, які підпадають під визначення статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість" та статті 185 Податкового кодексу України. Підприємством-покупцем ПП "Білла-Україна" безпідставно сформовано податковий кредит за рахунок сум ПДВ, згідно накладних, виписаних суб'єктом господарської діяльності ОСОБА_3 на загальну суму 25 150,06 грн., а саме: у жовтні 2010 року на суму 9 200 грн., у грудні 2010 року на суму 31 грн., у квітні-травні 2011 року на суму 10 653,56 грн., у червні 2011 року на суму 5 264,70 грн.", абзац 18 викладено в наступній редакції: "за результатами перевірки донараховано податку з доходів фізичних осіб - 30 102,45 грн., податку на додану вартість - 14 050,05 грн.".

На підставі складеного акту перевірки, 30 листопада 2012 року Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби винесені податкові повідомлення-рішення:

- № 0002241704/8840, яким збільшено ОСОБА_3 суму грошового зобов'язання в розмірі 16 675,88 грн., з якої: за основним платежем - 14 050,05 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2 625,83 грн. за платежем: податок на додану вартість по вітчизняних товарах, код платежу: 3014010100;

- № 0002251704/8841, яким збільшено ОСОБА_3 суму грошового зобов'язання в розмірі 34 018,11 грн., з якої: за основним платежем - 30 102,45 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 3 915,66 грн. за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, код платежу: 8511010500.

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржила їх в адміністративному порядку.

Рішенням Державної податкової служби у м. Києві від 22 лютого 2013 року № 228/К/12-1 залишено без змін податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби від 30 листопада 2012 року № 0002241704/8840, № 0002251704/8841, а скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3від 19 грудня 2012 року (вхідний Державної податкової служби від 25 грудня 2012 року № 1048/К) - без задоволення.

Рішенням Міністерства доходів і зборів України від 24 квітня 2013 року № 660/К/99-99-10-01-08 залишено без змін податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби від 30 листопада 2012 року № 0002251704/8841 про сплату визначеної суми грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб та № 0002241704/8840 про сплату грошового зобов'язання по податку на додану вартість і рішення Державної податкової служби у м. Києві від 22 лютого 2013 року № 228/К/12-1-03, прийняте за результатами розгляду первинної скарги, а скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 - без задоволення.

Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги про неправомірність прийняття ДПІ у Дарницькому районі м. Києва податкових повідомлень-рішень від 30 листопада 2012 року № 0002241704/8840 та № 0002251704/8841, з таких підстав.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову виходив з того, що відповідачем правомірно та в межах своїх повноважень винесено податкові повідомлення-рішення, якими збільшено позивачу суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування.

Відповідно до пункту 5.1. статті 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 334/94-ВР) валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, установлених підпунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Підпунктом 11.2.1. пункту 11.2 статті 11 Закону № 334/94-ВР встановлено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

У відповідності до абзацу четвертого підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пункту 177.1 статті 177 Податкового кодексу України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Згідно пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг) (пункт 177.3 статті 177 Податкового кодексу України).

У відповідності до пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Згідно пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У відповідності до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 168/97-ВР) податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пунктом 1.7, підпунктом 7.4.1, підпунктом 7.4.5 пункту 7.4, підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 14.1.181. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. статті 198 Податкового кодексу України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права та обставин справи, суд приходить до висновку, що необхідними підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів, робіт та послуг з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

Податковий кодекс України визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Компанія "Вайліс" виписало на користь позивача податкову накладну № 191007 від 19 жовтня 2010 року на загальну суму 25 864 грн., в тому числі ПДВ - 4 310,67 грн., згідно якої фізична особа-підприємець ОСОБА_3 придбала програмне забезпечення.

На підтвердження перерахування коштів на користь ТОВ "Компанія "Вайліс" позивачем надано копію платіжного доручення №16 від 1 грудня 2010 року.

1 квітня 2011 року між ТОВ "Маркон груп Ко", як продавцем, та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_3, як покупцем, укладено договір № 61, за умовами якого продавець продає, а покупець купує товар. Якість товару повинна відповідати ДСТУ і підтверджуватися посвідченням якості. Продавець зобов'язується поставити товар, а покупець прийняти у власність та оплатити його на умовах даного договору, з урахуванням індексу інфляції та стану ринку на момент здійснення розрахунків. Пунктом 2.1 договору визначено, що покупець оплачує поставлений продавцем товар по ціні, передбаченій в додатках до даного договору. Згідно розділу 3 договору, покупцю надаються продавцем наступні документи на товар: видаткова накладна, податкова накладна, а покупець зобов'язаний надати продавцю довіреність на отримання товару і зробити відмітку у видатковій накладній продавця. Відповідно до пункту 3.6 договору, товар поставляється силами покупця.

ТОВ "Маркон груп Ко" виписало на користь позивача податкові накладні:

- № 31 від 1 червня 2011 року на загальну суму 14 019,27 грн., в тому числі ПДВ - 2 336,55 грн.,

- № 132 від 14 червня 2011 року на загальну суму 22 343,05 грн., в тому числі ПДВ- 3 723,84 грн.

Згідно податкових накладних, суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_3 придбала у Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркон груп Ко" виделки одноразові, стакани одноразові, тарілки одноразові, серветки паперові.

На підтвердження перерахування коштів на користь ТОВ "Маркон груп Ко" позивачем надано копії платіжних доручень № 42 від 28 квітня 2011 року, № 47 від 10 травня 2011 року, № 85 від 8 липня 2011 року та № 97 від 3 серпня 2011 року.

Згідно видаткової накладної № 000388 від 3 серпня 2011 року, ТОВ "Компанія "Інтербазіс" поставило позивачу товар (виделки одноразові, стакани одноразові, тарілки одноразові) на загальну суму 16 844,68 грн., в тому числі ПДВ - 2 807,45 грн.

ТОВ "Компанія "Інтербазіс" виписало на користь позивача податкову накладну № 301 від 3 серпня 2011 року на загальну суму 16 844,68 грн., в тому числі ПДВ - 2 807,45 грн.,

На підтвердження перерахування коштів на користь ТОВ "Компанія "Інтербазіс" позивачем надано копію платіжного доручення № 104 від 1 вересня 2011 року.

ТОВ "Богдан Плюс" виписало на користь позивача податкову накладну № 350 від 17 серпня 2011 року на загальну суму 2 499 грн., в тому числі ПДВ - 416,50 грн., згідно якої фізична особа-підприємець ОСОБА_3придбала телефон Nokia 6700 Chrome.

ТОВ "Алло" виписало на користь позивача податкову накладну № 1200002 від 28 грудня 2011 року на загальну суму 5 898 грн., в тому числі ПДВ - 983 грн., згідно якої фізична особа-підприємець ОСОБА_3придбала термінал SonyEricsson LT18/Xperia arc S Gloss Black.

ТОВ "Технополіс-1" виписало на користь позивача податкову накладну № 6/0061 від 28 грудня 2011 року на загальну суму 429 грн., в тому числі ПДВ - 71,50 грн., згідно якої фізична особа-підприємець ОСОБА_3 придбала підставку для ноутбука GEMBIRD NBS-5 (3926300090).

1 вересня 2010 року між Підприємством з 100% іноземними інвестиціями "Білла-Україна", як замовником, та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, як виконавцем, укладено Ліцензійну угоду про виробництво продукції під захищеною торгівельною маркою, за умовами якої замовник доручає, а виконавець приймає на себе обов'язки щодо виробництва продукції, переліченої в специфікаціях до цієї угоди, з нанесенням на неї захисної торгівельної марки, право використання якої на території України належить замовнику, з наступним ексклюзивним постачанням такої продукції виключно замовнику. Пунктом 1.3 договору визначено, що під торгівельною маркою сторони цієї угоди розуміють захищену торгівельну марку "CLEVER".

На підтвердження подальшої реалізації придбаного у ТОВ "Різано Трейд", ТОВ "Маркон Груп", ТОВ "Компанія Інтербазіс" товару позивачем надано податкові накладні виписані на користь Підприємства "Білла-Україна", згідно яких фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 поставлено набори тарілок одноразових, стаканів одноразових, ножів одноразових, виделок одноразових та набори "Пікнік" 6 персон, шампури, пледи флісові.

Відповідно до статті 9 розділу 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"(в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Частиною другою статті 9 даного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Позивачем не надано договорів, укладених між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та ТОВ "Різано Трейд", ТОВ "Компанія "Вайліс" та ТОВ "Компанія Інтербазіс", як і не надано додаткових угод, додатків до договорів або специфікації продукції, які б розкривали вид, кількість та вартість замовленого товару, а тому встановити відповідність господарських операцій умовам договорів не вбачається за можливе.

Відсутні первинні документів на підтвердження придбання позивачем у ТОВ "Різано Трейд" пледів флісових, у ТОВ "Маркон Груп" шампурів, кухолів пива, сумок із спанбонду з рисунком, сумок із спанбонду чорно-білих, сонцезахисних шторок для авто, суду не пред'явлено.

Надані позивачем копії платіжних доручень про сплату коштів на користь своїх контрагентів також не можуть бути належними доказами, оскільки на них відсутній підпис працівника банку та печатки банку, які б підтверджували прийняття установою банку платіжних доручень позивача.

За таких обставин є правильними висновки суду першої інстанції про відсутність доказів реальності здійснених операцій за участю позивача та Товариства з обмеженою відповідальністю "Різано Трейд", Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркон Груп Ко" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Інтербазіс".

Не надано доказів використання у власній господарській діяльності телефону Nokia 6700 Chrome, у Товариства з обмеженою відповідальністю "Алло" терміналу SonyEricsson LT18/Xperia arc S Gloss Black, у Товариства з обмеженою відповідальністю "Технополіс-1" підставки для ноутбука GEMBIRD NBS-5 (3926300090).

Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Податковий кодекс України встановлюють, що будь-які документи (у тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

За відсутності факту придбання послуг, а також доказів, що такі послуги призначені для використання у господарській діяльності позивача відповідні суми не можуть включатися до складу валових витрат та до складу податкового кредиту суми ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

За вказаних обставин суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку щодо правомірності прийняття ДПІ у Дарницькому районі м. Києва податкових повідомлень-рішень від 30 листопада 2012 року № 0002241704/8840 та № 0002251704/8841.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2013 року відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2013 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвалу може бути оскаржено в касаційному поряд ку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів піс ля набрання ухвалою законної сили.

Ухвалу складено в повному обсязі - 12.09 .2013 р.

Головуючий суддя Л.В. Бєлова Судді:

Головуючий суддя Бєлова Л.В.

Судді: Безименна Н.В.

Горяйнов А.М.