Ухвала суду № 33627949, 11.09.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/7263/13-а ( у 2-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

11 вересня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Безименної Н.В.

Горяйнова А.М.

при секретарі: Корінець Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва ДПС на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ка-Транс» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Ка-Транс» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва за позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 08.05.2013 р. № 0003022220 та № 0003012220.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, ДПІ у Дніпровському районі м. Києва подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2013 року та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити, мотивуючи свої вимоги тим, що судом порушено норми матеріального права.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Дніпровському районі міста Києва ДПС проведено позапланову документальну виїзну перевірку ТОВ «Компанія «Ка-Транс» з питань достовірності нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «Транспорт-Експрес».

Перевіркою встановлено порушення:

1. пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 43 711,0 грн., в т.ч. по періодах:

- за І квартал 2012 р. на суму 16 282,00 грн.

- за ІІ квартал 2012 р. на суму 27 429,00 грн.

2. пп. 198.3., п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість всього на суму 26 117,00 грн., а саме:

- за лютий 2012 р. на суму 9750,00 грн.;

- за березень 2012 р. на суму 5750,00 грн.;

- за червень 2012 р. на суму 10617,00 грн.

3. п.1, п. 5 ст. 203, п. 1, п. 2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228, ст. 626, ст. 629, ст. 650, ст. 655, ст. 658, ст. 662 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Транспорт - Експрес» за період лютий та червень 2012 р.

На підставі проведеної перевірки складено акт від 18.04.2013 р. № 1341/22-221-34292297 та винесено податкове повідомлення-рішення від 08.05.2013 р. № 0003022220, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 32 646,00 грн., у т.ч. за основним платежем 26117,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 6529,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 08.05.2013 р. № 0003012220, яким позивачу визначено грошове зобов'язання за податку на прибуток у розмірі 54 639,00 грн., у т.ч. за основним платежем в розмірі 43 711,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 10 928,00 грн.

Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги про правомірність прийняття ДПІ у Дніпровському районі м. Києва податкових повідомлень-рішень від 08.05.2013 р. № 0003022220 та № 0003012220, з таких підстав.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов виходив з того, що відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Кодексу.

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Ка-Транс» зареєстровано Дніпровською районною державною адміністрацією 01.06.2006 р., перебуває на обліку у Державній податковій інспекції у Дніпровському районі міста Києва та має статус платника податку на додану вартість.

Основними видами діяльності позивача є діяльність автомобільного вантажного транспорту, організація перевезення вантажів та інші.

10 лютого 2012 р. між позивачем та ТОВ «Транспорт-Експрес» було укладено договір доручення № П-02/10 перевезення вантажів автомобільним транспортом, відповідно до умов якого перевізник взяв на себе зобов'язання, на підставі окремих заявок (оформлених у вигляді додатків до договору), здійснювати організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом.

На підтвердження повноважень перевізника ТОВ «Транспорт-Експрес» було надано документи, які підтверджують його право на здійснення транспортно-експедиційних послуг, а саме: Ліцензія Міністерства транспорту та зв'язку України серія АВ № 414768 від 17.06.2008 р. з терміном дії до 17.06.2013 р., Ліцензійна картка Міністерства транспорту та зв'язку України до ліцензії АВ №414768, установчі документи. При цьому, на момент укладення правочину та видачі податкових накладних ТОВ «Транспорт-Експрес» мало статус платника податку на додану вартість.

Протягом лютого та червня місяців 2012 р. ТОВ «Транспорт-Експрес» на підставі зазначеного договору надало позивачу транспортні послуги на загальну суму 156 700,00 грн., у т.ч. ПДВ - 26 116, 67 грн.

Факт надання транспортних послуг підтверджується заявками за лютий та червень місяць 2012 р. на загальну суму 156 700,00 грн., в т.ч. ПДВ 26 116,67 грн.; рахунками за лютий та червень місяць 2012 р. на загальну суму 156 700,00 грн., в т.ч. ПДВ 26 116,67 грн.; податковими накладними за лютий та червень місяць 2012 р. на загальну суму 156 700,00 грн., в т.ч. ПДВ 26 116,67 грн.; актами надання послуг за лютий та червень місяць 2012 р. на загальну суму 156 700,00 грн., в т.ч. ПДВ 26 116,67 грн. З матеріалів справи вбачається, що оплата за надані послуги здійснювалась своєчасно.

Висновки податкового органу щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблені з огляду на той факт, що діяльність ТОВ «Транспорт-Експрес» здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про ненабуття належним чином цивільної право та дієздатності останнього, а фінансово-господарські взаємовідносини між позивачем та ТОВ «Транспорт-Експрес» є «фіктивними» правочинами, та такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами.

Висновки податкового органу зроблені на підставі акту «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Транспорт-Експрес» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Запоріжжяактивбуд 21» за період лютий 2012 р. від 05.06.2012 р. № 285/22-14/35628319, згідно якого співробітниками ВПМ ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя отримано пояснення директора ТОВ «Запоріжжяактивбуд 21», відповідно до яких, він фактично перереєстрував ТОВ «Запоріжжяактивбуд 21» на своє ім'я за винагороду в лютому 2012 р., господарською діяльністю не займався, договорів не заключав, товар від імені ТОВ «Запоріжжяактивбуд 21» не поставляв, поточним рахунком підприємства не розпоряджався та нікому не доручав. Місцезнаходження документів та печатки ТОВ «Запоріжжяактивбуд 21» йому не відомо.

При цьому від ВПМ ДПІ в Орджонікідзівському районі м. Запоріжжя отримано інформацію, про що складено довідку, що ТОВ «Запоріжжяактивбуд 21» не знаходиться за місцем реєстрації, також у нього відсутні наймані працівники та основні фонди необхідні для здійснення господарської діяльності.

Аналогічні висновки зроблені щодо контрагента ТОВ «Техно» на підставі акту «Про результати невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Техно з питань правильності, повноти та нарахування сум податку на додану вартість за січень-червень 2012 р.» від 17.08.2012 р. № 1789/22-01/30963581.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Зазначені факти встановлено не було, доказів про винесення вироку у справі відповідачем не надано.

В акті перевірки від 18.04.2013 р. № 1341/22-221-34292297 також зазначено, що операції з придбання та в подальшому реалізації, здійснені нібито ТОВ «Транспорт - Експрес» у період лютий та червень 2012 р. не містять у своїй суті розумних економічних та інших причин (ділової мети) систематичного (протягом) місяця придбання та продажу товарів. Наслідком діяльності ТОВ «Транспорт-Експрес» є виключно формування податкових зобов'язань та податкового кредиту на адресу контрагентів.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було укладено ряд договорів, згідно яких надавалися транспортно-експедиційні послуги в ланцюгу постачання з іншими контрагентами. Так, на виконання договору доручення від 10.02.2012 р. № П-02/10 було надано послуги наступним контрагентам.

ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна» на підставі договору № 110 на транспортно-експедиторське обслуговування від 01.11.2011 р. Підтвердженням надання позивачем послуг є: акт № 14-19 здачі прийняття робіт від 06.06.2012 р, податкова накладна № 19 від 06.06.2012 р., заявка № 14-19 від 05.06.2012 р., товарно-транспортна накладна від 05.06.2012 р., акт № 14-07 здачі - прийняття робіт від 28.02.2012 р., податкова накладна № 76 від 28.02.2012 р., заявка № 14-07 від 27.02.2012 року; товарно-транспортна накладна від 27.02. 2012 року, акт № 14-06 здачі-прийняття робіт від 28.02.2012 року, податкова накладна № 75 від 28.02.2012 року; заявка № 14-06 від 27.02.2012 року, товарно-транспортна накладна від 27.02.2012 року; акт № 14-04 здачі-прийняття робіт від 28.02.2012 року, податкова накладна № 73 від 28.02.2012 року, заявка № 14-04 від 27.02.2012 року, товарно-транспортна накладна від 27.02.2012 року, акт № 14-03 здачі-прийняття робіт від 28.02.2012 р., податкова накладна № 72 від 28.02.2012 року; заявка № 14-03 від 27.02.2012 року; товарно-транспортна накладна від 27.02.2012 року.

ТОВ «Агрофід Україна» на підставі договору № 7 на транспортно-експедиторське обслуговування, укладено 01 січня 2012 року. Підтвердженням надання позивачем послуг є: акт № 7-066 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 12.06.2012 року; податкова накладна № 39 від 12.06.2012 року; заявка № 7-066 від 12.06.2012 року; товарно-транспортна накладна від 05.06.2012 року; акт № 7-064 здачі-прийняття робіт від 08.06.2012 року; податкова накладна № 34 від 08.06.2012 року; заявка № 7-064 від 07.06.2012 року; товарно-транспортна накладна від 07.06.2012 року; акт № 7-061 від здачі-прийняття робіт від 06.06.2012 року; податкова накладна № 16 від 06.06.2012 року; заявка № 7-061 від 05.06.2012 року; товарно-транспортна накладна від 05.06.2012 року.

ТОВ «Українська аграрно-хімічна компанія» на підставі договору № 9 на транспортно-експедиторське обслуговування, укладено 01 січня 2012 року. Підтвердженням надання Позивачем послуг є: акт № 9-049 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 29.02.2012 року; податкова накладна № 78 від 29.02.2012 року; заявка № 9-049 від 28.02.2012 року; товарно-транспортна накладна від 28.02.2012 року; акт № 9-048 здачі-прийняття робіт від 28.02.2012 року; податкова накладна № 77 від 28.02.2012 року; заявка № 9-048 від 24.02.2012 року; товарно-транспортна накладна від 25.02.2012 року; акт № 9-045 від 24.02.2012 року; податкова накладна № 66 від 24.02.2012 року; заявка № 9-045 від 23.02.2012 року; товарно-транспортна накладна від 23.02.2012 року; акт № 9-044 здачі-прийняття робіт від 23.02.2012 року; податкова накладна № 57 від 23.02.2012 року; заявка № 9-070 від 15.03.2012 року; } товарно-транспортна накладна від 21.02.2012 року; акт № 9-042 здачі-приймання робіт від 21.02.2012 року; податкова накладна № 53 від 21.02.2012 року; заявка № 9-042 від 20.02.2012 року; складські розпорядження про відвантаження від 21.02.2012 року; акт № 9-041 здачі-приймання робіт від 20.02.2012 року; податкова накладна № 51 від 20.02.2012 року; заявка № 9-041 від 20.02.2012 року; товарно-транспортна накладна від 17.02.2012 року; акт № 9-374 здачі-прийняття робіт від 21.06.2012 року; податкова накладна № 54 від 21.06.2012 року; заявка № 9-374 від 21.06.2012 року; товарно-транспортна накладна від 21.06.2012 року; акт № 9-377 від 27.06.2012 року; податкова накладна № 64 від 27.06.2012 року; заявка № 9-377 від 25.06.20112 року; товарно-транспортна накладна від 25.06.2012 року; акт № 9-379 від 28.06.2012 року; податкова накладна № 66 від 28.06.2012 року; заявка № 9-379 від 27.06.2012 року; товарно-транспортна накладна від 26.06.2012 року.

Позивач відповідно до вимог чинного законодавства декларував податкові зобов'язання по відповідному періоду по взаємовідносинам з контрагентами, що підтверджується податковою декларацією ТОВ «Компанія «КА-ТРАНС» за 1 квартал 2012 року з роздрукованими квитанціями про прийняття декларації; податковою декларацією ТОВ «Компанія «КА-ТРАНС» за 1 півріччя 2012 року з роздрукованими квитанціями про прийняття декларації; податковою декларацію ТОВ «Компанія «КА-ТРАНС» з податку на додану вартість за 2 місяць 2012 року з додатком № 5 (Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів(Д5)) та роздрукованими квитанціями про прийняття; реєстром виданих та отриманих податкових накладних за 2 місяць 2012 року; податковою декларацією ТОВ «Компанія «КА-ТРАНС» з податку на додану вартість за 6 місяць 2012 року з додатком № 5 (Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів(Д5)) та роздрукованими квитанціями про прийняття.

Обов'язки кадрової служби та всю бухгалтерську діяльність в ТОВ «Компанія «Ка-Транс» здійснює ТОВ «Аналітична консалтингова група «Фініком» згідно договору надання послуг комплексного супроводження діяльності № 467. Для здійснення транспортно-експедиційної діяльності позивач наймає автотранспорт для перевезення у комерційних компаніях та фізичних осіб-підприємців на підставі договорів про перевезення вантажів.

З 2006 р. позивач є асоційованим членом Асоціації Міжнародних Експедиторів України, про що свідчать свідоцтва даної організації та інформація, розміщена на офіційному сайті Асоціації Міжнародних Експедиторів України.

Перевезення автомобільним транспортом вантажів здійснюється безпосередньо власними автотранспортними засобами, а також транспортом взятим в оренду та лізинг. Всі співробітники компанії позивача мають посвідчення водія відповідної категорії та закріплені за вантажними автомобілями.

В товарно-транспортних накладних вказані марки автомобілів, які використовувались ТОВ «Транспорт-Експрес» відповідно до здійснених заявок.

Позивачем було включено до складу витрат витрати, які підтверджуються первинними документами, оформленими відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що надані позивачем первинні документи складені відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема містять обов'язкові реквізити, підписи та печатку, що вчинені ним господарські операції не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит, валові витрати та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідачем не надано доказів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем правочинів.

Відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Посилання відповідача на частини 1, 5 статтю 203, частини 1,2 статті 215, статтю 216 ЦК України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Відповідно до ст. 20 ПК України органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

За вказаних обставин суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку щодо неправомірності прийняття ДПІ у Дніпровському районі м. Києва податкових повідомлень-рішень від 08.05.2013 р. № 0003022220 та № 0003012220, оскільки позивачем правомірно було сформовано податковий кредит та валові витрати в лютому та червні місяцях 2012 р., що підтверджуються належним чином оформленими податковими накладними, виданими на підставі укладених правочинів та на підставі надання послуг та поставки товарів; витрати, які були включені позивачем до складу витрат з податку на прибуток, були сформовані на підставі первинних документів, оформлених належним чином; фінансово-господарська діяльність здійснювалась в межах основного виду діяльності позивача; на момент укладення правочинів та видачі податкових накладних позивач та його контрагент ТОВ «Транспорт-Експрес» зареєстровані як юридичні особи та мали статус платників податку на додану вартість.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності прийнятих ним рішень.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2013 року відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва ДПС на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2013 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів, відповідно до вимог ст. 212 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Л.В. Бєлова Судді:

Головуючий суддя Бєлова Л.В.

Судді: Безименна Н.В.

Горяйнов А.М.