Ухвала суду № 33627962, 11.09.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/2459/13-а(в 6-ти томах) Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярьова О.В. Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

11 вересня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Безименної Н.В.

Горяйнова А.М.

при секретарі: Корінець Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 липня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фара-1» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Фара-1» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 04 лютого 2013 року № 0000432260, № 0000442260.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 липня 2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 липня 2013 року та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити, мотивуючи свої вимоги тим, що судом порушено норми матеріального права.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення з'явившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що з 11.01.2013р. по 17.01.2013р. працівником податкової інспекції була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Фара-1» (ідентифікаційний код 33299396) з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Авто Трейд Компані» (ідентифікаційний код 22865605) за червень 2011 року, за результатами якої складений Акт від 21.01.2013р. № 209/22-261-33299396 (далі - Акт перевірки)(т. 1 а.с. 7 - 20).

Документальною перевіркою виявлено, що ТОВ «Фара-1» зарахувало до складу валових витрат та податкового кредиту за червень 2011 року суми витрат у розмірі 456 315, 00 грн. і податку на додану вартість на загальну суму 91 263, 00 грн. по господарських операціях з контрагентам ТОВ «Авто Трейд Компані» (ідентифікаційний код 22865605), з результатами виконання договору поставки товару від 04.01.2011р. № 061.

До податкової інспекції надійшов Акт ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС від 03.02.2012 № 83/3-23-30-22865605 про неможливість проведення зустрічної звірки. ТОВ «АВТО ТРЕЙД КОМПАНІ» (код ЄДРПОУ 22865605) за червень 2011 року, яким встановлено відсутність у цього підприємства адміністративно-господарських можливостей для виконання договірних зобов'язань, укладання угод та відсутність фактичних дій, спрямованих на створення реальних правових наслідків.

З огляду на відомості наведені в Акті від 03.02.2012 № 83/3-23-30-22865605, працівник ДПІ у Дніпровському районі м. Києва не прийняв до уваги первинні і розрахункові документи позивача, пред'явлені ТОВ «Фара-1», визнавши їх такими, що не підтверджують господарські операції.

Перевіряючий встановив порушення ТОВ «СВІТ ТВ»:

- пп. 139.1.1 і пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження Товариством суми податку на прибуток підприємства за ІІ-ий квартали 2011 року в розмірі 104 952, 00 грн.;

- п. 198.2, п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 і п. 201.2 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за червень 2011 року на суму 91 263, 00 грн.

04 лютого 2013 року ДПІ у Дніпровському районі м. Києва на підставі Акта перевірки від 21.01.2013р. № 209/22-261-33299396 прийняла наступні спірні податкові повідомлення-рішення (т. 1 а.с. 21 - 22):

- за № 0000442260 (форми «Р»), яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 123.1 ст. 123 цього Кодексу, за порушення вимог пп. 139.1.1 і пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, визначило ТОВ «Фара-1» суму грошового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 104 952, 00 грн., в т.ч. 104 952, 00 грн. - основного платежу;

- за № 0000432260 (форми «Р»), яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 123.1 ст. 123 цього Кодексу, за порушення вимог п. 198.2, п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 і п. 201.2 ст. 201 Податкового кодексу України, визначило ТОВ «Фара-1» суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 91 264, 00 грн., в т.ч. 91 263, 00 грн. - основний платіж, 1, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги про правомірність прийняття ДПІ у Дніпровському районі м. Києва спірних податкових повідомлень-рішень, з таких підстав.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов виходив з того, що згідно з абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України «податковий кредит» - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 цього ж Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України).

Згідно з п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України 21 грудня 2010 року № 969, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за № 1401/18696, (який набрав чинності 10 січня 2011 року та втратив чинність 16 грудня 2011 року)(далі - Порядок) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 4 Порядку встановлено, що сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Згідно з п. 5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у пункті 2 цього Порядку.

Податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (п. 6.2 Порядку).

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

В розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Закон № 996-ХІV), первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. (п. 2.2 Положення).

Згідно з п. 2.3 Положення первинні документи, створені в електронному вигляді, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

В силу п. 2.4 Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Таким чином, валові витрати та податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З матеріалів справи вбачається, що 04 січня 2011 року між ТОВ «Фара-1» (Покупець) і ТОВ «Авто Трейд Компані» (Продавець) був укладений договір постачання за № 061 (т. 1 а.с. 26 - 56), відповідно до якого Продавець зобов'язується передати в погодженні строки Покупцю товари, а Покупець - прийняти товари і сплатити за них певну грошову суму згідно з умовами цього Договору.

Відповідно до п. 2.1 Договору Продавець відвантажує товар Покупцеві за договірними цінами, які зазначені Постачальником у виставлених відповідних рахунка до сплати. Ціна товару остаточно узгоджується та зазначається Сторонами у видатково-прибутковій накладній на поставку товару.

Замовлення товару Покупцем здійснюється у вигляді повідомлення повноважним представникам Продавця - менеджерам з продажу будь-якого відділу або магазину, про необхідний асортимент і кількість товарів. На підставі такого повідомлення Продавець, за наявності товару на складі, відповідно до діючих цін та встановлених знижок для Покупця, оформлює: рахунок на оплату (якщо Покупець придбає товар на умовах передоплати), накладну або перелік для постачання, якщо Покупець купує товар на умовах товарного кредиту (п. 4.1 - 4.2 цього Договору).

За умовами п. 4.3 Договору Продавець зобов'язаний поставляти Покупцю товар окремими партіями за остаточно погодженими Сторонами в накладних строками, асортиментом (номенклатурою) і кількістю. Поставка товару здійснюється наступним чином: Продавець приймає на себе зобов'язання доставити товар до складу Покупця власним транспортом. Вартість доставки включена в ціну товару (у відповідності до змін внесених до Договору Додатковою угодою № 1 від 10.01.2011р.).

Передача товару від Продавця Покупцеві здійснюється на складі Продавця за видатково-прибутковою накладною та оформленою Покупцем відповідним чином довіреністю на одержання товару (п. 3.1, 3.3 зазначеного Договору).

За умовами п. 2.4 і 2.5 Договору оплата за товари здійснюється або на умовах відстрочки кінцевого розрахунку на термін 40 календарних днів, починаючи з дня одержання товарів у кредит, або у розмірі повної вартості поставленого товару шляхом безготівкового переказу коштів на поточний рахунок Продавця, що вказаний у реквізитах останнього в цьому Договорі.

Згідно з п. 11.1 - 11.2 Договір вступає в дію з моменту його підписання повноважними представниками Сторін, та діє до 31 рудня 2011 року. При цьому строк дії договору щорічно продовжується в порядку визначеному п. 11.3. Зокрема, відповідно до письмових пояснень позивача, викладених в його позовній заяві, правовідносини за даним Договором (поставки товарів за плату) досі тривають.

Факт виконання Сторонами своїх договірних зобов'язань (поставки товарів та відповідно оплати їх вартості) за вказаним Договором підтверджується:

- видатковими накладними щодо передачі-прийняття товарів (запчастини для авто за асортиментом)(т. 1 а.с. 164 - 210; т. 2 а.с. 185 - 230);

- накладними на повернення частини товарів, оформлених в порядку передбаченому п. 8 Договору постачання (т. 1 а.с. 211 - 250; т. 2 а.с. 1 - 17; т. 3 а.с. 35 - 91);

- оборотно-сальдовою відомостю «Реєстр документів книги придбання» за червень 2011 року (т. 1 а.с. 31 - 33);

- податковими накладними, виписаними ТОВ «Авто Трейд Компані» на користь ТОВ «Фара-1» на загальну суму ПДВ 104 065, 13 грн. (т. 2 а.с. 18 - 69, 231 - 250; т. 3 а.с. 1 - 34);

- розрахунками коригувань кількісних і вартісних показників до податкової накладної (т. 2 а.с. 70 - 126; т. 3 а.с. 92 - 148);

- товарно-транспортними накладними щодо перевезення Продавцем товарів до пункту призначення (склад Покупця за адресою: м. Київ, вул. Новопирогівська, 62а)(т. 2 а.с. 127 - 145; т. 3 а.с. 149 - 172). Перевезення товарів здійснювалося власним автомобілем контрагента - Fiat Doblo AA 6735 EE, що засвідчується завіреними контрагентом позивача копіями подорожніх листів службового легкового автомобіля, складеними ТОВ «Авто Трейд Компані» за червень 2011 року (т. 3 а.с. 173 - 196), та відповідає даним Автоматизованої системи Центру безпеки дорожнього руху МВС України (лист Центру від 04.04.2013р. № 45/1641, наданий у відповідь на судовий запит від 18.02.2013р. № 826/2459/13-а, т. 4 а.с. 97 - 100);

- виписками ПАТ «Укрсоцбанк» (МФО 300023) по особовому рахунку позивача № 26005000029920 червень 2011 року. Оплата за виконані роботи здійснювалася ТОВ «Фара-1» шляхом перерахування безготівкових коштів (вартість товарів з ПДВ) із вказаного вище розрахункового рахунку в ПАТ «Укрсоцбанк» на рахунок свого контрагента № 26003010035928 в АТ «Укрексімбанк» (МФО 322313), що не заперечується відповідачем (т. 1 а.с. 45 - 163);

- виписками АТ «Укрексімбанк» (МФО 322313) по особовому рахунку ТОВ «Авто Трейд Компані» № 26003010035928 за червень 2011 року (т. 3 а.с. 197 - 239).

Зазначені первинні документи оформлені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704. Податкові накладні, що були виписані ТОВ «Авто Трейд Компані» на адресу позивача за результатами виконаних робіт містять усі обов'язкові реквізити, передбачені п. 201.1 ст. 201 ПК України.

Придбані товари (автозапчастини) були використанні Товариством в своїй подальшій господарській діяльності, а саме - реалізовані кінцевим споживачам (юридичним і фізичним особам (т. 2 а.с. 146 - 149), що підтверджують: накази ТОВ «Фара-1» щодо призначення та переведення на посади менеджера з логістики/продажу, продавця-консультанта, робітника складу, комірника та водія-експедитора фізичних осіб-працівників підприємства (т. 2 а.с. 150 - 156); договору оренди частини цілісного майнового комплексу від 31.12.2010р. № 31/12/2010, укладеного між ТОВ «Фара-1» (Орендарем) та ТОВ «Плато Плюс» (Орендодавцем) щодо тимчасового платного користування частиною цілісного майнового комплексу (площею 100 м2), що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Новопирогівська, 62а, строк оренди до 31.12.2011р., та акта прийому-передачі такого нерухомого майна від 31.12.2010р., актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), банківських виписок з відомостями про перерахування орендних платежів)(т. 2 а.с. 162 - 164; т. 6 а.с. 75 - 90); штатно-посадового листа ТОВ «Фара-1» станом на 30 червня та 01 липня 2011 року, 01 березня 2013 року (т. 4 а.с. 153 - 155; т. 2 а.с. 165 - 170); свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів позивача (т. 4 а.с. 141 - 152); інші договори оренди позивачем нежилих приміщень та автостоянки (т. 4 а.с. 156 - 179); пакет первинних і розрахункових документів, оформлених та/або отриманих ТОВ «Фара-1» в результаті подальшого продажу спірного товару (видаткових і податкових накладних, довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей від контрагентів-покупців, банківських виписок, журналів-ордерів та відомостей по рахунку № 281 «Товари на складі», 361 «Розрахунки з вітчизняним покупцями», накладних на внутрішнє переміщення товарів, подорожніх листів вантажного автомобіля, тощо (т. 4 а.с. 180 - 253; т. 5 а.с. 1 - 239; т. 6 а.с. 1 - 113).

На момент укладення і виконання вищевказаного правочину ТОВ «Авто Трейд Компані» було зареєстроване в якості платника податку на додану вартість, тому податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит за червень 2011 року, відповідають вимогам, встановленим ст. 201 ПК України.

Відповідачем не заперечувався факт декларування та сплати як позивачем, так і його контрагентом (за даними податкової звітності) сум податку на додану вартість за наслідками спірних господарських операцій.

Відповідачем не було пред'явлено до суду будь-які належні докази нікчемності правочину, укладеного між ТОВ «Фара-1» і ТОВ «Авто Трейд Компані».

За вказаних обставин суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку щодо неправомірності прийняття ДПІ у Дніпровському районі м. Києва податкових повідомлень-рішень від 04 лютого 2013 року № 0000432260, № 0000442260, оскільки встановлено реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних, виданих зареєстрованим платником податку на додану вартість.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності прийнятих ним рішень.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 липня 2013 року ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 липня 2013 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 липня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвалу може бути оскаржено в касаційному поряд ку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів піс ля набрання ухвалою законної сили.

Ухвалу складено в повному обсязі - 12.09.2013 р.

Головуючий суддя Л.В. Бєлова Судді:

Головуючий суддя Бєлова Л.В.

Судді: Безименна Н.В.

Горяйнов А.М.