Постанова № 33627856, 09.09.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09 вересня 2013 року 15 год. 42 хв. № 826/9314/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Данилишина В.М., при секретарі судового засідання Стадницькій Ю.Є., за участю представників позивача та відповідача, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства "Лакма" до державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання незаконними дій відповідача, визнання незаконним (недійсним) та скасування рішення відповідача.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (також далі - КАС України) у судовому засіданні 09 вересня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 14 червня 2013 року надійшов позов публічного акціонерного товариства "Лакма" (також далі - позивач) до державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (також далі - відповідач) про визнання протиправним (недійсним) та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 04 червня 2013 року № 0004102260 (також далі - оскаржуване рішення).

В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки складене відповідачем всупереч податковому законодавству.

Ухвалою суду від 17 червня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

До суду 09 серпня 2013 року через канцелярію від представника позивача надійшла письмова заява про зміну предмету позову, яка фактично є заявою про збільшення позовних вимог, оскільки, окрім первинної вимоги, представник позивача також просить визнати незаконними дії відповідача під час проведення документальної невиїзної перевірки позивача за період із 25 квітня по 07 травня 2013 року. Вказану заяву судом, відповідно до ч. 1 ст. 137 КАС України, прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи для врахування при постановленні судового рішення по суті.

У ході судового розгляду справи представники позивача позов, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, підтримали та просили задовольнити його повністю.

Представники відповідача позов не визнали та просили відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду у судовому засіданні 03 липня 2013 року. Пояснили, що оскаржуване рішення є правомірним та не підлягає скасуванню, оскільки складене відповідачем у зв'язку з виявленням у ході перевірки позивача порушень ним податкового законодавства.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем у період із 25 квітня по 07 травня 2013 року проведено перевірку позивача, за результатами якої 16 травня 2013 року складено акт № 543/22-6/00204625 про результати документальної невиїзної позапланової перевірки позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) по взаємовідносинах із публічним акціонерним товариством "Банк Кіпру" (також далі - ПАТ "Банк Кіпру") за період із 01 по 31 грудня 2012 року (також далі - акт перевірки), згідно з висновками якого, позивачем занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість (також далі - ПДВ), що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет, за грудень 2012 року у розмірі 7708752,00 грн., чим порушено п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України (також далі - ПК України).

За результатами розгляду заперечень в адміністративному (досудовому) порядку, висновки акту перевірки залишено без змін.

На підставі акту перевірки, 04 червня 2013 року відповідачем складено оскаржуване рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 7708752,00 грн. за основним платежем та у розмірі 1927188,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Суд не погоджується з доводами представників позивача щодо наявності підстав для визнання незаконними дій та рішення відповідача, а також для скасування такого рішення, виходячи з аналізу наявних у матеріалах справи доказів та наступних положень і обставин.

Так, відповідно до підпункту 20.1.4 п. 20.1 ст., підпункту 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, підпункту 78.1.1 п. 78.1, п. 78.4 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Документальна позапланова перевірка здійснюється за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Проаналізувавши викладені положення та враховуючи, що перевірку позивача проведено на підставі наказу від 25 квітня 2013 року № 898, копію якого вручено особисто під розписку законному представнику позивача до початку проведення перевірки, суд прийшов до висновку про правомірність дій відповідача щодо проведення перевірки позивача.

Стосовно правомірності складання відповідачем оскаржуваного рішення суд зазначає наступне.

Між позивачем та акціонерним банком "АвтоЗАЗбанк" 02 липня 2008 року укладено кредитний договір № 002-71/2008р. (також далі - кредитний договір), за умовами якого вказаний банк зобов'язався відкрити позивачу кредитну лінію у розмірі 4500000,00 доларів США на рефінансування заборгованості за кредитами перед іншими банками та на поповнення обігових коштів для ведення статутної діяльності.

З метою виконання умов кредитного договору, 02 липня 2008 року між позивачем та вказаним банком укладено іпотечний договір (реєстраційний № 3027) (також далі - іпотечний договір), за умовами якого такий договір забезпечує виконання позивачем зобов'язань перед вказаним банком, що випливають із кредитного договору.

Згідно з п. 1.2 ст. 1 іпотечного договору, предметом іпотеки є цілісний майновий комплекс, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Коноплянська, 12 (також далі - предмет іпотеки, майновий комплекс).

Відповідно до ст. 1, ч.ч. 1, 3-5 ст. 3 Закону України "Про іпотеку" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), нерухоме майно (нерухомість) - земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці і невід'ємно пов'язані з нею, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Застава повітряних та морських суден, суден внутрішнього плавання, космічних об'єктів, майнових прав на нерухомість, будівництво якої не завершено, регулюється за правилами, визначеними цим Законом.

Іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

Іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності.

Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29 листопада 2012 року у справі № 5011-56/15943-2012, яке постановою Київського апеляційного господарського суду від 20 грудня 2012 року залишено без змін, право власності на предмет іпотеки визнано за АБ "АвтоЗАЗбанк", правонаступником якого є ПАТ "Банк Кіпру".

25 грудня 2012 року здійснено державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки за ПАТ "Банк Кіпру".

Згідно з ч. 1 ст. 2, ч.ч. 1, 3 ст. 3, п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Нерухоме майно - земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення.

Державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: право власності на нерухоме майно.

Дата реєстрації права власності на предмет іпотеки, як з'ясовано судом у ході розгляду справи, за переконанням відповідача, є датою передачі права на розпорядження таким предметом.

Згідно з підпунктом 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Сутність операцій, що підпадають під визначення постачання товарів полягає у відчуженні (передачі права на розпорядження) товарами будь-яким способом як за добровільним рішенням платника, так і при примусовому відчуженні за рішенням суду, як оплатно, так і безоплатно. При цьому, треба виходити з економічного змісту операції, а не з її правової форми (виду договору, що оформлює відповідну операцію).

Згідно з підпунктом "а" п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про заставу" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом.

В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Відповідно до підпункту "б" п. 187.1 ст. 187 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Проаналізувавши викладені положення, суд прийшов до висновку, що позивач дійсно безпідставно не включив до податкового зобов'язання за грудень 2012 року суму ПДВ у розмірі 7708752,00 грн., оскільки у грудні 2012 року здійснено передачу права розпорядження майновим комплексом, який був предметом іпотеки.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

За переконанням суду, у ході судового розгляду справи представники позивача не надали належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовується позов, а представники відповідача надали достатньо належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються заперечення проти позову.

На підставі викладених положень та обставин, суд прийшов до висновку, що позов публічного акціонерного товариства "Лакма" до державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання незаконними дій та рішення відповідача, а також скасування такого рішення є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 7-12, 69-71, 86, 94, 122, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов публічного акціонерного товариства "Лакма" залишити без задоволення.

Копії постанови у повному обсязі направити (вручити) сторонам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин

Постанова у повному обсязі складена 16 вересня 2013 року