Постанова № 33631868, 18.09.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 вересня 2013 року № 826/10858/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Пащенка К.С., при секретарі судового засідання Іконніковій О.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справуза позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1доДержавної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києвіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 14.03.2013 № 0000671720 та № 0000681720, а також від 28.05.2013 № 0001831720.

В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали, просили задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову.

02.09.2013 в судовому засіданні за згодою представників сторін ухвалено розглядати справу в порядку письмового провадження на підставі ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, а також надано строк для подачі додаткових документів до 14.09.2013.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

25.02.2013 за результатами документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності обчислення, повноти та своєчасності внесення до бюджету держави податків, зборів та інших платежів ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2010 по 31.12.2012 ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС (правонаступником є ДПІ у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві) складено Акт № 118/71/17-20/НОМЕР_4 (далі - Акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем п.п. 177.2, 177.4 ст. 177 ПК України та, як наслідок, заниження податку з доходів фізичних осіб на загальну суму у розмірі 15258,67 грн., а також порушення пп. 7.2.3 п. 7.2, пп.пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 14.1 ст. 14, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2 ст. 198 ПК України та, як наслідок, заниження податку на додану вартість на загальну суму у розмірі 71806 грн.

14.03.2013 на підставі Акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

№ 0000681720, яким у зв'язку з порушенням п.п. 177.2, 177.4 ст. 177 ПК України, позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 15258,67 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 3814,67 грн.;

№ 0000671720, яким у зв'язку з пп. 7.2.3 п. 7.2, пп.пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 14.1 ст. 14, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2 ст. 198 ПК України, позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 71806 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 13968,25 грн.

В подальшому, за результатами оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень до ДПС у м. Києві, позивачу донараховано суму грошового зобов'язання з доходів фізичних осіб у розмірі 3570,21 грн. (основний платіж - 2856,17 грн., штрафні (фінансові) санкції - 714,04 грн.), у зв'язку з чим відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 28.05.2013 № 0001831720.

Як встановлено судом, позивачу на підставі договорів купівлі-продажу від 25.02.2010 № 12/2502 з ТОВ «Кров Арт Дом», від 05.01.2011 № 15 з ТОВ «Прістекс ЛТД», від 04.03.2011 № 21 з ТОВ «ВКФ «Вертикаль», від 11.04.2011 № 44 з ПП «Унус», договорів поставки від 09.06.2011 № 136 з ТОВ «Кітіллар», від 04.07.2011 № 84 з ТОВ «Торговий Дім «Агросвіт 3000», від 04.12.2011 № 38 з ТОВ «Стіл Хоукс», договорів на транспортно-експедиторське обслуговування від 09.01.2012 № з ТОВ «Стіл Хоукс», від 01.11.2012 № 26/1 з ТОВ «Технокомрезерв», договорів на виконання робіт з бухгалтерського обслуговування від 08.11.2011 № 56 з ТОВ «Стіл Хоукс», від 01.11.2012 № 26/2 з ТОВ «Технокомрезерв», а також на підставі усних домовленостей з ТОВ «Торгекотехнологія» та ТОВ «Астра Кор» (далі - Договори) надано відповідні послуги (бухгалтерське супроводження та транспортні послуги) та поставлено відповідні канцелярські, господарські та витратні товари (маркери, пакети, папір, ручки, калькулятори, серветки, книги, степлери, блокноти, лінійки, мило, закладки, зошити тощо) на загальну суму у розмірі 430836 грн. (в тому числі ПДВ у розмірі 71806 грн.), що підтверджується належним чином оформленими рахунками-фактурами, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), видатковими та податковими накладними, копії яких наявні в матеріалах справи. Позивач вказані товари оплатив частково, в тому числі сплативши у їх ціні ПДВ у розмірі 60644 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками з відповідними відмітками банку.

Водночас, з аналізу Акту перевірки видно, що підставою для висновку відповідача про порушення позивачем п.п. 177.2, 177.4 ст. 177 ПК України та, як наслідок, заниження податку з доходів фізичних осіб на загальну суму у розмірі 15258,67 грн., а також порушення пп. 7.2.3 п. 7.2, пп.пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 14.1 ст. 14, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2 ст. 198 ПК України та, як наслідок, заниження податку на додану вартість на загальну суму у розмірі 71806 грн., стала встановлена ним нікчемність вказаних Договорів внаслідок:

внесення до ЄДР запису про відсутність ТОВ «Торгекотехнологія», ТОВ «Технокомрезерв» та ТОВ «Торговий Дім «Агросвіт 3000» за місцезнаходженням;

внесення до ЄДР запису про відсутність підтвердження відомостей стосовно ТОВ «Кітіллар»;

анулювання свідоцтва платника ПДВ ТОВ «Кров Арт Дом», ТОВ «Торгекотехнологія», ТОВ «Прістекс ЛТД», ТОВ «ВКФ «Вертикаль», ПП «Унус», ТОВ «Технокомрезерв», ТОВ «Стіл Хоукс» та ТОВ «Торговий Дім «Агросвіт 3000»;

припинення та зняття з обліку ТОВ «Кров Арт Дом», ПП «Унус»;

визнання банкротом та зняття з обліку ТОВ «ВКФ «Вертикаль»;

не декларування та не відображення ТОВ «Кров Арт Дом», ТОВ «Торгекотехнологія», ТОВ «Прістекс ЛТД», ТОВ «ВКФ «Вертикаль», ПП «Унус», ТОВ «Кітіллар», ТОВ «Технокомрезерв», ТОВ «Стіл Хоукс», ТОВ «Астра Кор», ТОВ «Торговий Дім «Агросвіт 3000», згідно бази даних «АІС співставлення ПЗ та ПК», податкових зобов'язань по ФОП ОСОБА_1;

показань при допиті в якості свідка засновника ТОВ «Торговий Дім «Агросвіт 3000» ОСОБА_3 в протоколі від 31.05.2012, в якому остання показала, що відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ «Торговий Дім «Агросвіт 3000» не має ніякого відношення;

отримання акту ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС від 04.07.2012 № 4744/22-7/36309333 про результати перевірки дотримання ТОВ «Торговий Дім «Агросвіт 3000» вимог податкового та валютного законодавства, відповідно до якого не підтверджено податкові зобов'язання ТОВ «Торговий Дім «Агросвіт 3000» з ФОП ОСОБА_1 на загальну суму у розмірі 117866,01 грн. без ПДВ;

отримання акту ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 06.06.2011 № 645/2306/37144380 про результати перевірки дотримання ТОВ «Прістекс ЛТД» вимог податкового та валютного законодавства, відповідно до якого не підтверджено податкові зобов'язання ТОВ «Прістекс ЛТД» з ФОП ОСОБА_1 на загальну суму ПДВ у розмірі 4433,84 грн.;

отримання акту ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 19.10.2012 № 1679/2220/37656452 про результати перевірки дотримання ТОВ «ВКФ «Вертикаль» вимог податкового та валютного законодавства, відповідно до якого не підтверджено податкові зобов'язання ТОВ «ВКФ «Вертикаль» з ФОП ОСОБА_1 на загальну суму ПДВ у розмірі 5660,15 грн.;

отримання акту ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 27.07.2011 № 943/2305/36186456 про результати перевірки дотримання ПП «Унус» вимог податкового та валютного законодавства, відповідно до якого не підтверджено податкові зобов'язання ПП «Унус» з ФОП ОСОБА_1 на загальну суму ПДВ у розмірі 1363,60 грн.;

отримання акту ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС від 07.08.2012 № 678/22-317/37268162 про результати перевірки дотримання ТОВ «Кітіллар» вимог податкового та валютного законодавства, відповідно до якого не підтверджено податкові зобов'язання ТОВ «Кітіллар» з ФОП ОСОБА_1 на загальну суму ПДВ у розмірі 4479,20 грн.;

отримання акту ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 21.01.2013 № 00231/2208/36303038 про результати перевірки дотримання ТОВ «Технокомрезерв» вимог податкового та валютного законодавства, відповідно до якого не підтверджено податкові зобов'язання ТОВ «Технокомрезерв» з ФОП ОСОБА_1 на загальну суму ПДВ у розмірі 700,00 грн.;

отримання акту ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС від 04.07.2012 № 397/3-22-30-36482441 про результати перевірки ТОВ «Стіл Хоукс», відповідно до якого правочини укладені ТОВ «Стіл Хоукс» визнано нікчемними;

отримання акту ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 29.11.2012 № 5217/2208/31452538 про результати перевірки ТОВ «Астра Кор», відповідно до якого правочини укладені ТОВ «Астра Кор» визнано нікчемними.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним та правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

При цьому суд зауважує, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Тому, для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок її виникнення не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару входить до предмету доказування у справі. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.03.2011 у справі № К-12509/08.

За змістом інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11, при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Як встановлено судом, зобов'язання за Договорами між позивачем та ТОВ «Кров Арт Дом», ТОВ «Прістекс ЛТД», з ТОВ «ВКФ «Вертикаль», ПП «Унус», ТОВ «Кітіллар», ТОВ «Торговий Дім «Агросвіт 3000», ТОВ «Стіл Хоукс», ТОВ «Технокомрезерв», ТОВ «Торгекотехнологія», ТОВ «Астра Кор» виконувались сторонами у повному обсязі, що підтверджується відповідними актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), видатковими та податковими накладними.

Реальність спірних господарських операцій підтверджується також наявними в матеріалах справи видатковими накладними та довіреностями на отримання ТМЦ, які були складені під час реалізації поставленого позивачу ТОВ «Кров Арт Дом», ТОВ «Прістекс ЛТД», ТОВ «ВКФ «Вертикаль», ПП «Унус», ТОВ «Торговий Дім «Агросвіт 3000», ТОВ «Стіл Хоукс», ТОВ «Торгекотехнологія» та ТОВ «Астра Кор» товару, на користь третіх осіб.

Суд не бере до уваги посилання відповідача в Акті перевірки на внесення до ЄДР запису про відсутність ТОВ «Торгекотехнологія», ТОВ «Кітіллар», ТОВ «Технокомрезерв» та ТОВ «Торговий Дім «Агросвіт 3000» за місцезнаходженням, на внесення до ЄДР запису про відсутність підтвердження відомостей стосовно ТОВ «Кітіллар», на анулювання свідоцтва платника ПДВ ТОВ «Кров Арт Дом», ТОВ «Торгекотехнологія», ТОВ «Прістекс ЛТД», ТОВ «ВКФ «Вертикаль», ПП «Унус», ТОВ «Технокомрезерв», ТОВ «Стіл Хоукс» та ТОВ «Торговий Дім «Агросвіт 3000», на припинення та зняття з обліку ТОВ «Кров Арт Дом», ПП «Унус», на визнання банкротом та зняття з обліку ТОВ «ВКФ «Вертикаль», на не декларування та не відображення ТОВ «Кров Арт Дом», ТОВ «Торгекотехнологія», ТОВ «Прістекс ЛТД», ТОВ «ВКФ «Вертикаль», ПП «Унус», ТОВ «Кітіллар», ТОВ «Технокомрезерв», ТОВ «Стіл Хоукс», ТОВ «Астра Кор», ТОВ «Торговий Дім «Агросвіт 3000», згідно бази даних «АІС співставлення ПЗ та ПК», податкових зобов'язань по ФОП ОСОБА_1, на показання при допиті в якості свідка засновника ТОВ «Торговий Дім «Агросвіт 3000» ОСОБА_3, а також на акти ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС від 04.07.2012 № 4744/22-7/36309333 про результати перевірки ТОВ «Торговий Дім «Агросвіт 3000», від 07.08.2012 № 678/22-317/37268162 про результати перевірки ТОВ «Кітіллар», акти ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 06.06.2011 № 645/2306/37144380 про результати перевірки ТОВ «Прістекс ЛТД», від 21.01.2013 № 00231/2208/36303038 про результати перевірки ТОВ «Технокомрезерв», від 29.11.2012 № 5217/2208/31452538 про результати перевірки ТОВ «Астра Кор», від 27.07.2011 № 943/2305/36186456 про результати перевірки ПП «Унус», акт ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 19.10.2012 № 1679/2220/37656452 про результати перевірки ТОВ «ВКФ «Вертикаль», акт ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС від 04.07.2012 № 397/3-22-30-36482441 про результати перевірки ТОВ «Стіл Хоукс», оскільки, по-перше, відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб, по-друге, порушення контрагентами позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про безтоварність відповідних господарських операцій, по-третє, факти вчинення злочину, в тому числі у вигляді фіктивного підприємництва, ухилення від сплати податків та підробка документів, можуть встановлюватись виключно відповідним рішенням суду, по-четверте, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань (аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.09.2012 у справі № К/9991/5398/12), по-п'яте, посилання відповідача на вказаний протокол допиту є необґрунтованим, так як відповідачем не надано доказів наявності відповідного вироку суду у кримінальній справі відносно вказаної особи (аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 14.06.2012 у справі № К/9991/29330/12), по-шосте, самі по собі акти не є беззаперечними, належними та допустимими доказами даних фактів, по-сьоме, посилання на неможливість встановити місцезнаходження постачальників товарів (робіт, послуг) позивачу, а також на неможливість проведення зустрічних перевірок таких постачальників з питань їх взаємовідносин з контрагентами, не можуть вважатися беззастережними та безперечними доказами в підтвердження доводів податкової інспекції про фіктивність спірних господарських операцій (аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13.04.2011 у справі № К-30752/10), по-восьме, жодних доказів на підтвердження вказаних обставин відповідачем, всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 КАС України, суду не надано.

Разом з тим, судом також враховується, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.09.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2012, у справі № 2а-10924/12/2670 визнано протиправними дії ДПІ у Голосіївському районі міста Києва ДПС по проведенню зустрічної звірки ТОВ «Стіл Хоукс», що оформлено актом № 397/3/22-30-36482441 від 04.07.2012 про неможливість проведення зустрічної звірки, на який посилається відповідач у Акті перевірки та на підставі якого ґрунтує свої висновки.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 КАС України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

При цьому, слід зазначити, що відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою, а тому матеріали досудового слідства не можуть мати преюдиційний характер під час розгляду даної справи. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 19.02.2013 у справі № К/9991/53981/12.

Водночас, зважаючи на те, що публічний порядок держави порушується у разі недотримання нормативних актів, у яких він закріплений, а ухилення від сплати податків, на факт якого відповідач посилається, є злочином, відповідальність за який встановлена Кримінальним кодексом України, суд вважає, що за обставин, які склалися у даній справі, визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який би набрав законної сили. Всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 КАС України відповідачем таких доказів надано не було. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 03.04.2012 у справі № К-9574/08.

Поряд з цим, вказані в акті податкового органу недоліки, допущені суб'єктами господарювання при укладенні та виконанні правочинів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки, чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, податковим органом не надано документальних підтверджень відсутності фактичного виконання ТОВ «Кров Арт Дом», ТОВ «Прістекс ЛТД», з ТОВ «ВКФ «Вертикаль», ПП «Унус», ТОВ «Кітіллар», ТОВ «Торговий Дім «Агросвіт 3000», ТОВ «Стіл Хоукс», ТОВ «Технокомрезерв», ТОВ «Торгекотехнологія» та ТОВ «Астра Кор» господарських операцій за спірними Договорами, наявності факту узгодженості їх дій з позивачем з метою незаконного отримання податкових вигод або обізнаності позивача з такими діями ТОВ «Кров Арт Дом», ТОВ «Прістекс ЛТД», з ТОВ «ВКФ «Вертикаль», ПП «Унус», ТОВ «Кітіллар», ТОВ «Торговий Дім «Агросвіт 3000», ТОВ «Стіл Хоукс», ТОВ «Технокомрезерв», ТОВ «Торгекотехнологія» та ТОВ «Астра Кор».

Таким чином, твердження відповідача про нікчемність укладених позивачем з ТОВ «Кров Арт Дом», ТОВ «Прістекс ЛТД», з ТОВ «ВКФ «Вертикаль», ПП «Унус», ТОВ «Кітіллар», ТОВ «Торговий Дім «Агросвіт 3000», ТОВ «Стіл Хоукс», ТОВ «Технокомрезерв», ТОВ «Торгекотехнологія» та ТОВ «Астра Кор» правочинів є необґрунтованим належними засобами доказування припущеннями, оскільки, позиція податкового органу щодо суперечності спірних Договорів інтересам держави не підкріплена належними доказами чи відповідними судовими рішеннями. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 08.01.2013 у справі № К/9991/34364/12.

Крім того, одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 14.11.2012 у справі № К/9991/50772/12.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Як видно з матеріалів справи, на момент підписання відповідних актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), видаткових та податкових накладних, юридичні особи ТОВ «Кров Арт Дом», ТОВ «Прістекс ЛТД», з ТОВ «ВКФ «Вертикаль», ПП «Унус», ТОВ «Кітіллар», ТОВ «Торговий Дім «Агросвіт 3000», ТОВ «Стіл Хоукс», ТОВ «Технокомрезерв», ТОВ «Торгекотехнологія» та ТОВ «Астра Кор» не були припинені, доказів існування вироків суду у кримінальних справах, якими б встановлювався факт фіктивного підприємництва, відповідачем не надано.

Таким чином, судом встановлено, що правочини між позивачем та ТОВ «Кров Арт Дом», ТОВ «Прістекс ЛТД», з ТОВ «ВКФ «Вертикаль», ПП «Унус», ТОВ «Кітіллар», ТОВ «Торговий Дім «Агросвіт 3000», ТОВ «Стіл Хоукс», ТОВ «Технокомрезерв», ТОВ «Торгекотехнологія», ТОВ «Астра Кор» укладені з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності, наявність у позивача та ТОВ «Кров Арт Дом», ТОВ «Прістекс ЛТД», з ТОВ «ВКФ «Вертикаль», ПП «Унус», ТОВ «Кітіллар», ТОВ «Торговий Дім «Агросвіт 3000», ТОВ «Стіл Хоукс», ТОВ «Технокомрезерв», ТОВ «Торгекотехнологія», ТОВ «Астра Кор» умислу на укладення вказаних Договорів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, відповідачем не доведено, натомість судом встановлено факт здійснення відповідних господарських операцій, а тому вказані правочини не можуть розглядатись як нікчемні з мотивів їх завідомої суперечності інтересам держави і суспільства відповідно до ст. 228 ЦК України.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п. 1.7, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

При цьому в пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Аналогічні положення містяться у пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14, п. 187.1 ст. 187, п. 198.3 ст. 198, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Законі України «Про податок на додану вартість» та ПК України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 10.01.2012 у справі № К-18460/10.

Відповідно до змісту п.п. 201.4. та 201.8 ст. 201 ПК України, пп. 7.2.3 та 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в встановленому порядку.

Згідно з п. 184.1 ст. 184 ПК України, п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за № 233/2037 (далі - Порядок № 165), п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 969 від 21.12.2010 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за № 1401/18696 (далі - Порядок № 969) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Як встановлено судом, сума ПДВ у розмірі 71806 грн. була віднесена позивачем до складу податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Кров Арт Дом», ТОВ «Прістекс ЛТД», з ТОВ «ВКФ «Вертикаль», ПП «Унус», ТОВ «Кітіллар», ТОВ «Торговий Дім «Агросвіт 3000», ТОВ «Стіл Хоукс», ТОВ «Технокомрезерв», ТОВ «Торгекотехнологія» та ТОВ «Астра Кор». На момент складання вказаних податкових накладних ТОВ «Кров Арт Дом», ТОВ «Прістекс ЛТД», з ТОВ «ВКФ «Вертикаль», ПП «Унус», ТОВ «Кітіллар», ТОВ «Торговий Дім «Агросвіт 3000», ТОВ «Стіл Хоукс», ТОВ «Технокомрезерв», ТОВ «Торгекотехнологія» та ТОВ «Астра Кор» були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також зареєстровані платниками податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства, з урахуванням чого суд приходить до висновку про наявність у них права на складання податкових накладних. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 10.01.2012 у справі № К/9991/81953/11.

Отже, наявність реєстрації цих осіб на час вчинення спірних операцій є свідченням наявності у них необхідного обсягу правосуб'єктності для здійснення таких операцій, тоді як перевірка проведення такої реєстрації з дотриманням вимог законодавства перебуває поза межами можливого контролю платника. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 03.05.2012 у справі № К/9991/11271/12.

Таким чином, сума податку на додану вартість у розмірі 71806 грн., віднесена позивачем до податкового кредиту, підтверджується податковими накладними, оформленими відповідно до вимог ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 201 ПК України та Порядку № 165 та № 969.

Відповідно до правової позиції Верховного суду України, викладеної в постанові від 29.10.2010 у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, та Вищого адміністративного суду, викладених в ухвалах від 29.03.2012 у справі № К/9991/1617/11 та від 09.04.2012 у справі № К-46073/09, несплата продавцем або його контрагентами ПДВ до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку.

Якщо контрагенти по ланцюгу постачання товарів (послуг) не виконали свого зобов'язання по сплаті податку на додану вартість до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 28.03.2012 у справі № К/9991/72712/11.

Враховуючи викладене, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі 71806 грн. на підставі виписаних ТОВ «Кров Арт Дом», ТОВ «Прістекс ЛТД», з ТОВ «ВКФ «Вертикаль», ПП «Унус», ТОВ «Кітіллар», ТОВ «Торговий Дім «Агросвіт 3000», ТОВ «Стіл Хоукс», ТОВ «Технокомрезерв», ТОВ «Торгекотехнологія» та ТОВ «Астра Кор» податкових накладних, за висновком суду, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим викладений в Акті перевірки висновок ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС про порушення позивачем п пп. 7.2.3 п. 7.2, пп.пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 14.1 ст. 14, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2 ст. 198 ПК України є необґрунтованим та таким, що не відповідає чинному законодавству та дійсним обставинам справи, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення від 14.03.2013 № 0000671720 - безпідставним та неправомірним.

Водночас, відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п. 135.1 ст. 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті та інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Пунктом 138.1 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З огляду на вищевказане, витрати позивача за спірним Договором з ТОВ «Торговий Дім «Агросвіт 3000» підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, суд вважає безпідставним та необґрунтованим висновок Акту перевірки про порушення позивачем п.п. 177.2, 177.4 ст. 177 ПК України, а винесені на його підставі спірні податкові повідомлення-рішення від 14.03.2013 № 0000681720 та від 28.05.2013 № 0001831720 - безпідставними та неправомірними.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішень органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи відмовлено у наданні податкових вигод, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 04.03.2013 у справі № К/9991/2038/11, від 11.02.2013 у справі № К/9991/66857/11 та від 10.12.2012 у справі № К/9991/26224/12.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірних податкових повідомлень-рішень.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

За таких умов, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України на його користь з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (03142, АДРЕСА_1, код НОМЕР_4) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14.03.2013 № 0000671720 та № 0000681720, від 28.05.2013 № 0001831720, прийняті Державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби (правонаступником є Державна податкова інспекція у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві).

3. Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 1084,17грн. (одна тисяча вісімдесят чотири гривні 17 коп.) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (03115, м. Київ-115, вул. Верховинна, 9) за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.С. Пащенко