Постанова № 33627680, 19.09.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 вересня 2013 року № 826/9460/13-а

Об 11 годині 11 хвилин в приміщенні Окружного адміністративного суду міста Києва за адресою у м. Києві по вул. Хрещатик, 10,

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого Бояринцевої М.А. при секретарі судового засідання Калайді К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного підприємства "Румб плюс"

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Румб плюс" звернулося до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби від 28 лютого 2013 року № 0000862260 та № 0000872260.

В обгрунтування заявлених вимог позивач посилається на Конституцію України, Податковий кодекс України, Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України, закони України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", "Про транспортно-експедиторську діяльність", "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, та зазначає, що Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби проведено перевірку Приватного підприємства "Румб плюс" з порушенням норм чинного законодавства. Також позивач вказує на те, що податковим органом при проведенні перевірки неправомірно зроблений висновок про те, що правочини вчинені за участю Приватного підприємства "Румб плюс" та ОСОБА_1 не спричинили реального настання правових наслідків, оскільки господарські взаємовідносини між позивачем та його контрагентом підтверджуються необхідними первинними документами.

Представник відповідача заперечив по суті заявлених позовних вимог з огляду на положення Податкового кодексу України, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, та зазначив, що Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби правомірно винесено податкові повідомлення-рішення від 28 лютого 2013 року № 0000862260 та № 0000872260, оскільки Приватним підприємством "Румб плюс" безпідставно віднесено до валових витрат та до податкового кредиту суму ПДВ та витрат по операціях з ОСОБА_1 без наявності факту реальності здійснення господарських операцій.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких грунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Приватне підприємство "Румб плюс" є юридичною особою та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

В період з 5 лютого 2013 року по 7 лютого 2013 року Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби на підставі наказу від 31 січня 2013 року № 254, згідно із підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пункту 79.2 статті 79, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Приватного підприємства "Румб плюс" з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з ОСОБА_1 за період з 1 квітня 2012 року по 31 квітня 2012 року.

За результатами проведеної перевірки Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби складено акт від 14 лютого 2013 року № 610/22-621-35728001, яким встановлено порушення:

- пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.4, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість за квітень 2012 року у сумі 114 567 грн.;

- підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 120 295 грн., а саме: за 2 квартал 2012 року всього в сумі 120 295 грн.

19 лютого 2013 року позивачем подані заперечення на акт перевірки від 14 лютого 2013 року № 610/22-621-35728001.

На підставі складеного акту перевірки, 28 лютого 2013 року Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби винесені податкові повідомлення-рішення:

- № 0000862260, яким збільшено Приватному підприємству "Румб плюс" суму грошового зобов'язання в розмірі 171 851 грн., з якої: за основним платежем - 114 567 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 57 284 грн. за платежем: податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах), код платежу: 14010100;

- № 0000872260, яким збільшено Приватному підприємству "Румб плюс" суму грошового зобов'язання в розмірі 180 443 грн., з якої: за основним платежем - 120 295 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 60 148 грн. за платежем: податок прибуток приватних підприємств, код платежу: 11021000.

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх в адміністративному порядку.

Рішенням Державної податкової служби у м. Києві від 25 квітня 2013 року № 3979/12-1-03 залишено без змін податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби від 28 лютого 2013 року № 0000862260 та № 0000872260, а первинну скаргу директора Приватного підприємства "Румб плюс" від 7 березня 2013 року № 167 (вхідний Державної податкової служби у м. Києві від 7 березня 2013 року № 1433/10) - без задоволення.

Рішенням Міністерства доходів і зборів України від 3 червня 2013 року № 4079/6/99-99-10-01-15 залишено без змін податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби від 28 лютого 2013 року № 0000862260 і № 0000872260 та рішення Державної податкової служби у м. Києві, прийняте за результатами розгляду первинної скарги, а скаргу - без задоволення.

Відносно доводів позивача про те, що Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби призначена перевірка Приватного підприємства "Румб плюс" без наявності підстав для її проведення, суд зазначає про наступне.

Відповідно до статті 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Як встановлено під час розгляду справи, начальником Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва прийнято наказ № 254 від 31 січня 2013 року щодо проведення позапланової невиїзної перевірки Приватного підприємства "Румб плюс" на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України.

Відповідно до підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

З огляду на встановлене та з урахуванням наведених норм права, суд зазначає, що керівником податкового органу прийнятий наказ не в зв'язку з неподанням позивачем пояснень та первинних документів по взаємовідносинам з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, а за наслідком перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та на підставі наданих позивачем документів.

Враховуючи наведене, суд не приймає до уваги доводи позивача відносно неправомірності дій податкового органу щодо призначення документальної позапланової невиїзної перевірки Приватного підприємства "Румб плюс".

Відносно висновків Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби, викладених в акті перевірки від 14 лютого 2013 року № 610/22-621-35728001, суд зазначає про наступне.

Як встановлено під час розгляду справи, Державна податкова інспекція у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби під час проведення перевірок прийшла до висновку про неправомірність віднесення до складу валових витрат та до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинам з ОСОБА_1 без наявності факту реальності здійснення господарських операцій.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 Кодексу, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені розділом V Кодексу (пункт 200.2 статті 200 Кодексу).

Згідно пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У відповідності до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення (пункт 150.1 статті 150 Податкового кодексу України).

Підпунктом 14.1.181. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. статті 198 Податкового кодексу України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права та обставин справи, суд приходить до висновку, що необхідними підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів, робіт та послуг з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

Податковий кодекс України визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до статті 9 розділу 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Частиною другою статті 9 даного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 1 листопада 2011 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, як перевізником, та Приватним підприємством "Румб плюс", як експедитором, укладено договір № 6 перевезення вантажів автомобільним транспортом, за умовами якого перевізних бере на себе зобов'язання виконати перевезення вантажів експедитора, а експедитор зобов'язується сплачувати за такі перевезення встановлену сторонами плату. В пунктах 2.1 та 2.2 договору визначено, що кожне окреме перевезення здійснюється на підставі заявки, яка є невід'ємною частиною даного договору. Найменування вантажу та умови його перевезення, час і місце надання автотранспорту та інша необхідна інформація узгоджується сторонами шляхом підписання заявки.

Між сторонами підписані договори-заявки від 30 березня 2012 року № 5106, № 5107, від 31 березня 2012 року № 5110, від 1 квітня 2012 року № 5112, № 5115, від 2 квітня 2012 року № 5117, № 5118, № 5120, № 5120, № 5136, № 5137, № 5138, № 5140, від 3 квітня 2012 року № 5145, № 5150, № 5155, № 5160, від 4 квітня 2012 року № 5190, № 5193, № 5194, № 5195, № 5200, від 5 квітня 2012 року № 5211, № 5212, № 5215, № 5216, від 6 квітня 2012 року № 5228, № 5229, № 5230, № 5232, № 5237, № 5240, № 5241, № 5242, № 5243, № 5244, № 5245, № 5246, від 8 квітня 2012 року № 5247, № 5250, № 5255, № 5260, від 9 квітня 2012 року № 5267, № 5269, № 5273, № 5277, № 5280, № 5283, № 5285, № 5289, № 5292, № 5295, № 5299, № 5305, від 10 квітня 2012 року № 5315, № 5316, № 5317, № 5318, № 5319, № 5321, № 5322, № 5323, № 5324, від 11 квітня 2012 року № 5325, № 5326, № 5327, № 5328, № 5329, № 5330, № 5331, № 5332, № 5333, № 5334, № 5335, № 5336, № 5337, № 5338, № 5340, від 12 квітня 2012 року № 5341, № 5342, № 5345, № 5346, № 5348, № 5350, № 5352, № 5355, № 5360, від 13 квітня 2012 року № 5372, № 5374, № 5375, № 5376, № 5377, № 5378, № 5381, № 5382, № 5384, № 5385, № 5386, № 5387, № 5389, від 14 квітня 2012 року № 5391, № 5292, № 5397, від 17 квітня 2012 року № 5398, № 5401, № 5405, № 5410, № 5411, № 5415, № 5417, № 5418, від 18 квітня 2012 року № 5430, № 5431, № 5432, № 5433, № 5434, № 5435, № 5436, № 5437, № 5438, № 5439, № 5440, № 5442, № 5443, від 19 квітня 2012 року № 5451, № 5453, № 5455, № 5456, № 5457, від 20 квітня 2012 року № 5460, № 5461, № 5462, № 5463, № 5464, № 5467, № 5468, № 5469, № 5470, № 5475, від 21 квітня 2012 року № 5476, № 5477, від 22 квітня 2012 року № 5487, № 5495, від 23 квітня 2012 року № 5505, № 5510, № 5511, № 5512, № 5514, № 5515, № 5520, від 24 квітня 2012 року № 5525, № 5532, № 5533, № 5534, № 5535, № 5536, № 5537, № 5538, № 5539, № 5541, № 5543, № 5544, № 5545, № 5546, від 25 квітня 2012 року № 5553, № 5557, № 5559, № 5561, від 26 квітня 2012 року № 5565, № 5570, № 5571, № 5572, № 5574, від 27 квітня 2012 року № 5580, № 5586, № 5587, № 5591, № 5593, від 28 квітня 2012 року № 5595, № 5597, № 5605, від 30 квітня 2012 року № 5627, згідно яких фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зобов'язаний надати позивачу послуги з автоперевезення товару по території України.

На виконання умов договору фізична особа-підприємець ОСОБА_1 виписав на користь позивача податкові накладні:

- № 584 від 3 квітня 2012 року на загальну суму 48 350 грн., в тому числі ПДВ - 8 058,33 грн.,

- № 585 від 5 квітня 2011 року на загальну суму 48 100 грн., в тому числі ПДВ - 8 016,67 грн.,

- № 586 від 6 квітня 2012 року на загальну суму 47 000 грн., в тому числі ПДВ - 7 833,33 грн.,

- № 587 від 9 квітня 2012 року на загальну суму 49 100 грн., в тому числі ПДВ - 8 183,33 грн.,

- № 588 від 10 квітня 2012 року на загальну суму 49 200 грн., в тому числі ПДВ - 8 200 грн.,

- № 589 від 11 квітня 2012 року на загальну суму 48 800 грн., в тому числі ПДВ - 8 133,33 грн.,

- № 590 від 12 квітня 2012 року на загальну суму 46 150 грн., в тому числі ПДВ - 7 691,67 грн.,

- № 591 від 13 квітня 2012 року на загальну суму 43 200 грн., в тому числі ПДВ - 7 200 грн.,

- № 592 від 18 квітня 2012 року на загальну суму 49 050 грн., в тому числі ПДВ - 8 175 грн.,

- № 593 від 19 квітня 2012 року на загальну суму 48 200 грн., в тому числі ПДВ - 8 033,33 грн.,

- № 594 від 23 квітня 2012 року на загальну суму 48 900 грн., в тому числі ПДВ - 8 150 грн.,

- № 595 від 24 квітня 2012 року на загальну суму 47 050 грн., в тому числі ПДВ - 7 841,67 грн.,

- № 596 від 25 квітня 2012 року на загальну суму 46 500 грн., в тому числі ПДВ - 7 750 грн.,

- № 597 від 27 квітня 2012 року на загальну суму 27 800 грн., в тому числі ПДВ - 4 633,33 грн.,

- № 598 від 30 квітня 2012 року на загальну суму 40 000 грн., в тому числі ПДВ - 6 656,67 грн.

Між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Приватним підприємством "Румб плюс" підписані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 584 від 3 квітня 2012 року, № 585 від 5 квітня 2012 року, № 586 від 6 квітня 2012 року, № 587 від 9 квітня 2012 року, № 588 від 10 квітня 2012 року, № 589 від 11 квітня 2012 року, № 590 від 12 квітня 2012 року, № 591 від 13 квітня 2012 року, № 592 від 18 квітня 2012 року, № 593 від 19 квітня 2012 року, № 594 від 23 квітня 2012 року, № 595 від 24 квітня 2012 року, № 596 від 25 квітня 2012 року, № 597 від 27 квітня 2012 року, № 598 від 30 квітня 2012 року, згідно яких виконавцем надані послуги з автоперевезення по Україні, згідно договору № 6 від 1 листопада 2011 року.

На підтвердження оплати наданих фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 транспортних послуг, згідно рахунків на оплату № 584 від 3 квітня 2012 року, № 585 від 5 квітня 2012 року, № 586 від 6 квітня 2012 року, № 587 від 9 квітня 2012 року, № 588 від 10 квітня 2012 року, № 589 від 11 квітня 2012 року, № 590 від 12 квітня 2012 року, № 591 від 13 квітня 2012 року, № 592 від 18 квітня 2012 року, № 593 від 19 квітня 2012 року, № 594 від 23 квітня 2012 року, № 595 від 24 квітня 2012 року, № 596 від 25 квітня 2012 року, № 597 від 27 квітня 2012 року, № 598 від 30 квітня 2012 року, позивачем надано виписку по рахунку в ПАТ "Укрсоцбанк".

Отже, під час розгляду справи встановлено, що зобов'язання згідно укладеного договору виконані Приватним підприємством "Румб плюс" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 у повному обсязі, що підтверджується відповідними первинними документами.

Разом з тим, проаналізувавши надані позивачем первинні документи, судом встановлено їх відповідність вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Представник позивача під час розгляду справи вказав на те, що Приватне підприємство "Румб плюс" замовляло у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 послуги з автоперевезення з метою належного виконання своїх зобов'язань, зокрема, згідно укладених договорів та договорів заявок з Товариством з обмеженою відповідальністю "Трипільський пакувальний комбінат" (договір про надання транспортно-експедиційний послуг № 874/2 від 1 грудня 2012 року), з Приватним акціонерним товариством "Кондитерська фабрика "Лагода" (договір про надання транспортно-експедиційних послуг № 46/ТЕ від 1 грудня 2011 року), з Товариством з обмеженою відповідальністю "Аерок" (договір перевезення автомобільним транспортом по Україні № АБ-0699/11 від 29 листопада 2011 року), з Відкритим акціонерним товариством "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" (договори на перевезення вантажів № 2034 від 2 березня 2012 року та № 2073 від 11 травня 2011 року), згідно яких Приватне підприємство "Румб плюс" взяло на себе зобов'язання організувати перевезення автомобільним транспортом довірений йому замовниками вантаж з місця відправлення до пункту призначення.

Також представником позивача надано товарно-транспортні накладні на підставі яких здійснювалося перевезення вантажу замовників, з яких вбачається, що перевезення вантажу здійснювалось водіями та автомобілями, які зазначені в договорах-заявках, підписаних між позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1

На підтвердження виконання Приватним підприємством "Румб плюс" взятих на себе зобов'язань перед замовниками (Товариством з обмеженою відповідальністю "Трипільський пакувальний комбінат", Приватним акціонерним товариством "Кондитерська фабрика "Лагода", Відкритим акціонерним товариством "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат", Публічним акціонерним товариством "Пиво-безалкогольний комбінат "Славутич", Публічним акціонерним товариством "Київський картонно-бумажний комбінат") позивачем надано акти виконаних робіт.

З огляду на встановлене та враховуючи, що позивачем надано первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, які фактично підтверджують реальне здійснення правочину і досягнення позивачем законної мети його здійснення, висновки відповідача про те, що первинні документи складені за участю позивача та його контрагента не підтверджують факт здійснення господарських операцій, судом до уваги не приймаються.

Відносно висновків відповідача, викладених в акті перевірки, суд зазначає про наступне.

Як вбачається з акту перевірки Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби, висновки податкового органу щодо неправомірності віднесення до складу валових витрат та до складу податкового кредиту суми витрат та ПДВ по взаємовідносинам з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 ґрунтуються на акті Рокитнянської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 8 листопада 2012 року № 27/1701/НОМЕР_3 про результати позапланової невиїзної перевірки з питань правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за період з 1 січня 2011 року по 30 жовтня 2012 року, яким встановлено:

- неможливість фактичного здійснення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів;

- порушення частини першої статті 203, частини першої статті 207, статті 215, пункту 1 статті 216, статті 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 з постачальниками та покупцями.

Разом з тим, як встановлено під час розгляду справи, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2012 року у справі № 2а-6258/12/1070 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Рокитянської міжрайонної державної податкової інспекції в Київській області Державної податкової служби про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, яке залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2013 року, адміністративний позов задоволено, визнано протиправними дії Рокитнянської міжрайонної державної податкової інспекції в Київській області ДПС щодо визнання в Акті від 8 листопада 2012 року № 27/1701/НОМЕР_3 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3), період діяльності з 01.01.2011 року по 30.10.2012 року" нікчемними правочинів, укладених фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, визнано протиправними дії Рокитнянської міжрайонної державної податкової інспекції в Київській області ДПС щодо визнання в Акті від 19 жовтня 2012 року № 23/1701/НОМЕР_3 "Про результати документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи приватного підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3) за період з 01.07.2009 року по 31.12.2011 року" нікчемними правочинів, укладених фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, визнано протиправними дії Рокитнянської міжрайонної державної податкової інспекції в Київській області ДПС щодо визнання в Акті від 2 серпня 2012 року № 14/1701/НОМЕР_3 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки достовірності визначення показників декларації з податку на додану вартість за вересень, жовтень, листопад, грудень 2011 року, січень, лютий, березень 2012 року фізичної особи приватного підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3) за період з 01.09.2011 року по 31.03.2012 року" нікчемними правочинів, укладених фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, зобов'язано Рокитнянську міжрайонну державну податкову інспекцію в Київській області ДПС вчинити певні дії, а саме, зобов'язати Рокитнянську міжрайонну державну податкову інспекцію в Київській області ДПС вилучити з Автоматизованої системи "Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" інформацію про результати перевірок фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, оформлених Актами від 8 листопада 2012 року № 27/1701/НОМЕР_3, від 19 жовтня 2012 року № 23/1701/НОМЕР_3 та від 2 серпня 2012 року № 14/1701/НОМЕР_3.

Таким чином, рішення, яким надано аналіз акту Рокитнянської міжрайонної державної податкової інспекції в Київській області Державної податкової служби, набрало законної сили.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (див. рішення Суду у справах: Sovtransavto Holding v., no. 48553/99, § 77, від 25.07.2002; Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22.11.2007). Таким чином, суд приймає до уваги позицію, наведену у рішенні Київського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2012 року.

При цьому, відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Крім того, суд зазначає, що для вирішення спору важливе значення має факт реєстрації та перебування контрагента платника податку на додану вартість в стані платників податку на додану вартість, що надає право такому платнику видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

Як встановлено під час розгляду справи, на момент складання податкових накладних позивач та його контрагент були зареєстровані як платники податку на додану вартість та мали свідоцтва платника податків на додану вартість.

Відповідно до статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частиною четвертою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В контексті наведеного суд зазначає, що під час розгляду справи відповідач не навів жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б в сукупності могли свідчити про фіктивність вчинення операцій, відсутність факту поставки робіт/послуг, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди чи заволодіння майном держави.

З огляду на встановлене, суд зазначає, що позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат та до складу податкового кредиту суми витрат та ПДВ по взаємовідносинам з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 за квітень 2012 року, тому податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби від 28 лютого 2013 року № 0000862260 та № 0000872260 визнаються протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, тому позов визнається таким, що підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до частини першої 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 98, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Приватного підприємства "Румб плюс" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби від 28 лютого 2013 року № 0000862260.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби від 28 лютого 2013 року № 0000872260.

4. Присудити з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Румб плюс" судові витрати у розмірі 2 294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя М.А. Бояринцева

Повний текст постанови складений 23 вересня 2013 року.