Ухвала суду № 33627192, 20.09.2013, Апеляційний суд Харківської області

Провадження № 22ц/790/4408/13 Головуючий 1 інст. - Носов Г.С.

Справа № 610/1311/2013 Доповідач - Макаров Г.О.

Категорія: стягнення аліментів

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Макарова Г.О.,

суддів: Кіся П.В.,

Кружиліної О.А.,

при секретарі - Макаренко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 15 травня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину,

встановила:

08.04.2013 р. ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до відповідачки про стягнення аліментів на його користь на утримання сина в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку щомісячно до досягнення дитиною повноліття, вказуючи на те, що вони мають неповнолітнього сина - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який с березня 2007 р. по даний час мешкає з ним та знаходиться на його утриманні. Факт мешкання з ним сина підтверджений актом депутата Андріївської селищної ради. Відповідачка до 16-річчя сина по можливості надавала матеріальну допомогу на утримання сина, після цього вона за власним бажанням допомогла синові з отриманням паспорта та зареєструвала його за своєю адресою. З цього часу вона бачилася з сином два рази та надавала йому незначну матеріальну допомогу. Відповідачка в добровільному порядку відмовляється надавати матеріальну допомогу на утримання сина, хоча має таку можливість.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги в повному обсязі, пояснюючи, що дійсно відповідачка надавала матеріальну допомогу на утримання сина до досягнення ним 16-річного віку. Після реєстрації сина за її адресою при отриманні ним паспорту, виплати на утримання сина припинилися. Доказів надання матеріальної допомога на утримання сина з вересня 2012 р. припинилися.

Відповідачка в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову, в обґрунтування своїх заперечень посилалась на те, що допомагала синові до сьогоднішнього дня, покупає йому речі, допомагає з випускним вечором у школі, перераховує гроші безпосередньо синові на банківську картку. Визнала, що оскільки син мешкає з батьком, то інший з батьків повинен сплачувати аліменти на утримання дитини. Посилалась на можливість утримання дитини в натуральній формі, що визначено нормами СК України.

Рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 15 травня 2013 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини всіх заробітку щомісяця, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного починаючи з 08.04.2013 року до досягнення дитиною повноліття.

Стягнуто з ОСОБА_2, судовий збір в розмірі 229,40 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду в скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставин справи, оскільки суд безпідставно не узяв до уваги, що вона надає сину матеріальну допомогу і який постійно приходить до неї у квартиру, де він зареєстрований, але постійно не мешкає разом ні з батьком, ні з нею, а періодично проживає у кожного з них.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Згідно ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Статтями 10, 11, 57, 58, 60, 179 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Належним є докази, які містять інформацію щодо предмета

доказування.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Для встановлення у судовому засіданні фактів, зазначених у частині першій цієї статті, досліджуються показання свідків, письмові та речові докази, висновки експертів.

Відповідно до ст. ст. 180, 181, 182, 191 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

При визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

інші обставини, що мають істотне значення.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу. Аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.

Рішення суду першої інстанції обґрунтоване встановленням таких фактів та відповідних їм правовідносин.

Сторони по справі є батьками неповнолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.10). Шлюб між ними розірвано (а.с.3). Місце мешкання дитини разом із батьком, який мешкає в АДРЕСА_1, визначено рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 31.10.2007 р. № 2- 2130/07, яке відповідачкою не оскаржувалось (а.с.9,34). Згідно довідки ВДВС Балаклійського РУЮ Харківської області виконавчий документ про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 на виконанні у цьому відділі за період з 01.08.2012 р. по 01.02.2013 р. не перебував. Факт мешкання сина разом із батьком і підтверджується актом за участю депутата Андріївської селищної ради Балаклійського району від 25.03.2013 р., що не заперечується відповідачкою._Підтверджень добровільного надання матеріальної допомоги на утримання сина з 08.04.2013 р. відповідачка суду не надала. На виклику свідків у судове засідання відповідачка не наполягала, проти виклику свого неповнолітнього сина у судове засідання у якості свідка - відмовилась.

Вирішуючи питання про стягнення аліментів з батька чи матері на утримання неповнолітньої дитини, суд відповідно до ст.182 цього Кодексу врахував стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних батьків; інші обставини, що мають істотне значення.

Такий висновок є обґрунтованим, оскільки суд дійшов його на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, та наявних в ній доказів, яким дана відповідна оцінка. Правильно встановивши юридичну природу виниклих правовідносин, суд застосував закон, який їх регулює.

Доводи викладені в апеляційній скарзі були предметом судової перевірки та не дістали об'єктивного підтвердження.

Наведені у рішенні мотиви визнання цих доводів безпідставними, судова колегія вважає обґрунтованими, такими що відповідають матеріалам справи.

Оскільки судове рішення ухвалене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи не відносяться до тих підстав, з якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення відносно скасування чи зміни оскаржуємого судового рішення і висновків суду першої інстанції не спростовують, в її задоволенні належить відмовити на підставі ст.308 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 305, 307, 308, 313-315, 317, 319, 321, 322, 324, 325 ЦПК України, судова колегія,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 15 травня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий -

Судді: