Рішення № 33627069, 23.09.2013, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22-ц/790/5220/13 Головуючий 1 інстанції -

Справа № 2|640|260|13|07 Зуб Г.А.

Категорія: Спадкові Доповідач-Гальянова І.Г.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2013 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного

Харківської області в складі:

Головуючого-судді: Гальянової І.Г.

суддів: Колтунової А.І.

Бородіна М.М.

при секретарі: Галушко Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Київського районного суду м.Харкова від 02 липня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Харківської міської ради, треті особи у справі Одинадцята Харківська державна нотаріальна контора, Восьма Харківська державна нотаріальна контора, ОСОБА_6, ОСОБА_4 про визнання права власності в порядку спадкування,-

ВСТАНОВИЛА:

23 липня 2012 року позивач звернулась у суд з позовом в якому просила встановити факт належності на праві власності ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 чотирьохкімнатної квартири АДРЕСА_1 та визнати за нею право власності на вказану квартиру в порядку спадкування за заповітом.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що вказана квартира належала на праві приватної власності ОСОБА_8 на підставі договорів купівлі-продажу від 06.03.1998 року № НЗО-7046 та від 03.07.2003 року.

Позивач зазначала , що ОСОБА_8 помер на початку 2012 року та на час своєї смерті був зареєстрований та мешкав в квартирі АДРЕСА_2. Його мати ОСОБА_9 також померла та після його смерті із спадкоємців першої черги залишився його батько ОСОБА_7, який був зареєстрований та мешкав в квартирі АДРЕСА_1

Позивач також зазначала,що 25.05.2012 року між нею та ОСОБА_10 було укладено нотаріально посвідчений попередній договір купівлі-продажу спірної квартири , відповідно до умов якого ОСОБА_7 зобов»язувався у строк до 04.06.2012 року укласти договір купівлі-продажу зазначеної квартири та на виконання умов вказаного договору нею йому було передано 50 000 доларів США як передоплату вартості квартири та відповідно до умов договору ОСОБА_7 зобов»язувався оформити спадщину на вказану квартиру, однак як їй стало відомо що останній помер у червні 2012 року.

Позивач також зазначила, що 25 травня 2012 року ОСОБА_11 також склав нотаріально посвідчений заповіт, відповідно до якого заповідав їй спірну квартиру (а.с.2-3)

Ухвалою суду від 15 серпня 2012 року провадження у вказаній справі було призупинено до моменту спливу шестимісячного строку для прийняття спадщини після померлого ОСОБА_7 ( а.с.25) .

Ухвалою суду від 08 січня 2013 року провадження у справі було відновлено ( а.с.43).

30 січня 2013 року позивач , в особі свого представника, змінила предмет позову та просила визнати ОСОБА_7 спадкоємцем вказаної квартири після смерті сина, ОСОБА_8 та визнати за нею право власності на зазначену квартиру в порядку спадкування за заповітом та як на підставу вказаних позовних вимог посилалась на те, що після смерті ОСОБА_8 його батько ОСОБА_7 будучі зареєстрованим в АДРЕСА_1 постійно проживав зі спадкодавцем, у зв»язку з чим фактично прийняв спадщину. ( а.с.53-55).

Ухвалою суду , постановленою в судовому засідання 20.02.2013 року, до участі у справі в якості третіх осіб були залучені ОСОБА_6 та ОСОБА_4 ( а.с.89).

В судовому засіданні суду першої інстанції представник позивача підтримав позовні вимоги з зазначених підстав та просив їх задовольнити.

Третя особа у справі: ОСОБА_4 та його представник в судовому засіданні суду першої інстанції проти задоволення позову заперечували Свої заперечення обґрунтовували тим, що померлі : ОСОБА_7 є його рідним братом , а ОСОБА_8 його племінником та після їх смерті спадкоємців першої черги не було та він , як спадкоємець 2-ї черги прийняв спадщину, звернувшись у встановлений законом строк з відповідними заявами до Першої державної нотаріальної контори про прийняття спадщини після їх смерті.

Як на підставу своїх заперечень також посилались на те, що на час смерті ОСОБА_8 позивач у встановлений законом строк з заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори не зверталась, а також на те, що його брат ОСОБА_7 на момент смерті свого сина ОСОБА_8, був зареєстрованим в квартирі АДРЕСА_1 а тому відсутні підстави вважати, що останній фактично прийняв спадщину після смерті сина ОСОБА_8, який на момент смерті був зареєстрований в квартирі АДРЕСА_2

Справу розглянуто судом першої інстанції за відсутності відповідача та інших зазначений вище третіх осіб.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 02 липня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_5 були задоволені. Суд визнав за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 88. 3 кв.м., житловою площею 60, 3 кв. м. в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_8.

В апеляційній сказі ОСОБА_4 просить скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, відмовивши позивачу в задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує невідповідністю висновків суду обставинам справи та наявним у справі доказам, порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Наводить ті ж доводи, що і в суді першої інстанції , а також зазначає, що Харківська міська рада не може бути відповідачем у справі,оскільки він у встановленому законом порядку прийняв спадщину, звернувшись з заявами в нотаріальну контору про прийняття спадщини після смерті брата та племінника.

В запереченнях на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_5, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та безпідставність доводів апеляційної скарги, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді, пояснення третьої особи у справі ОСОБА_4 його представника та представника позивача, перевіривши матеріали справи , доводи апеляційної скарги та заперечень на апеляційну скаргу, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно до вимог ч.1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції, з посиланням на вимоги ст.ст. 1223, 1261, 1270, 1276 ЦК України виходив з наявності заповіту, складеного 25.05.2012 року ОСОБА_10 на ім »я позивача, а також з того, що спадкодавець ОСОБА_7 фактично прийняв спадщину після смерті свого сина ОСОБА_8, постійно проживаючи з ним на момент смерті в АДРЕСА_2 та позивач не пропустила строк для прийняття спадщини, звернувшись у суд з зазначеним позовом.

Однак з таким висновком суду погодитись не можна.

Як свідчать уточненні позовні вимоги позивача, як на підставу визнання за нею права власності на спірну квартиру в порядку спадкування за заповітом, позивач зазначає на постійне проживання ОСОБА_7 зі спадкодавцем ОСОБА_12 на час відкриття спадщини після смерті останнього, тобто посилається на прийняття ОСОБА_10 спадщини у відповідності до вимог ч.3 ст. 1268 ЦК України ( а.с.53-55).

При цьому судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними у справі доказами, що спірна квартира АДРЕСА_1, загальною площею 88. 3 кв.м., житловою площею 60, 3 кв. м., яка належала на праві приватної власності ОСОБА_8 на підставі договорів купівлі-продажу № НЗО-7046 віл 06.03. 1999 року, посвідченого Харківською товарною біржою «Слобода» та договору купівлі-продажу від 03.07.2003 року посвідченого державним нотаріусом Першою Харківською державною нотаріальною конторою ( а.с.5-11, 233).

ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року ( а.с.154) та на час його смерті проживав та був зареєстрований в належній йому на праві власності квартирі, розташованій за адресою : АДРЕСА_2 ( а.с.179).

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними у справі доказами, що після смерті ОСОБА_8 спадкоємцем першої черги був його батько ОСОБА_7, який був зареєстрований за адресою : АДРЕСА_1 ( а.с.6, 224).

Судом першої інстанції також встановлено та підтверджено наявними у справі доказами, що 25 травня 2012 року між позивачем та ОСОБА_10 було укладено попередній договір, відповідно до умов якого було укладено нотаріально посвідчений попередній договір купівлі-продажу спірної квартири , відповідно до умов якого ОСОБА_7 зобов»язувався у строк до 04.06.2012 року укласти договір купівлі-продажу зазначеної квартири та на виконання умов вказаного договору йому було передано 50 000 доларів США як передоплату вартості квартири та відповідно до умов договору ОСОБА_7 зобов»язувався оформити спадщину на вказану квартиру ( а.с.62) та 25 травня 2012 року ОСОБА_11 склав нотаріально посвідчений заповіт, відповідно до якого заповідав позивачу спірну квартиру( а.с.7).

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними у справі доказами, що ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року ( а.с.31) .

Згідно до вимог ст. 1223 ЦК України , право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

В частинах 1 та 3 ст. 1268 встановлено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право на прийняття спадщини, або не прийняти її.. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини вважається таким,що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу , він не заявив про відмову від неї..

Відповідно до ч.1 ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно до вимог ч.1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

В частинах 1 та 3 ст. 1272 ЦК України, встановлено, що якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким,що не прийняв її .

За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Таким чином, за змістом вказані норми матеріального права встановлюють вичерпний перелік підстав які свідчать про прийняття повнолітнім спадкоємцем спадщини , а саме : постійне проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, або подання нотаріусу заявами про прийняття спадщини протягом шести місяців з для її відкриття та не звільняють спадкоємця від обов»язку прийняти спадщину при наявності виникнення спору стосовно спадкового майна.

Між тим, матеріали справи не містять доказів того, що позивач у встановленому законом порядку прийняла спадщину після сперті ОСОБА_7, а саме : протягом шести місяців з дня відкриття спадщини звернулась до нотаріальної контори з заявою про її прийняття ( ч.1 ст. 1269, ч.1 ст. 1270 ЦК України), хоча ухвалою від 15 серпня 2012 року, суд призупиняв провадження у справі до моменту спливу шестимісячного строку для прийняття спадщини після померлого ОСОБА_7 ( а.с.25).

Подання ж позивачем 17 жовтня 2012 року заяви до Першої Харківської державної нотаріальної контори про не оформлення спадкових прав стосовно спірної квартири іншим спадкоємцям до вирішення справи у суді , не може слугувати таким доказом , оскільки текст вказаної заяви не містить посилань ОСОБА_5 на те, що вона приймає спадщину після смерті ОСОБА_7.( а.с.187, 215).

Таким чином суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про те, що звернення позивача у суд з зазначеним позовом в межах встановленого ч.1 ст. 1270 строку для прийняття спадщини, є підставою вважати, що позивач прийняла спадщину після смерті ОСОБА_7, оскільки вимоги ст. 1268, 1269 ЦК України містять вичерпний перелік підстав, які свідчать про прийняття спадкоємцем спадщини .

В частинах 1 та 2 ст. 1277 ЦК України встановлено, що у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття суд визнає спадщину відумерлою за заявою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Заява про визнання спадщини відумерлого подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини.

Матеріали справи також свідчать про те, що третя особа у справі : ОСОБА_4 є рідним братом померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_7 та рідним дядьком померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_8, про що свідчать копії актових записів про їх народження ( а. с . 173, 228, 230).

Згідно до вимог ст. 1262, 1263 ЦК України, ОСОБА_4 є спадкоємцем другої черги за законом після смерті свого брата та спадкоємцем третьої черги за законом після смерті племінника.

Судом першої інстанції також встановлено та підтверджено наявними у справі доказами, що ОСОБА_4 27 липня 2012 року звернувся в Першу Харківську державну нотаріальну контору з заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8 та ОСОБА_7 ( а.с.149,199).

Вказані вище обставини справи та вимоги зазначеної вище норми ЦК України свідчать про те, що Харківська міська рада є неналежним відповідачем у справі , оскільки після смерті спадкодавців ОСОБА_13 та ОСОБА_7 спадщину у встановленому законом порядку прийняв ОСОБА_4, а заявлені позивачем вимоги стосуються його прав на спірну квартиру , як спадкоємця за законом після їх смерті.

Згідно до вимог ч.1 ст. 33 ЦПК України , суд за клопотання позивача, не припиняючи розгляду справи змінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред»явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом , або залучає до участі у справі іншу особа як співвідповідача.

Позивач, з клопотанням про залучення до участі у справі належного відповідача , в порушення вимог зазначеної норми ЦПК України , до суду не зверталась, а залучення ОСОБА_4 до участі у справі в якості третьої особи, обмежує його процесуальні права сторони у справі , передбачені ст. 27, 31 ЦПК України .

Крім того, як свідчить повідомлення Першої Харківської державної нотаріальної контори, адресоване позивачу 12 листопада 2012 року № 5995/01-16, завідуючою нотаріальної контори , ОСОБА_5 було повідомлено , що відповідно до спадкових справ № 439/2012 заведеної після померлого ОСОБА_8 та № 474/2012 заведеної після смерті ОСОБА_7 , свідоцтво про право на спадщину за заповітом повинно бути видано згідно норм ст.1276 ЦК України та строк для подачі нею зави про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8 вже сплив ( а.с.36).

Згідно до ст. 1276 ЦК України, якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов»язкової частки у спадщини,переходять до його спадкоємців ( спадкова трансмісія).Право на прийняття спадщини у цьому випадку здійснюється на загальних підставах протягом строку,що залишився. Якщо строк,що залишився менший як три місяці, він подовжується до трьох місяців.

Відповідно до п.23 роз»ясень, які містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв»язку із чим нотаріус відмовив особі і в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися у суд з заявою про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

Матеріали справи не містять доказів , які б документально підтверджували постійне місце проживання ОСОБА_7 разом з сином ОСОБА_12 на час смерті останнього.

Між тим, вимог про встановлення факту постійного проживання ОСОБА_7 зі спадкодавцем ОСОБА_12 в межах зазначеної справи позивач не заявляла.

При ухваленні рішення суд першої інстанції на зазначені вище вимоги норм матеріального та процесуального права , а також на вказані обставини справи уваги не звернув та прийшов до помилкового висновку про наявність підстав для визнання за позивачем права власності на зазначену вище спірну квартиру в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_8, тоді як вказані вище обставини справи та вимоги норм матеріального права свідчать про відсутність таких підстав.

З огляду на наведене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню як таке, що ухвалено судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставина справи та наявним у справі доказам ( п.п.3, 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України), з ухваленням нового рішення про відмову позивачу в задоволенні позовних вимог з зазначених вище підстав.

Керуючись ст. ст.303, 309, 316, 319, 218 ЦПК України, судова колегія,-

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Скасувати рішення Київського районного суду м.Харкова від 02 липня 2013 року .

Відмовити ОСОБА_5 в задоволенні позовних вимог до Харківської міської ради, треті особи у справі: Одинадцята Харківська державна нотаріальна контора, Восьма Харківська державна нотаріальна контора, ОСОБА_6, ОСОБА_4 про визнання права власності в порядку спадкування.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили

Головуючий, суддя:

Судді :