Рішення № 33620504, 16.09.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2013 р.Справа № 922/2968/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Буракової А.М.

при секретарі судового засідання Бобрової Д.О.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Річленд Інвест", с. Шевелівка до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпінотерм", м.Харків про стягнення коштів за участю представників сторін:

позивача - Козирєв С.С., за довіреністю від 16.07.2013 року;

відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Річленд Інвест", с. Шевелівка (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпінотерм", м.Харків про стягнення заборгованості в розмірі 129 989,04 грн. В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання покладених на відповідача обов'язків за Договором поставки №05/04-2-АС від 05.04.2013 року, в частині своєчасної поставки товару, з урахуванням чого та враховуючи приписи ст. ст. 231, 265 ГК України, ст. ст. 526, 625, 638, 693 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути з відповідача заявлену суму позову.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.07.2013 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 24.07.2013 року о 11:15 годині.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24.07.2013 року розгляд справи було відкладено на 16.09.2013 року о 11:00 годині.

До господарського суду Харківської області від представника позивача надійшов супровідний лист (вх. 33535), відповідно до якого просить суд долучити до матеріалів справи витребувані судом документи.

Надані документи прийняті судом до розгляду, досліджені та долучені до матеріалів справи.

Представник позивача у судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві. Надав пояснення по суті справи.

Відповідач документально обґрунтованого відзиву на позов суду не надав, свого повноважного представника у судове засідання не направив. Про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 6102211560680.

Зважаючи на вищевикладене, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, тому вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача за наявними в справі матеріалами, як передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Відповідно до ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір укладений (підписаний сторонами) є обов'язковим для виконання кожної із сторін.

05.04.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Річленд Інвест", с. Шевелівка (Позивачем, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрпінотерм", м.Харків (відповідачем, постачальник) був укладений договір поставки № 05/04-2-АС (Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору, постачальник зобов'язується передати у власність покупцю Товар у кількості та на умовах визначених даним Договором, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити Товар.

Як вбачається зі змісту вищезазначеного договору, останній по своїй правовій природі є договором поставки, і на підставі ст. 712 ЦК України до нього застосовуються загальні положення про купівлю - продаж.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного Кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку

Пунктом 2.1. Договору, сторони визначили, що постачальник передає покупцю Товар у кількості визначеному додатками до даного Договору. Загальна кількість Товару за даним Договором визначається кількістю Товару, зазначеного в додатку до даного Договору.

Пунктом 4.1. Договору, передбачено, що оплата Товару здійснюється згідно з додатками до даного Договору. Оплата вартості партії Товару проводитися Покупцем прямим банківським перерахуванням на поточний рахунок Постачальника на підставі виставленого останнім рахунку-фактури.

05.04.2013 року між сторонами у справі було підписано Додаток №1 (специфікацію) до Договору на поставку добрів рідких азотних (КАС) в кількості 212 т. на загальну суму 731400,00 грн. з урахуванням ПДВ. (арк.с. 13)

Відповідно до п.4 Додатку №1 від 0504.2013 року до Договору, строк поставки: вся партія товару повинна бути поставлена протягом 10 днів з моменту підписання договору.

З матеріалів справи вбачається, що 05.04.2013 року позивач на підставі рахунку - фактури № СФ-00072АС на суму 731 400,00 грн., сплатив на рахунок відповідача суму попередньої оплати в розмірі 70 000,00 грн.

Відповідно до п. 3 Додатку №1 від 0504.2013 року до Договору, оплата за поставлений товар здійснюється протягом одного банківського дня за фактом поставки кожної партії товару на підставі виставленої видаткової накладної.

Таким чином, судом встановлено, що позивач перерахував на поточний рахунок відповідача попередню оплату у розмірі 70 000,00 грн., проте, відповідач станом на момент розгляду справи поставку товару, в порушення умов договору не здійснив.

18.04.2013 року позивачем було надіслано на адресу відповідача лист за № 91 від 18 квітня 2013р. з вимогою повернути сплачені кошти в сумі 70 000,00 грн., проте, відповідачем відповіді на вказану претензію не надано та суму попередньої оплати не повернуто.

Надаючи правову оцінку викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

При цьому, суд бере до уваги, що в п. 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12. 2011 року, зазначено, що якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині повернення позивачу суми попередньої оплати в розмірі 70 000,00 грн. та стягнення вказаної суми з відповідача, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Окрім вимоги про стягнення основного боргу, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 59 500,00 грн. пені та 489,04 грн. 3% річних.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов'язання.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов'язання, вимоги про стягнення з нього трьох процентів річних в сумі 489,04 грн., заявлені позивачем обґрунтовано, доведені матеріалами справи, вірно нараховані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.6.2. Договору за порушення строків поставки, Постачальник виплачує покупцю пеню у розмірі 1% від загальної суми Специфікації на Товар Додатку до нього Договору за кожен день прострочення.

Згідно з ч.6. ст. 232 Господарсько Кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши нарахування пені за несвоєчасне внесення орендної плати у розмірі 59 500,00 грн., суд приходить до висновку, що наданий позивачем розрахунок суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки нарахований з перевищенням подвійної облікової ставки Національного банку України, тому, виходячи з вищевикладеного, задоволенню підлягає сума пені в розмірі 2385,75 грн., в частині стягнення 57 114,25 грн. суд відмовляє, у зв'язку з невірним нарахуванням.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому, судові витрати у даній справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 526, 530, 549, 610, 611, 625, 629 Цивільного кодексу України, статтями 193,198, 217, 230 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 47-49, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпінотерм", м.Харків (61057, м. Харків, вул. Римарська, 16, оф. 12 ЄДРПОУ: 34862614, р/р 26009001308119 в ПАТ «АКТАБАНК» м. Дніпропетровськ, МФО 307394) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Річленд Інвест", с. Шевелівка (64263, Харківська область, Балаклійський район, с. Шевелівка, вул. Центральна, 94-А. ЄДРПОУ: 35039466, р/р 26007000010950 в ПАТ «Креді Агріколь Банк», МФО 300614) суму попередньої оплати за Договором поставки № 05/04-2-АС від 05.04.2013 року в розмірі 70 000,00 грн., 3% річних в розмірі 489,04 грн., пеню в розмірі 2385,75 грн., судовий збір в розмірі 1457,58 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення пені в розмірі 57 114,25 грн. - відмовити.

Повне рішення складено 23.09.2013 р.

Суддя Буракова А.М.

922/2968/13