Рішення № 33618654, 16.09.2013, Судацький міський суд Автономної Республіки Крим

СУДАЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Справа 118/1179/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2013 року Судацький міський суд Автономної Республіки Крим в складі:

Головуючого, судді Сича М.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Янчковської Ю.В.,

позивачки ОСОБА_1,

представника позивачки ОСОБА_2 - ОСОБА_3,

відповідача ОСОБА_4,

представника відповідача ОСОБА_5,

представника служби у справах дітей Судацької міської ради Мазіліної Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Судаку цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1, ОСОБА_2, яка діє у власних інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_4, до ОСОБА_6, третя особа - Служба у справах дітей Судацької міської ради Автономної Республіки Крим, про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, виселення без надання іншого жилого приміщення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1, ОСОБА_2, яка діє у власних інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_4, звернулися у липні 2013 року до суду з позовом до ОСОБА_6, в якому просили усунути їм перешкоди у користуванні власністю шляхом визнання відповідача таким, що втратив право користування жилим приміщенням - житловим будинком, розташованим за адресою: АДРЕСА_1, та виселити його з нього.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є власниками зазначеного будинку. Відповідач, будучи членом сім'ї колишнього власника, зареєстрований у вказаному житловому приміщенні, що перешкоджає позивачам користуватися своєю власністю.

Разом з цим, ОСОБА_6, проживаючи у спірному будинку, веде антигромадську поведінку, що робить неможливим спільне проживання сторін у справі, у зв'язку з чим він підлягає виселенню.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1, представник позивачки ОСОБА_2 - ОСОБА_3, позовні вимоги підтримали у повному обсязі, наполягали на задоволенні позову.

Відповідач ОСОБА_6 та його представник у судовому засіданні позовні вимоги не визнали, заперечували проти задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши осіб, які беруть участь у справі, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Стаття 57 ЦПК України встановлює, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, показань свідків, письмових доказів і т.д.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, установлених ст. 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником 13/20 частки жилого будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом Судацької державної нотаріальної контори 17 листопада 2001 року, зареєстрованого в реєстрі за № 3720 (арк. справи 9).

ОСОБА_2 є власницею 7/20 часток жилого будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, згідно договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Судацького міського нотаріального округу 04 червня 1999 року, зареєстрованого в реєстрі за № 794 (арк. справи 10).

Рішенням Судацького міського суду від 15 листопада 2010 року шлюб, зареєстрований 23 листопада 1991 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_2, розірвано (арк. справи 8).

Згідно з будинковою книгою ОСОБА_6 зареєстрований у спірному будинку з 24 жовтня 1997 року (арк. справи 17-18).

Відповідно до частини 2 статті 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Власник майна, як зазначено у статті 391 ЦК України, має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

При такому положенні з урахуванням приписів закону та встановлених судом обставин, який регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині усунення перешкод у користуванні власністю шляхом визнання відповідача таким, що втратив право користування жилим приміщенням підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами ст. 157 ЖК України членів сім'ї власника жилого будинку (квартири) може бути виселено у випадках, передбачених частиною першою статті 116 цього Кодексу. Виселення провадиться у судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.

Частиною 1 ст. 116 ЖК України встановлено: якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.

Тобто для застосування норм цієї статті необхідна наявність двох умов: систематичне порушення правил співжиття, а також вжиття заходів попередження або громадського впливу, які не дали позитивних результатів.

Під заходами впливу мається на увазі заходи попередження, що застосовуються судами, прокурорами, органами внутрішніх справ, адміністративними комісіями виконкомів, а також заходи громадського впливу, вжиті на зборах жильців будинку чи членів ЖБК, трудових колективів, товариськими судами й іншими громадськими організаціями за місцем роботи або проживання відповідача.

Крім того, як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 17 постанови № 2 від 12 квітня 1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», при вирішенні справ про виселення на підставі ст. 116 ЖК осіб, які систематично порушують правила співжиття і роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі або будинку, слід виходити з того, що при триваючій антигромадській поведінці виселення винного може статися і при повторному порушенні, якщо раніше вжиті заходи попередження або громадського впливу не дали позитивних результатів. Маються на увазі, зокрема, заходи попередження, що застосовуються судами, прокурорами, органами внутрішніх справ, адміністративними комісіями виконкомів, а також заходи громадського впливу, вжиті на зборах жильців будинку чи членів ЖБК, трудових колективів, товариськими судами й іншими громадськими організаціями за місцем роботи або проживання відповідача (незалежно від прямих вказівок з приводу можливого виселення).

На думку суду позивачем не надано доказів систематичного руйнування чи псування жилого приміщення, або використовування його не за призначенням, або систематичного порушення відповідачем правил соціалістичного співжиття, що роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку. Не надано і доказів застосування до відповідача належних заходів попередження за вчинення перелічених порушень.

Беручи до уваги офіційний характер заходів запобігання та громадського впливу, які мають передувати виселенню наймача або членів його сім'ї на підставі ст.116 ЖК України без надання іншого жилого приміщення, і відповідно до правил ст. 29 ЦПК України про допустимість засобів доказування факт застосування заходів запобігання та громадського впливу має підтверджуватися письмовими доказами.

У матеріалах справи даних про те, чи застосовувалися щодо відповідача будь-які заходи запобігання чи громадського впливу, відсутні, а посилання позивача на вирок Судацького міського суду від 10 березня 2011 року, за яким ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, а також на рішення Судацького міського суду від 24 грудня 2012 року, за яким ОСОБА_6 попереджено про зміну ставлення останнього до виховання доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, на думку суду, не свідчать про систематичність порушень, перелічених в ч. 1 ст. 116 ЖК України.

Будь з яких інших підстав позов про виселення позивачем не пред'являвся і іншими обставинами не обґрунтовувався.

З урахуванням встановлених обставин та приписів закону, який регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність, передбачених ст. 116 ЖК України, підстав для виселення відповідача із займаного житлового приміщення, в зв'язку з чим у задоволені позову в частині виселення слід відмовити.

З урахуванням приписів ст. 88 ЦПК України, суд дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_6 на користь позивачів судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 114,70 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 321, 391 ЦК України, ст. 116 ЖК України, ст.ст. 8, 10, 60, 88, 208, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, яка діє у власних інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_4, до ОСОБА_6, третя особа - Служба у справах дітей Судацької міської ради Автономної Республіки Крим, про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, виселення без надання іншого жилого приміщення - задовольнити частково.

Усунути перешкоди ОСОБА_1, ОСОБА_2 у користуванні житловим приміщенням - домоволодінням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1, шляхом визнання ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, таким, що втратив право користування вказаним жилим приміщенням.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2 судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 114,70 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії через Судацький міський суд шляхом подання апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення.

Суддя