Постанова № 33611617, 17.09.2013, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2013 року Справа № 803/1914/13-a

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Волдінера Ф.А., суддів Денисюк Р.С., Костюкевич С.Ф.,

при секретарі судового засідання Ковальчук М.Ю..,

за участю представника позивача Байрак Г.Р.,

представника відповідача Барановської С.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку справу за адміністративним позовом Державної судової адміністрації України до Державної виконавчої служби України про визнання протиправними дій та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Державна судова адміністрація України звернулася з позовом до Державної виконавчої служби України про визнання протиправними дій Державної виконавчої служби України щодо накладення постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кушнір Л.В. у виконавчому провадженні №37552342 на Державну судову адміністрацію України штрафу у розмірі 680 грн.; скасування постанови про накладення штрафу ВП №37552342 від 21.08.2013 року старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кушнір Л.В.

Позовні вимоги обґрунтовано наступним. Відповідно до частини першої статті 89 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника.

Однак, як вбачається з постанови про накладення штрафу (копія додається) та вимоги старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Кушнір Л.В. від 30.07.2013 року №768/6, строк виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17.06.2011 року у справі №2-а/0370/1198/11 був встановлений державним виконавцем до 05.08.2013 року. У той же час зазначена вимога від 30.07.2013 року №768/6 до позивача надійшла лише 05.08.2013, про що свідчить штамп вхідної кореспонденції (копія додається). Отже, позивач був позбавлений можливості виконати рішення суду у встановлений державним виконавцем строк - до 05.08.2013 року, а тому й накладення на нього штрафу за порушення строку виконання рішення, встановленого вимогою від 30.07.2013 року № 768/6 є необґрунтованим.

Зважаючи на це, до винесення постанови про накладення штрафу державний виконавець повинен був надати можливість надати позивачу пояснення, заперечення щодо притягнення до відповідальності, заявити відвід та з'ясувати, коли саме боржником отримана вимога від 30.07.2013 року № 768/6. Однак зазначеними правами позивача було знехтувано.

Окрім того, оскаржувана постанова всупереч положенням Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 року №74/5, не була затверджена начальником органу державної виконавчої служби.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала з підстав у ньому викладених та просила суд позовні вимоги задовольнити повністю.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечила обґрунтовуючи свою позицію тим, що накладаючи на позивача штраф за невиконання рішення суду у встановлений державним виконавцем строк, відповідач дія у повній відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження», оскільки постанова про відкриття виконавчого провадження була отримана позивачем 22.04.2013 року і на момент винесення оскаржуваної постанови рішення суду позивачем виконане не було.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення.

Спірні правовідносини врегульовано Законом України «Про виконавче провадження» (надалі - Закон), яким визначено умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Судом встановлено, що старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кушнір Л.В. 12.04.2013 року було відкрито виконавче провадження №37552342 по примусовому виконанню виконавчого листа №2а/0370/1198/11 виданого Волинським окружним адміністративним судом 11.10.2012 року, яким було зобов'язано Державну судову адміністрацію України розглянути звернення ОСОБА_4 від 23.03.2011 року та прийняти щодо цього звернення обґрунтоване рішення.

Відповідно до частини 1 статті 89 Закону, у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, станом на 30.07.2013 року рішення суду виконано не було. Також судом встановлено, що 30.07.2013 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кушнір Л.В. було направлено на адресу позивача вимогу №768/6, якою зобов'язано позивача виконати рішення суду до 05.08.2013 року. Вказана вимога була отримана позивачем 05.08.2013 року.

Таким чином, наданий державним виконавцем строк був явно недостатнім для виконання вимог державного виконавця, що унеможливило їх виконання позивачем у вказаний строк.

Відтак, суд дійшов висновку, що в бездіяльності позивача щодо невиконання рішення суду у строк наданий державним виконавцем вимогою від 30.07.2013 року №768/6 відсутня вина позивача, що виключає застосування до нього санкцій передбачених частиною 1 статті 89 Закону.

Окрім того, частиною 1 статті 12 Закону передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом, подавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні та письмові пояснення, висловлювати свої доводи та міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження, у тому числі під час проведення експертизи, заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Таким чином, надавши позивачу необґрунтовано короткий строк, відповідач позбавив позивача можливості скористатись правами наданими йому Законом, що істотно вплинуло на охоронювані Законом права позивача як учасника виконавчого провадження.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Водночас, відповідно до частини 2 цієї ж норми, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не було надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності своїх дій при винесенні оскаржуваної постанови.

Таким чином, суд дійшов висновку, що при винесенні постанови про накладення штрафу ВП №37552342 від 21.08.2013 року відповідач діяв в супереч вимогам Закону України «Про виконавче провадження», відповідачем не враховано усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а відтак оскаржувана постанова є незаконною та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись частиною третьою статті 160, статтями 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі Закону України «Про виконавче провадження», суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Державної виконавчої служби України щодо накладення постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кушнір Л.В. у виконавчому провадженні №37552342 на Державну судову адміністрацію України штрафу у розмірі 680 грн.

Визнати незаконною та скасувати постанову про накладення штрафу ВП №37552342 від 21.08.2013 року старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кушнір Л.В.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державної судової адміністрації України (код ЄДРПОУ 26255795) витрати по сплаті судового збору в розмірі 34 (тридцять чотири) гривні 41 копійка.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається позивачем та відповідачем протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі 22 вересня 2013 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя Ф.А. Волдінер

Суддя Р.С. Денисюк

Суддя С.Ф. Костюкевич