Постанова № 33611618, 13.09.2013, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2013 року Справа № 803/1756/13-a

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Волдінера Ф.А.,

при секретарі судового засідання Ковальчук М.Ю.,

за участю представника позивача Кужелюка В.В.,

представника відповідача Ярошика Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Західармапром» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Західармапром» звернулось з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р» №0002372205 від 22 квітня 2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем на суму 27 880 грн. та штрафних санкцій на суму 13 940 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Луцькою ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Західармапром» з питань здійснення фінансово-господарських операцій з ПП «Лактулоза» за період з 01.01.2012 року по 31.01.2013 року, за результатами якої складено акт № 1860/22.5/37128657 від 08 квітня 2013 року. На підставі вказаного акту перевірки було винесено податкове повідомлення-№ 0002372205 від 22 квітня 2013 року.

Позивач з висновками вказаними в акті перевірки та винесеним податковим повідомленням-рішенням не погоджується, так як вважає, що господарські операції між

ТзОВ «Західармапром» та ПП «Лактулоза», спричинили реальні зміни майнового стану сторін і були спрямовані на реальне настання правових наслідків. Факт купівлі товарів у ПП «Лактулоза» підтверджується належними первинними документами, які в свою чергу, проігноровані відповідачем при прийнятті оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

В судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав викладених в поданому письмовому запереченні, мотивуючи тим, що правочин, укладений між позивачем та ПП «Лактулоза» є нікчемним, оскільки в ході проведеної перевірки з'ясовано, що операції купівлі-продажу не мали реального характеру, відсутні первинні документи. Документи мають силу первинних лише у разі фактичного здійснення господарської операції, якщо ж вони складені формально, але фізичного переміщення товару не відбулося від продавця до покупця, ці документи не можуть вважатися первинними та слугувати підставою для відображення операції в податковому обігу. Оскільки податковою перевіркою встановлено відсутність можливостей з боку ПП «Лактулоза» виконати господарську операцію, відтак позивач не підтвердив право на податковий кредит. На підставі викладеного, просить у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов до задоволення не підлягає з таких підстав.

Судом встановлено, що з 15.03.2013 року по 21.03.2013 року Луцькою ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Західармапром» з питань здійснення фінансово-господарських операцій з ПП «Лактулоза» за період з 01.01.2012 року по 31.01.2013 року, за результатами якої складено акт № 1860/22.5/37128657 від 08 квітня 2013 року.

Перевіркою встановлені порушення позивачем податкового законодавства, а саме: ст. 185, п.198.1, п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті ТзОВ «Західармапром» занижено податок на додану вартість в травні 2012 року на суму 27 880 грн.

За наслідками перевірки Луцькою ОДПІ 22 квітня 2013 року прийняте податкове повідомлення-рішення: форми «Р» №0002372205 від 22 квітня 2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем на суму 27 880 грн. та штрафних санкцій на суму 13 940 грн.

Висновки податкового перевірки вмотивовані тим, що ТзОВ «Західармапром» до складу податкового кредиту включило суми за господарськими операціями з ПП «Лактулоза», які не спричинили реального настання правових наслідків, а виписані з метою мінімізації сплати ПДВ первинні документи не можуть бути підставою для формування сум податкового кредиту та впливати на від'ємне значення суми податку на додану вартість, що встановлено за даними аналізу наданих позивачем первинних документів, податкової звітності, а також відповідно до висновків викладених у акті перевірки ДПІ у Голосіївському районі м. Києва № 500/3-22-30-33630881 від 01.08.2012 року.

Правові підстави віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту визначено статтею 198 Податкового кодексу України, пунктом 198.1 якої передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктами 198.2 та 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 2 статті 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Отже законодавець встановлює обов'язкові ознаки необхідні для формування податкового кредиту, серед яких є придбання, виготовлення товарів або надання послуг.

З матеріалів справи вбачається, що між ТзОВ «Західармапром» та ПП «Лактулоза» був укладений договір купівлі-продажу № 1 від 03.01.2012 року відповідно до умов якого позивач придбав товари (запірна арматура та деталі трубопроводу) на загальну суму 167 280 грн. в т.ч. ПДВ - 27 880 грн. Згідно умов договору, кількість, асортимент та ціна продукції визначаються у рахунку-фактурі або накладній. Крім того, розрахунки за товар мали здійснюватись у безготівковій формі.

Відповідно до видаткових накладних від 05 січня 2012 року № РН-00001, № РН-00002 та № РН-00003 ТзОВ «Західармапром» були продані патрубки та засувки на загальну суму 167 280 грн. в т.ч. ПДВ - 27 880 грн. Оплата за отриманий товар була здійснена готівкою, що підтверджується наявними в матеріалах справи квитанціями до прибуткових касових ордерів в період з 03 січня 2012 року по 26 січня 2013 року.

Як вбачається з позовної заяви, пояснень представника позивача в судовому засіданні та акту перевірки № 1860/22.5/37128657 від 08 квітня 2013 року, товари згідно вказаного договору отримувалися директором ТзОВ «Західармапром» безпосередньо на складі продавця і безпосередньо при отриманні були здійсненні розрахунки за товар. Однак, на підтвердження даного факту позивачем не було надано суду шляхових листів, відрядних посвідок за період з 03 січня 2012 року по 26 січня 2013 року, коли були виписані квитанції до прибуткових касових ордерів.

Крім того, ні в ході перевірки позивач, ні в судовому засіданні представник позивача не надали документів про фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю. З наданих суду письмових пояснень директора ТзОВ «Західармапром» вбачається, що подальша реалізація товарів придбаних у ПП «Лактулоза» здійснювалась у вигляді зібраних вузлів запірної арматури, однак переліку контрагентів, їхніх адрес суду надано не було.

Також, відповідачем був долучений акт перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва № 3169/22-9/31360133 від 20.08.2012 року про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Лактулоза» за січень-травень 2012 року, в якому зазначено про відсутність у даному періоді факту реального здійснення ПП «Лактулоза» господарської діяльності щодо підтвердження господарської діяльності щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків. Проведеним аналізом матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів, податковим органом була встановлена відсутність у підприємства необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів.

При цьому суд враховує, що наявність у позивача видаткових накладних, квитанцій до прибуткових касових ордерів, сама по собі не свідчить про фактичне здійснення та реальність вчинення господарських операцій. Встановлена перевіркою та судом відсутність реально вчиненої господарської операції вказує на юридичну дефектність відповідних первинних документів, з огляду на що, такі документи за змістом пункту 44.1 ПК України не можуть бути законною підставою для формування податкового обліку платника податку.

Суд не бере до уваги доводи позивача про те, що реальність здійснення господарських операцій з контрагентом ПП «Лактулоза» підтверджується наявною в матеріалах справи товарно-транспортною накладною, оскільки з останньої не вбачається за можливе встановити прізвище, ім'я одержувача товару, а також вказано пункт навантаження товару - м. Луцьк, а розвантаження - м. Київ. Відтак, зазначена товарно-транспортна накладна не може слугувати належним доказом на підтвердження реальності господарських операцій позивача з ПП «Лактулоза».

Таким чином, суд вважає, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки № 1860/22.5/37128657 від 08 квітня 2013 року, про відсутність реального здійснення господарських операцій із ПП «Лактулоза» знайшли своє підтвердження в ході з'ясування обставин у справі по суті, а тому прийняте на підставі матеріалів перевірки податкове повідомлення-рішення є правомірним.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, усі рішення та дії суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Судом також приймається до уваги, що відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем не спростовано належними та допустимими доказами факти, викладені в акті перевірки, не підтверджено реальності здійснення господарських операцій з ПП «Лактулоза», не доведено незаконності дій податкового органу при проведенні перевірки та винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а тому у задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Західармапром» слід відмовити повністю.

Керуючись частиною третьою статті 160, статтями 162, 163 КАС України та на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається позивачем та відповідачем протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі 18 вересня 2013 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ф.А. Волдінер