Постанова № 33610510, 18.09.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" вересня 2013 р. Справа№ 910/9832/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Сухового В.Г.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання Кац О.В.,

від позивача - не з'явилися;

від відповідача - не з'явилися;

розглядаючи апеляційну скаргу

приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія"

на рішення господарського суду міста Києва від 19.06.2013 року

у справі №910/9832/13 (суддя Пукшин Л.Г.)

за позовом публічного акціонерного товариства Акціонерна страхова компанія "Гарант-Авто" в особі Київської філії "Сіті", м. Київ,

до приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія", м. Київ,

про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 18371,07 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

В травні 2013 року ПАТ АСК "Гарант-Авто" в особі Київської філії "Сіті" подало до господарського суду міста Києва позов до ПАТ "Українська пожежно-страхова компанія" про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 18 371,07 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.06.2013 року у справі №910/9832/13 позов ПАТ "Українська пожежно-страхова компанія" задоволено частково. Присуджено до стягнення з ПАТ "Українська пожежно-страхова компанія" на користь ПАТ АСК "Гарант-Авто" в особі Київської філії "Сіті" 17 861,07 грн. страхової виплати в порядку регресу, 1 672,74 грн. судових витрат. В частині позовних вимог про стягнення 510,00 грн. відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням, ПАТ "Українська пожежно-страхова компанія" подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 19.06.2013 року у справі №910/9832/13 повністю та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги, відповідач посилається на неврахування судом першої інстанції положень п. 32.4 ст. 32 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.07.2013 року у справі №910/9832/13 апеляційну скаргу ПАТ "Українська пожежно-страхова компанія" на рішення господарського суду міста Києва від 19.06.2013 року у справі №910/9832/13 прийнято до провадження та призначено її розгляд на 11.09.2013 року.

В судовому засіданні 11.09.2013 р. представник позивача не заперечував проти розгляду справи за відсутністю відповідача, надав усні заперечення по суті апеляційної скарги, просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

В судове засідання 11.09.2013 р. представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, заяв, клопотань не подавав, хоча належним чином був повідомлений про дату та час судового засідання.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2013 р. у справі №910/9832/13 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із неявкою представника відповідача, відкладено розгляд справи до 18.09.2013 року.

До початку судового засідання 18.09.2013 року через канцелярію Київського апеляційного господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про долучення додаткових документів до матеріалів справи.

Представники сторін в судове засідання 18.09.2013 р. не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про дату та час судового засідання.

Враховуючи закінчення встановленого строку передбаченого ст. 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вирішила розглянути апеляційну скаргу за відсутністю сторін за наявними в матеріалах справи документів.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 31.03.2010 року між ВАТ "УСК "Гарант-Авто" (правонаступником якого є ПАТ "УСК "Гарант-Авто") (страховик) та Законь Ігорем Миколайовичем було укладено договір страхування засобів наземного транспорту № 19G-0349207 (надалі - договір), об'єктом страхування за яким є майнові інтереси страхувальника, що пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням майном, а саме: автомобілем «BMW» моделі «530і», державний номер АА8101ІТ, на випадок настання страхових випадків, зокрема, пошкодження чи знищення транспортного засобу або його частин внаслідок ДТП. Вигодонабувачем за договором є Законь Ігор Миколайович, строк дії страхового полісу з 31.03.2010 року по 30.03.2011 року.

09.01.2011 року о 6 год. 00 хв. на 34 км. автостради Львів-Краковець мала місце ДТП за участю автомобіля марки «BMW» моделі «530і», державний номер АА8101ІТ (надалі - «BMW») (який належить Занонь І.М.) та автомобіля «Mercedes» моделі «410» державний реєстраційний номер 047-05ТА (надалі - «Mercedes») (який належить Піх Н.Л.), що підтверджується довідкою БДПС ДАІ при ГУ МВС у Львівській області №8757365 (а.с. 10-11).

Як вбачається із вказаної довідки, водієм евакуатора «Mercedes» - Саноцький Н.М. порушено правила буксирування, які виявились в тому, що він не закріпив належним чином евакуатор і не вчинив всіх заходів, щоб не допустити самовільного руху, в результаті чого евакуатор зрушив з місця, а автомобіль «BMW» будучи не закріпленим впав, в результаті чого автомобіль «BMW» отримав пошкодження.

Зазначене ДТП сталася в результаті порушення водієм Саноцьким Н.М. вимог п.п. 15.12, 2.3. Правил дорожнього руху України, якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП України, що підтверджується постановою Залізничного районного суду м. Львова від 25.03.2011р. у справі № 3-392/11 (а.с. 12-13).

Відповідно до Звіту №273 про оцінку автомобіля «BMW» від 08.05.2013 року, що проведена ТОВ "ЄвроАсистанс" (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності №13424/12 від 15.05.2012) (а.с. 18-26), вартість матеріального збитку, завданого власникові автомобіля "BMW", що дорівнює вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу, в результаті його пошкодження при ДТП складає 18 317,07 грн.

14.02.2011 року власник застрахованого транспортного засобу - автомобіля "БМВ", державний номер АА8101ІТ, звернувся до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування.

Судом першої інстанції правомірно встановлено, що на підставі страхового акту № 117826 від 29.03.2011р. (що складений на підставі Звіту №273 про оцінку автомобіля «BMW» від 08.05.2013 року), у відповідності до розрахунку суми страхового відшкодування визначеним вказаним актом, позивач, виконуючи свої зобов'язання за договором, сплатив страхове відшкодування у розмірі 21 597,00 грн., власнику транспортного засобу, що підтверджується платіжними дорученнями № 18851 від 02.03.2011 року та № 8338 від 07.04.2011 року (а.с. 42-43).

Статтею 27 Закон України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, сплативши страхову виплату за завдану внаслідок ДТП шкоду автомобілю «BMW», до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завданий збиток.

Як встановлено судом першої інстанції, вина водія, який керував автомобілем "Mercedes", підтверджується постановою Залізничного районного суду м. Львова від 25.03.2011 року у справі № 3-392/11 (а.с. 12-13).

Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальності власника наземного транспортного засобу - автомобіля «Mercedes» є громадянин Піх Н.Л., на момент виникнення ДТП була застрахована у ПАТ "Українська пожежно-страхова компанія" (Поліс серії ВЕ № 3077786) (а.с. 59).

Відповідно до вимог Договору страхування цивільно-правової відповідальності ВЕ № 3077786 забезпечувальний транспортний засіб є автомобіль «Mercedes», ліміт відповідальності за за заподіяну шкоду майну становить 25 500,00 грн., розмір франшизи 510, 00 грн.

Враховуючи те, що на момент вчинення ДТП цивільно-правова відповідальність Піха Н.Л., як власника транспортного засобу, була застрахована в ПАТ "Українська пожежно-страхова компанія" відповідно до полісу ВЕ № 3077786, то відповідач є особою, відповідальною за шкоду завдану автомобілю «BMW».

З матеріалів справи вбачається, що 20.11.2012 року, позивач звернувся до відповідача з регресною вимогою за вих. № 117826, яка була отримана відповідачем 22.11.2012 року (що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 0408016486824).

Проте листом №668 від 19.02.2013 р. відповідач повідомив позивача про відмову у виплаті страхового відшкодування з посиланням на ст. 34.2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", а саме страховик не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилось у забезпечувальному транспортному засобі, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду.

Спеціальним законом, що регулює питання виплати страхового відшкодування за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі - Закон України «Про страхування».

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції, чинній на момент скоєння ДТП) при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Позивач просить відшкодувати витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, згідно з Звітом №273 про оцінку автомобіля «BMW» від 08.05.2013 року, у розмірі 18 371,07 грн.

Відповідно до ст. 12.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

У зв'язку з викладеним, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про зменшення страхового на 510, 00 грн. франшизи з урахуванням п. 12.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Таким чином, на переконання колегії суддів та в підтвердження висновків суду першої інстанції, до позивача в межах фактичного відшкодованої шкоди в сумі 17 861,07 грн. перейшло право вимоги до відповідача.

Відповідачем не надано суду доказів в порядку ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження виплати страхового відшкодування позивачеві в порядку регресу, а тому висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача 17 861,07 грн. шкоди в порядку регресу є обґрунтованим та правомірним.

Доводи скаржника, щодо неправомірного не застосування судом першої інстанції вимог п. 34.2 ст. 34 Закону України «Про страхування» колегією суддів відхиляються з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про страхування" страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Відповідач не вірно трактує п. 34.2. ст. 34 Закону України "Про страхування" на свою користь, щоб уникнуть обов'язку відшкодування шкоди. Так, даною нормою встановлено, що страховик не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду.

У даному пункті йдеться про майно, що знаходилось у автомобілі та було пошкоджено під час ДТП цього автомобіля з іншим транспортним засобом.

Як вбачається з довідки БДПС ДАІ при ГУ МВС у Львівській області, дана дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення водієм автомобіля «Mercedes» правил буксирування.

У постанові Залізничного районного суду м. Львова від 25.03.2011р. у справі № 3-392/11 зазначено, що при погрузці автомобіля «BMW», водій автомобіля «Mercedes» тимчасово відчепив трос, який підтримував автомобіль «BMW», внаслідок чого евакуатор рушив з місця, а автомобіль «BMW» будучи не закріплений впав, отримавши пошкодження.

Тобто, на момент скоєння ДТП, автомобіль «BMW», який зазнав пошкодження не знаходився у забезпечувальному транспортному засобі та зазнав пошкодження саме через порушення водієм автомобіля «Mercedes» правил дорожнього руху (п. 15.12 ПДР України).

Таким чином, колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник, не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення господарського суду міста Києва від 19.06.2013 року у справі №910/9832/13.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів дійшла до висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами чинного матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.

Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" на рішення господарського суду міста Києва від 19.06.2013 року у справі №910/9832/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 19.06.2013 року у справі №910/9832/13 залишити без змін.

3. Справу №910/9832/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Агрикова О.В.

Судді Суховий В.Г.

Чорногуз М.Г.