Рішення № 33609633, 10.06.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/1971/13 10.06.2013 10.06.2013 10.06.2013

Провадження № 22ц/784/1785/13 Головуючий у 1 інстанції Черенкова Н.П.

Категорія - 34 Доповідач апеляційної інстанції Лисенко П.П.

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10 червня 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Лисенка П.П.,

суддів: Серебрякової Т.В. та Локтіонової О.В.,

із секретарем судового засідання Богуславською О.М.,

з участю :

позивача ОСОБА_2,

представника позивача ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4,

представник адміністрації Центрального району виконкому Миколаївської міської ради - Шиян Т.О., переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_2 рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 03 квітня 2013 року, ухваленого в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про відшкодування майнової та моральної шкоди,

у с т а н о в и л а :

15 листопада 2005 року ОСОБА_2 пред'явила зазначений позов, який обґрунтовувала наступним.

На підставі свідоцтва про право власності від 19 липня 1994 року та свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 06 березня 2004 року вона є власником двокімнатної ізольованої квартири АДРЕСА_1.

В силу свідоцтва про право власності на житло від 30 серпня 1994 року та рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 30 травня 2005 року відповідачі є співвласниками без визначення часток, розташованої поверхом вище квартири НОМЕР_1 у тому ж будинку.

Починаючи з липня 2003 року і фактично до дня подачі нею позовної заяви до суду, відповідачі проводять капітальний ремонт своє квартири, зокрема, найняті ними працівники повністю зняли покриття полу, при тому, що його основу складають елементи, виготовлені з дерева; з метою перепланування квартири, зруйнували внутрішні перестінки; повністю замінили систему водопостачання та водовідведення.

Внаслідок вказаних робіт, стеля в жилих кімнатах її квартири та ліпні карнизи в них покрилися численними тріщинами, стала осипатися штукатурка; в стелі ванної кімнати та у перегородці між ванною кімнатою та туалетом утворилися три отвори, у зв'язку з цим усі названі складові квартири потребують значного відновлювального ремонту, вартість якого становить 8 475 гривень.

Посилаючись на відмову відповідача відшкодувати збитки добровільно, просила суд стягнути їх за судовим рішенням.

Крім того, через указані обставини вона морально страждала, вимушена була докладати зусиль для захисту свого права на недоторканість об'єкту власності, у зв'язку з чим просить стягнути з відповідачів на її користь 5 000 гривень компенсації за завдану моральну шкоду.

У подальшому позивач декілька разів збільшувала свої вимоги й кінцево просила:

· стягнути з відповідачів солідарно, з врахуванням індексу інфляції, на її користь 16 848 гривень на відшкодування збитків;

· стягнути в тому ж порядку на її користь 5 000 гривень на відшкодування моральної шкоди;

· зобов'язати відповідачів відновити каналізаційний стояк;

· покласти на відповідачів усі її судові витрати.

Відповідачі просили у позові відмовити, оскільки, як вони вважають, їх вини у заподіяні позивачеві збитків немає.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 03 квітня 2013 року у позові відмовлено за відсутністю вини відповідачів у заподіянні шкоди.

ОСОБА_2 подала на це рішення апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати й ухвалити нове рішення - про задоволення її вимог.

Скаргу обгрунтовувала невідповідністю висновків суду обставинам справи та нормам матеріального права.

Апеляційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржене рішення суду 1 інстанції в частині вирішення вимог про відшкодування збитків, моральної шкоди та судових витрат скасувати, оскільки у вказаній частині суд постановив його без точного додержанням норм матеріального права, і ухвалити нове рішення про часткове задоволення названих вимог.

Відмовляючи ОСОБА_2 у позові, районний суд виходив з того, що відповідачі довели належними та допустимими доказами відсутність їх вини у заподіянні збитків та моральної шкоди позивачу, в той час як та, не довела причинного зв'язку між проведенням ремонтних робіт в квартирі відповідачів та пошкоджень, що виникли в її квартирі.

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у повній мірі не погоджується з такими висновками суду 1 інстанції, вважає їх, , крім висновку щодо вимоги про відновлення стояка водовідведення, помилковими, необґрунтованими й незаконними.

Що ж до вимоги про відновлення стояка водовідведення, то, як на думку колегії районний суд вирішив її вірно.

Так, статтями 1166, 1167 ЦК України встановлено обов'язок особи по відшкодуванню у повному обсязі завданої нею шкоди іншій особі.

При цьому, перша із статей за своєю конструкцією передбачає презумпцію винуватості відповідача, а друга - необхідність доведення його вини в заподіянні шкоди.

Виходячи із буквального тлумачення названих норм закону, й, взявши до уваги те, що у справі практично немає належних та допустимих докази відсутності вини відповідачів у заподіянні шкоди позивачу, в той час, як такі докази протилежному - є, а саме, тому, що внаслідок проведення відповідачами ремонту своєї квартири, квартирі ОСОБА_2 заподіянні пошкодження, виправлення яких потребує відновлювального ремонту з несенням відповідних витрат.

Колегія вважає, що внаслідок безпечності відповідачів і фактичного самоусунення від контролю за проведенням ремонтних робіт в їх квартирі; самовільним її переплануванням, що потребувало виконання значних будівельних робіт, пов'язаних з застосуванням ударних механізмів та пристосувань при знесенні конструкцій квартири, які не є несучими; повний демонтаж полу, який виготовлено з дерев'яних конструкцій; демонтаж сантехнічних пристроїв та системи водовідведення і водопостачання і є тими причинами, що привели до пошкоджень стелі та ліпних елементів у квартирі позивача.

Зазначені обставини у повній мірі підтверджуються:

· актами ЖЄК-1 КЖЕП «Центр» від 27 серпня 2003 року(т.-1 а.с. - 11-12), від 01 жовтня 2004 року (т. 1 а.с. - 14), від 01 грудня 2004 року (т.-1 а.с. - 16);

· висновком спеціаліста-будівельника від 31 березня 2009 року, який через неналежне оформлення як висновок експерта, слід сприйняти як належний письмовий доказ, а саме, висновок професійного будівельника зі стажем роботи за спеціальністю інженера-будівельника 31 рік (т. 2 а.с. - 1-25);

· відповіді ТОВ «Центральний 1» від 03.12.2008 року про те, що будинок, де знаходяться квартири сторін не перебуває в аварійному стані;

· свідчень ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11, які підтвердили належний технічний стан квартири позивача до початку ремонту відповідачами, належної їм квартири, і погіршення стану квартири в процесі виконання ремонтних робіт.

За такого, в силу ст. 1166 ЦК України, відповідачі, як співвласники, без визначення часток, квартири, в якій проводився ремонт та замовники ремонту повинні відшкодувати у повному обсязі завдані позивачу збитки.

Відповідно до висновку спеціаліста будівельника, розмір збитків становить 9 832 гривень, іншого розміру позивачем не доведено, а тому саме названу суму грошей і повинні сплатити відповідачі позивачеві. Вимога позивача стягнути разом із збитками ще й інфляційні втрати, не можуть бути задоволені, оскільки ст. 625 ЦК України застосовується лише до договірних зобов'язань. Зобов'язання, що витікають із заподіяння шкоди, до таких не відноситься.

Крім того, з відповідачів, сумісними діями яких позивачеві заподіяна шкода, відповідно до ст. 1167 ЦК України, слід стягнути й компенсацію за моральну шкоду, завдану потерпілій пошкодженням належного їй майна, достатнім розміром якої, як на думку колегії, з врахуванням характеру протиправних дій, істотності заподіяних збитків, тривалості порушення прав власника житла, а також, суттєвості додаткових зусиль для відновлення звичайних життєвих умов та стосунків - є грошова сума у 2 000 гривень.

Оскільки районний суд був іншої думки і, взявши за основу висновки двох експертиз - первісної від 26.02.2007 року та повторної від 11.12.2012 року у позові відмовив, то його рішення в названих частинах слід скасувати і провести стягнення рішенням колегії судів апеляційного суду.

Слід зауважити, що районний суд, пославшись на відсутність в документі, оформленому як висновок експерта, від 31 березня 2009 року зазначення про відповідальність експерта за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків, не взяв його як доказ взагалі, в той час як його слід вважати письмовим доказом і оцінювати наряду з іншими доказами.

Відповідно до вимог ст. 144,147 -150, 212 ЦПК України, пунктів 3, 10-11, 13 постанови Пленуму Верховного Суду України N 8 від 30.05.97 «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» ( Із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України N 15 від 25.05.98 ) суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Висновок експерта є одним з видів доказування.

Експертиза призначається ухвалою суду, де зазначаються:

· підстави та строк для проведення експертизи;

· з яких питань потрібні висновки експертів, ім'я експерта або найменування експертної установи, експертам якої доручається проведення експертизи; об'єкти, які мають бути досліджені;

· перелік матеріалів, що передаються для дослідження, а також попередження про відповідальність експерта за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.

Експерт дає у письмовій формі свій мотивований висновок, який приєднується до справи.

У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (ім'я, освіта, спеціальність, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав, докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обґрунтовані відповіді на поставлені судом питання.

У висновку експерта обов'язково повинно бути зазначено, що його попереджено про відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.

Висновок експерта для суду не є обов'язковим і оцінюється судом за правилами, встановленими виписаними вище.

Незгода суду з висновком експерта повинна бути мотивована в рішенні або ухвалі.

При цьому слід мати на увазі, що у справі можуть призначатися первинна, додаткова, повторна,і комісійна експертизи.

Первинною є експертиза, при проведенні якої об'єкт досліджується вперше.

За змістом ст. 150 ЦПК додаткова експертиза призначається після розгляду судом висновку первинної експертизи, коли з'ясується, що усунути неповноту або неясність висновку шляхом допиту експерта неможливо.

Висновок визнається неповним, коли експерт дослідив не всі подані йому об'єкти чи не дав вичерпних відповідей на порушені перед ним питання. Неясним вважається висновок, який нечітко викладений або має невизначений, неконкретний характер.

Повторна експертиза призначається, коли є сумніви у правильності висновку експерта, пов'язані з його недостатньою обґрунтованістю чи з тим, що він суперечить іншим матеріалам справи, а також за наявності істотного порушення процесуальних норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи. Істотними можуть визнаватися, зокрема, порушення, які призвели до обмеження прав обвинуваченого чи інших осіб.

У випадках, коли в справі щодо одного й того ж предмета проведено декілька експертиз, у тому числі комплексну, комісійну, додаткову чи повторну, суд повинен дати оцінку кожному висновку з точки зору всебічності, повноти й об'єктивності експертного дослідження. Такій оцінці підлягають також окремі висновки експертів - членів комісійної чи комплексної експертизи, які не підписали спільний висновок.

Не повинна віддаватись перевага висновку експертизи лише тому, що вона проведена комісійно, повторно, експертом авторитетної установи або таким, який має більший досвід експертної роботи, тощо.

При цьому, в процесуальному законі не передбачено, що відсутність у тексту висновку експерта зазначення про попередження експерта про кримінальну відповідальність, при наявності такого зазначення в ухвалі суду про призначення експертиза не робить висновок неналежним доказом по справі, як вважав районний суд;

Крім того, районний суд не звернув своєї уваги на те, що повторна експертиза була призначена судом у зв'язку із сумнівами суду, щодо її достовірності, а повторна від 11.12.2012 року - проведена вже після часткового проведення ремонтних робіт в квартирі позивача і її висновки ґрунтувалися на припущеннях експерта щодо загального стану будинку та висновках первісної експертизи, що не є правильним.

Стосовно вимоги позивача про відновлення стояка водовідведення, то вона не підлягає задоволенню, оскільки роботи по демонтажу старого і встановлення нового стояків, проведенні за доброї волі позивача.

Оскільки цього ж, з таких же мотивів дійшов і районний суд, то підстав для задоволення апеляційної скарги в цій частині немає.

Відповідно до ст. 316 ЦПК України, ухвалюючи рішення у справі апеляційний суд зобов'язаний розподілити судові витрати.

В силу ст. 79, 88 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом України «Про судовий збір».

До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать:

1 ) витрати на правову допомогу;

2) витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду;

3) витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз;

4) витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи;

5) витрати, пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача.

Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Як вбачається з матеріалів справи, судові витрати позивача становлять 4 103 гривні 28 копійок, з яких: 488 гривень 28 копійок судовий збір в обох судових інстанціях; 3 000 гривень - витрати, пов'язані із проведенням однієї судової експертизи; 615 гривень - витрати на правову допомогу.

Судові витрати відповідача складають 2 261 гривня 20 копійок - це витрати, пов'язані із проведенням двох судових експертиз.

Позов ОСОБА_2 задоволено в обсязі 9 832 гривень, що становить 58 процентів від заявлених вимог (9832 гривні - стягнуте відшкодування х 100% : 16 848 гривень - відшукуванні збитки = 58 %), а, відповідно, на її користь слід стягнути з відповідача судові витрати відповідно до названих відсотків, а саме - 2379 гривень 90 копійок.

Частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено становить 42 процент від задоволених, а тому з позивача на користь відповідача, який провів оплату експертиз, підлягає до стягнення 949 гривень 70 копійок його судових витрат.

Провівши взаємозарахування належних до стягнення зі сторін однорідних за характером грошових сум, кінцево з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь ОСОБА_2 по 715 гривень 10 копійок з кожного на відшкодування судових витрат.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів ,-

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 03 квітня 2013 року в частині вирішення вимог про стягнення з відповідачів у солідарному порядку майнової та моральної шкоди, а також в частині розподілу судових витрат - скасувати і ухвалити в названій частині нове рішення, про часткове їх задоволення .

Стягнути з ОСОБА_6 солідарно з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_2 9 832 гривні на відшкодування майнової шкоди та 2 000 гривень у відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь ОСОБА_2 по 715 гривень 10 копійок з кожного на відшкодування судових витрат.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Судді: