Рішення № 33609626, 10.06.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/1915/13 10.06.2013 10.06.2013 10.06.2013

Провадження № 22ц/784/1755/13 Головуючий у І інстанції Андрощук В.В.

Категорія - 27 Доповідач апеляційної інстанції Лисенко П.П.

У Х В А Л А

іменем України

10 червня 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого Лисенка П.П.,

суддів: Серебрякової Т.В. та Локтіонової О.В.,

із секретарем судового засідання - Богуславською О.М.,

з участю:

представника позивача Бабошиної В.В.,

відповідачів -ОСОБА_3 та ОСОБА_4,

представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_5,

переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 02 квітня 2013 року у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства «Мегабанк» до ОСОБА_6, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним зобов'язанням, звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення з квартири і покладення обов'язку по зняттю виселених осіб з реєстрації, -

у с т а н о в и л а :

22 березня 2011 року публічне акціонерне товариство «Мегабанк» (надалі Банк) пред'явило до ОСОБА_6, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зазначений позов, який обґрунтовувало наступним.

27 червня 2007 року Банк, в простій письмовій формі, уклав з ОСОБА_6 кредитний договір № 172В/2007, за умовами якого надав, а позичальник взяв і використав за цільовим призначенням, грошові кошти у розмірі 115 000 доларів США під зворотне зобов'язання останнього повернути їх частинами до 26 червня 2017 року, зі сплатою 14,5 % річних за користування ними.

Порушення позичальником виписаних умов, давало Банку право нараховувати пеню, у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у відповідний період, від суми прострочених виконанням зобов'язань за кожен день прострочення, та штраф у розмірі від 10 % до 25 % від суми несвоєчасно сплаченого кредиту, і вимагати від позичальника дострокового виконання кредитного зобов'язання.

На забезпечення виконання названого кредитного договору, Банк та ОСОБА_3 уклали договір поруки та іпотечний договір, за яким останній брався виступити солідарним боржником по кредитному зобов'язанню ОСОБА_6, і крім того, він передав в іпотеку Банку належний йому на праві приватної власності житловий будинку АДРЕСА_1, оціночною вартістю 1 242 847 гривень 50 копійок.

25 червня 2010 року, між Банком та ОСОБА_4 було укладено договір поруки, за яким та бралася нести, солідарно з позичальником, цивільно-правову відповідальність за невиконання тим зобов'язань за названим вище кредитним договором.

Не дивлячись на належну договірну поведінку Банку, відповідач взятого на себе обов'язку не виконував, у зв'язку з чим, станом на 22 грудня 2010 року заборгував кредитодавцю 1 102 308 гривень 30 копійок, з яких:

· 816 991 гривня 39 копійок, що еквівалентно 102 592,00 доларам США - сума неповернутого тіла кредиту;

· 213 961 гривень 57 копійок, що еквівалентно 26 867,78 доларів США - заборгованість по процентах за користування кредитом;

· 30 239 гривень 75 копійок - пені за прострочку виконання кредитного зобов'язання;

· 41 115 гривень 59 копійок - штрафи за несвоєчасне виконання кредитного зобов'язання.

Посилаючись на вказані обставини, Банк просив суд солідарно стягнути з ОСОБА_6, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зазначену заборгованість; в рахунок її погашення звернути стягнення на переданий в іпотеку житловий будинок, надавши Банку право продажу предмету іпотеки шляхом укладення від імені Банку договору купівлі-продажу з будь-якою особою покупцем за ціною на підставі оцінки майна, а також, стягнути з ОСОБА_3 штраф за невиконання обов'язків за іпотечним договором в сумі 124 284 гривні 75 копійок та виселити ОСОБА_6, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з переданого в іпотеку будинку, відшкодувати судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

У подальшому представники Банку уточнив позовні вимоги й кінцево просив - на погашення заборгованості, стягнути в солідарному порядку з відповідачів на користь Банку, станом на 19 лютого 2013 року заборгованість у сумі 1 441 936 гривень 92 копійки, з яких:

· 820 017 гривень 86 копійок, що еквівалентно 102 592 доларам США - сума неповернутого кредиту;

· 475 679 гривень 66 копійок, що еквівалентно 59 512,03 долари США - заборгованість за сумою нарахованих, але несплачених процентів за користування кредитом;

· 59 760,78 - пеня, за прострочку виконання грошового зобов'язання;

· 86 478 гривень 62 копійки - штрафу,

звернути стягнення на предмет іпотеки, житловий будинок АДРЕСА_1, який належить на праві власності ОСОБА_3, шляхом його продажу, з укладення від імені Банку договору купівлі-продажу будь-якою особою покупцем за ціною на підставі оцінки майна, надати Банку усі повноваження необхідні для здійснення продажу, а також, стягнути з ОСОБА_3 штраф за невиконання обов'язків за іпотечним договором в сумі 124 284 гривні 75 копійок, відшкодувати за рахунок відповідачів судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 02 квітня 2013 року позов Банку задоволено частково, на погашення боргу ОСОБА_6 перед Банком з нього, солідарно з кожним із поручителів, які діють окремо один від одного, стягнуто грошову суму у розмірі 1 355 455 гривень 20 копійок, а також звернуто стягнення, у спосіб бажаний позивачем, на житловий будинку АДРЕСА_1 і розподілено судові витрати.

У задоволені решти вимог банку - відмовлено.

ОСОБА_3, згідно прохальної частини апеляційної скарги, оскаржив це рішення тільки щодо стягнення заборгованих грошових сум та штрафних санкцій з ОСОБА_4 й просив в названій частині рішення змінити, відмовивши Банку у вимозі до неї.

В обґрунтування скарги посилався на невідповідність зазначеної частини судового рішення дійсним обставинам справи та положенням чинного цивільного законодавства, а також на те, що договір поруки з ОСОБА_4 був укладений шляхом обману збоку працівників Банку.

Апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду І інстанції, в оскарженій частині, залишити без змін з наступних підстав.

Задовольняючи вимоги Банку про стягнення заборгованості солідарно з позичальника та ОСОБА_4, як поручителя, районний суд виходив із того, що між сторонами існують договірні правовідносини, умови якого порушили відповідачі, а тому, відповідно до ст. ст. 525-526, 530, 549, 550, 629 ЦК України, умов кредитного договору та договору поруки вони повинні солідарно відповідати за неналежне виконання позичальником зобов`язання і нести негативні наслідки таких його дій, а саме, солідарно сплатити заборговані грошові суми та штрафні санкції.

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області, в оскаржених межах, погоджується з обставинами та правовідносинами, встановленими судом І інстанції, вважає їх вірними, обґрунтованими й законними.

В силу статті 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Якщо поза увагою доводів апеляційної скарги залишилась очевидна незаконність або необґрунтованість рішення суду першої інстанції у справах окремого провадження, апеляційний суд перевіряє справу в повному обсязі.

По даній справі підстав для виходу за межі апеляційної скарги колегія не встановила, а тому справу переглянуто відповідно до зазначених скаржником меж та вимог, заявлених позивачем у суді першої інстанції.

За ст. ст. 11, 14-15, 22, 203-205, 526, 610-611, 615, 622 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дій осіб, що не передбачені названими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань) є договори, зміст яких не повинен суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; волевиявлення його учасників має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; він має бути вчиненим у формі встановленій законом і спрямованим на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Договір вважається правомірним якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Правомірний (дійсний) договір породжує для сторін цивільні обов'язки, які повинні виконуватися належним чином у межах та на умовах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов'язання недопустима, якщо інше не передбачено умовами договору чи Законом.

Кожна особа має право на захист, в тому числі і судовий, свого цивільного права чи інтересу у разі його порушення, у спосіб визначений цивільним кодексом України, або в інший, встановлений договором або законом, спосіб.

У разі порушення зобов'язання однією стороною інша сторона має право на відшкодування завданої їй майнової шкоди, при цьому, таке відшкодування не звільняє боржника від обов'язку виконати зобов'язання в натурі.

Виписане вище у повній мірі стосується і кредитних договорів.

Договір кредиту, є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

В силу статей 251, 253, 509, 525-526, 598, 610, 611, 616, 622, 631 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості і виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Сторони по зобов'язанню повинні сприяти одна одній у належному його виконанні, а у разі виникнення труднощів у однієї із сторін - всіляко сприяти зменшенню збитків.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання припиняється повністю або частково на підставах, встановлених договором або законом.

Особа, яка порушила зобов'язання (не виконала його, або виконала з порушенням умов) повинна нести негативні наслідки такої поведінки, а саме, сплатити в межах встановленої законом або договором про збільшення позовної давності неустойку і відшкодувати збитки.

При цьому, сторона не звільняється від виконання зобов'язання в натурі.

Зазначене у повній мірі стосується і кредитних зобов'язань, які не виконані належним чином.

З кредитного договору № 172В/2007 від 27 червня 2007 року вбачається, що за названим договором ОСОБА_6 взяв у Банка кредит у сумі 115 000 доларів США на споживчі потреби, зі зворотнім зобов'язанням повернути їх частинами до 26 червня 2017 року, зі сплатою 14,5 % річних за користування ними.

Порушення позичальником виписаних умов, давало Банку право нараховувати пеню, у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у відповідний період, від суми прострочених виконанням зобов'язань за кожен день прострочення, та штраф у розмірі від 10 % до 25 % від суми несвоєчасно сплаченого кредиту, і вимагати від позичальника дострокового виконання кредитного зобов'язання.

На забезпечення виконання названого кредитного договору, Банк уклав два договори з ОСОБА_3 - договір поруки та іпотечний договір (а.с. - 18-20, 21) , за яким останній брався виступити спільним з позичальником боржником і передав в іпотеку Банку належний йому на праві приватної власності житловий будинку АДРЕСА_1, оціночною вартістю 1 242 847 гривень 50 копійок.

25 червня 2010 року, між Банком та ОСОБА_4 теж було укладено договір поруки, за яким та бралася нести солідарну цивільно-правову відповідальність за невиконання позичальником зобов'язань за кредитним договором.

Сплативши частину тіла кредиту та частково відсотки за користування ним, позичальник з липня 2008 року припинив виконувати свої зобов'язання за кредитним договором.

Ні нараховані пеня та штрафи не змінили його позадоговірної поведінки, не виконала обов'язки поручителя і ОСОБА_4, не дивлячись на вимоги банку про це.

За такого, відповідно до статей 525, 549-552, 553-555, 625, 1048, 1049, 1054, глави 51 ЦК України, пунктів 2.1., 3.3., 5.7., 7.1., 7.2. умов кредитного договору та пунктів 1.1., 2.1.,.3.1., 3.2. договору поруки відповідачі ОСОБА_6 та ОСОБА_4 повинні солідарно відповідати за неналежне виконання позичальником кредитного зобов`язання і нести негативні наслідки таких дій того, а саме, сплатити неповернуту частину кредиту, своєчасно несплачені проценти за користування ним та штрафні санкції за прострочку грошового зобов'язання.

Оскільки ті у добровільному порядку цього не роблять, то стягнення заборгованих грошових сум за кредитним договором слід провести за судовим рішенням.

Так як цього ж, з таких же мотивів дійшов і місцевий суд, то підстав для задоволення апеляційної скарги немає.

Що ж до посилання особи, яка подала апеляційну скаргу, про те, що договір поруки з ОСОБА_4 укладено з застосуванням працівниками Банку обману, то воно не може братися до уваги, оскільки належних доказів тому, а саме, рішення суду про визнання названого договору із зазначеної підстави недійсним, суду не надано.

В межах даної справи, колегія позбавлена можливості прийняти такий висновок, тим більше, за наявності заяв ОСОБА_4 про ознайомлення з усіма істотними умовами кредитного договору та ОСОБА_3, про дачу згоди на укладення ОСОБА_4 договору поруки. (а.с.- 26, 27).

Стосовно викладення в апеляційній скарзі обставин укладення іпотечного договору, то вони не можуть слугувати скасуванню оскарженого рішення, оскільки, без визнання договору іпотеки недійсним, не змінюють правову природу стосунків, що виникли за ним між сторонами.

Що ж до тверджень скаржника, про наявність процесуальних порушень при розгляді судом справи, то вони не можуть братися до уваги і впливати на процесуальну долю рішення, оскільки частина з них не має підтвердження, а ті ж, що мали місце, носять формальний характер.

Керуючись ст.ст. 307-309, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 02 квітня 2013 року, в оскарженій частині, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Судді: