Ухвала суду № 33603159, 19.09.2013, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22 - 11082 Головуючий у 1 - й інстанції: Виниченко Л. М.

2013 рік Доповідач - Ратнікова В.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 вересня 2013 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду місті Києва в складі:

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Борисової О.В.

- Гаращенка Д.Р.

при секретарі - Пилипчук В.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_3 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 11 червня 2013 року в цивільній справі за позовом Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва до ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація, Служба у справах дітей Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про виселення із самовільно зайнятого жилого приміщення, -

в с т а н о в и л а:

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 11 червня 2013 року позов Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва до ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація, Служба у справах дітей Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про виселення із самовільно зайнятого жилого приміщення задоволено.

Виселено ОСОБА_3, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 із кімнати НОМЕР_1 квартири АДРЕСА_2 без надання іншого жилого приміщення.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач ОСОБА_3 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просила рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 11 червня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що судом 1-ї інстанції було неповно з'ясовано обставини, що мають істотне значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконного та необґрунтованого рішення. Зазначає, що Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва є неналежним позивачем у даній справі, оскільки відсутні докази того, що вказане комунальне підприємство є власником кімнати АДРЕСА_2 або має інші майнові права на вказану кімнату, які підлягають захисту в судовому порядку. Судом також не враховано, що відповідач є одинокою матір'ю двох неповнолітніх дітей та відноситься до соціально незахищених верств населення, а оспорювана кімната є єдиним місцем їхнього проживання в Україні, а тому виселення дітей із даної кімнати, без надання іншого соціального житла, порушить їх права на рівень життя, достатній для їх фізичного, інтелектуального, морального, культурного та соціального розвитку. Крім того, під час розгляду судом 1-ї інстанції даної справи Службою у справах дітей Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації не надано суду письмового висновку щодо розв'язання даного спору та не вчинено жодних дій щодо надання сім'ї відповідача соціальної та правової допомоги, як це встановлено чинним законодавством України.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_4, ОСОБА_5 повністю підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.

Представник Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва Мацієвська Ольга Петрівна та представник Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації Яценюк Л.П. проти доводів апеляційної скарги заперечували посилаючись на те, що вони є безпідставними, а рішення суду першої інстанції повністю відповідає вимогам закону.

Представник Служби у справах дітей Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації в судове засідання не з'явився, про день та час слухання справи судом повідомлений у встановленому законом порядку, причину неявки суду не повідомив, а тому, колегія судів вважає можливим слухати справу за його відсутності

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з слідуючих підстав.

Судом встановлено, що 26 жовтня 1995 року Ватутінською районною радою народних депутатів м. Києва ОСОБА_8 було видано ордер за №40752 (серії Б) на право зайняття жилого приміщення загальною площею 13,55 кв.м., яке складається із 1 кімнати в квартирі АДРЕСА_2

У 2008 році ОСОБА_8 помер, у зв'язку з чим 02.12.2008 року був знятий з реєстраційного обліку.

19 жовтня 2010 року, на підставі рішення Дніпровської районної у місті Києві ради №492 від 14.10.2010 року та розпорядження №582-Р від 19.10.2010 року Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва було прийнято на баланс, зокрема, ібудинок АДРЕСА_2

З довідки Житлової ремонтно-експлуатаційної організації №402 за №318 від 12.03.2013 року вбачається, що станом на 01.03.2013 року кімната АДРЕСА_2, але згідно ордеру за №40752 (серії Б), виданого Ватутінською районною радою народних депутатів м. Києва 26.10.1995 року, це є квартира АДРЕСА_2

З довідок Житлової ремонтно-експлуатаційної організації №402 вбачається, що в кімнаті АДРЕСА_2 ніхто не зареєстрований та нарахування по житлово-комунальних послугам не проводиться.

Поряд з цим, з матеріалів справи вбачається, що з дозволу ОСОБА_8 з листопада 1996 року і по даний час в кімнаті АДРЕСА_2 проживає ОСОБА_3 разом зі своїми неповнолітніми дітьми ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

13.08.2009 року Житловою ремонтно-експлуатаційною організацією №402 ОСОБА_3 було направлено звернення про термінове звільнення кімнати.

У зв'язку з чим, у 2010 році ОСОБА_3, в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулася до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, треті особи: Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва, Орган опіки та піклування Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання право користування житловим приміщенням та видачу ордера на житлове приміщення.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 18 лютого 2011 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 06.09.2011 року, ОСОБА_3 було відмовлено в задоволення позовних вимог до Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, треті особи: Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва, Орган опіки та піклування Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання право користування житловим приміщенням та видачу ордера на житлове приміщення.

03 жовтня 2012 року Житлова ремонтно-експлуатаційна організація №402 знову звернулася до ОСОБА_3 з вимогою про негайне звільнення безпідставно зайнятого житлового приміщення.

Проте, ОСОБА_3 та її неповнолітні діти ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у добровільному порядку кімнату АДРЕСА_2 не звільняють,а тому Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва звернулося до суду з позовом про виселення відповідачів в судовому порядку із самовільно зайнятого жилого приміщення.

Задовольняючи позовні вимоги Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва та виселяючи ОСОБА_3, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, із кімнати АДРЕСА_2 без надання іншого жилого приміщення, суд 1-ї інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 самоправно зайняла кімнату АДРЕСА_2 а тому, відповідно до ст.ст. 109,116 ЖК України підлягає виселенню з вказаного жилого приміщення з проживаючими з нею неовнолітніми дітьми без надання іншого жилого приміщення.

Колегія суддів вважає, що такий висновок суду 1-ї інстанції зроблений на підставі повного та об'єктивного дослідження наданих сторонами доказів та в повній мірі відповідає вимогам закону.

Так, частиною 4 статті 9 ЖК України встановлено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

За змістом ст.109 ЖК України виселення із займаного приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.

Відповідно до ч.3 ст.116 ЖК України осіб, які самоправно зайняли житлове приміщення, виселяють без надання іншого жилого приміщення.

Згідно з ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 18.лютого 2011 року встановлено, що ОСОБА_3 ніколи не була членом сім'ї ОСОБА_8, в кімнату АДРЕСА_2 вселилася з порушенням встановленого законом порядку вселення особи до жилого приміщення, без письмової згоди наймача ОСОБА_8 , а тому не набула права користування вказаною жилою площею.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду 1-ї інстанції про те, що наявні всі правові підстави для задоволення позовних вимог Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва про виселення ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_4, ОСОБА_5 із самовільно зайнятого жилого приміщення - кімнати АДРЕСА_2

Доводи апеляційної скарги про те, що Службою у справах дітей Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації не надано суду письмового висновку щодо можливості виселення малолітніх дітей, колегія суддів вважає безпідставними, виходячи з наступного.

Згідно із п.3 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України №866 від 24 вересня 2008 року, органами опіки та піклування є районні, районні у м. Києві та м. Севастополі держадміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад, які відповідно до законодавства провадять діяльність з надання статусу дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, встановлення опіки та піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, із захисту особистих, майнових та житлових прав дітей.

Оскільки неповнолітні ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не позбавлені батьківського піклування, предметом спору не є правочин, що пов'язаний із нерухомим майном або майном дитини, а тому в Служби у справах дітей Дніпровської районної в місті Києві не виникає обов'язку надавати суду письмовий висновок щодо розв'язання даного спору. В судовому засідання представником Служби у справах дітей Дніпровської районної в місті Києві було висловлено свою думку щодо розв'язання даного спору, яку судом було враховано під час ухвалення оскаржуваного судового рішення.

Необґрунтованими є доводи апеляційної скарги про те, що Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва є неналежним позивачем, з огляду на таке.

Згідно розпорядження Дніпровської районної в м.Києві державної адміністрації № 286 від 01 липня 2011 року « Про закріплення майна, переданого до сфери управління Дніпровської районної в м.Києві державної адміністрації по житловому господарству, на праві господарського відання за комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району м.Києва закріплено в числі інших і будинок АДРЕСА_2 в якому знаходиться спірна квартира.

З статуту Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (ідентифікаційний код 03366612) від 2009 року вбачається, що підприємство створене з метою забезпечення управління комунальним житловим фондом, предметом його діяльності є управління від імені власника нерухомістю, виконання комплексу послуг із забезпечення функціонування жилого та нежилого фонду.

Згідно з п.4.2. даного статуту майно підприємства є комунальною власністю територіальної громади Дніпровського району і закріплюється за ним на праві господарського відання.

Враховуючи наведене колегія суддів вважає, що Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва є належним позивачем по даній справі.

Інші доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції також не спростовують.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, постановлено з дотриманням норм процесуального та матеріального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відповідача ОСОБА_3 відсутні.

Витрати по сплаті судового збору судом стягнуті з відповідачів на користь позивача у відповідності з вимогами ст.88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 11 червня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий : Судді: