Ухвала суду № 33601886, 01.08.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2013 р.Справа № 816/3063/13-а

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Водолажська Н.С.,

Суддя Філатов Ю.М., Суддя Тацій Л.В.

при секретарі Шабанова С.О.

за участю:

представника позивача - Кіндяк О.І.

третьої особи - ОСОБА_2

представника третьої особи - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.06.2013р. по справі № 816/3063/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Київська Русь»

до Октябрського відділу Державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції

треті особи ОСОБА_5, ОСОБА_2

про скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ПАТ «Банк «Київська Русь» в особі Полтавського центрального відділення ПАТ «Банк «Київська Русь», звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати постанову старшого державного виконавця Октябрського ВДВС Полтавського міського управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП № 38053188 від 21.05.13 р. в частині накладення арешту та оголошення заборони на відчуження майна, яке належить боржнику гр. ОСОБА_2, а саме: нежитлове приміщення в житловому будинку по АДРЕСА_1 загальною площею 136,2 м2, яке згідно технічного паспорту складається з: торгової зали (приміщення № 10) площею 31,6 м2, торгової зали (приміщення № 11) площею 31,0 м2, кабінету (приміщення № 11а) площею 14,7 м2, санвузла (приміщення № 12) площею 2,4 м2, тамбура (приміщення № 13) площею 3,5 м2, торгової зали (приміщення № 14) площею 53,0 м2 та зняти арешт із вказаного майна.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 07.06.13 р. по справі № 816/3063/13-а позов був задоволений в повному обсязі.

Третя особа, ОСОБА_2, не погодився з судовим рішенням і подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.06.13 р. по справі № 816/3063/13-а та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.

Позивач подав письмові заперечення на апеляційну скаргу, де наполягає на законності судового рішення, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідач письмові заперечення на апеляційну скаргу не подав.

Третя особа, ОСОБА_5, заяви про приєднання до апеляційної скарги не подала.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги, заперечення на неї та пояснення представників сторін в судовому засіданні, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що між Акціонерним банком «Київська Русь» (нині - ПАТ «Банк «Київська Русь») та ПП «Агро-Сан» був укладений кредитний договір № 3 від 05.06.07 р. (а.с.16-19), за яким банк відкриває позичальнику кредитну лінію строком дії з 05.06.07 р. по 05.06.09 р. зі сплатою 19% річних за користування кредитним коштами, загальний ліміт кредитної лінії 2000000,0 грн. З метою забезпечення належного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором між позивачем (іпотекодержатель) та гр. ОСОБА_5 і гр. ОСОБА_2 (іпотекодавці) був укладений договір іпотеки № 3/2 від 05.06.07 р. (а.с.20-21), за яким іпотекодавці діють як майнові поручителі за ПП «Агро-Сан».

В п. 2 зазначеного договору передбачено, що на забезпечення виконання основного зобов'язання іпотекодавці передають в іпотеку іпотекодержателю належне їм на праві власності майно, а саме: нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1. Предмет іпотеки належить іпотекодавцям в рівних частках на підставі свідоцтва про право власності, виданого Головним управлінням з питань житлово-комунального обслуговування населення виконкому Полтавської міської ради від 12.04.06 р. Інвентаризаційна оцінка предмета іпотеки (згідно реєстру прав власності, виданого КП Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» № 14629518 від 23.05.07 р.) становить 2127000,0 грн. На підставі укладеного договору іпотеки приватний нотаріус вніс обтяження на предмет іпотеки в Єдиний державний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, що підтверджується витягом № 12847791 від 05.06.07 р. реєстраційний № 5078754 (а.с.22).

У зв'язку з несвоєчасним виконанням позичальником умов кредитного договору, ПАТ «Банк «Київська Русь» звернувся до Октябрського районного суду м. Полтави з позовною заявою про стягнення боргу та звернення стягнення на предмет іпотеки і рішенням Октябрського районного суду 18.01.11 р. позов був задоволений: стягнуто з ПП «Агро-Сан», гр. ОСОБА_5, гр. ОСОБА_2, гр. ОСОБА_7 солідарно на користь Акціонерного банку «Київська Русь» заборгованість за кредитним договором в розмірі 2027499,46 грн. В рахунок погашення боргу звернуто стягнення на нежитлові будівлі (приміщення № 10 площею 31,6 м2, приміщення № 11 площею 31,0 м2, приміщення № 11а площею 14,7 м2, приміщення № 12 площею 2,4 м2, № 13 тамбур площею 4,0 м2, приміщення № 14 площею 53,0 м2) загальною площею 136,7 м2, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, які належні гр. ОСОБА_2, гр. ОСОБА_5, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки АБ «Київська Русь» (а.с.30-31). Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 17.08.11 р. дане рішення залишено без змін.

На виконання рішення Октябрського районного суду м. Полтави до Октябрського ВДВС були пред'явлені виконавчі листи про стягнення боргу в рахунок погашення заборгованості по кредитному договору і державним виконавцем 01.06.11 р. було відкрито виконавче провадження № 26847174 по боржнику гр. ОСОБА_2 (а.с.63). В рамках вказаного виконавчого провадження постановою від 07.06.11 р. був накладений арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику гр. ОСОБА_2 (а.с.64).

Також 01.06.11 р. було відкрито виконавче провадження № 26847011 по боржнику гр. ОСОБА_5 (а.с.59), в межах якого постановою від 07.06.11 р. був накладений арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику гр. ОСОБА_5 (а.с.60).

Згодом позивач звернувся до Октябрського районного суду м. Полтави із заявою про роз'яснення рішення суду від 18.01.11 р., за результатами розгляду якої ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 15.08.12 р. по справі № 2/2108/11 було роз'яснено рішення суду від 18.01.11 р. (а.с.34) та вказано, що ПАТ «Банк «Київська Русь» має право продажу предмета іпотеки, а саме: нежитлової будівлі, приміщення № 10 площею 31,6 м2, приміщення № 11 площею 31,0 м2, приміщення № 11а площею 14,7 м2, приміщення № 12 площею 2,4 м2, приміщення № 13 тамбур площею 4,0 м2, приміщення № 14 площею 53 м2, загальна площа приміщень становить 136,7 м2, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, будь-якій особі - покупцеві з правом підпису договору купівлі-продажу від імені ПАТ «Банк «Київська Русь»; отримати дублікати свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видане Головним управлінням з питань житлово-комунального обслуговування населення 12.04.06 р., технічний паспорт на нежитлове приміщення у АДРЕСА_1 загальною площею 136,7 м2 та витягу з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно, а також надання всіх інших повноважень, необхідних для здійснення продажу. Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 18.09.12 р. по справі № 22-ц/1690/3430/2012 (а.с.35) ухвала Октябрського районного суду м. Полтави від 15.08.12 р. була залишена без змін.

Управлінням житлово-комунального господарства м. Полтави 03.10.12 р. видало позивачу дублікат Свідоцтва про право власності на нерухоме майно (а.с.37), яке було зареєстроване ПП «Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» 19.10.12 р., про що виданий Витяг про державну реєстрацію прав № 35920286 (а.с.38). також ПП «Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» 12.10.12 р. був виготовлений Технічний паспорт на нежитлові приміщення в житловому будинку АДРЕСА_1 (а.с.39-43). За заявою банку ПП "Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» 25.10.12 р. був виготовлений витяг з Реєстру прав власності на нерухоме майно № 35989715 (а.с.44).

У зв'язку з оформленням прав на предмет іпотеки ПАТ «Банк «Київська Русь» звернувся до Октябрського районного суду м. Полтави з позовом про скасування постанов державного виконавця щодо арешту обтяженого майна. Рішенням Октябрського районного суду м. Полтава від 07.12.12 р. (а.с.45-52) були скасовані постанови Октябрського ВДВС про накладення арешту на майно та заборони на його відчуження від 07.06.11 р. по виконавчому провадженню № 26847011 в частині накладення арешту та оголошення заборони на відчуження майна ОСОБА_5, а саме: нежиле приміщення № 10 площею 31,6 м2, нежиле приміщення № 11 площею 31,0 м2, нежиле приміщення № 11а площею 14,7 м2, нежиле приміщення № 12 площею 2,4 м2, нежиле приміщення № 13 площею 4,0 м2, нежиле приміщення № 14 площею 53,0 м2, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та знято арешт зі вказаного майна; по виконавчому провадженню № 26847174 в частині накладення арешту та оголошення заборони на відчуження того ж майна, що належить і ОСОБА_2 та знято арешти зі вказаного майна; зобов'язання Октябрського ВДВС передати нежитлові приміщення по АДРЕСА_1 на зберігання ПАТ «Банк «Київська Русь».

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 28.01.13 р. по справі № 1622/16135/2012 (а.с.53-54) були скасовані застосовані раніше заходи забезпечення позову, зокрема, у вигляді накладення арешту на майно та здійснення заборони в реалізації, надання у заставу та обтяження будь-яким іншим способом майна, яке знаходиться в іпотеці у ПАТ «Банк «Київська Русь», а саме: на нежитлові будівлі - приміщення № 10 площею 31,6 м2, нежиле приміщення № 11 площею 31,0 м2, нежиле приміщення № 11а площею 14,7 м2, нежиле приміщення № 12 площею 2,4 м2, нежиле приміщення № 13 площею 4,0 м2, нежиле приміщення № 14 площею 53,0 м2, загальна площа приміщень становить 136,7 м2, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та належать ОСОБА_5 і ОСОБА_2. Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 14.03.13 р. (а.с.55-56) вказане рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалу суду від 28.01.13 р. було пред'явлено до Реєстраційної служби Полтавського міського управління юстиції для зняття обтяжень, де був отриманий витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження від 03.05.13 р., яким обтяження припинено (а.с.57-58).

Старшим державним виконавцем Октябрського ВДВС була винесена постанова від 20.05.13 р. про звільнення майна боржника з-під арешту ВП № 26847011 (а.с.61), якою звільнено з-під арешту нежитлове приміщення: магазин, приміщення № 10 площею 31,6 м2, приміщення № 11 площею 31 м2, приміщення № 11а площею 14,7 м2, приміщення № 12 площею 2,4 м2, тамбур площею 4 м2, приміщення № 14 площею 53 м2, місцезнаходження АДРЕСА_1, що належить боржнику ОСОБА_5. Крім цього старшим державним виконавцем Октябрського ВДВС була винесена постанова від 20.05.13 р. про звільнення майна боржника з-під арешту ВП № 26847174 (а.с.65), якою звільнено з-під арешту нерухоме майно, що належить ОСОБА_2.

У зв'язку з проведеними діями державним виконавцем була винесена постанова від 20.05.13 р. про повернення виконавчого документа стягувачеві (а.с.67), якою виконавчий лист № 202108/11, виданий 16.05.11 р., про стягнення з ПП «Агро-сан» на користь АБ «Київська Русь» заборгованості за кредитним договором в розмірі 2027499,46 грн. був повернутий стягувачу.

Разом з тим в рамках виконавчого провадження № 26847174 старшим державним виконавцем Октябрського ВДВС була винесена постанова від 20.05.13 р. про стягнення з боржника виконавчого збору (а.с.66), якою постановлено стягнути з ОСОБА_2 виконавчий збір у розмірі 202749,9 грн. На виконання зазначеної постанови старшим державним виконавцем Октябрського ВДВС винесено постанову 21.05.13 р. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП № 38053188, якою накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить ОСОБА_2.

Позивач, не погоджуючись з накладенням арешту на майно ОСОБА_2, яке перебуває в іпотеці банку, а саме: нежитлове приміщення в житловому будинку по АДРЕСА_1 загальною площею 136,2 м2, оскаржив вищевказану постанову державного виконавця до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції навів зміст ч. 3 ст. 2 КАС України та ст. 19 Конституції України, ч. 1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження", де зазначено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений ч. 2 ст. 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, і вказав на те, що на виконання приписів наведеної норми державним виконавцем Октябрського ВДВС 20.05.13 р. в рамках виконавчого провадження № 26847174 була винесена постанова про стягнення з боржника виконавчого збору.

Способи стягнення виконавчого збору розкриті в ч. 6 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження», де зазначено, що стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

Аналогічний припис містить в ст. 57 вказаного Закону, в ч. 3 якої встановлено, що постановами, передбаченими ч. 2 цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження. Зокрема передбачається право державного виконавця на накладення арешту на майно боржника шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

З наведеного випливає, що одним із можливих способів забезпечення стягнення з боржника суми виконавчого збору є вжиття державним виконавцем заходів щодо арешту майна боржника. Для з'ясування змісту такої процесуальної дії, як арешт майна, необхідно з'ясувати мету його застосування. Відповідно ч. 1 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Відтак, визначальним мотивом для застосування арешту майна державним виконавцем є саме забезпечення реального виконання рішення органу, який видав виконавчий документ. Як свідчить зміст оскаржуваної постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 21.05.13 р., вона винесена з метою стягнення з боржника виконавчого збору, що не співпадає з метою, визначеною в ст. 57 Закону.

Водночас слід наголосити на тому, що відповідно ч. 6 ст. 52, ч. 3 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець вправі звернути стягнення на майно боржника в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням, крім іншого, стягнення виконавчого збору. Таким чином, виносячи спірну постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 21.05.13 р., державний виконавець діяв у межах повноважень та у спосіб визначений законом, проте, накладаючи арешт на все майно боржника, відповідач не врахував тієї обставини, що частина цього майна, а саме - предмет іпотеки, вже юридично боржнику не належить, що призвело до створення перешкод у його використанні та розпорядженні новим власником і, як наслідок, зупинення реального виконання рішення суду. Про правильність даного висновку також свідчить положення ч. 8 ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно якої примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

Відповідно ч. 6 та ч. 7 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки. Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Як свідчать матеріали справи, право іпотеки за договором № 3/2 від 05.06.07 р. зареєстроване у Єдиному державному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна приватним нотаріусом за реєстровим № 1854/132, що підтверджується витягом № 12847791 від 05.06.07 р. та в силу ст. 12 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» є чинним у відносинах з третіми особами (а.с.22). Відповідно ч. 3 ст. 12 вказаного Закону на підставі реєстрації встановлюється пріоритет обтяження, якщо інші підстави для виникнення пріоритету не визначені цим Законом. Задоволення прав чи вимог декількох обтяжувачів, на користь яких встановлено обтяження одного й того ж рухомого майна, здійснюється згідно з пріоритетом, який визначається в порядку, встановленому цим Законом, а в ст. 14 визначено, що якщо інше не встановлено цим Законом, зареєстроване обтяження має вищий пріоритет над незареєстрованими обтяженнями. Пріоритет зареєстрованих обтяжень визначається у черговості їх реєстрації, за винятками, встановленими цим Законом. Обтяжувачі, які зареєстрували обтяження одного і того ж рухомого майна одночасно, мають рівні права на задоволення своїх вимог. Обтяжувач з вищим пріоритетом має переважне право на звернення стягнення на предмет обтяження.

З витягів з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 38799791 від 15.11.12 р. (а.с.23-29) видно, що приватне обтяження спірного нерухомого майна на підставі договору іпотеки № 3/2 зареєстроване 05.06.07 р., тоді як арешт на все нерухоме майно ОСОБА_2 накладено постановою державного виконавця від 21.05.13 р., тобто пізніше реєстрації іпотеки.

Враховуючи викладене, зважаючи на черговість зазначених вище обтяжень, суд першої інстанції дійшов до висновку, що позивач, як обтяжувач з вищим пріоритетом, володіє переважним правом на отримання задоволення своїх вимог щодо одного й того ж нерухомого майна. Отже, право іпотеки на нежитлове приміщення в житловому будинку по АДРЕСА_1 загальною площею 136,2 м2, що належить ОСОБА_2, виникло у позивача до винесення 20.05.13 р. державним виконавцем постанови про стягнення з боржника виконавчого збору.

Враховуючи викладені обставини, суд першої інстанції дійшов до висновку, що предмет договору іпотеки не відноситься до складу майна, на яке може бути звернуто стягнення для задоволення вимог державної виконавчої служби щодо стягнення виконавчого збору, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

В апеляційній скарзі третя особа вказує на обставини, які свідчать про її незгоду з рішеннями судів стосовно стягнення з нього боргу, вказує на те, що стягнення повинно було здійснюватися не за рахунок майна, а грошовими коштами. Проте предметом розгляду у даній справі є не стягнення з третьої особи майна, а право відповідача застосовувати арешт майна при стягненні з третьої особи виконавчого збору.

За таких підстав колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки доводи апеляційної скарги їх не спростували.

Зважаючи на те, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 07.06.13 р. по справі № 816/3063/13-а прийнята з дотриманням вимог чинного законодавства, колегія суддів не виявила підстав для її скасування.

Керуючись ст. ст. 160, 165, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.06.2013р. по справі № 816/3063/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.06.2013р. по справі № 816/3063/13-а за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Київська Русь» до Октябрського відділу Державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції треті особи ОСОБА_5, ОСОБА_2 про скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту.

Головуючий (підпис) Н.С. Водолажська

Судді (підпис) Ю.М. Філатов

(підпис) Л.В. Тацій

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 06.08.2013 року.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ

Суддя

Харківського апеляційного

адміністративного суду Н.С. Водолажська