Постанова № 33591387, 20.09.2013, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 вересня 2013 року Справа № 811/2496/13-а

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Брегея Р.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративний позов приватного підприємства «Астарта Груп» (далі - Підприємство) до Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з заявою до податкового органу про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18 липня 2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 6667 грн. та накладено штрафну санкцію - 3334 грн.

У позові Підприємство зазначає, що від укладення договору доручення з ПП «Кіровоградський митний термінал» (далі - Підприємство 2) впродовж строку, який перевірявся податковим органом, настали реальні правові наслідки, котрі обумовлювались ним.

А тому, вважає, що правомірно сформувало в деклараціях з податку на додану вартість суми податкового кредиту за згаданим правочином.

Відповідач надіслав заперечення, в котрих зазначає, що правочин, котрий уклало Підприємство з Підприємством 2, не спрямовувався на реальне настання наслідків, які обумовлювалися ним (а.с.105-106).

Доказом того, як вважає він, є акт перевірки діяльності Підприємства 2.

18 вересня 2013 року суд прийняв рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження (а.с.110).

Суд, дослідивши матеріали справи, зробив висновок, що позов належить задовільнити з таких підстав.

Встановлені судом обставини, що стали підставами звернення.

Так, 26 березня 2012 року Підприємство (замовник) та Підприємство 2 (брокер) уклали договір доручення на декларування товарів й іншого майна, що переміщується через митний кордон України (а.с.18).

Згідно актів виконаних робіт від 19-20, 26 квітня, 11 травня, 03, 13, 31 серпня, 10, 13, 24, 27 вересня 2012 року загальна їх вартість становить 39000 грн. (з урахуванням ПДВ у сумі 6500 грн.) (а.с.25-43).

В ці ж дні Підприємство 2 виписало позивачу податкові накладні (а.с.50-68).

Також, доказом виконання Підприємством 2 обов'язків за вказаним договором є оформлені ним митні декларації (а.с.79-97).

Так, у митних деклараціях зазначено, що декларантом є Підприємство 2.

Підприємство виконало зобов'язання за правочином шляхом безготівкового розрахунку, що доводиться платіжними дорученнями (а.с.44-49).

Впродовж з 19 по 26 червня 2013 року відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку діяльності Підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з Підприємством 2 за періоди з квітня по травень 2012 року та з серпня по вересень 2012 року (а.с.8-13).

Під час перевірки ревізори досліджували первинні документи бухгалтерського та податкового обліку платника податків.

За її результатом ревізори склали акт, у якому зазначили виявлені порушення.

Так, вони зробили висновок, що правочин, котрий уклало Підприємство з Підприємством 2 є недійсним (нікчемним), так як не спрямовувався на настання реальних наслідків, які обумовлювалися ним.

На їх думку, доказом того є акт перевірки діяльності вказаного контрагента.

Керівник відповідача погодився з висновками ревізорів та прийняв податкове повідомлення-рішення від 18 липня 2013 року, яким Підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 6667 грн. та накладено штрафну санкцію - 3334 грн. (а.с.14).

19 квітня 2013 року відповідачем складено акт про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки діяльності Підприємства 2 з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Вендо» за період з вересня по листопад 2012 року, ТОВ «Весна» за червень 2012 року та серпень 2012 року, ТОВ «Бізнесстандарт ЛТД» за період з березня по квітень 2012 року, ТОВ «Арагон Торг» за період з травня по червень 2012 року.

Акт перевірки містить висновок, що договори, укладені Підприємством 2 впродовж згаданого періоду, є недійсними (нікчемними).

За результатом проведення перевірки діяльності згаданого контрагента позивача керівник податкового органу не прийняв жодного рішення негативного характеру стосовно платника податків.

Юридична оцінка встановлених судом обставин справи.

Перш за все, акт перевірки це документ, в якому ревізор фіксує обставини, котрі встановив, керуючись виключно власним сприйняттям і розумінням.

Надалі акт вивчає керівник податкового органу, який і вирішує питання про погодження з його висновками.

У разі погодження з висновками, які мають негативні наслідки стосовно платника податків, посадова особа зобов'язана прийняти відповідне рішення (у письмовій формі), оскільки це єдиний спосіб реалізації компетенції суб'єкта владних повноважень.

Така правова позиція суду узгоджується з системним аналізом приписів пунктів 2 та 4 статті 56 Податкового кодексу України.

Зокрема, цією нормою права передбачено, що податковий орган може прийняти, окрім податкового повідомлення-рішення, і інше рішення, яке платник податків має право оскаржити до контролюючого органу вищого рівня або суду.

Судом встановлено, що за результатами проведення перевірки діяльності Підприємства 2 податкова інспекція не прийняла жодного рішення та не звернулася до суду з позовом про визнання недійсними договорів, котрі уклав платник податків, в тому числі і з позивачем, нехтуючи наданими повноваженнями, передбаченими Податковим кодексом України, та положеннями статті 228 Цивільного кодексу України.

З огляду на це, суд зробив висновок, що керівник податкового органу не погодився з висновками ревізорів про недійсність правочинів, які уклало Підприємство 2.

Отже, податковим органом враховані податкові зобов'язання Підприємства 2 з податку на додану вартість за договором, котрий укладений з Підприємством.

Проводячи перевірку діяльності позивача, податкові ревізори посилались на акт перевірки діяльності Підприємства 2 як незаперечний доказ недійсності його правочину.

Однак, податкові ревізори допустили помилку, оскільки думка особи (іншого ревізора) не є доказом щодо встановлення певних обставин.

Такими доказами можуть бути рішення суду про недійсність договорів, рішення податкового органу щодо застосування негативних наслідків стосовно контрагента, яке останнім визнається як законне, вирок суду, показання свідків, тощо.

Таким чином, суд зробив висновок, що відповідач не надав доказів стосовно недійсності правочину, які уклало Підприємство з Підприємством 2.

Більше того, в судовому засіданні позивач надав суду достатню кількість доказів стосовно виконання ним та його контрагентом зобов'язань за договором.

Зокрема, суд вбачає це, проаналізувавши первинні документи бухгалтерського та податкового обліку Підприємства (податкові накладні, акти виконаних робіт, банківські платіжні доручення, митні декларації).

Оскільки, податковий орган не намагався перевірити обставини, які зафіксовані у згаданих письмових документах, тому суд не вправі ставити їх під сумнів.

Якщо б суд почав проводити перевірку з цих питань, то перейняв би на себе повноваження відповідача, що є недопустимим.

Окрім того, суд зазначає, що, коли державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретним платником податків, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживань з їх боку.

Отже, Підприємство включило до податкового кредиту з податку на додану вартість суми коштів за договором, укладеним з Підприємством 2, відповідно до приписів статі 198 Податкового кодексу України (датою виникнення права на податковий кредит є дата отримання платником податку послуг, що підтверджено податковою накладною).

За таких обставин рішення податкового органу є протиправним.

Як наслідок його належить скасувати, а позов - задовільнити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовільнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби від 18 липня 2013 року, яким приватному підприємству «Астарта Груп» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 6667 грн. та накладено штрафну санкцію - 3334 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Астарта Груп» судові витрати у сумі 114,70 грн. шляхом їх безспірного списання із рахунка Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання її копії.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Р.І.Брегей