Постанова № 33587075, 16.09.2013, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2013 року Справа № 811/2819/13-а

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пасічника Ю.П., за участю секретаря Побочій О.В., представників:

- позивача - Кравченко В.С.;

- відповідача - не з'явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства «Астарта Груп»доМаловисківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській областіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.08.2013 року №0002332210, - ВСТАНОВИВ: Приватне підприємство «Астарта Груп» звернулося до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Маловисківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.08.2013 року №0002332210, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 16000,01 грн., в тому числі 10667,00 основного платежу та 5334,00 штрафних (фінансових) санкцій.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за наслідками проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки посадові особи податкового органу дійшли висновку про нікчемність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Хронос» за період з 01.08.2012 року по 31.08.2012 року у зв'язку з чим податковий орган збільшив суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Позивач не погоджується з висновками податкового органу викладеному в акті перевірки, та зазначає, що господарські операції з вказаними контрагентами мали реальний характер, підтверджені належним чином складеним первинними документами, а товар отриманий від контрагента використано у власній господарській діяльності.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не з'явився, подав заперечення на адміністративний позов, вимоги позову не визнаються з посиланням на позицію викладену в акті перевірки (а.с.36-37).

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 16.09.2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено до 21.09.2013 року.

Заслухавши представника позивача, дослідивши у судовому засіданні надані докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню враховуючи наступне.

Посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань відображення в податковому обліку операцій із здійснення взаємовідносин з ТОВ «Хронос» за період з 01.08.2012 року по 31.08.2012 року.

Результати перевірки оформлені актом №33/2210/33333798 від 09.08.2013 року (а.с.10-14).

Як вбачається зі змісту акту перевірки - пункти 3.1, 3.2, 3.3 висновки відповідача щодо нікчемності правочинів між позивачем та ТОВ «Хронос» ґрунтуються на аналізі відомостей одержаних з акту перевірки контрагента, складеного посадовими особами Кіровоградської ОДПІ Кіровоградської області ДПС від 19.04.2013 року.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0002332210 від 20.08.2013 року, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 16001,00 грн., в тому числі 10667,00 за основним платежем та 5334,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, з метою встановлення факту реальності здійснення господарських операцій позивачем з контрагентом - ТОВ «Хронос» а отже, правомірності формування податкового кредиту суд приходить до наступних висновків.

Як вбачається з письмових заперечень відповідача та вказаного акту, в ході перевірки, виявлено порушення ч. 1 ст. 203, ст. 215, п.1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині нікчемності правочинів, так як вони не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, а також п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6, ст. 198 ПК України, в частині включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у зв'язку з придбанням товарів, який проведено на підставі нікчемного правочину, чим завищено суму податкового кредиту за серпень 2012 року на загальну суму 10666,67 грн.

Відповідно до пп.198.1. ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно пп.198.2. ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Згідно пп. 198.6. статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судом встановлено, що між позивачем (замовник) та ТОВ "Хронос" (посередник) укладено договір про надання посередницьких послуг № 28 від 29.05.2012 (а.с. 21-22).

Згідно умов договору посередник зобов'язується знайти замовнику покупця на борону VADERSTAD CARRIER - 1225 та надати допомогу в укладенні договору купівлі-продажу (а.с. 21).

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано акти (а.с. 23-24), платіжне доручення (а.с. 25), договір купівлі-продажу VADERSTAD CARRIER - 1225 (а.с. 27-29).

ТОВ "Хронос" виписано позивачу податкову накладну за серпень 2012 року на загальну суму ПДВ 10666,67 грн. (а.с. 26).

Таким чином, на підставі комплексного аналізу встановлених обставин, суд вважає, що висновок відповідача про порушення позивачем п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6, ст. 198 ПК України, в результаті чого йому збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 16001,00 грн., в тому числі основного зобов'язання на суму 10667,67 грн. та штрафних (фінансових) санкцій на суму 5334,00 грн., у судовому засіданні не знайшли свого підтвердження.

Щодо визнання договорів між позивачем та ТОВ "Хронос" нікчемним, то суд, надавши оцінку представленим доводам, дійшов висновку про відсутність у податкового органу підстав для цього. Суд вважає за необхідне зазначити, що при визнанні договорів нікчемними податковим органом не дотримано приписів законодавчих норм, тобто не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку, не надано доказів про умисність укладання угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. А безтоварність здійснених позивачем господарських операцій, на що посилається відповідач, не підтверджена у встановленому законом порядку жодним доказом, сам висновок носить характер припущення.

Відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Також суд зазначає, що з правового аналізу положень ст. 20 Податкового кодексу України, які регламентують права органів державної податкової служби, вбачається, що податковим органам, відповідно до покладених на них функцій та повноважень, не надано права здійснення висновків в актах перевірки про нікчемність, або недійсність правочинів, укладених суб'єктами господарювання.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним), що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскільки у позивача на час проведення перевірки були в наявності належним чином складені податкові накладні та інші первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій з ТОВ «Хронос» то позивачем правомірно сформовано податковий кредит за цими господарськими операціями.

У відповідності до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Маловисківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області від 20.08.2013 року №0002332210.

Присудити позивачеві судові витрати з державного бюджету шляхом зобов'язання Державної казначейської служби України безспірно списати з рахунку Маловисківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області грошові кошти в розмірі 160,01 грн.

Постанова відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 18.09.2013 року

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Ю.П. Пасічник