Постанова № 33591285, 05.09.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/3367/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І.

Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 вересня 2013 року м. Київ

колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Сорочко Є.О. Межевича М.В.

за участю секретаря Рижкової Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНМАРК" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНМАРК" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Київа Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕНМАРК», звернувся до суду з позовом до відповідача Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01.03.2013 р. № 0002732201 та № 0002722201.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 березня 2013 року в задоволені позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з судовим рішенням товариством подана апеляційна скарга, в якій просить скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою позовні вимоги задовольнити повністю. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм матеріального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення з таких підстав.

Згідно з п.3 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Відповідачем Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва ДПС було проведено невиїзну позапланову перевірку позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНМАРК» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість за травень 2011 року та податку на прибуток за період другий квартал 2011 року по взаємовідносинах з ТОВ «РА «Маркетингком» (код ЄДРПОУ 37267132).

За результатами зазначеної перевірки відповідачем було складено Акт перевірки № 415/22-01/34981872 від 14.02.2013 р., згідно висновків якого позивач порушив вимоги п. 198.6 ст. 198. п. 200.1 ст. 200 Податкового Кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 103 333,33 грн., в тому числі у травні 2011 року на суму 103 333,33 грн., а також п.п. 14.1.27, п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 137.1 ст. 137, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України, щодо завищення валових витрат на загальну суму 516 666,67 грн., що в свою чергу призвело до заниження суми податку на прибуток за період 2 квартал 2011 року на 118 832,95 гривень.

На підставі встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог податкового та іншого законодавства, відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 01 березня 2013 року № 0002732201, яким позивачу збільшено розмір грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем на суму 103 333,33 гр., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 1 грн.;

- від 01 березня 2013 року № 0002722201, яким позивачу збільшено розмір грошового зобов'язання по податку на прибуток за основним платежем на суму 118 832,95 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 0 грн.

Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 01.03.2013 р. № 0002732201 та № 0002722201 такими, що винесені протиправно, позивач оскаржив їх у судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволені позову, прийшов до висновку про відсутність: факту реального здійснення господарської операції при придбанні будівельних послуг за постачальника TOB «PA «Маркетингком», а також те, що господарські відносини, які буз і здійснені від імені TOB «PA «Маркетингком», предметом яких є одержання доходів та такими, що укладені з метою завідомо суперечать інтересам держави і суспільства. Суд зазначив про відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань. Останнє, в свою чергу, свідчить про відсутність наміру у товариства створення правових наслідків.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст. 86 КАС України).

Так, з матеріалів справи вбачається, що між TOB «ЕНМАРК» та TOB «PA «Маркетингком» було укладено договір №78 купівлі-продажу від 25 травня 2011 року, відповідно до умов якого ТОВ «ЕНМАРК» придбав у TOB «PA «Маркетингком» фронтальний навантажувач марки XCMG моделі ZL50G.

За придбаний навантажувач (Товар) Позивач 26 травня 2011 року оплатив 620000,00 гривень (а.с.34).

Продавець TOB «PA Маркетингком» виписав податкову накладну №38 від 26.05.2011 року на загальну суму з ПДВ 620000,00 гривень, сума ПДВ 103333,33 гривень (а.с.31).

26 травня 2011 року відбулось приймання-передача Товару, на підтвердження чого було складено Акт прийому-передачі товару по якості та комплектності товару до договору №78 від 25 травня 2011 р. від 26 травня 2011 року (а.с.29) та видаткова накладна №РН-0000016 від 26 травня 2011 року (а.с.30). Відповідно до вказаних документів TOB «ЕНМАРК» отримало фронтальний навантажувач ZL50G, номер двигуна 1507К208768 (а.с.35).

TOB «ЕНМАРК» придбання Товару здійснював на замовлення лізингоодержувача TOB « ДІПІ Транс» (ідентифікаційний код 37155497): було укладено договір фінансового лізингу №ФЛ-29/2011 від 18 травня 2011 року про придбання на умовах фінансового лізингу навантажувача фронтального (а.с.36). 26 травня 2011 року по акту приймання-передачі такий навантажувач TOB «ЕНМАРК» передав на умовах фінансового лізингу TOB «ДІПІ ТРАНС». І. відповідно, в момент передачі такого навантажувача у TOB «ЕНМАРК» виникло податкове зобов'язання з ПДВ, яке було належним чином відображене і задекларовано, зокрема, виписана податкова накладна №92 від 26.05.2011р. на загальну суму з ПДВ 620000,00 гривень.

Придбаний навантажувач є транспортним засобом, який обов'язково підлягає постановці на облік: згідно із Порядком відомчої реєстрації та зняття з обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 липня 2009 р. N 694, «Реєстрація та зняття з обліку машин проводяться інспекціями державного технічного нагляду Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської і Севастопольської міськдержадміністрацій. Власник машини або інша особа, яка використовує її на законних підставах, зобов'язані зареєструвати в інспекції машину протягом 10 діб від дня придбання, митного оформлення або виникнення інших обставин, що є підставою для реєстрації. Строк реєстрації може бути продовжений інспекцією у разі неможливості власника своєчасно її провести у зв'язку з хворобою, відрядженням чи з інших причин.

На кожну зареєстровану машину видається свідоцтво про реєстрацію машини або талон тимчасового обліку машини.

Відомості про машину, власника, номерний знак, серію і номер реєстраційного документа та інші дані у випадках, визначених цим Порядком, заносяться до книги реєстрації машин юридичних осіб, книги реєстрації машин фізичних осіб або книги тимчасової реєстрації машин, зразки яких затверджуються Мінагрополітики, та до уніфікованої автоматизованої електронно-облікової системи, створеної Державною інспекцією по нагляду за технічним станом машин.

Для реєстрації та зняття з обліку машини, видачі номерних знаків і реєстраційних документів замість непридатних (втрачених), а також для встановлення обліково-ідентифікаційної таблички або у разі видачі довідки про належність вузлів і агрегатів, що вивільнені після вибракування (переобладнання), проводиться обов'язковий огляд машини з метою звіряння ідентифікаційних номерів її складових частин з номерами, зазначеними в поданих документах. Місце огляду власник узгоджує з державним інспектором у відповідному районі.

Експлуатація машини, не зареєстрованої в інспекції, або без номерного знака "Транзит" забороняється.»

В матеріалах справи міститься свідоцтво про реєстрацію машини серії АС №158812. Факт придбання товару - транспортного засобу, який фактично існував та існує, при його реєстрації проходив обов'язковий огляд державним інспектором Інспекції держтехнагляду.

На запит апеляційного суду Державна інспекція сільського господарства в м. Києві листом від 31 липня 2013 року №02/4-2113 надіслала копії документів, які підтверджують ту обставину, що позивач придбав у TOB «РА «Маркетингом» навантажувач фронтальний XCMG моделі ZL50G , отримав від контрагента вказаний товар та зареєстрував право власності на нього (а.с.209-219).

Факт використання вказаного товару у власній діяльності підтверджено тим, що після придбання товару TOB «ЕНМАРК» по договору фінансового лізингу передав товар TOB «ДІПІ Транс».

Отже, правовідносини між TOB «ЕНМАРК» та TOB «РА «Маркетингком» існували, придбання товару було здійсненно у зв'язку із здійсненням ; реальної підприємницької діяльності, направленої на отримання прибутку від здійснення основного виду діяльності Позивача - надання послуг фінансового лізингу. Зобов'язання між TOB «ЕНМАРК» та TOB «PA «Маркетингком» виконані у повному обсязі, що підтверджується первинними документами, податковими накладними.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відтак, колегія суддів зазначає, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Слід зазначити, що згідно зі статтею 1 вищезазначеного Закону господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Проаналізувавши зазначені норми права колегія суддів зазначає, що факт здійснення господарської діяльності підтверджується первинними-бухгалтерськими документами, які складені відповідно до норм чинного законодавства. Контрагент позивача на момент здійснення господарських операцій мало спеціальну правосуб'єктність, а саме було зареєстроване як платник податків на додану вартість і, відповідно, мало право видавати податкові накладні. З викладеного вище вбачається, що позивач та його контрагент були належними учасниками відносин у сфері господарювання і мали право здійснювати господарську діяльність (ст.ст.2. З ГК України п. 14.1.36 ст.14 ПК України).

Відтак, колегія суддів зазначає, що господарські операції між позивачем та його контрагентом здійснювалися в межах звичайної господарської діяльності підприємств, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Необґрунтованими вважає колегія суддів посилання суду першої інстанції в мотивувальній частині рішення на те, що відносини між TOB «Енмарк» та TOB «PA «Маркетингком» є такими, що укладені з метою завідомо суперечать інтересам держави і суспільства і мають ознаки фіктивності, нікчемност, так як Відповідачем не надано суду доказів, які б свідчили про нікчемність правочину - договору, укладеного з TOB «PA «Маркетингом». Вказаний договір не визнавався недійсним у судовому порядку.

Судом першої інстанції було невірно застосовано норми матеріального права, оскільки безпідставно та без належного нормативного обгрунтування договір між TOB «ИНМАРК» та TOB «PA «Маркетингком» було віднесено до нікчемного правочину. Хоча, як зазначено вище, такий договір не містить ознак фіктивності, не підпадає під визначені законом нікчемні правочини.

Договір вчинений з метою настання реальних наслідків набуття права власності на товар, товар було використано у господарській діяльності Позивача, від такої діяльності було отримано дохід та сплачено відповідні податки.

В межах договору купівлі-продажу №78 від 25.05.2011 року було складено видаткову та податкову накладні, акт приймання-передачі. Зобов'язання по оплаті вартості придбаного товару були виконані позивачем шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових коштів згідно з платіжним дорученням, що міститься в матеріалах справи.

Всі первинні документи, які були складені на підтвердження придбання Позивачем і TOB «PA «Маркетингком» товару, відповідають вимогам ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Податкового кодексу України.

При проведенні перевірки та складанні акту перевірки, податковий орган не мав претензій до первинних документів Позивача, а тільки до його контрагентів. Також відповідачем не надано доказів на підтверджені) правомірності своїх дій, крім того відповідачем не заперечувалось, що всі первинні документи Позивача повністю відповідають вимогам чинного законодавства.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач не надав доказів щодо укладення TOB «РА «Маркетингом» субпідрядних договорів з метою виконання договірних відносин із Позивачем, які відповідно передбачали необхідність наявності основних фондів (складських приміщень), устаткування (транспорту) та трудових ресурсів для здійснення такого роду діяльності позивачем, так як Позивач не міг і не зобов'язаний був перевіряти наявність у постачальника (TOB «РА «Маркетингком») складських приміщень, трудових ресурсів тощо. Позивач не міг і не зобов'язаний був отримувати від TOB «PA «Маркетингком» під час вчинення правочину документи, на підтвердження правовідносин із третіми особами.

На момент вчинення правочину контрагент перебував за місцем своєї реєстрації, податкові органи не мали претензій щодо такого контрагента, всі реєстраційні документи були в наявності і у відповідності до чинного законодавства.

До складу податкового кредиту TOB «Енмарк» включив суму податку на додану вартість, сплачену нами за придбання навантажувача фронтального ZL50G. Факт придбання, отримання товару та здійснення господарської операції підтверджується належним чином складеними та оформленими документами: акт приймання-передачі, видаткова накладна податкова накладна, договір.

Слід зазначити, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Так, TOB «ЕНМАРК» придбало, оплатило та отримало товар у TOB «PA «Маркетингком». Товар фізично існує, його наявність підтверджена відповідним державним органом (Інспекція державного технічного нагляду Київської міськдержадміністрації), про що видано свідоцтво про реєстрацію машини. Такий товар було використано позивачем при здійсненні господарської діяльності (передано на умовах договору фінансового лізингу лізингоодержувачу), отримано дохід від такої діяльності з відповідним відображенням операцій у фінансовому та податковому обліку.

Крім того, необґрунтованими є посилається суду першої інстанції на «Розшифровки податкових зобов'язань та податков кредиту» відповідно до бази даних «Система автоматизованого співставлення податкового кредиту та зобов'язань у розрізі контрагентів» за травень 2011 року» та звітну форму «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизоваї співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України за звітний період 31.05.2011р.», так як такі розшифровки не є належним та допустимим доказом в розумінні КАС України, оскільки, розшифровка не є первинним документом в розумінні Податксвого кодексу України, ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається що придбаний транспортний засіб було передано лізингоодержувачу в місці отримання та здійснено за замовленням лізингоодержувача його перевезення до іншого населеного пункту. Перевезення здійснювала транспортна компанія ПП «Орел-Транс Груп».

За таких обставин колегія суддів зазначає, що оподаткування проведених позивачем господарських операцій здійснювалося відповідно до законодавства на підставі всіх необхідних первинних документів. Відтак позивач виконав всі вимоги законодавства сплативши вартість робіт, правомірно відніс їх вартість до складу валових витрат, сплатив податок на додану вартість в ціні робіт і правомірно відніс його до податкового кредиту звітних періодів належним чином відобразив валові доходи, та сплатив визначені законом податки в повному обсязі. Отже, оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені незаконно та підлягають скасуванню.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що є підставою для скасування судового рішення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду, якою позовні вимоги задоволити частково.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНМАРК" - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 березня 2013 року - скасувати.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНМАРК" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Київа Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати неправомірними та скасувати податкові повідомлення рішення від 01 березня 2013 року № 0002732201, №0002722201.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНМАРК" судовий збір у розмірі 2221 (дві тисячі двісті двадцять одна) грн.68 коп.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі, тобто з 10 вересня 2013 року шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Г.В.Земляна

Судді: Є.О. Сорочко

М.В. Межевич

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Сорочко Є.О.

Межевич М.В.