Ухвала суду № 33584756, 18.09.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 363/1343/13-ц Головуючий у І інстанції Рудюк О.Д. Провадження № 22-ц/780/5206/13 Доповідач у 2 інстанції КашперськаКатегорія 23 18.09.2013

УХВАЛА

Іменем України

17 вересня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Кашперської Т.Ц.,

суддів Мельника Я.С.,Фінагєєва В.О.,

за участю секретаря Бевзюк М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 19 липня 2013 року у справі за позовом Вишгородського районного комунального підприємства «Вишгородтепломережа» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за опалення,

заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

В квітні 2013 року позивач ВРКП «Вишгородтепломережа» звернувся до суду до ОСОБА_2 із позовом про стягнення заборгованості за опалення. Заявлені вимоги мотивував тим, що виконує зобов'язання виробника теплової енергії та виконавця послуг теплопостачання та гарячої води в межах балансової належності, в тому числі централізовано мешканцям будинку АДРЕСА_1 облаштований приладом обліку (лічильником), розрахунки проводяться по показниках відповідно до рішення про тарифи Вишгородської районної ради Київської області. Відповідач оплату послуг здійснював частково, у зв'язку з чим за період з 01 жовтня 2011 року по 01 квітня 2013 року у нього виникла заборгованість за надані послуги у сумі 3626,48 грн. Просив стягнути із відповідача на користь позивача заборгованість за опалення в сумі 3626,48 грн., покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою суду від 27 червня 2013 року ОСОБА_2 замінено на належного відповідача ОСОБА_1

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 19 липня 2013 року позов задоволено в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1, не погоджуючись із рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 19 липня 2013 року, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до відхилення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.

Задовольняючи позов ВРКП «Вишгородтепломережа» про стягнення заборгованості за опалення, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач отримує послуги з опалення, які надає позивач, але не здійснює повністю оплату, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість перед позивачем; оскільки відповідачем не доведено факту погашення цієї заборгованості, вона підлягає стягненню.

Колегія суддів погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Із матеріалів справи колегія суддів вбачає, що рішенням виконавчого комітету Вишгородської міської ради № 363 від 31 липня 2003 року позивача визначено виробником, постачальником та виконавцем послуг теплопостачання та гарячого водопостачання в м. Вишгороді (окрім об'єктів з автономною тепло генерацією) з урахуванням існуючих балансових розмежувань по кожному об'єкту, а за необхідності укладенням окремих договорів з експлуатуючими ці об'єкти організаціями, з урахуванням діючих «Правил надання населенню послуг з водо,- теплопостачання та водовідведення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 1997 року № 1497, та «Правил користування тепловою енергією», затверджених наказом Міненерго України та Держбуду України від 28 жовтня 1999 року № 307/262 - Комунальне підприємство теплових мереж «Вишгородтепломережа».

Рішенням Вишгородської районної ради Київської області № 120-10-VI від 02 вересня 2011 року встановлено тарифи на послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води для 1 групи споживачів (населення) по Вишгородському районному комунальному підприємству «Вишгородтепломережа» згідно додатку 1.

Рішенням Вишгородської міської ради Київської області № 6/7 від 29 вересня 2011 року передано безоплатно з комунальної власності територіальної громади м. Вишгорода у спільну комунальну власність територіальних громад сіл, селища, міста Вишгородського району об'єкти нерухомого майна - дахові котельні, які розташовані на житлових будинках, в тому числі за адресою АДРЕСА_1. Зобов'язано КПЖКГ Вишгородської міської ради передати безоплатно вказані об'єкти на баланс ВРКП «Вишгородтепломережа».

ОСОБА_1 є власником квартири НОМЕР_1 за адресою АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 22 січня 2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_3

На період із жовтня 2011 року по березень 2013 року за ОСОБА_1 утворилася заборгованість за комунальні послуги з теплопостачання в розмірі 3626,48 грн., за весь період відповідачем сплачено у лютому 2013 року - 895 грн. та у березні 2013 року - 1239,40 грн.

Вказані обставини підтверджуються наявними в справі доказами.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території..

Відповідно до ст. 162 ЖК України, ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», п. 18 Постанови Кабінету Міністрів України № 630 від 21 червня 2005 року «Про затвердження правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» відповідач повинен сплачувати за отримані комунальні послуги в установленому законом порядку.

Отже, враховуючи вимоги закону та встановлені обставини справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач є споживачем послуг, які надає позивач по справі, однак він не виконує належним чином покладений законом обов'язок щодо оплати наданих йому послуг відповідно до затверджених в установленому порядку тарифів, та правомірно стягнув з нього на користь позивача суму боргу за період із жовтня 2011 року по березень 2013 року у розмірі 3626,48 грн.

Таким чином рішення суду першої інстанції суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач не може бути виконавцем послуг з теплопостачання будинків з даховими котельнями і що відповідач не отримував послуг з централізованого опалення, спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи, зокрема рішенням Вишгородської районної ради Київської області № 363 від 31 липня 2003 року, яким позивача визначено виробником, постачальником та виконавцем послуг теплопостачання та гарячого водопостачання в м. Вишгороді, та рішенням Вишгородської районної ради Київської області № 6/7 від 29 вересня 2011 року, яким передано безоплатно з комунальної власності на баланс ВРКП «Вишгородтепломережа» дахові котельні.

ВРКП «Тепломережа» має ліцензії на виробництво теплової енергії (крім діяльності з виробництва теплової енергії та теплоелектроцентралях, теплоелектроцентралях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії), транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії, із строком дії до 06 серпня 2017 року.

Безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не врахував позиції Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, викладені в листі від 01 лютого 2013 року № 8/11.2-29-13 щодо визначення дахових котелень, оскільки лист не спростовує обставин, встановлених рішенням суду.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, що дахові котельні є частиною технічного обладнання житлових будинків, є спільною власністю мешканців будинків, а передача їх на баланс позивачу суперечить ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», ст. 355 ЦК України, рішенням Конституційного Суду України № 4-рп/2004 від 02 березня 2004 року та № 14-рп/2011 від 09 листопада 2011 року, з огляду на те, що правомірність рішення Вишгородської міської ради Київської області № 6/7 від 29 вересня 2011 року не була предметом розгляду суду першої інстанції, дане рішення є чинним і ніким не оспорене.

Доводи апеляційної скарги про те, що договір про надання послуг з опалення та гарячого водопостачання між відповідачем та позивачем не укладався, а тому відсутні підстави для стягнення боргу за надані комунальні послуги, не ґрунтуються на вимогах закону та спростовуються наступним.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Як зазначалось вище, позивачем надано суду розрахунок заборгованості абонента, з якого видно, що відповідачем частково проводилася оплата за надані ВРКП «Вишгородтепломережа» послуги, чого сам відповідач не заперечує, і що підтверджує той факт, що між сторонами існують договірні відносини з приводу надання послуг з опалення та гарячого водопостачання та оплати цих послуг.

Відповідач не відмовився від отримання послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання від ВРКП «Вишгородтепломережа», тоді як таке право споживача передбачено п. 24 «Правил надання населенню послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630.

Статтями 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначені обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, обов'язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а обов'язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення зі споживачем договору про надання послуг згідно з типовим договором.

Отже, необхідність укладення договору про надання послуг передбачена законом і його укладення визначено як обов'язок, а не право споживача, а відсутність укладеного договору не звільняє відповідача від оплати отриманих комунальних послуг.

Оскільки відповідачу надавалися позивачем послуги з опалення та гарячого водопостачання, він не відмовився від отримання цих послуг, проводив на користь позивача часткову оплату за надані послуги, то між ним та позивачем існують відносини щодо надання послуг та їх оплати, що є підставою для звернення позивача до суду з вказаним позовом про стягнення заборгованості за надані послуги.

Не ґрунтуються на вимогах закону доводи апеляційної скарги про те, що тарифи на опалення затверджувалися не місцевим органом влади - Вишгородською міською радою, а Вишгородською районною радою. Відповідно до ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, в тому числі встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг), транспортні та інші послуги. Одночасно, відповідно до ст. 43 вказаного Закону України, виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються питання встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги, які надаються підприємствами, що перебувають у спільній власності територіальних громад, представництво інтересів яких здійснює відповідна районна чи обласна рада, а також суб'єктами господарювання, що здійснюють управління (експлуатацію) цілісними майновими комплексами таких підприємств. При цьому колегія суддів враховує, що рішення про встановленняя тарифів відповідачем в передбаченому законом порядку не оспорювалось.

Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтується на доказах та законі і не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 19 липня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий : Кашперська Т.Ц.

Судді : Мельник Я.С.

Фінагєєв В.О.