Ухвала суду № 33578934, 16.09.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" вересня 2013 р. м. Київ К/9991/75522/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

при секретарі Браславській А.В.

за участю представника відповідача - Литвиненка С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

на ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2012

та постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.06.2012

у справі № 2а-7875/11/0170/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Прагмат»

до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Прагмат» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 11.04.2011 № 0000382301, № 0000392301.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.06.2012, яка залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2012, позов задоволено; визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Крім того, представником відповідача в судовому засіданні подано клопотання про реорганізацію відповідача з Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на правонаступника - Феодосійську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим.

Відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Суд касаційної інстанції, розглянувши заявлене клопотання, дійшов висновку про його задоволення.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної планової виїзної перевірки ТОВ «Прагмат» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 по 30.06.2010, складено акт № 2155/23-1/36014091 від 30.12.2010, в якому зафіксовані порушення пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1 ст. 5, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11, пп. 5.3.9 п. 5.3, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ч. 1 ст. 203, ст. ст. 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 ЦК України) по правочинах, здійснених по ланцюгу, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 12 484 005 грн., у т.ч.: заниження за ІІІ квартал 2009 року на суму 5 662 855 грн., за ІV квартал 2009 року на суму 4 215 563 грн., за І квартал 2010 року на суму 2 653 277 грн. та ІІ квартал 2010 року на суму 47 690 грн.; пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ч. 1 ст. 203, ст. ст. 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 ЦК України) по правочинах, здійснених по ланцюгу, що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість за липень 2009 року на суму 1 638 411 грн., за серпень 2009 року на суму 2 043 699 грн., за вересень 2009 року на суму 1 100 027 грн., за жовтень 2009 року на суму 1 450 707 грн., за листопад 2009 року на суму 253 358 грн., за грудень 2009 року на суму 1 506 943 грн., за січень 2010 року на суму 578 979 грн., за лютий 2010 року на суму 551 389 грн., за березень 2010 року на суму 986 115 грн. та за квітень 2010 року на суму 5 577 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки та процедури адміністративного оскарження, 11.04.2011 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000382301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 12 630 063,75 грн., в т.ч.: 10 104 051 грн. основного платежу та 2 526 012,75 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0000392301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 15 456 860,25 грн., в т.ч.: 12 365 493 грн. основного платежу та 3 091 373,25 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ «Прагмат» та ТОВ «Вест-Транс» були укладені договори поставки нафтопродуктів № 89-2008/П від 07.11.2008 та № 91-2008/П від 10.11.2008, відповідно до умов яких постачальник зобов'язався передати товар (нафтопродукти) у кількості, асортименті та по ціні, що вказані у додаткових угодах до договору, а покупець зобов'язався прийняти нафтопродукти та сплатити за них відповідну грошову суму.

Податковий орган, донараховуючи грошові зобов'язання спірними податковими повідомленнями-рішеннями, виходив з того, що угоди з поставки палива, укладені між ТОВ «Прагмат» та ТОВ «Вест-Траст» внаслідок взаємовідносин останнього з сумнівними платниками: ТОВ «Пром-Резерв-Груп» та ТОВ «Оптіма» (з 22.12.2009 ТОВ «Вест-Транс-Сервіс»), які відповідно до встановлених податковою інспекцією обставин мали ознаки фіктивності.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що на момент поставки палива та виписки податкових накладних, ТОВ «Вест-Траст» було зареєстроване платником податку на додану вартість; учасники попередніх ланцюгів не можуть мати безпосереднього впливу на дослідження факту реальності вчиненої господарської операції між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Однак, висновки судів обох інстанцій є передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.

Так, статтею 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають.

В даному випадку, суди попередніх інстанцій не взяли до уваги, що надання податковому органу належним чином всіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Так, судами обох інстанцій по даній справі не досліджено питання щодо фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Вест-Траст», з підтвердженням відповідними доказами; факту сплати податку на додану вартість в ціні поставленого товару; фізичних, технічних та технологічних можливостей у контрагента позивача до вчинення дій, що становлять зміст господарських операцій, відповідно.

Також, судами обох інстанцій не досліджено правомірності формування валових витрат за операціями позивача з ТОВ «Вест-Траст» у відповідності до вимог пп. 5.3.9 п. 5.3, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно з ч. 2 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За вказаних обставин, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Допустити по даній справі заміну відповідача - Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби її правонаступником - Феодосійською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим.

Касаційну скаргу Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим задовольнити частково.

Ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2012 та постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.06.2012 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий(підпис)В.В. Кошіль Судді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)О.А. Моторний