Ухвала суду № 33578923, 16.09.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2013 року м. Київ К/800/1095/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Моторного О.А.,

суддів: Борисенко І.В., Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.12.2011

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2012

по справі № 2а-16336/11/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіапартнерство»

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.12.2011, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2012, позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва від 27.10.2011 № 0004562302, № 0004572302 та № 0004552302.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.12.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2012 і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної податковим органом у лютому 2012 року документальної планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 19.08.2009 по 30.06.2011, валютного та іншого законодавства за період з 19.08.2009 по 30.06.2011, складений акт від 12.10.2011 № 10793/23/-02/36629926, в якому зафіксовано порушення позивачем:

- п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено суму податку на прибуток у розмірі 85 782,00 грн.;

- пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»», п. 193.3 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем завищено податковий кредит з ПДВ на суму 44 000,00 грн.;

- пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме несвоєчасне подання позивачем податкових декларацій з податку на прибуток підприємства за ІІІ квартал 2010 року та за 2010 рік.

На підставі акта перевірки, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 27.10.2011 № 0004562302, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 166 959,00 грн., № 0004572302, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 52 006,00 грн., № 0004552302, яким позивачу визначено штраф в розмірі 340,00 грн. за несвоєчасне подання податкової декларації з податку на прибуток.

Колегія суддів, переглядаючи рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про задоволення позову, враховуючи наступне.

Відповідно до пп. «б» пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю, - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

У разі, якщо податкова декларація за квартал, півріччя, три квартали або рік розраховується наростаючим підсумком на підставі показників базових податкових періодів, з яких складаються такі квартал, півріччя, три квартали або рік (без урахування авансових внесків) згідно з відповідним законом з питань оподаткування, така декларація подається у строки, визначені цим пунктом для такого базового податкового періоду. Для цілей підпункту 4.1.4 цього пункту під терміном "базовий податковий період" слід розуміти перший податковий період звітного року, визначений відповідним законом з питань оподаткування прибутку підприємств.

Згідно з абз. 1 пп. 4.1.7 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» платник податків має право не пізніше ніж за десять днів до закінчення граничного строку подання декларації, визначеного згідно з підпунктом 4.1.4 цього пункту, надіслати декларацію (розрахунок) на адресу податкового органу поштою з повідомленням про вручення.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, граничний день подання позивачем податкової декларації з податку на прибуток підприємства за III квартал 2010 року - 09.11.2010, а за 2010 рік - 09.02.2011.

Матеріалами справи підтверджено факт подання позивачем декларації з податку на прибуток за III квартал 2010 року - 27.10.2010 та факт подання позивачем декларації з податку на прибуток за 2010 рік - 01.02.2011, у зв'язку із чим суди обох інстанцій дійшли вірного висновку про те, що позивачем ні в першому, ні в другому випадках не пропущено встановлений законом строк направлення відповідачу податкових декларацій, а відтак податкове повідомлення-рішення від 27.10.2011 № 0004552302 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Разом з тим, відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Матеріали справи свідчать, що позивачем у 2010 році та у I кварталі 2011 року здійснено витрати на загальну суму 153 129 грн. на придбання у нерезидента EGTA (Асоціація компаній, які продають рекламний час для телебачення і радіо) (Бельгія) послуг з організації участі двох співробітників в конференціях на тему «Нові медіа технології», що проходили в м. Брюсселі (Бельгія) у 2010 році згідно договору від 01.03.2010 №01/03/2010 та в м. Стокгольмі (Швеція) у 2011 році згідно договору від 07.01.2011 №31/030. Дані витрати ТОВ «Медіапартнерство» включено до складу валових витрат відповідного звітного періоду згідно актів про надані послуги від 25.03.2010 та від 27.03.2011.

Так, судами встановлено, що постачальником послуг є Асоціація компаній, які продають рекламний час для телебачення і радіо (сейлз-хаусів) (EGTA) міжнародна некомерційна асоціація за законодавством Бельгії, що має некомерційні цілі, які становлять міжнародний інтерес (ст.ст. І, ІІІ Статуту EGTA), намір приєднатися до якої висловлено позивачем у спільному листі-підтвердженні.

За результатами аналізу змісту наявних у справі програмам конференції встановлено, що тематикою конференцій було, зокрема, обговорення телевізійної та іншої рекламної діяльності, новітніх практик і актуальних питань розміщення реклами, обміну досвідом між у сфері продажу рекламного часу на телебаченні тощо.

Таким чином, оскільки позивач здійснює рекламно-інформаційну та телерадіомовну діяльність, а також, є ексклюзивним продавцем (сейлз-хаус) рекламного часу, зокрема, на телеканалах «Україна»та «Футбол», суди дійшли висновку, що тематика вказаних міжнародних конференцій збігається з господарською діяльністю ТОВ «Медіапартнерство», а відтак дані витрати пов'язані з його господарською діяльністю.

Крім того, судами попередніх інстанцій правомірно не прийняті до уваги посилання відповідача на відсутність в актах виконаних робіт (наданих послуг) інформації щодо проблематики питань, які обговорювалися на конференції, оскільки останнє не свідчить про дефектність цих актів, так як національним законодавством обов'язковість даних вимог не встановлена, водночас, зміст актів про надані послуги та подані до перевірки договори і програми конференцій (невід'ємна частина договорів) давали змогу податковому органу об'єктивно оцінити зміст витрат і пов'язаність їх з господарською діяльністю позивача.

З урахуванням наведеного, судами зроблено вірний висновок про відсутність у діях позивача порушень п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Крім того, на підставі договору №091738, додатків №№ 1, 2, 3 і додаткових угод №1 від 30.12.2009 року та №2 від 30.12.2010 року до нього, позивачем у період з вересня 2009 року по червень 2011 року придбано у ЗАТ «Телерадіокомпанія Україна» (виконавець) послуги з надання на регулярній основі даних інформації про те, хто з членів домогосподарств, залучених до досліджень, дивився яку програму/передачу/рекламу тощо, якого каналу і в який час, зібрана з ТВ-панелі, та інші дані та інформація, надання яких погоджено сторонами договору, на загальну суму 220 000,00 грн. (без ПДВ 44 000,00 грн.).

Матеріалами справи підтверджено, що надання вказаних послуг оформлено щомісячними актами здачі-прийомки виконаних робіт на суму 12 000 грн. (у т.ч. ПДВ 2 000 грн.) кожен, у відповідності до яких виконавцем надано послуги з надання даних про дослідження глядацької аудиторії згідно договору №091738. Також, по кожній поставці послуг ЗАТ «Телерадіокомпанія Україна» виписано на користь позивача податкові накладні на загальну суму ПДВ 44 000,00 грн.

Виходячи із системного аналізу змісту договору №091738 та співставлення його положень з видами господарської діяльності позивача, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про пов'язаність даних витрат з господарською діяльністю ТОВ «Медіапартнерство».

За наведених обставин, колегія суддів повністю погоджується з висновками судів про необґрунтованість твердження податкового органу щодо завищення позивачем суми валових витрат, оскільки віднесення останнім витрат з придбання послуг з організації участі в міжнародних конференціях та послуг з надання даних про дослідження глядацької аудиторії не суперечить пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до якого до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пп. 5.3-5.7 цієї статті.

Щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість, беручи до уваги положення пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 198.3 ст. 198 ПК України та враховуючи, що формування податкового кредиту здійснювалося позивачем на підставі належним чином оформлених податкових накладних, виписаних ЗАТ «Телерадіокомпанія Україна», колегія суддів погоджується, також, з висновками судів про протиправність прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення №0004572302.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Таким чином, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами попередніх інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів, не встановлено.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.12.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль