Постанова № 33578616, 18.09.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2013 року Справа № 5013/1372/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коваленка В.М. - головуючого (доповідач у справі), Короткевича О.Є., Хандуріна М.І.,розглянувши касаційну скаргупублічного акціонерного товариства "Червона зірка", м. Кіровоград на постанову та рішеннявід 16.05.2013 р. Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.12.2012 р. господарського суду Кіровоградської областіу справі№ 5013/1372/12 господарського суду Кіровоградської області

за позовом приватного підприємства "Летол", м. Київ до публічного акціонерного товариства по виробництву сільськогосподарської техніки "Червона зірка", м. Кіровоградпростягнення 62 209 грн. 50 коп.та зустрічним позовомпублічного акціонерного товариства по виробництву сільськогосподарської техніки "Червона зірка", м. Кіровограддоприватного підприємства "Летол", м. Київпрозобов'язання вчинити певні дії

в судовому засіданні взяли участь представники:

ПП "Летол"Пасічник К.М., довір.,ПАТ по виробництву сільськогосподарської техніки "Червона зірка"Григоренко М.А., довір., Пушкарук С.І., довір.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 26.12.2012 року, що прийняте у справі № 5013/1372/12 (суддя - М.С. Глушков), задоволені позовні вимоги приватного підприємства "Летол" (далі - Позивач, Підприємство) до публічного акціонерного товариства по виробництву сільськогосподарської техніки "Червона зірка" (далі - Відповідач, Товариство) про стягнення 62 209 грн. 50 коп., а також вирішено питання про розподіл судових витрат. В задоволенні ж зустрічних позовних вимог Товариства до Підприємства про зобов'язання замінити продукцію неналежної якості, а саме, 21 тонну мазуту паливного М 100 на загальну суму 123 900 грн. 00 коп. відмовлено.

Не погодившись із цим рішенням суду, публічне акціонерне товариство по виробництву сільськогосподарської техніки "Червона зірка" звернулося до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду Кіровоградської області від 26.12.2012 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні первісного позову відмовити та задовольнити зустрічні позовні вимоги про зобов'язання замінити продукцію неналежної якості в повному обсязі.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.05.2013 року (головуючий суддя - Сизько І.А., судді: Герасименко І.М., Кузнецова І.Л.) апеляційну скаргу залишено без задоволення, а рішення господарського суду Кіровоградської області від 26.12.2012 року - без змін.

Не погоджуючись з цими судовими рішеннями попередніх інстанцій, публічне акціонерне товариство по виробництву сільськогосподарської техніки "Червона зірка" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати як постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.05.2013 року, так і рішення господарського суду Кіровоградської області від 26.12.2012 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити зустрічний позов про зобов'язання замінити продукцію неналежної якості в повному обсязі та відмовити в задоволенні первісного позову.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема ст.ст. 16, 526, 268, 269, 614, 673, 678, 680, 681 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 147, 173, 193, 268 Господарського кодексу України, а також норм процесуального права.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи первісний позов, суд першої інстанції встановив, що доказами у справі підтверджується факт поставки Позивачем та отримання Відповідачем продукції за укладеним між ними договором купівлі-продажу (мазуту марки М 100), а тому у Товариства виник обов'язок сплатити решту вартості поставленої продукції. Вимоги щодо нарахованих сум штрафу та пені відповідають обставинам справи та нормам законодавства. Ці факти Відповідач не оспорює. Відмовляючи ж у задоволенні зустрічних позовних вимог, місцевий суд вказав, що продукція Відповідачем була прийнята без зауважень, частково оплачена ним, а приймання цієї продукції по якості відбулось без урахування вимог Інструкції № П-7 від 1966 року. Позивач же за зустрічним позовом не довів, що саме поставлений йому Підприємством мазут був іншої якості, ніж характеристики, вказані у супроводжувальних документах, а документи щодо перевірки якості складені ним в односторонньому порядку.

Апеляційним судом вказані висновки були підтримані в повному обсязі.

Заперечуючи такі висновки судів, скаржник зазначає, що апеляційним судом не надана оцінка додатковим доказам у справі, які не були надані місцевому суду через відхилення судом відповідного клопотання Відповідача. При здійсненні ж поставки сертифікат на товар наданий не був, а паспорт направлений лише в електронному вигляді. Також скаржник послався, що апеляційний суд неправомірно застосував норми Інструкції Держарбітражу № П-7 1966 року, так як поставка нафтопродуктів регулюється іншим нормативно-правовим актом - Інструкцією з поставки та транспортування нафтопродуктів, відповідно до якої перевірка якості була проведена спеціалізованою організацією на замовлення Товариства.

Однак, суд касаційної інстанції не погоджується із наведеними запереченнями, оскільки вони викладені з порушенням норм процесуального права та невірним застосуванням норм матеріального права, а також без врахування встановлених судами обставин справи.

Так, відповідно до норм ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

В порушення вищезазначених приписів ГПК України аргументи в касаційній скарзі (щодо невірної оцінки судами доказів на підтвердження факту здійснення передачі продукції від Позивача Відповідачу за укладеним між ними договором купівлі-продажу, а також неврахування судами додатково поданих Товариством доказів) зводяться до заперечення скаржником зробленої вказаними судами в порядку норм ст. 43 ГПК України оцінки наданих у справі доказів та заперечення встановлених судами на підставі цих доказів обставин справи.

Отже, враховуючи, що касаційні вимоги зводяться до необхідності переоцінки доказів у справі, на які послалися суди попередніх інстанцій, необхідності надати касаційним судом оцінки новим доказам у справі та переоцінки обставин справи, які були встановлені судами попередніх інстанцій, ці вимоги є такими, що викладені без врахування особливостей порядку та меж здійснення касаційного провадження у господарській справі, та є неправомірними.

Що ж до нормативного обґрунтування та підстав для відхилення зустрічних позовних вимог зобов'язати Підприємство замінити продукцію неналежної якості, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Касаційний суд вважає невірним посилання скаржника на необхідність застосування судами при розгляді та вирішенні спору за зустрічним позовом приписів Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики та Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 271/121 від 04.06.2007.

Так, за приписами ч. 4 розділу І "Загальні положення" вказаного нормативного акту вимоги цієї Інструкції є обов'язковими для всіх підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності (далі - підприємства), які займаються хоча б одним із таких видів діяльності, як зберігання, транспортування та відпуск нафти і нафтопродуктів, а також органів виконавчої влади.

Між тим, судами попередніх інстанцій не було встановлено обставин, а із наданих Відповідачем ще на стадії розгляду справи в суді першої інстанції своїх реєстраційних документів не вбачається, що підприємство Відповідача займається одним із наведених видів діяльності - зберігання, транспортування та відпуск нафти і нафтопродуктів, або є органом виконавчої влади (т. 1 а.с. 10-12).

У зв'язку із цим суд касаційної інстанції погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про недоведенність належним чином отримання Товариством від Підприємства продукції неналежної якості, оскільки був порушений порядок прийняття Товариством товару за якістю, передбаченого приписами Інструкції П-7 "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості", затвердженого постановою Держарбітражу при Раді Міністрів РСР від 25.04.1966 року № П-7, із змінами та доповненнями, у зв'язку із тим, що докази, на які послалось Товариство, як на підтвердження поставки Підприємством неякісної продукції - мазуту М-100 (протоколи дослідження та випробувань, акт від 05.03.2012 року приймання продукції по якості тощо - т. 2 а.с. 1-2, 32-34), як встановили суди попередніх інстанцій, були складені в односторонньому порядку - представниками Товариства та спеціалізованою організацією з проведення досліджень та випробувань, але без залучення представників Підприємства.

Таким чином, суд касаційної інстанції підтримує, як правомірні та такі, що відповідають обставинам справи, висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення зустрічних позовних вимог зобов'язати Підприємство замінити продукцію неналежної якості.

Поряд з викладеним, а також враховуючи, що стосовно вимог та рішень судів про задоволення вимог за первісним позовом про стягнення заборгованості за поставлену продукцію скаржником заперечень заявлено не було, касаційний суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій в оскаржуваних рішеннях і в цій частині рішень, оскільки ці висновки є обґрунтованими, відповідають обставинам справи, є вірними та зроблені із правомірним застосуванням норм діючого законодавства.

За таких обставин справи, суд касаційної інстанції вважає, що касаційні вимоги публічного акціонерного товариства "Червона зірка" не знайшли свого підтвердження, не є обґрунтованими та не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, у зв'язку з чим задоволенню не підлягають, а тому оскаржувані рішення та постанова цих судів підлягають залишенню без змін, як такі, що відповідають нормам матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст. 526 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 193, 218, 222 Господарського кодексу України та ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Червона зірка" залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.05.2013 р. та рішення господарського суду Кіровоградської області від 26.12.2012 р. у справі № 5013/1372/12 залишити без змін.

Головуючий В.М. Коваленко

Судді О.Є. Короткевич

М.І. Хандурін

Постанова виготовлена та підписана 19.09.2013 року.