Ухвала суду № 33578132, 13.06.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2013 р.Справа № 816/1475/13-а

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Водолажська Н.С.,

Суддя Філатов Ю.М., Суддя Тацій Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.04.2013р. по справі № 816/1475/13-а

за позовом Приватного підприємства «Альянспромбуд»

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування недійсними податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ПП «Альянспромбуд», звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення до ДПІ у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби № 0000212301 від 22.02.13 р. про збільшення грошового зобов'язання по ПДВ в сумі 80000,0 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 20000,0 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.04.13 р. по справі № 816/1475/13-а позов був задоволений в повному обсязі.

Відповідач не погодився з судовим рішенням і подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.04.13 р. по справі № 816/1475/13-а та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.

Позивач письмові заперечення на апеляційну скаргу не подав.

Сторони по справі в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причину неявки не повідомили.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що підставою для прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення є акт № 713/22.2-22/35107902 від 11.02.13 р. /том І, а.с. 10-86/ позапланової виїзної перевірки підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.09 р. по 31.10.12 р., в якому зафіксовані порушення платником податків вимог п. 14.1.191 ст. 14, ст. 187, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 ПК України, які спричинили заниження зобов'язань по ПДВ за жовтень 2012 р. в сумі 80000,0 грн.

Виявлені порушення відповідач пов'язує з безпідставним віднесенням до податкового кредиту суми ПДВ по операціям з ТОВ «Старт Д», оскільки за інформацією, отриманою від ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, не підтверджена реальність здійснення господарських операцій з платниками податків, у тому числі і з підприємством позивача /том І, а.с. 63/ з тих підстав, що у вказаного підприємства відсутні виробниче обладнання, транспортне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності /том І, а.с. 63/, тобто фактично здійснювалася діяльність, спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням вигоди третім особам. На цих підставах був зроблений висновок про те, що правочини, укладені з ТОВ «Страт Д», порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіми особами (ПП «Альянспромбуд») /том І, а.с. 65/.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції навів зміст п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 187.1 ст. 187 ПК України і зазначив, що для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Також суд першої інстанції дослідив укладений позивачем з ТОВ «Старт Д» договір б/н від 01.10.12 р. /том І, а.с. 135-136/, предметом якого є поставка товару, найменування, кількість, ціна та терміни поставки якого вказуються у специфікації, на загальну суму 500000,0 грн. Крім того, ціна товару вказується у рахунках-фактурах на кожну партію продукції. У специфікації вказано, що позивач мав отримати від постачальника електроди в кількості 2,500 кг, єврорубероїд «Стройполіелакс» в кількості 2000,00 кг, лист г/к 10,0 в кількості 1,896 кг, лист г/к 20,0 в кількості 2000,0 кг, праймер бітумний в кількості 314,387 кг, труба проф. 60*30*2 в кількості 8259 кг, швелер 16 в кількості 6743 кг, швелер 18 в кількості 12500 кг. /том ІІ, а.с. 77/.

Вказана поставка оформлена рахунками-фактурами № СФ-0000185 від 08.10.12 р. на загальну суму 54000,0 грн., в т.ч. ПДВ 9000,0 грн. /том ІІ, а.с. 75/, № СФ-0000186 від 10.10.12 р. на загальну суму 54000,0 грн., у тому числі ПДВ 9000,0 грн. /том ІІ, а.с. 68/, № 3СФ-0000187 від 11.10.12 р. на загальну суму 54000,0 грн., в т.ч. ПДВ 9000,0 грн. /том ІІ, а.с. 69/, № СФ-0000188 від 12.10.12 р. на загальну суму 54000,0 грн., в т.ч. ПДВ 9000,0 грн. /том ІІ, а.с. 70/, № СФ-0000191 від 16.10.12 р. на загальну суму 54000,0 грн., в т.ч. ПДВ 9000,0 грн. /том ІІ, а.с. 71/, № СФ-0000192 від 17.10.12 р. на загальну суму 54000,0 грн., в т.ч. ПДВ 9000,0 грн. /том ІІ, а.с. 72/, № СФ-0000194 від 18.10.12 р. на загальну суму 54000,0 грн., в т.ч. ПДВ 9000,0 грн. /том ІІ, а.с. 79/, № СФ-0000198 від 26.10.12 р. на загальну суму 48000,0 грн., в т.ч. ПДВ 8000,0 грн. /том ІІ, а.с. 74/; видатковими накладними № 6771 від 08.10.12 р. на загальну суму 54000,0 грн., в т.ч. ПДВ 9000,0 грн. /том І, а.с. 137/, № 6772 від 10.10.12 р. на загальну суму 54000,0 грн., в т.ч. ПДВ 9000,0 грн. /том І, а.с. 139/, № 6773 від 11.10.12 р. на загальну суму 54000,0 грн., в т.ч. ПДВ 9000,0 грн. /том І, а.с. 141/, № 6774 від 12.10.12 р. на загальну суму 54000,0 грн., в т.ч. ПДВ 9000,0 грн. /том І, а.с. 143/, № 6775 від 16.10.12 р. на загальну суму 54000,0 грн., в т.ч. ПДВ 9000,0 грн. /том І, а.с. 145/, № 6776 від 17.10.12 р. на загальну суму 54000,0 грн., в т.ч. ПДВ 9000,0 грн. /том І, а.с. 147/, № 6777 від 18.10.12 р. на загальну суму 54000,0 грн., в т.ч. ПДВ 9000,0 грн. /том І, а.с. 149/, № 6778 від 23.10.12 р. на загальну суму 54000,0 грн., в т.ч. ПДВ 9000,0 грн. /том І, а.с. 151/, № 6779 від 26.10.12 р. на загальну суму 48000,0 грн., в т.ч. ПДВ 8000,0 грн. /том І, а.с. 153/; податковими накладними № 579 від 08.10.12 р. на загальну суму 54000,0 грн., в т.ч. ПДВ 9000,0 грн. /том І, а.с. 138/, № 580 від 10.10.12 р. на загальну суму 54000,0 грн., в т.ч. ПДВ 9000,0 грн. /том І, а.с. 140/, № 581 від 11.10.12 р. на загальну суму 54000,0 грн., в т.ч. ПДВ 9000,0 грн. /том І, а.с. 142/, № 582 від 12.04.12 р. на загальну суму 54000,0 грн., в т.ч. ПДВ 9000,0 грн. /том І, а.с. 144/, № 583 від 16.10.12 р. на загальну суму 54000,0 грн., в т.ч. ПДВ 9000,0 грн. /том І, а.с. 146/, № 584 від 17.10.12 р. на загальну суму 54000,0 грн., в т.ч. ПДВ 9000,0 грн. /том І, а.с. 148/, № 3585 від 18.10.12 р. на загальну суму 54000,0 грн., в т.ч. ПДВ 9000,0 грн. /том І, а.с. 150/, № 586 від 23.10.12 р. на загальну суму 54000,0 грн., в т.ч. ПДВ 9000,0 грн. /том І, а.с. 152/, № 587 від 26.10.12 р. на загальну суму 48000,0 грн., в т.ч. ПДВ 8000,0 грн. /том І, а.с. 154/. Придбані товари були належним чином відображені в бухгалтерському обліку позивача.

Заперечень щодо правильності та повноти оформлення перелічених документів у відповідача під час проведення перевірки не було. Також не заперечувалося, що ТОВ «Старт Д» на час проведення господарських операцій був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та платником ПДВ.

Посилаючись на пояснення представника позивача судовому засіданні, суд першої інстанції визнав доведеним факт використання позивачем придбаних матеріалів у власній господарській діяльності для виконання робіт за договорами № 066/02 від 02.09.11 р. на закупівлю робіт по об'єкту «Ремонт виробничих та побутових приміщень УВТЗ в м. Полтава» /том І, а.с. 155-162/ та № DYK-088 від 25.10.11 р. на ремонт виробничих будівель та споруд компресорної станції (КС) Диканського ЛВУМГ /том І, а.с. 163-169/, що підтверджено актами приймання виконаних будівельних робіт (форми 2-КБ) та довідками про вартість виконаних будівельних робіт (форми 3-КБ) за листопад-грудень 2012 р. та січень-лютий 2013 р. /том І, а.с. 170-217/.

Як зазначив суд першої інстанції, наведені дані спростовують доводи відповідача про те, що придбаний у ТОВ «Старт Д» товар позивачем не реалізовано.

Також суд першої інстанції вказав на те, що розрахунки позивача за придбані товари не проведені у зв'язку з ненадходженням коштів від ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» за виконані роботи, що свідчить про невідповідність висновків акту перевірки фактичним обставинам, оскільки в акті перевіряючі вказали на проведення оплати у безготівковій формі.

Як свідчать залучені до матеріалів справи документи, придбаний позивачем товар був доставлений транспортом перевізника ФОП ОСОБА_1 безпосередньо на об'єкти, де виконувались ремонтні роботи, що підтверджується актами приймання-здачі виконаних робіт, оформленими ТОВ «Старт Д» та ФОП ОСОБА_1 /том ІІ, а.с. 55-57/. Тобто позивач не був учасником транспортування товару (ні вантажовідправником, ні вантажоодержувачем, ні перевізником), а тому у нього не можуть бути ТТН.

Також суд першої інстанції визнав необґрунтованим посилання відповідача на відсутність у позивача подорожніх листів на підтвердження транспортування товару, оскільки перевезення товару здійснювалося контрагентом позивача, що не спростовано відповідачем. Наявність у водія подорожнього листа є необхідним документом при здійсненні перевезення товару та підтвердження по бухгалтерському обліку кількості витраченого пального водієм для валових витрат. Оскільки водії не перебувають у трудових відносинах з позивачем та автомобільний транспорт, яким здійснювалося перевезення товару, не належить ПП «Альянспромбуд», тому твердження представника відповідача про те, що у позивача повинні бути в наявності подорожні листи є безпідставним.

Як припущення, суд першої інстанції розцінив висновки відповідача про відсутність у контрагента позивача ТОВ «Старт Д» власних виробничих, складських, торгових приміщень, устаткування та транспортних засобів, трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності., оскільки відповідачем не проаналізовано, які ресурси потрібні були б підприємству для виконання договору купівлі-продажу. По-друге, такі висновки не враховують нічим не обмеженого права підприємства укладати цивільно-правові угоди оренди приміщень, устаткування та автотранспорту та використання залучених за такими цивільно-правовими угодами трудових та інших ресурсів у власній господарській діяльності. Крім того, факт відсутності вказаних ресурсів у підприємства відповідачем не перевірявся, а такий висновок зроблений на підставі податкової звітності, яка не містить достатньої інформації, на підставі якої можливо обґрунтувати такі висновки.

В постанові суду першої інстанції вказано, що у запереченнях відповідача останній посилався на відсутність у видаткових накладних прізвищ осіб, які отримували товар, ненадання до перевірки ТТН, дорожніх листів, специфікації до договору, невірне зазначення у податкових накладних дати договору. Проте зазначені порушення не були встановлені під час проведення перевірки та не були зафіксовані у акті перевірки, з посиланням на приписи ст. 201 ПК України, а тому не впливали на підстави для прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення.

Той факт, що у податкових накладних у графі дата та номер договору зазначені дати та номери видаткових накладних, не може свідчить про їх неналежне оформлення, оскільки у податкових накладних зазначений вид цивільно-правового договору «договір поставки», що прямо передбачено підпунктом «и» абз. 2 п. 201.1 ст. 201 ПК України.

Зважаючи на те, що реальність проведених позивачем операцій по придбанню товарів підтверджена належними доказами, суд першої інстанції зробив висновок про обґрунтованість позовних вимог.

Крім того, в постанові суду першої інстанції вказано на те, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку при формуванні податкового кредиту здійснювати контроль та перевірку дотримання усіма постачальниками вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника, або через відсутність документального підтвердження сплати податку зазнавати певних негативних матеріальних наслідків. Наявність у ланцюгу постачання контрагента позивача ТОВ «Старт Д» контрагентів, які не знаходяться за місцем реєстрації, не свідчить про відсутність у позивача права на формування податкового кредиту у відповідні періоди за результатами здійснення господарських операцій. Порушення податкового законодавства, у разі їх документального доведення, вчинені контрагентами, не є свідченням протиправності дій та порушення податкового законодавства позивачем, оскільки за ст. 61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер. Невиконання контрагентами по ланцюгу постачання своїх зобов'язань має наслідком притягнення до відповідальності саме цих суб'єктів господарювання.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції і вважає доцільним також вказати на те, що стверджуючи про те, що правочини, укладені позивачем з ТОВ «Страт Д», порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків, відповідач вийшов за межи власної компетенції, оскільки ПК України та Закону України «Про державну податкову службу в Україні» не визнають за податковими органами компетенції на встановлення фактів порушення платниками податків норм цивільного або господарського законодавства. За загальним визначенням компетенцією є сукупність повноважень, прав та обов'язків державного органу, установи або посадової особи, які вони зобов'язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань.

Порядок дій органів ДПС під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань, у тому числі щодо спірних зобов'язань, визначався Законом України «Про державну податкову службу в Україні» та ПК України, які не містити і не містять норм, які б наділяли відповідача повноваженнями на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають вимогам законодавства, повноваженнями на оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам ст. 203, ст. 215, ст. 216, ст. 228 ЦК України.

Відповідно ст. 228 ЦК України (в редакції, що діяла з 01.01.11 р.): 1. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. 2. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. 3. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

З вищевказаного слід зробити висновок про те, що законодавець з 01.01.11 р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних. Відтак можна зробити висновок, що повноваження на встановлення законності правочинів, вчинених позивачем за тими критеріями ознак, що містяться в складеному відповідачем акті, належать виключно до прерогативи судових органів.

Окрім того, відповідно п. 18 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.09 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема, правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Проте відповідачем під час судового розгляду справи не надано допустимих та належних доказів того, що фактична господарська діяльність позивача та вчинювані ним правочини містять прояви обставин, що перелічені у ч. 1 ст. 228 ЦК України. Крім того, відповідно ч. 1 та ч. 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно висновків акту перевірки правочин, вчинений позивачем, відповідач кваліфікує як такий, що не направлений на реальне настання правових наслідків, а отже визнає його нікчемним. Проте згідно приписів ст. 234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, є фіктивним. Фіктивний правочин визнається недійсним судом. Відповідач не навів посилання на судові рішення щодо недійсності вчинених позивачем правочинів як фіктивних або інших доказів щодо фіктивності здійснюваної позивачем діяльності. Таким чином, ДПІ, перекручуючи норми чинного законодавства України, невірно їх застосовує в частині кваліфікації вчиненого позивачем правочину.

Зважаючи на те, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 11.04.13 р. по справі № 816/1475/13-а прийнята з дотриманням вимог чинного законодавства і це доводами апеляційної скарги не спростовано, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність підстав для її скасування.

Керуючись ст. ст. 160, 165, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.04.2013р. по справі № 816/1475/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.04.2013р. по справі № 816/1475/13-а за позовом Приватного підприємства «Альянспромбуд» до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування недійсними податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий (підпис) Н.С. Водолажська

Судді (підпис) Ю.М. Філатов

(підпис) Л.В. Тацій

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ

Суддя

Харківського апеляційного

адміністративного суду Н.С. Водолажська