Постанова № 33576865, 18.09.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2013 року Справа № 24267/10/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Затолочного В.С. та Матковської З.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м.Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07.04.2010р. у адміністративній справі за позовом Приватного підприємства «Бонас» до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість,-

В С Т А Н О В И Л А:

04.12.2009р. позивач Приватне підприємство /ПП/ «Бонас» звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції /ДПІ/ у Галицькому районі м.Львова № 0004891521/0 від 02.09.2009р. про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість /ПДВ/ в розмірі 7211 грн. 67 коп. (а.с.3-6).

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 07.04.2010р. заявлений позов задоволено, визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі м.Львова № 0004891521/0 від 02.09.2009р. (а.с.69-70).

Не погодившись з винесеним судовим рішенням, постанову суду оскаржила відповідач ДПІ у Галицькому районі м.Львова, яка покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні заявлених позовних вимог відмовити (а.с.72-73).

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що при винесенні рішення судом не враховані приписи пп.7.2.3, 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»; підприємство в липні та жовтні 2008 року не скористалося правом подати до податкової декларації за звітний період заяви із скаргами на контрагентів, які своєчасно не видали податкові накладні.

Законом не передбачено можливості платника податку приймати самостійне рішення щодо відстрочення реалізації своїх прав на отримання податкового кредиту після настання дати виникнення права на податковий кредит. Тобто, якщо на дату виникнення права на податковий кредит платник таким правом не скористався, тому слід вважати, що ним прийнято рішення не формувати податковий кредит з використанням зазначених сум податку.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, а відтак на підставі п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, з наступних підстав.

Як слідує з матеріалів справи, 07.08.2009р. відповідачем ДПІ у Галицькому районі м.Львова проведена невиїзна документальна (камеральна) перевірка податкової звітності ПП «Бонас» щодо правильності нарахування та своєчасності сплати ПДВ за червень 2009 року, по результатам якої складено Акт перевірки № 1654/15-2/20839124 від 07.08.2009р. (а.с.7-10).

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого завищено податковий кредит з ПДВ на загальну суму 6868 грн. 26 коп. та відповідно допущено заниження податкового зобов'язання, яке підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 6868 грн. 26 коп.

На підставі вказаного Акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0004891521/0 від 02.09.2009р. про визначення податкового зобов'язання з ПДВ в розмірі 7211 грн. 67 коп., в тому числі 6868 грн. 26 коп. за основним платежем та 343 грн. 41 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.11).

За результатами процедури апеляційного узгодження скарги позивача щодо донарахування податкових зобов'язань були відхилені (а.с.12-13).

Виявлене порушення полягає у включенні позивачем до складу податкового кредиту податкової декларації за червень 2009 року податкових накладних минулих періодів (за жовтень 2008 року та за липень 2008 року) на загальну суму відповідно 4368 грн. 26 коп. та 2500 грн. (а.с.25-27).

Предметом спору у даній справі є оскарження рішення відповідача про визначення податкових зобов'язань з ПДВ через безпідставне, за твердженням податкового органу, включення до складу податкового кредиту вищевказаних сум, оскільки фактично розглядувані господарські операції мали місце у липні та жовтні 2008 року, у вказані періоди в позивача виникло право на формування податкового кредиту, однак таким він не скористався, через що помилково сформував такий лише в період отримання податкових накладних.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку із: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 зазначеного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Якщо платник не скористався правом подачі заяви, передбаченим пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 вказаного Закону, і не звернувся до податкової інспекції зі скаргою, то він не має права включати до податкового кредиту суму ПДВ, не підтверджену податковою накладною.

У разі коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, у яких фактично відбулися господарські операції, суми ПДВ, вказані у таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані.

Таким чином, Законом України «Про податок на додану вартість» встановлено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку належно оформленої податкової накладної. У разі коли платник податку отримує оформлену належним чином податкову накладну із запізненням, він має право включити до податкового кредиту того звітного періоду, в якому отримана податкова накладна, зазначену в цій податковій накладній суму податку в межах строку давності, встановленого ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

За таких обставин позивачем правомірно сформовано податковий кредит за червень 2009 року на підставі податкових накладних, отриманих із запізненням.

Оскільки суми податку, які були включені позивачем до складу податкового кредиту за червень 2009 року, підтверджені відповідними податковими накладними, вказані суми податку задекларовані в межах строків, вказаних у ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»; податковим органом не висловлено зауважень до правильності оформлення досліджених під час перевірки податкових накладних, які були видані контрагентами по проведеним з позивачем господарським операціям, тому спірне рішення про визначення податкових зобов'язань з ПДВ прийнято безпідставно та всупереч вимогам закону.

Разом з тим, позовні вимоги про визнання акта нечинним можуть стосуватися лише нормативно-правового акта, а не індивідуального акта. Проте, у справі позивачем заявлені позовні вимоги про визнання нечинними індивідуального акту - податкового повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі м.Львова. За таких обставин, задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції застосував невірний спосіб захисту, що випливає із системного аналізу приписів ст.ст.105, 162, 171 КАС України.

Таким чином, заявлений позов підлягає до часткового задоволення, при цьому, виходячи із передбачених ст.162 КАС України повноважень суду при вирішенні адміністративної справи, спірне повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі м.Львова № 0004891521/0 від 02.09.2009р. про визначення податкового зобов'язання з ПДВ в загальному розмірі 7211 грн. 67 коп., в тому числі 6868грн. 26 коп. за основним платежем та 343 грн. 41 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями, слід визнати протиправним і скасувати; у задоволенні решти позовних вимог належить відмовити.

При цьому у порядку ст.94 КАС України також підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача понесені судові витрати у розмірі 03 грн. 40 коп. сплаченого судового збору.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову з вищевикладених мотивів.

Керуючись ст.ст.94, 160, 195-197, п.3 ч.1 ст.198, п.4 ч.1 ст.202, ч.2 ст.205, ст.ст.207, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова задоволити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07.04.2010р. скасувати та прийняти нову постанову, якою позов Приватного підприємства «Бонас» задоволити частково.

Визнати протиправним і скасувати прийняте Державною податковою інспекцією у Галицькому районі м.Львова податкове повідомлення-рішення № 0004891521/0 від 02.09.2009р. про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 7211 грн. 67 коп., в тому числі 6868грн. 26 коп. за основним платежем та 343 грн. 41 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями.

В решті позовних вимог відмовити.

Зобов'язати орган Державної казначейської служби України стягнути на користь Приватного підприємства «Бонас» судові витрати в розмірі 03 (три) грн. 40 коп. сплаченого судового збору із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: В.С.Затолочний

М.З.Матковська