Ухвала суду № 33573519, 18.09.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2013 р.Справа № 1570/6909/2012

Категорія: 10.1 Головуючий в 1 інстанції: Аракелян М. М.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федусик А.Г.,

суддів - Танасогло Т.М. та Яковлєва О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 березня 2013 року по справі за адміністративним позовом Управління праці та соціального захисту населення Великомихайлівської районної державної адміністрації Одеської області до ОСОБА_2 про стягнення неправомірно отриманих коштів, -

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2012 року Управління праці та соціального захисту населення Великомихайлівської районної державної адміністрації Одеської області (далі УПСЗН) звернулося до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 про стягнення з відповідача неправомірно отриманих коштів в розмірі 2483, 85 грн., одержаних в якості компенсації фізичної особи, яка надає соціальні послуги особі похилого віку.

В обґрунтування позовних вимог УПСЗН зазначалось, що оскільки відповідачка не повідомила УПСЗН про те, що в період з 25 лютого 2010 року по 04 липня 2012 року була зареєстрована, як суб'єкт підприємницької діяльності, то компенсацію фізичній особі, яка надає соціальні послуги особі похилого віку, ОСОБА_2 отримала в порушення норм Закону України "Про соціальні послуги" та постанови Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2004 року за №558 "Про затвердження порядку призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги".

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 25 березня 2013 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем 20 січня 2009 року до УПСЗН було подано заяву за №204 про призначення компенсаційної виплати за надання соціальних послуг громадянці ОСОБА_3.

З листа Роздільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області від 04 липня 2012 року за №01-09/29102, направленого на запит позивача, вбачається, що ОСОБА_2 з 25 лютого 2010 року зареєстрована, як суб'єкт підприємницької діяльності. Також, зазначено, що 12 листопада 2010 року було прийнято рішення про припинення підприємницької діяльності відповідача, однак, станом на 04 липня 2012 року процедура припинення не завершена.

Зважаючи, що ОСОБА_2 має статус суб'єкта підприємницької діяльності УПСЗН 04 липня 2012 року було прийнято рішення про припинення призначення компенсації відповідачу.

Відповідно до протоколу особистого перерахунку від 04 липня 2012 року заборгованість відповідача в період з лютого місяця 2010 року по червень місяць 2012 року перед позивачем складає 2707, 21 грн..

З листа УПСЗН від 05 липня 2012 року за №01-09/300 до АТ "Імексбанк" випливає, що, останнім було відшкодовано з рахунку відповідача на розрахунковий рахунок позивача суму в розмірі 223, 85 грн. Отже, остаточна сума заборгованості складає - 2483, 85 грн..

05 липня 2012 року позивачем було направлено відповідачу лист-повідомлення за №01-09/3033, в якому повідомляв про неправомірне отримання останнім коштів та запропоновано у 10 денний термін після отримання листа з'явитися до УПСЗН для вирішення даного питання. В заяві від 10 серпня 2012 року відповідач висловила не згоду з припиненням компенсаційної виплати та відмовилася повернути кошти, які були нею отримані в якості компенсації виплат.

Відмова в поверненні неправомірно отриманої компенсації ОСОБА_2 і стало підставою для звернення УПСЗН до суду.

Вирішуючи справу та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідач з моменту проведення державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності (25 лютого 2010 року) не є непрацюючою особою, то встановивши таку обставину позивач правомірно припинив їй компенсаційні виплати та обґрунтовано вимагав повернення неправомірно отриманих коштів за період з 25 лютого 2010 року по 04 липня 2012 року.

Колегія суддів погоджується з цими висновками суду першої інстанції, вважає їх правильними з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України "Про соціальні послуги" від 19 червня 2003 року за №966-IV (далі Закон №966-IV) соціальні послуги - комплекс заходів з надання допомоги особам, окремим соціальним групам, які перебувають у складних життєвих обставинах і не можуть самостійно їх подолати, з метою розв'язання їхніх життєвих проблем;

Статтею 7 Закону №966-IV встановлено, що суб'єкти, які надають соціальні послуги, здійснюють свою діяльність відповідно до статутних документів, цивільно-правових договорів (для фізичних осіб - підприємців), в яких визначено перелік соціальних послуг, категорії осіб, яким вони надаються, за наявності відповідної підготовки їх працівників, з дотриманням державних стандартів соціальних послуг, етичних, правових норм і принципів надання соціальних послуг. Критерії діяльності суб'єктів, що надають соціальні послуги, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Фізичним особам, які надають соціальні послуги, призначаються і виплачуються компенсаційні виплати в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 1 Постанови КМУ від 29 квітня 2004 року за № 558 Про затвердження Порядку призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги (далі Постанова) непрацюючим фізичним особам, які постійно надають соціальні послуги громадянам похилого віку, інвалідам, дітям-інвалідам, хворим, які не здатні до самообслуговування і потребують постійної сторонньої допомоги (крім осіб, що обслуговуються соціальними службами), призначається щомісячна компенсаційна виплата (далі - компенсація).

Крім того, положеннями п.15 Постанови встановлено, що фізичні особи, які одержують компенсацію, зобов'язані повідомити органи праці та соціального захисту населення, що призначають ці виплати, про обставини, які можуть вплинути на умови їх призначення. У разі виявлення таких обставин виплата компенсації припиняється з дня, що настає за днем виникнення таких обставин. У разі одержання у зв'язку з цим зайвих сум компенсації одержувачі повинні відшкодувати органам праці та соціального захисту населення надміру виплачені суми.

Також, з заяви про призначення компенсаційної виплати вбачається, що відповідачка зобов'язувалася повідомити про припинення надання соціальних послуг або інші причини, що впливають на призначення компенсаційної виплати.

Отже, враховуючи наведені норми чинного законодавства та обставини справи колегія суддів приходить до висновку про обізнаність ОСОБА_2 з положеннями стосовно відмови в призначенні компенсаційної виплати у разі надання недостовірних даних, а також з обов'язком повідомити про наявність причин, що впливають на компенсаційні виплати, однак в порушення норм чинного законодавства, зокрема, Постанови, відповідачкою не повідомлено УПСЗН про факт реєстрації її суб'єктом підприємницької діяльності, а тому вимога останнього про стягнення з ОСОБА_2 неправомірно отриманої компенсації у сумі 2483, 85 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що відповідачка припинила підприємницьку діяльність, а тому вимога про стягнення коштів є необґрунтованою, колегія суддів вважає неспроможними, позаяк, пунктом 3 статті 46 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" встановлено, що фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Отже, враховуючи зазначене колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та надана правова оцінка.

Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству.

Судова колегія не може погодитися з посиланням апелянта на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, тому що всі процесуальні норми, передбачені адміністративним судочинством були виконані без порушень прав кожної сторони при розгляді справи.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, судова колегія,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 березня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому КАС України.

Головуючий:А.Г. Федусик Суддя: Суддя: Т.М. Танасогло О.В. Яковлєв