Постанова № 33572921, 09.09.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2013 р. Справа № 804/10786/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіБоженко Наталії Василівни при секретаріМакаревич К.В. за участю: представників позивача представника відповідача Доненко В.А., Слободяна В.А. Гармаш О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом приватного підприємства «ЗАСТАВА» до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001092290 від 25.04.2013 року, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «ЗАСТАВА» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби №0001092290 від 25.04.2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач вважає спірне повідомлення-рішення, прийняте на підставі акту перевірки, необґрунтованим, прийнятим без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, що має наслідком його неправомірність та є підставою для скасування.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали заявлені позовні вимоги та просили позов задовольнити повністю, з підстав викладених в позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, та зазначив, що відповідач діяв згідно чинного законодавства України, оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено правомірно, також надав до суду письмові заперечення, які містяться в матеріалах справи.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази наявні в матеріалах справи, встановив наступне.

Приватне підприємство «ЗАСТАВА» зареєстроване Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради та знаходиться на обліку в Лівобережній об'єднаній державній податковій інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, як платник податків.

Працівниками Лівобережної МДПІ на підставі наказу від 03.04.2013р. №379 відповідно до п.79.1 ст.79, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «ЗАСТАВА» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин у частині здійснення експортних операцій за серпень 2012 р..

За результатом перевірки складено акт від 08.04.2013 р. №1474/22-7/25516420 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Застава» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин у частині здійснення експортних операцій за серпень 2012 р..

Перевіркою встановлено порушення вимог порушення пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пунктів 201.4, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (далі -ПК України) в результаті чого завищено податковий кредит за рахунок включення до його складу сум податку на додану вартість за липень 2012 року від ПП «Олександрія-Велес» на загальну суму 3520,23 грн., в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 3520,23 грн..

На підставі статті 86 Податкового кодексу України позивачем подані заперечення на акт перевірки, своїм рішенням відповідач висновки акту перевірки визнав правомірними.

На підставі акту перевірки винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 25.04.2013р. №0001092290, яким донараховано податок на додану вартість на загальну суму 4400,29 грн. (основний платіж - 3520,23 грн., штрафна санкція - 880,06 грн.).

Податкове повідомлення-рішення було оскаржене позивачем в адміністративному порядку, рішеннями від 02.07.2013 року за №761/10/10-25 Головне управління Міндоходів у Дніпропетровській області та №11770/6/99-99-10-01-15 від 29.07.2013 року Міністерство доходів і зборів податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга без задоволення.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесеного на підставі такого висновку спірного акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

Згідно із Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства від 22.12.2010 року за №984 Акт перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів (пункти 4-6 Порядку №984 від 22.12.2010 року).

Проведеною перевіркою встановлено, що ПП «ЗАСТАВА» у серпні 2012 року здійснило продаж товару (продукцію лісопереробки) фірмі «UAB PRASLAS» (Литва, м.Вільнюс) згідно з контрактом №2609-11 від 26.09.2011 року.

ПП «ЗАСТАВА» є виробником даного товару на умовах давальницької сировини. Переробником продукції, яка експортується, є ПП «Олександрія-Велес». Постачальником матеріалів для виготовлення продукції (дошки обрізної) є Державне підприємство «Онуфріївське лісове господарство».

Проведеною перевіркою встановлено транспортування деревини до місця переробки відповідно умовам договору виконання робіт №01.04.2011 від 01.04.2011 р.(сторінка 10 акту перевірки). Місто переробки деревина - м. Олександрія, відповідно умовам договору виконання робіт від 01.04.2011 року, є місцем здійснення експортної операції відповідно контракту №2609-11 від 26.09.2011 року укладеного з фірмою «UAB PRASLAS» (Литва, м. Вільнюс). Пунктом 1.2 договору виконання робіт від 01.04.2011 року передбачено, що ПП «Олександрія-Велес» (виконавець) у відповідності з даним договором виконує роботу з розпилювання деревини ПП «Застава» (замовника) (давальницька сировина), доставці сировини до місця розпилювання, укладці на піддони - прокладки, сортирування, схоронення та складування даної деревини і готової продукції.

Також позивачем надано договір оренди складських приміщень №010411 від 01.04.2011 року між ПП «Олександрія -Велес» та ПП «Застава» та товарно-транспортні накладні.

Однак, за результатами проведеної перевірки відповідач дійшов висновку, що оскільки підприємством надані товарно-транспортні накладні, що свідчать про транспортування товару від ДП «Онуфріївське лісове господарство» до ПП «ЗАСТАВА», але не містять інформації про авто перевізника та про місце розвантаження товару, то підтвердження транспортування товару не відбулось, у зв'язку з чим неможливо здійснити висновок щодо фактичного руху товару від ДП «Онуфріївське лісове господарство» до переробника ПП «Олександрія-Велес» у липні 2012 року, яким було здійснено переробку сировини.

Так, згідно статті 61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (стаття 44 Податкового кодексу України).

Відповідно до ст. 83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Тобто, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцію є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, а визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Зауваження до податкових накладних - відсутні.

Таким чином до перевірки позивачем наданні первинні документи, які підтверджують факт здійснення реальної господарської операції. За даним договором було придбано товари (послуги), які використовувалися позивачем відповідно до господарської діяльності підприємства, що не спростовано відповідачем.

Податковим органом не доведено належними та допустимими доказами, що укладення договору не відповідало дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків та те, що договір укладено без мети настання реальних наслідків, також судових рішень щодо визнання угод недійсними до суду не надано.

За таких обставин окремі недоліки в оформленні первинних документів, а саме в товарно-транспортних накладних не можуть слугувати перешкодою для реалізації платником законного права на податковий кредит та бути самостійною підставою для визнання нереальності укладення договорів. При тому, що податковим органом визнається використання придбаного товару у власній господарській діяльності. Тобто фактичне здійснення господарської операції відбулось.

В тому числі, представник позивача зазначив, що обов'язкового письмово запиту, згідно пп.78.1.1 п.78.1 статті 78 Податкового кодексу України, на якій відповідач посилається в акті перевірки, позивач не отримував, в тому числі здійснюючи перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин у частині здійснення експортних операцій за серпень 2012 року, відповідач визначив грошове зобов'язання за липень 2012 року.

Згідно ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд, згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, з урахуванням доказів у їх сукупності та висновків суду викладених вище, суд приходить висновку, що позов підлягає задоволенню, оскільки податковим органом не доведено належними та допустимими доказами правомірність винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами ч. 1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства, згідно з якими, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Виходячи з цього, сплачений позивачем судовий збір, що підтверджується квитанцією, що міститься в матеріалах справи, підлягає компенсації з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 11, 71, 72, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов приватного підприємства «ЗАСТАВА» до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001092290 від 25.04.2013 року - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №0001092290 від 25.04.2013 року.

Присудити з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «ЗАСТАВА» (код ЄДРПОУ 25516420) судові витрати у розмірі 114 (сто чотринадцять) гривень 70 копійок.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено згідно з ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Боженко