Постанова № 33571267, 16.09.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" вересня 2013 р. Справа № 917/1087/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пушай В.І., суддя Плужник О.В. , суддя Істоміна О.А.

при секретарі Криворученко О.І.

за участю представників сторін:

позивача – не з’явився.

відповідача – не з’явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 2575 П/3-9) на рішення господарського суду Полтавської області від 01.08.13 р. у справі № 917/1087/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Інтерстрой", м. Харків, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лубенське шляхово-будівельне управління № 9", м. Лубни, Полтавська область

s33">проNT > стягнення 106182,15 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2013 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "СК Інтерстрой" звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просив суд стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Лубенське шляхово-будівельне управління № 9" 106182,15 грн., у тому числі: 102200,15 грн. заборгованість виконані роботи по договору № 20/12-11 від 04.12.2011 р., 3318,00 грн. пені, 664,00 грн. – 3% річних. та судові витрати.

lass="fs35">Рішенням господарського суду Полтавської області від 01.08.2013 року у справі № 917/1087/13 позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лубенське шляхово-будівельне управління № 9" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Інтерстрой" 102200,15 грн. основного боргу, 3234,00 грн. пені, 646,80 грн. – річних, 2121,62 грн. витрат з оплати судового збору. В іншій частині – у позові відмовлено.

Рішення мотивоване з посиланням на те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористатись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, тому позовні вимоги визнані правомірними та обґрунтованими, підлягаючими задоволенню та ін.

Відповідач із вказаним рішенням господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішенням господарського суду Полтавської області від 01.08.2013 року у справі № 917/1087/13 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, з мотивів та підстав, зазначених в апеляційній скарзі.

Позивач та відповідач у призначене судове засідання не з’явились.

Враховуючи факт належного повідомлення позивача та відповідача про час та місце розгляду апеляційної скарги, та те, що норми ст. 38 ГПК України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, судова колегія вважає, що судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Неявка в судове засідання представника позивача та відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "СК Інтерстрой" (підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лубенське шляхово-будівельне управління № 9" (замовник) укладений договір № 20/12-11 від 04.12.2011р. (далі – договір).

Відповідно до п. 1.1, 1.2 договору, підрядник у межах договірної ціни виконує власними та залученими силами і засобами з використанням своїх матеріалів, всі передбачені замовленням роботи, здає в обумовлені строки об’єкт в експлуатацію замовнику. Відновлення верхнього зношеного шару покриття на мережі доріг загального користування державного значення Полтавської області при їх поточному ремонті – а/д (М-03) Київ-Харків-Довжанський км 359+060 – км 361+000 (фрезервування існуючого покриття товщиною 4 см), а замовник зобов’язується прийняти ці роботи та оплатити їх.NT>

Відповідно до п. 2.1 договору визначена загальна вартість робіт в сумі 102200,15 грн.

Відповідно до п. 4.1 договору, розрахунок у повному обсязі проводиться замовником по закінченню робіт та після підписання акту приймання виконаних робіт протягом 5 банківських днів.

Згідно з п. 5.1 договору, виконані роботи приймаються замовником з обов’язковим складанням актів Ф-2 та Ф-3, які підписуються уповноваженими представниками сторін.

Позивач виконав передбачені договором роботи на загальну суму 102200,15 грн., що підтверджується актом № 3 від 26.12.2012 р. приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2012 р. (форма КБ-2в) та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2012 р. від 26.12.2012 р. (форма № КБ-3); (а. с. 13-17), підписаними обома сторонами і без зауважень щодо якості виконаних робіт з боку відповідача.

Проте доказів оплати виконаних позивачем робіт відповідач не надав, роботи не оплатив.

Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом по даній справі.

З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, тому позовні вимоги визнані правомірними та обґрунтованими, підлягаючими задоволенню та ін.

Відповідно до вимог ст. ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь –які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. ст. 626-629 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків./P>

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України.

Відповідно до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір на виконані роботи № 20/12-11 від 04.12.2011 р. є договором підряду.

">Згідно зі ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно з ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Відповідно до п. 2.1 договору визначена загальна вартість робіт в сумі 102200,15 грн.

Відповідно до п. 4.1 договору, розрахунок у повному обсязі проводиться замовником по закінченню робіт та після підписання акту приймання виконаних робіт протягом 5 банківських днів.

Згідно з п. 5.1 договору, виконані роботи приймаються замовником з обов’язковим складанням актів Ф-2 та Ф-3, які підписуються уповноваженими представниками сторін.

На виконання умов договору позивач виконав роботи на загальну суму 102200,15 грн., що підтверджується актом № 3 від 26.12.2012 р. приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2012 р. (форма КБ-2в) та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2012 р. від 26.12.2012 р. (форма № КБ-3); (а. с. 13-17), підписаними обома сторонами і без зауважень щодо якості виконаних робіт з боку відповідача.

Однак відповідач свої грошові зобов'язання по договору в частині оплати виконаних робіт не виконав, посилаючись на те, що за відповідним замовленням та договором з ним не розрахувався ДП «Полтавський облавтодор».

Відповідач доказів виконання зобов'язань за договором, оплати за виконані роботи в повному обсязі ні суду першої інстанції ні суду апеляційної інстанції не надав, обставини, на які посилається позивач також не спростував.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновками господарського суду про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 102200,15 грн. основного боргу.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже, відповідач допустив порушення зобов'язання, оскільки не виконав його в повному обсязі у строк, встановлений договором.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

="fs35">Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 7.1 договору сторони досягли згоди, що у разі несвоєчасного виконання зобов’язань по договору винна сторона сплачує іншій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми договору за кожний день прострочення.

Наданий позивачем розрахунок відповідає вимогам законодавства та здійснено з урахуванням встановленого та опублікованого індексу інфляції за вказаний період.

Враховуючи викладене, також законними та обґрунтованими є висновки суду першої інстанції про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3234,00 грн. пені та 646,86 грн. 3% річних за прострочення виконання відповідачем грошового зобов’язання.

З урахуванням викладеного, суд визнає доводи відповідача позбавленими фактичного та правового обґрунтування, а так само такими, що не відповідають, як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства, у зв’язку з ненаданням всупереч вимогам ст. 33 ГПК України доказів в підтвердження обставин, на існуванні яких наполягає відповідач.

На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду Полтавської області від 01.08.13 р. по справі № 917/1087/13 прийнято з урахуванням фактичних обставин справи та чинного законодавства.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають вимогам законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст. ст. 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, судова колегія -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Полтавської області від 01.08.13 р. у справі № 917/1087/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 16.09.2013 р.

Головуючий суддя Пушай В.І.

Суддя Плужник О.В.

Суддя Істоміна О.А.