Постанова № 33571291, 17.09.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2013 р. Справа № 922/2785/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пушай В.І., суддя Плужник О.В. , суддя Істоміна О.А.

при секретарі Криворученко О.І.

за участю представників сторін:

позивача - Дубовський Є.Р.

відповідача -Єршов Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 2734 Х/3-9) на ухвалу господарського суду Харківської області від 31.07.13 р. у справі № 922/2785/13

за позовом ТОВ "МДМ Код", с. Вільхове

до ТОВ "Об'єднання "Агат", м. Харків

про зобов'язання спростування недостовірної інформації

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2013 р. позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "МДМ Код", звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд визнати інформацію, що розповсюджує відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю ТОВ "Об'єднання "Агат" у мережі Інтернет за адресою http://www.lardi-trans.com/reliability_zone/view_response/16484699469 такою, що не відповідає дійсності та наносить шкоду діловій репутації позивача та зобов'язати відповідача спростувати цю інформацію шляхом її видалення.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 31.07.2013 року у справі № 922/2785/13 провадження припинено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Об"єднання "Агат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МДМ Код", с. Вільхове 1147 грн. судового збору.

Ухвала мотивована з посиланням на те, що відповідач добровільно видалив недостовірну інформацію, отже станом на 31 липня 2013 року відсутній предмет спору та ін.

Відповідач з ухвалою господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 31.07.2013 року у справі № 922/2785/13 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі та стягнути з позивача витрати по сплаті судового збору, з мотивів та підстав, зазначених в апеляційній скарзі та ін.

Згідно зі ст. 102 ГПК України, апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п'ятнадцяти днів з дня винесення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, позивач при зверненні до суду зазначив про те, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Об'єднанням "АГАТ" (відповідач) розміщено у мережі Інтернет на сайті http://www.lardi-trans.com відгук на компанію позивача про результати наданих їй транспортних послуг (копія відгуку у паперовій формі додається до позовної заяви), адреса відгуку - http://www.lardi-trans.com/reliability_zone/view_response/16484699469.

У цьому відгуку відповідач звинувачує позивача у тому, що водій запізнився на завантаження, що йому складно було додзвонитися та його телефон рідко був у мережі, а також у тому, що документи переробляли декілька разів. Бал відгуку (згідно з рейтинговою системою сайта на підставі цих балів виставляється рівень надійності підприємства) - негативний. Крім того у відгуку відповідач закликає інших користувачів робити висновки.

Позивач зазначає, що ця інформація не відповідає дійсності по жодному пункту та наносить шкоду його діловій репутації.

При цьому позивач вказує на те, що належним чином надавав транспортно-експедиційні послуги відповідачу.

Згідно з заявкою № 0000000068 від 04.03.2013 року, водій мав приїхати на завантаження 04.03.2013 р. або 05.03.2013 року. Завантаження відбулось 05.03.2013 року, про що свідчить відмітка у СМК № 169804 (копії заявки та СМК додаються до позовної заяви). Тобто ствердження, що водій запізнився на завантаження є безпідставним та таким, що не відповідає дійсності.

Що стосується відправлених документів, то згідно з договором № А-00000034, позивач був зобов'язаний відправити оригінали документів після здійснення перевезення. Вантаж був одержаний вантажоодержувачем - 12.03.2013 року, про що свідчить запис у СМК, оригінали усіх необхідних документів були надіслані відповідачу - 13.03.2013 р. та були отримані ним, про що свідчить відмітка на поштовій квитанції (копія додається до позовної заяви). З моменту одержання документів від відповідача не надходило ніяких запитів про заміну неналежно оформлених документів.

Таким чином, твердження що, підприємство позивача неналежним чином та несвоєчасно оформило документи на його думку не відповідає дійсності.

Позивач вважає, що відповідач навмисно розповсюджує недостовірну інформацію, що наносить шкоду діловій репутації його товариству.

А отже, враховуючи позовні вимоги, предметом спору по даній справі є визнання відповідної інформації такою, що не відповідає дійсності (недостовірною), та спонукання відповідача до спростування цієї інформації, шляхом її видалення

Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом по даній справі.

З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд, приймаючи оскаржувану ухвалу, крім іншого виходив з того, що відповідач добровільно видалив недостовірну інформацію, отже станом на 31 липня 2013 року відсутній предмет спору, судові витрати покладені на відповідача у зв'язку з визнанням його вини у доведенні спору до суду та ін.

Відповідно до вимог ст. ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Предметом вимог позову у справі є спростування недостовірних відомостей.

Відповідно до ст. 94 Цивільного кодексу юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та на інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.

Право юридичної особи на недоторканність її ділової репутації може бути порушено шляхом поширення про неї недостовірної інформації.

Частиною 4 ст. 32 Конституції гарантується право вимагати в судовому порядку спростування недостовірної інформації.

Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.09 р. № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділової репутації фізичної та юридичної особи.

Поширення інформації - це розповсюдження, обнародування, реалізація у встановленому законом порядку документованої або публічно оголошуваної інформації (стаття 14 Закону України "Про інформацію").

Суд першої інстанції в ухвалі посилається на те, що станом на 17.07.2013 року відповідачем видалено відгук на компанію позивача про результати наданих їй транспортних послуг, адреса відгуку - http://www.lardi-trans.com/reliability_zone/view_response/16484699469, в підтвердження чого до відзиву на позовну заяву було надано роздруковані веб - сторінки http://www.lardi-trans.com/reliability_zone/view_response/16484699469 та http://www.lardi-trans.com/reliability_zone/view_response.

На підставі вищезазначеного дійшов висновку про те, що відповідач добровільно видалив недостовірну інформацію, тому станом на 31 липня 2013 року відсутній предмет спору.

У своїй апеляційній скарзі відповідач заперечує проти будь - якої причетності до розміщення та видалення якої - ніби то інформації про позивача.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що господарський суд Харківської області дійшов хибного висновку, стосовно відсутності предмету спору та безпідставно припинив провадження у справі посилаючись на п. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки предметом спору у даній справі є визнання відповідної інформації недостовірною та її спростування шляхом видалення. Проте суд безпідставно припинив провадження у справі тільки з тих підстав, що предмет спору "видалення інформації" був відсутній. Так, матеріали справи не містять доказів видалення спірної інформації саме відповідачем, оскільки надана позивачем копія відомостей (інформації) з відповідного сайта свідчить про те, що спірний відгук видалено модератором, а не відповідачем.

Разом з тим, як було зазначено вище іншою позовною вимогою, (предметом спору) є визнання спірної інформації такою, що не відповідає дійсності. Проте докази визнання або погодження з цією вимогою, відповідача або іншим чином анулювання цього предмету спору до винесення оспорюваної ухвали в матеріалах справи відсутні та судом не наведені. А отже, вона залишилась не розглянутою.

Таким чином, обставини та питання щодо правомірності позову або достовірності спірної інформації, причетності до неї відповідача та покладення у зв'язку з цим, на нього судових витрат залишились не вирішеними, поза увагою суду. У зв'язку з чим у суду першої інстанції є підстави дослідити зазначені обставини, докази у справі та інші питання у повному обсязі, з урахуванням вимог ГПК України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що ухвала господарського суду Харківської області від 31.07.13 р. у справі № 922/2785/13 необґрунтована, прийнята з порушенням норм процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, ухвала суду першої інстанції - скасуванню, а справа - переданню на розгляд до господарського суду Харківської області.

Керуючись ст. ст. 101, 102, п. 2 ст. 103, ст. ст. 104-106 ГПК України, судова колегія -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача задовольнити частково.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 31.07.13 р. у справі № 922/2785/13 скасувати.

Справу передати на розгляд до господарського суду Харківської області.

В іншій частині апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 17.09.2013 р.

Головуючий суддя Пушай В.І.

Суддя Плужник О.В.

Суддя Істоміна О.А.