Постанова № 33563875, 18.09.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2013 р. Справа № 5023/4891/12

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Тихий П.В. , суддя Черленяк М.І.

при секретарі Голозубовій О.І.

за участю представників сторін:

позивача - Гриньок О.А., дов. №14/71 від 22.03.2013 року

відповідача - Гордієнко Є.М., дов. №154 від 01.02.2013 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача - Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ (вх.№2624Х/1-43) на рішення господарського суду Харківської області від 01 серпня 2013 року по справі №5023/4891/12

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до Первомайського комунального підприємства "Тепломережі", м. Первомайськ

про стягнення 3450309,74 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2012 року Публічне АТ "НАК "Нафтогаз України", звернувся з позовом до Первомайського комунального підприємства "Тепломережі" про стягнення, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимоги від 24.12.2012 р. (вх. № 23892), 937321,55 грн. основного боргу, 33071,06 грн. збитків від інфляції, 80562,66грн. 3% річних, 366438,87 грн. пені, 662165,02 грн. 7% штрафу

Рішенням господарського суду Харківської області від 24.12.2012 р. позовні вимоги були задоволені частково, стягнуто з Первомайського комунального підприємства "Тепломережі" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 937321,55 грн. основного боргу, 3664,39 грн. пені, 6621,65 грн. штрафу, 33071,06 грн. збитків від інфляції, 80562,66 грн. 3% річних, 64380,00 грн. судового збору.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 29.01.2013 р. рішення суду першої інстанції було залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.06.2013 р. рішення господарського суду Харківської області від 24 грудня 2012 року та постанова Харківського апеляційного господарського суду від 29 січня 2013 року були скасовані в частині стягнення 3664,39 грн. пені та 6621,65 грн. 7% штрафу, справу в цій частині передано на новий розгляд до господарського суду Харківської області в іншому складі суду.

Рішенням господарського суду Харківської області від 01 серпня 2013 року (суддя Суярко Т.Д.) позовні вимоги в частині стягнення пені та штрафу задоволено частково. Стягнуто з Первомайського комунального підприємства "Тепломережі" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" пеню в розмірі 91609,72 грн. та штраф в розмірі 165541,25 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", з рішенням господарського суду не погодилось, звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 01 серпня 2013 у справі № 5023/4891/12 в частині відмови в задоволенні позивних вимог щодо стягнення пені у сумі 274829,15 грн., та штрафу у сумі 496623,76 грн. скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" щодо стягнення пені у сумі 274829,15 грн. та 7 % штрафу у сумі 496623,76 грн. в задоволенні яких було відмовлено господарським судом Харківської області. В інший частині рішення господарського суду Харківської області від 01 серпня 2013 року у справі 50234891/12 залишити без змін.

Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що місцевий господарський суд в порушення вимог статей 42, 83 ГПК України, статті 233 Господарського кодексу України не обгрунтував належними доказами здійсненого ним зменшення суми пені на 75% та не оцінив майнового становища відповідача, а також того, чи та чи є обставини зменшення пені винятковими.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 27.08.2013 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Черленяк М.І., суддя Тихий П.В.) апеляційну скаргу позивача було прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 10.09.2013 року на 11:30 год.

У судовому засіданні 10.09.2013 року представник позивача підтримав апеляційну скаргу.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу та його представник у судовому засіданні 10.09.2013 року проти її доводів заперечує, вважає оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Свої заперечення обгрунтовує тим, що основною причиною утворення заборгованості відповідача перед позивачем є відсутність субвенцій з державного бюджету України на погашення заборгованості в різниці в тарифах, зумевлена невиконанням Постанов КМУ №190 від 22.02.2006 року та №517 від 11.06.2012 року, а також несовєчасна сплата населенням заборгованості за спожиту енергію, при тому що відповідач є бюджетною неприбутковою організацією.

Про вказані обставини з посиланням на відповідні докази було вказано місцевим господарським судом, який прийняв законне та обгрунтоване рішення.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи та було вірно встановлено місцевим господарським судом, 30 вересня 2011 року між позивачем (як продавцем) та відповідачем (як покупцем) було укладено договір № 116 на купівлю-продаж природного газу (далі - „договір"), відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов'язання передати у власність відповідача у 4 кварталі 2011р. та у 2012р. імпортований природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а відповідач приймати та оплачувати газ на умовах цього договору.

Ціна за 1000 куб. м природного газу становить 1091,00 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб.м природного газу - 1091,00 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 1309,20 грн. (п. 5.2 договору).

Пунктом 6.1 договору було визначено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

При попередньому розгляді даної справи судами першої, апеляційної та касаційної інстанції було встановлено, що відповідач за вказаним договором неналежним чином виконав взяті на себе грошові зобов"язання перед позивачем, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 937 321,55грн.

Договором (п. 7.2) визначено, що у разі невиконання відповідачем п.6.1 умов договору, він у безспірному порядку зобов'язується сплатити позивачу, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.

На підставі вказаного пункту договору позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 366438,87 грн. та штраф в розмірі 662165,02 грн.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частинами 1,2 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач неналежним чином виконав взяті на себе грошові зобов"язання за договором купівлі-продажу, прострочив оплату отриманого газу більше ніж на 30 днів, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 937 321,55грн.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

А тому місцевий господарський суд, враховуючи вищевикладене та прострочення відповідачем оплати отриманого газу, перевіривши розмір пені та штрафу на предмет відповідності вимогам договору, чинного законодавства України, зокрема, ч. 3 статті 549 ЦК України, ч. 6 статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 6 статті 232 ГК України, дійшов обгрунтованого висновку, що позовні вимоги щодо стягнення пені в розмірі 366438,87 грн. та штрафу в розмірі 662165,02 грн. є законними та обґрунтованими.

З матеріалів справи вбачається, що при розгляді справи в суді першої інстанції 25 липня 2013 року від відповідача через канцелярію надійшло клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій (пені та штрафу) на 75 %.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій (ст. 233 ГК України).

Відповідно до абз. 1 п. 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 року вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Відповідач є підприємством комунальної форми власності і заснований на майні територіальної громади, надає послуги з теплопостачання. Основним споживачем відповідача є населення та державні установи.

Так, відповідно до довідки, наданої відповідачем, станом на 01.07.2013 р. його дебіторська заборгованість становить 8 968 000,00 грн., основними боржниками є населення та державні установи.

Для погашення дебіторської заборгованості, за 2011-2013 роки відповідачем до виконання пред"явлено виконавчі документи на суму 8 950 500,00 грн.

З наданих відповідачем копій звітів про фінансовий стан за 2012 та 2013 роки (т. 1 арк. спр. 104; т. 3 арк. спр. 181) вбачається його скрутне фінансове становище, викликане в тому числі значною дебіторською заборгованістю, зокрема, населення та держави.

Підставою для задоволення клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій суд визначає також те, що задоволення штрафних санкцій в повному обсязі (в тому числі у зв"язку з настанням опалювального сезону) може утруднити або, навіть, зробити неможливим надання відповідачем послуг з теплопостачання на передодні опалювального сезону.

Аналізуючи ступінь вини відповідача у виникненні заборгованості, слід зазначити таке.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2012 рік", а також Постановою Кабінету Міністрів України від 11.06.2012 р. N 517, передбачено надання субвенції з державного бюджету для погашення заборгованості в різниці тарифів на теплову енергію для населення.

На момент розгляду даної справи відповідної субвенції не отримано.

Такими чином, як вірно зазначив місцевий господарський суд, неналежне виконання відповідачем грошового зобов"язання за договором спричинене не його зловживанням своїми правами, а об"єктивними обставинами, що унеможливили вчасну оплату відповідної заборгованості.

В той же час, відповідач вживає залежних від нього заходів для належного і як найшвидшого виконання зобов"язання за договором купівлі-продажу щодо оплати вартості отриманого газу, про що свідчить як робота з дебіторами (пред"явлення відповідачем до виконання виконавчі документи на суму 8 950 500,00 грн.), так і надана ВДВС Первомайського МУЮ Харківської області та наявна в матеріалах справи довідка про оплату відповідачем 354 853,08 грн. в рахунок погашення основної заборгованості, яка була предметом спору при попередньому розгляді даної справи.

Відповідно до Постанови КМ України від 26.10.2011 р. № 1108 "Про надання статусу депресивних територій деяким містам обласного значення у 2011 році", місту Первомайському Харківської області надано статус депресивної території строком на сім років.

При цьому, місцевим господарським судом при задоволенні клопотання про зменшення розміру штрафних санкції було вірно враховано кризовий стан Первомайського району, в якому відповідач зареєстрований та здійснює господарювання.

При зменшенні розміру штрафних санкцій вірно були враховані і майнові інтереси позивача. Так, стягнення штрафних санкцій у заявлених позивачем розмірах може значно утруднити оплату суми основної заборгованості, яка піддягає стягненню на підставі рішень, винесених за результатами попереднього розгляду справи.

Окрім того, оскільки сума нарахованих штрафних санкцій перевищує суму основного боргу, оскільки сума основної заборгованості, що підлягає стягненню на підставі рішень, винесених за результатами попереднього розгляду справи, становить 937 321,55грн., а загальна сума штрафних санкцій заявлених до стягнення - 1 028 603,89 грн.

Отже, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про достатність правових підстав для задоволення клопотання про зменшення розміру пені та штрафу на 75%, та, відповідно, стягнення з відповідача пені в розмірі 91609,75 грн. та штрафу в розмірі 165541,25 грн.

При цьому, така позиція викладена, зокрема, в Постанові ВГС України від 19.12.2012 р. № 5023/3165/12, листі ВГС України від 29.04.2013 р. № 01-06/767/2013 „Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов"язань", в якому зазначено, що суди першої та апеляційної інстанції, встановивши причини невиконання відповідачем грошового зобов"язання, а саме надавши належну оцінку тій обставині, що споживачами теплової енергії, яку виробляє відповідач, є переважно населення, а також збитковість господарської діяльності відповідача у зв"язку з наявністю значної заборгованості споживачів за поставлену енергію, дійшли обгрунтованих висновків про наявність підстав для зменшення розміру пені на підставі ст. 233 ГК України та п. 3 ст. 83 ГПК України.

Позивач апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що місцевий господарський суд в порушення вимог статей 42, 83 ГПК України, статті 233 Господарського кодексу України не обгрунтував належними доказами здійсненого ним зменшення суми пені на 75% та не оцінив майнового становища відповідача, а також того, чи та чи є обставини зменшення пені винятковими.

Однак, колегія суддів не може погодитись із такими твердженнями, так як основною причиною утворення заборгованості відповідача перед позивачем є відсутність субвенцій з державного бюджету України на погашення заборгованості в різниці в тарифах, зумевлена невиконанням Постанов КМУ №190 від 22.02.2006 року та №517 від 11.06.2012 року, а також несовєчасна сплата населенням заборгованості за спожиту енергію, при тому що відповідач є бюджетною неприбутковою організацією.

До того ж, як вірно встановив місцевий господарський суд, з наданих відповідачем копій звітів про фінансовий стан за 2012 та 2013 роки (т. 1 арк. спр. 104; т. 3 арк. спр. 181) вбачається його скрутне фінансове становище, викликане в тому числі значною дебіторською заборгованістю, зокрема, населення та держави.

Отже, місцевий господарський суд з посиланням на відповідні докази цілком правомірно зменшив розмір штрафних санкцій.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування або зміни вказаного рішення відсутні.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 01 серпня 2013 року у справі №5023/4891/12 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови 16.09.2013 року.

Головуючий суддя Пелипенко Н.М.

Суддя Тихий П.В.

Суддя Черленяк М.І.