Постанова № 33571261, 18.09.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2013 року Справа № 924/885/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Крейбух О.Г. , суддя Василишин А.Р.

при секретарі Мулявка М.П.

за участю представників сторін:

позивача: представник Гусак Б.М.

відповідача: представник Стороженко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Хмельницької області від 06.08.13р. у справі № 924/885/13 (суддя Димбовський В.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до відповідача Міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго"

про стягнення 28741,70 грн. - основного боргу, 3645,09грн. - пені, 311,04 грн. - інфляційних, 729,02 грн. - 3% річних

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 13.09.13 р. відповідно до затверджених складів колегій, внесено зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючого судді. У справі №924/885/13 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Крейбух О.Г., суддя Василишин А.Р..

Рішенням господарського суду Хмельницької області у справі №924/885/13 від 06.08.13р. позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з міського комунального підприємства „Хмельницьктеплокомуненерго" на користь публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" - пені, 729,02 грн. (сімсот двадцять дев'ять гривень 02 коп.) - 3% річних, 1704,49 грн. (одну тисячу сімсот чотири гривні 49 коп.) - витрат по оплаті судового збору.

В частині стягнення з відповідача 1822,55 грн. - пені та 311,04 грн. - інфляційних втрат відмовлено. В частині стягнення з відповідача 28741,70 грн. - основного боргу провадження у справі припинено.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що факт неналежного виконання відповідачем договірних обов'язків з оплати поставленого природного газу підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем по суті. Отже, відповідач є боржником, що прострочив виконання грошового зобов'язання, і у нього виникла заборгованість. Разом з тим, оцінивши в сукупності обставини справи та надані докази, враховуючи незначний розмір заборгованості від належної до сплати суми коштів, скрутний фінансовий стан відповідача, беручи до уваги об'єктивні обставини, які призвели до виникнення боргу, та те, що відповідачем під час розгляду справи виконано зобов'язання з оплати поставленого природного газу, місцевий господарський суд задовольнив клопотання відповідача про зменшення розміру нарахованої пені та зменшив розмір загальної суми пені, що підлягає стягненню з відповідача, на 50%, тобто до 1822,54 грн.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 06.08.13р. у справі 924/885/13 в частині зменшення та відмови у стягненні 1822,54 грн. нарахованої пені та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити вимогу позивача про стягнення з відповідача частини пені у розмірі 1822,54 грн., у стягненні якої було відмовлено.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню. Крім того, апелянт, як на підставу скасування рішення суду першої інстанції, посилається на те, що рішення в частині відмови у стягненні 1822,54 грн. пені прийняте з порушенням норм матеріального (ст.233 Господарського кодексу України, ст.22, 549-552, 625 Цивільного кодексу України) та процесуального (ст.4-2, 43, 83, 84 Господарського процесуального кодексу України) права без дослідження всіх істотних обставин, що мають значення для справи.

У судовому засіданні представник позивача доводи апеляційної скарги підтримав.

Представником відповідача подано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого він просить суд рішення господарського суду Хмельницької області від 06.08.13р. залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення з підстав, викладених у відзиві.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача заперечив доводи апеляційної скарги. Просить її відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рівненський апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що рішення господарського суду Хмельницької області від 06.08.13р. у даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу скаржника - без задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.09.2011р. між НАК „Нафтогаз України" (продавець) та МКП „Хмельницьктеплокомуненерго" (покупець) укладено договір №14/2519/11 на купівлю-продаж природного газу, згідно п. 1.1. якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у IV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати газ на умовах цього договору.

Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця наступного за місяцем поставки (п. 6.1.).

Згідно з п. 7.2. договору, в редакції додаткової угоди №4 від 10.12.2012р., у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього договору, він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Як свідчать наявні в матеріалах справи акти прийому-передачі природного газу, позивач у період вересень 2012 року - грудень 2012 року передав у власність, а відповідач прийняв природний газ загальною вартістю 28005518,86 грн.

Оплату за поставлений газ відповідач здійснив лише частково в сумі 27976777,16 грн., що підтверджується оборотною відомістю.

На час звернення з позовом до суду у відповідача існував борг з оплати поставленого природного газу за грудень 2012 року в сумі 28741,70 грн.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач здійснив оплату зазначеного боргу, про що свідчить платіжне доручення №8075 від 26.07.2013р.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач нарахував 3645,09 грн. - пені (на борг, який виник за поставку газу у вересні 2012 року за період 15.10.2012р. - 18.10.2012р. та на борг, який виник у грудні 2012 року за період з 15.01.2013р. по 16.05.2013р.).

Крім того, на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем нараховано 311,04 грн. - інфляційних втрат (за період 16.12.2012р. - 15.01.2013р.) та 729,02 грн. - 3% річних (на борг, який виник за поставку газу у вересні 2012 року за період 15.10.2012р. - 18.10.2012р. та на борг, який виник у грудні 2012 року за період з 15.01.2013р. по 16.05.2013р.).

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, колегією суддів апеляційної інстанції взято до уваги наступне.

1. Щодо нарахування основного боргу.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як передбачено приписами ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Нормою ч. 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт неналежного виконання відповідачем договірних обов'язків з оплати поставленого природного газу підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем по суті. Отже, відповідач є боржником, що прострочив виконання грошового зобов'язання, і у нього виникла заборгованість.

Приймаючи до уваги те, що відповідачем під час розгляду справи в суді першої інстанції сплачено суму основного боргу, провадження у справі в цій частині місцевим господарським судом правомірно припинено на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

2. Щодо нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Як вбачається з матеріалів справи, крім основного боргу, позивачем відповідачу нараховано пеню, 3% річних та інфляційні втрати.

У відповідності до п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною другою ст. 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

У відповідності до ст. ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений даним законом, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У договорі на купівлю-продаж природного газу сторони передбачили відповідальність відповідача за порушення строків оплати у вигляді сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши правильність нарахування позивачем розміру пені, суд апеляційної інстанції погоджується з даними розрахунками.

Також колегія суддів, підтримує позицію суду першої інстанції щодо зменшення розміру нарахованої пені та зменшення розмір загальної суми пені, що підлягає стягненню з відповідача з огляду на наступне.

При стягненні пені судом враховано, що згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України за рішенням суду розмір неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, зменшується, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків. Відповідно, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Аналогічна за змістом і норма ст. 233 ГК України, згідно якої у разі, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Крім того, відповідно до п. 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011р., вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Оцінивши в сукупності обставини справи та надані докази, враховуючи незначний розмір заборгованості від належної до сплати суми коштів, скрутний фінансовий стан відповідача, беручи до уваги об'єктивні обставини, які призвели до виникнення боргу, та те, що відповідачем під час розгляду справи виконано зобов'язання з оплати поставленого природного газу, місцевий господарський суд підставно задовольнив клопотання відповідача про зменшення розміру нарахованої пені та правомірно зменшив розмір загальної суми пені, що підлягає стягненню з відповідача, на 50%, тобто до 1822,54 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснені позивачем нарахування 3% річних, суд погоджується з ними та вважає, що позивач обґрунтовано просив стягнути їх з відповідача.

Щодо нарахування інфляційних втрат на борг за поставку газу у грудні 2012 року суд зазначає наступне.

Строк виконання зобов'язань відповідача, враховуючи п. 6.1. договору купівлі-продажу природного газу, за зобов'язаннями грудня 2012 року настав 14.01.2013р. Отже, прострочення в оплаті розпочинає перебіг з 15.01.2013р.

Оскільки інфляційні втрати нараховано до настання строку виконання зобов'язань - з 16.12.2012р. по 15.01.2013р., їх стягнення є безпідставним.

Враховуючи викладені вище обставини, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що позовні вимоги підставно задоволені судом першої інстанції частково в частині стягнення з відповідача 1822,54 грн. - пені та 729,02 грн. - 3% річних., а в частині стягнення з відповідача 1822,55 грн. - пені та 311,04 грн. - інфляційних втрат - відмовлено.

Також колегія суддів вважає, що в частині стягнення з відповідача 28741,70 грн. - основного боргу провадження у справі місцевим господарським судом припинено правомірно.

З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.

Враховуючи наведене, Рівненський апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з врахуванням всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" від 08.08.13р. залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Хмельницької області від 06 серпня 2013 року у справі №924/885/13 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу №924/885/13 повернути господарському суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Юрчук М.І.

Суддя Крейбух О.Г.

Суддя Василишин А.Р.