Ухвала суду № 33555137, 12.09.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2013 року Справа № 9104/25791/12

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.

суддів: Святецького В.В., Макарика В.Я.,

за участю секретаря судового засідання: Федак С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державного підприємства "Луцький спиртогорілчаний комбінат" на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 10.01.2012 р. по справі за позовом Державного підприємства "Луцький спиртогорілчаний комбінат" до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,-

встановив:

Державне підприємство Луцький спиртогорілчаний комбінат звернулось з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення та просить суд визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції від 18.10.2011 р. № 0003212301 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 300830 грн., в т. ч. 240664 грн. основного платежу та 60166 грн. штрафних санкцій.

Позивач свої вимоги мотивує тим, що відповідач безпідставно вважає нікчемними договори, укладені товариством із ТзОВ «Юніверсал Сервіс-Україна», оскільки вони були укладені з дотриманням усіх норм чинного законодавства, а зобов'язання за договорами виконані. Позивач також посилається на те, що діяльність ТзОВ «Юніверсал-Сервіс- Україна» не мала фіктивного характеру і позивач не повинен нести відповідальність за недотримання вимог закону своїм контрагентом. Також підприємство вказує на порушення відповідачем строків давності нарахування податкових зобов'язань, передбачених статтею 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та статтею 102 Податкового кодексу України.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 10.01.2012 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції зазначив, що доведеними є обставини, які свідчать про те, що правочини між позивачем та ТзОВ «Юніверсал Сервіс-Україна» та операції по них не мали реального характеру, створювали можливість відшкодування ПДВ з бюджету та заниження податкових зобов'язань, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства (ст. 207 Господарського кодексу України), а відтак дані правочини є такими, що порушують публічний порядок (ст. 229 Цивільного кодексу України). Податковий орган правильно встановив наявність порушення позивачем Закону України «Про податок на додану вартість» з огляду на нікчемність укладених правочинів, а тому мав правові підстави для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду позивач оскаржив його в апеляційному порядку. До апеляційної скарги також приєднався ОСОБА_2. Вважають, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з помилковим застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просять скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам колегія суддів виходить з наступного.

29 вересня 2011 року працівниками Луцької ОДПІ було проведено позапланову виїзну перевірку Державного підприємства Луцький спиртогорілчаний комбінат з питань повноти декларування, нарахування та своєчасності сплати до бюджету податків, зборів та обов'язкових платежів по фінансово-господарських взаємовідносинах із ТзОВ «Юніверсал Сервіс-Україна» за період з 01.04.2008 року по 31.12.2008 року.

За результатами перевірки Луцькою ОДПІ було складено акт від 29.09.2011 року №7940/23-2/05515312, яким встановлено порушення підприємством вимог статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 1129490 грн. за період з квітня 2008 року по листопад 2008 року.

На підставі акту перевірки Луцькою ОДПІ було винесено податкове повідомлення-рішення від 18.10.2011 року № 0003212301 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 300830 грн., в т. ч. 240664 грн. основного платежу (за вересень-листопад 2008 року) та 60166 грн. штрафних санкцій.

Актом перевірки від 29.09.2011 року №7940/23-2/05515312 встановлено, що ДП «Луцький СГК» в періоді, що перевірявся, мало взаємовідносини з ТзОВ «Юніверсал Сервіс-Україна», що було констатовано в акті планової документальної перевірки Луцької ОДПРІ від 13.10.2009 р. № 370/2399/05515312 та додатках до нього.

В ході проведення зазначеної планової перевірки до ДПІ у Голосіївському р-ні м. Києва було надіслано запит про проведення перевірки підтвердження отриманих від платника податків (іншої особи) відомостей стосовно відносин з контрагентом та дотримання податкового законодавства з переліком актів виконаних робіт та податкових накладних по взаємовідносинах ДП «Луцький СГК» та ТзОВ «Юніверсал Сервіс-Україна».

На вищезазначений запит ДПІ у Голосіївському р-ні м. Києва листом надано акт про неможливість проведення перевірки контрагента ТзОВ «Юніверсал Сервіс-Україна» від 14.09.2009 року № 821/3-23-09-35571430 у зв'язку з відсутністю його за місцезнаходженням.

Згідно листа Управління Служби Безпеки України від 12.08.2010 року № 54/6- 2997, адресованого ДПА у Волинській області, Голосіївським районним судом м. Києва 07.06.2010 р. в кримінальній справі №1-582/10 стосовно посадових осіб ТОВ «Юніверсал Сервіс-Україна» було винесено обвинувальний вирок у зв'язку зі створенням юридичної особи з метою мінімізації податкових зобов'язань діючих суб'єктів господарської діяльності.

У зв'язку з отриманням зазначеної інформації 14.09.2011 року наказом Луцької ОДПІ №2516 було призначено позапланову виїзну перевірку ДП «Луцький СГК» з питань здійснення фінансово-господарських операцій з ТзОВ «Юніверсал Сервіс-Україна» за період із 01.04.2008 року по 31.12.2008 року.

Після отримання копії наказу від 14.09.2011 р. № 2516 та ознайомлення з направленням на проведення перевірки від 14.09.2011 р. № 002624 перший заступник директора ДП «Луцький СГК» ОСОБА_3 відмовив у наданні для перевірки документів, що підтверджують взаємовідносини ДП «Луцький СГК» та ТзОВ «Юніверсал Сервіс- Україна», про що складено акт ненадання документів, що належать до предмету перевірки (а. с. 183).

19.09.2011 р. Луцька ОДПІ листом №23394/23-2 звернулась до ДП «Луцький СГК» із вимогою надати для перевірки первинні документи (договори, реєстри податкових накладних, податкові та видаткові накладні, акти виконаних робіт, акти прийому-передачі, довіреності) та інші первинні бухгалтерські документи, банківські виписки та платіжні доручення), згідно яких були здійснені фінансово-господарські операції між ДП «Луцький СГК» та ТзОВ «Юніверсал Сервіс-Україна» та інші документи, що стосуються предмету перевірки.

26.09.2011 р. на вищезазначений лист Луцькою ОДПІ отримано відповідь вх. № 22450 (лист від 23.09.2011 р. вих. № 967), в якій ДП «Луцький СГК» підтверджує факт взаємовідносин із ТзОВ «Юніверсал Сервіс-Україна», однак первинні документи на підтвердження даних взаємовідносин надати не може у зв'язку з їх втратою. Крім того ДП «Луцький СГК» повідомляє, що інформація про взаємовідносини з ТзОВ «Юніверсал Сервіс-Україна» відображена в акті планової перевірки підприємства за відповідний період.

Разом з тим як встановлено з пояснень представника позивача у судовому засіданні підприємство не повідомляло правоохоронні органи про втрату первинних документів та не вчиняло жодних дій по їх відновленню.

Актом планової перевірки від 13.10.2009 р. № 370/2399/05515312 встановлено, що у період із 01.04.2008 р. по 31.12.2008 р. відповідно до первинних документів ТОВ «Юніверсал Сервіс-Україна» на виконання умов договору № 01408Р від 01.04.2008 р. надавало ДП «Луцький СГК» послуги з проведення рекламної кампанії на телебаченні. Вартість наданих послуг включено до складу валових витрат в загальній сумі 5 647 450 грн.

У акті перевірки від 29.09.2011 року № 7940/23-2/05515312 зазначено, що відповідно до первинних документів, акту планової документальної перевірки від 13.10.2009 р. №370/2399/05515312 та додатків до нього ДП «Луцький СГК» розрахувалось з ТОВ «Юніверсал Сервіс-Україна» за надані послуги з проведення рекламної кампанії на телебаченні в повному обсязі, заборгованість за розрахунками з ТОВ «Юніверсал Сервіс- Україна» відсутня.

Однак, в ході проведення позапланової перевірки встановлено, що згідно наданої для перевірки Управлінням СБ України банківської виписки по рахунку ТОВ «Юніверсал Сервіс-Україна» 26002088398001, відкритому у філії № 3 ВАТ «АКБ «Капітал» у м. Києві (МФО 380407) розрахунки з ТОВ «Юніверсал Сервіс-Україна» проведено лише в сумі 5755277,79 грн. Розрахунки на суму 1 049 899,97 грн. дослідити та підтвердити немає можливості через відмову ДП «Луцький СГК» надати документи для перевірки.

07 червня 2010 року Голосіївським районним судом м. Києва завершено розгляд кримінальної справи №1-582/10 по обвинуваченню ОСОБА_4 (засновника ТзОВ «Юніверсал Сервіс-Україна») за ст. 28 ч. 2 ст. 205 ч. 2, ст. 358 ч. 2 та ч. 3 Кримінального Кодексу України та ОСОБА_5 за ст.28 ч.2 ст.205 ч.2 Кримінального Кодексу України за створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності по конвертації безготівкових коштів у готівку та мінімізації податкових зобов'язань для різних суб'єктів підприємницької діяльності. Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 07 червня 2010 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у зв'язку із застосуванням до них ст.1 п. «в» Закону України «Про амністію» від 12.12.2008 р. звільнено від кримінальної відповідальності. Постановою суду встановлено, що внаслідок діяльності таких суб'єктів господарювання в результаті задекларованих господарських операцій на досудовому слідстві та в суді не було встановлено наявних розумних економічних або інших причин (ділової мети) виробничої або господарської необхідності систематичного придбання та продажу товарів. Встановлено також неможливість реального виконання зобов'язань з урахуванням часу, значного обсягу робіт, що часто виконувались одночасно протягом одного календарного місяця, тобто відсутність необхідних умов досягнення відповідних результатів економічної діяльності в силу відсутності найманих працівників, основних засобів, складських приміщень та транспортних засобів, що свідчить про відсутність у вказаних суб'єктів господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань. Відтак, суд при розгляді кримінальної справи дійшов висновку, що така діяльність наведених суб'єктів підприємницької діяльності носила фіктивний характер.

Наведені обставини свідчать про те, що контрагентом позивача - ТзОВ «Юніверсал Сервіс-Україна» надання рекламних послуг не відбувалось, а господарські відносини носили безтоварний характер, а отже правочини не були спрямовані на реальне настання наслідків, що ними обумовлені.

Відповідно до п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктами 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно ст. 228 ЦК України правочин вважається такий, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює правових наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що доведеними є обставини, які свідчать про те, що правочини між позивачем та ТзОВ «Юніверсал Сервіс-Україна» та операції по них не мали реального характеру, створювали можливість відшкодування ПДВ з бюджету та заниження податкових зобов'язань, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства (ст. 207 Господарського кодексу України), а відтак дані правочини є такими, що порушують публічний порядок (ст. 229 Цивільного кодексу України).

За таких обставин, суд першої інстанції вірно дійшов висновку про те, що податковий орган правильно встановив наявність порушення позивачем Закону України «Про податок на додану вартість» з огляду на нікчемність укладених правочинів, а тому мав правові підстави для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Доводи позивача щодо пропуску Луцькою ОДПІ строків давності нарахування податкових зобов'язань до уваги судом не приймаються, оскільки з розрахунку Луцької ОДПІ до акту перевірки (а.с. 184) вбачається, що донарахування здійснені податковим органом 18.10.2011 року внаслідок неправомірного декларування підприємством сум податкового кредиту за вересень-листопад 2008 року, тобто в межах строків, передбачених статтею 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та статтею 102 Податкового кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення повинні бути законними і обґрунтованими.

Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Луцький спиртогорілчаний комбінат" залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 10.01.2012 р. по справі № 2а/0370/3378/11 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Ухвала складена в повному обсязі 16.09.2013 року.

Головуючий суддя І.В. Глушко

Судді В.В. Святецький

В.Я. Макарик