Постанова № 33546624, 23.05.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2013 р. Справа № 820/1077/13-а

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Водолажська Н.С.,

Суддя Філатов Ю.М., Суддя Тацій Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.02.2013р. по справі № 820/1077/13-а

за позовом Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вулкан-Полімер»

про накладення арешту на кошти, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Куп'янська ОДПІ у Харківській області Державної податкової служби, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив накласти арешт на кошти ТОВ «Вулкан-Полімер», що знаходяться у банківських установах по наступним розрахунковим рахункам: № 26001000130090 у філії АТ «УКРЕКСІМБАНК», м. Харків, МФО 351618 та № 26008000171576 в ПУАТ «ФІДОБАНК», МФО 300175.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28.02.13 р. по справі № 820/1077/13-а у задоволенні позову було відмовлено.

Позивач не погодився з судовим рішенням та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.02.13 р. по справі № 820/1077/13-а та прийняти нову постанову про задоволення його позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.

Відповідач письмові заперечення на апеляційну скаргу не подав.

Сторони по справі в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причину неявки не повідомили.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що ТОВ «Вулкан-Полімер» зареєстроване у встановленому законом порядку та перебуває на податкову обліку в Куп`янській ОДПІ. За ТОВ «Вулкан-Полімер» станом на час розгляду справи в суді першої інстанції рахувався податковий борг у загальному розмірі 7996,69 грн., у т.ч. податкові зобов'язання 1776,0 грн., штрафні санкції 4681,0 грн. та пеня 1539,69 грн. При цьому суд першої інстанції у своєму рішенні зазначив, що єдиною підставою, на яку посилається податковий орган звертаючись до суду із позовною заявою про накладення арешту на розрахункові рахунки, є наявність у підприємства заборгованості у розмірі 7996,69 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що реалізація права податкового органу на застосування арешту коштів на рахунках платника податків може здійснюватися виключно шляхом безпосереднього звернення до адміністративного суду з позовом про накладення арешту на кошти на рахунку платника податків в день прийняття відповідного рішення керівника органу державної податкової служби про застосування арешту майна платника податку. Крім того, звертаючись до суду з позовною заявою, суб'єкт владних повноважень, за висновками суду першої інстанції, не подав ані доказів відсутності у відповідача майна, ані доказів наявності у відповідача майна, балансова вартість якого менше суми податкового боргу, ані доказів відсутності у відповідача майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу, ані доказів вжиття передбачених законом дій для проведення перевірки складу та структури активів платника податків.

Як свідчать письмові докази, які містяться в матеріалах справи, Куп'янською ОДПІ проведена камеральна перевірка податкової звітності відповідача з ПДВ за травень 2011 р., за результатами якої складений акт № 500/15.2-36571892 від 10.12.12 р., який у свою чергу став підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень від 18.12.12 р. № 0000401521 та №0000391521, якими відповідачу визначена сума податкового зобов'язання по ПДВ у розмірі 50,0 грн. та 4631,0 грн. відповідно. Зазначені рішення направлені відповідачу 19.12.12 р. Крім того, податковим органом була нарахована пеня на суму податкового боргу, розмір якої станом на 25.01.13 р. складав 1539,69 грн. (нарахована по декларації № 23209).

Згідно довідки Реєстраційної служби Куп'янського міськрайонного управління юстиції № 115877 від 23.01.13 р. у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно по TOB «Вулкан-Полімер» відомості відсутні, а згідно доповідної записки відділу адміністрування податків з фізичних осіб № 2650/7/17-1.11 від 15.10.12 р. транспортні засоби на обліку підприємства відсутні. Відповідно листа Держсільгоспінспекції в Харківській області від 15.01.13 р. за відповідачем на праві власності сільськогосподарська техніка, самохідні машини та механізми не обліковуються, а згідно акту опису майна № 4 від 10.10.12 р. власне майно у відповідача відсутнє.

Відповідно п. 87.1 та п. 87.2 ст. 87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

В п. 89.1.2 ст. 89 ПК України визначено, що право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу. Згідно п. 91.3 ст. 91 ПК України податковий керуючий описує майно платника податків, що має податковий борг, в податкову заставу, здійснює перевірку стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі, проводить опис майна, на яке поширюється право податкової застави, для його продажу у випадках, передбачених цим Кодексом, одержує від боржника інформацію про операції із заставленим майном, а в разі його відчуження без згоди органу державної податкової служби (за умови, коли наявність такої згоди має бути обов'язковою згідно з вимогами цього Кодексу) вимагає пояснення від платника податків або його службових (посадових) осіб. У разі продажу в рахунок погашення податкового боргу майна платника податків, на яке поширюється право податкової застави, податковий керуючий має право отримувати від такого платника податків документи, що засвідчують право власності на зазначене майно.

На підставі ст. 89 ПК України Куп'янською ОДПІ було прийнято рішення від 27.09.12 р. про опис майна у податкову заставу, що перебуває у власності платника податків ТОВ «Вулкан-Полімер», а у разі, якщо на момент складання акта опису майно відсутнє або його балансова вартість менша суми податкового боргу, - також того майна, права власності на яке останній набуде у майбутньому.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції послався на п. 20.1.17 ст. 20 ПК України, де визначено, що органи ДПС мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу. Також в постанові суду зазначено, що ПК України визначає особливий порядок накладення адміністративного арешту на кошти на рахунку платника податків. Згідно п. 94.4 ст. 94 ПК України арешт може бути накладений органом ДПС на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків. Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу ДПС до суду (п. 94.6.2 ст. 94 ПК України). Аналогічна норма міститься у п. 7.1 Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1398 від 07.11.11 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.01.12 р. за № 9/20322.

Таким чином реалізація права податкового органу на застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків може здійснюватися виключно шляхом безпосереднього звернення до адміністративного суду з позовом про накладення арешту на кошти на рахунку платника податків. У цьому разі рішення керівника податкового органу або його заступника не приймається. Відповідно п. 94.1 ст. 94 ПК України адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції зазначив, що арешт коштів на рахунку платника податків є різновидом адміністративного арешту, який застосовуються виключно на підставі рішення суду (на відміну від адміністративного арешту іншого майна, який здійснюється за рішенням керівника податкового органу). Разом з тим, підстави його застосування, що визначені п. 94.2 ст. 94 ПК України, є загальними як для керівника податкового органу так і для суду. Так, згідно п. 94.2 ст. 94 ПК України арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, а також у разі відсутності РРО, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків в органі ДПС, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.

Положення п. 94.2 ст. 94 ПК України кореспондуються із нормами Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, відповідно п. 3.1 якого арешт майна може бути застосований, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; відсутні документи, що підтверджують державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців відповідно до закону, дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, сертифікати відповідності реєстраторів розрахункових операцій; відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу; у разі відмови платника податків (його посадових осіб або осіб, які здійснюють готівкові розрахунки та/або проводять діяльність, що підлягає ліцензуванню та/або патентуванню) від проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки), передбаченої абз. 1 п. 20.1.5 ст. 20 розділу I Кодексу, або ненадання для перевірки документів, їх копій (за умови наявності таких документів).

Оскільки позивач не довів належним чином наявності обставин, передбачених п. 94.2 ст. 94 ПК України, а наявність у відповідача податкового боргу та вручення йому податкової вимоги не є безумовною підставою для застосування адміністративного арешту коштів на рахунку, суд першої інстанції зазначив, що адміністративний арешт не є виключним та єдиним способом погашення податкового боргу і винятковість адміністративного арешту законодавець чітко пов'язує із обставинами, визначеними п. 94.2 ст. 94 ПК України. При цьому суд першої інстанції погодився з посиланням позивача на те, що за умови відсутності майна, за рахунок якого можливо погашення податкового боргу, положення п. 20.1.17 ст. 20 ПК України надає право податковому органу звертатися до суду з позовом про накладення арешту на кошти платника податків. Разом з тим, реалізація цього права можлива лише за умови дотримання підстав, встановлених п. 94.2 ст. 94 ПК України.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги Куп'янської ОДПІ є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

В апеляційній скарзі позивач наполягає на безпідставному посиланні суду першої інстанції на положення п. 94.4 ст. 94 ПК України, оскільки в п. 94.2 наведеної норми не встановлена виключність (а лише передбачена можливість) застосування арешту майна за наявності перелічених цим пунктом обставин, а перелік обставин, передбачених п. 94.2 ст. 94 ПК України є додатковим до обставин, вказаних в п. 20.1.17 ст. 20 ПК України, за яких податковий орган може звертатися до суду щодо накладання арешту на кошти, що находяться на рахунках платника податків.

Колегія суддів вважає необхідним зазначити, що відповідно п. 94.1 ст. 94 ПК України адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом. За змістом п. 94.4 наведеної норми арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків. А згідно абз. 2 п. 94.6.2 ст. 94 Кодексу арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду. Отже, арешт коштів на рахунку платника податків є різновидом адміністративного арешту, який застосовуються виключно на підставі рішення суду (на відміну від адміністративного арешту іншого майна, який здійснюється за рішенням керівника податкового органу).

В п. 94.2 ст. 94 ПК України вказані обставини, з якими пов'язується право на застосування адміністративного арешту майна. Відповідно п. 20.1.17 ст. 20 ПК України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Разом з тим, арешту коштів та інших цінностей такого платника податків, що знаходяться в банку, передує ряд заходів, визначених Главою 9 ПК України, які слід вжити податковому органу з метою забезпечення виконання платником податків свої зобов'язань, в тому числі встановлення майна та інших цінностей такого платника податків, що можуть стати джерелами погашення податкових зобов'язань платника податків, передача такого майна у податкову заставу та накладення адміністративного арешту на майно. Проте відсутність у позивача майна унеможливлює виконання покладених на Куп'янську ОДПІ функцій щодо забезпечення виконання платником податків своїх зобов'язань щодо погашення податкового боргу. Відповідно п. 19-1.1.19 ст. 19 ПК України до функцій органів державної податкової служби належить організація роботи та здійснення контролю за застосуванням арешту майна платника податків, що має податковий борг.

Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність встановлених п. 20.1.17 ст. 20 ПК України підстав для накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача, що знаходяться на рахунках у банках. При цьому колегія суддів вважає невірними висновки суду першої інстанції, що у випадку не встановлення судом обставин, визначених п. 94.2 ст. 94 ПК України, наявність у відповідача податкового боргу за умови відсутності майна не є належною підставою для застосування адміністративного арешту коштів на рахунках у банку, оскільки застосування адміністративного арешту коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу ДПС до суду (п. 94.6.2 ст. 94 ПК України). Таким чином, реалізація права податкового органу на застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків може здійснюватися виключно шляхом безпосереднього звернення до адміністративного суду з позовом про накладення арешту на кошти на рахунку платника податків

За приписами п. 20.1.17 ст. 20 ПК України визначено право податкового органу звертатися до суду з вимогою накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, який має податковий борг, за наявності наступних підстав: відсутність майна; балансова вартість майна менша суми податкового боргу; майно не може бути джерелом погашення податкового боргу. Отже, підстави, встановлені наведеною нормою, є спеціальними нормами, виключно для накладення адміністративного арешту рішенням суду (судом) (на відміну від адміністративного арешту іншого майна, який здійснюється за рішенням керівника податкового органу), та не встановлюють інших обмежень щодо накладення арешту коштів на рахунку платника податків, який має податковий борг.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову Куп'янської ОДПІ про накладення арешту на розрахункові рахунки ТОВ «Вулкан-Полімер».

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 28.02.13 р. по справі № 820/1077/13-а прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому вона підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.02.13 р. по справі № 820/1077/13-а - задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.02.13 р. по справі № 820/1077/13-а - скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби.

Накласти арешт на розрахункові рахунки ТОВ «Вулкан-Полімер» № 26001000130090 у філії АТ «УКРЕКСІМБАНК», м. Харків, МФО 351618 та № 26008000171576 в ПУАТ «ФІДОБАНК», МФО 300175 в межах суми боргу - 7996,69 грн.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий (підпис) Н.С. Водолажська

Судді (підпис) Ю.М. Філатов

(підпис) Л.В. Тацій

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ

Суддя

Харківського апеляційного

адміністративного суду Н.С. Водолажська