Ухвала суду № 33546614, 21.05.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2013 р.Справа № 820/1696/13-а

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Водолажська Н.С.,

Суддя Філатов Ю.М., Суддя Тацій Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.04.2013р. по справі № 820/1696/13-а

за позовом Приватного акціонерного товариства Фірма «Харківхім»

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ПАТ «Харківхім», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 28.02.13 р. № 0000712210 про збільшення грошових зобов'язань по ПДВ в сумі 123056,0 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 61528,0 грн., № 0000722210 про збільшення грошових зобов'язань по податку на прибуток в сумі 703,0 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 175,75 грн. та № 0000732210 про збільшення грошового зобов'язання по ПДВ в сумі 670,0 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 335,0 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09.04.13 р. по справі № 820/1696/13-а позов був задоволений в повному обсязі.

Відповідач не погодився з судовим рішенням та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.04.13 р. по справі № 820/1696/13-а та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.

Позивач письмові заперечення на апеляційну скаргу не подав.

Сторони по справі в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причину неявки не повідомили.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що підставою для прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень є акт № 615/2210/01883059 від 18.02.13 р. виїзної планової документальної перевірки підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.11 р. по 30.09.12 р., в якому зафіксовані порушення вимог п. 14.1.27, п. 14.1.36 ст. 14, п. 138.8, п. 138.1.1, п. 138.2 ст. 138 ПК України, які призвели до заниження податку на прибуток за 1-кв. 2012 р. на загальну суму 703,0 грн.; ст. 185, ст. 189, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, ст. 201 ПК України, п. 1.20.2, п. 1.20.5 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», які призвели заниження ПДВ за лютий 2012 р. на суму 670,0 грн., заниження ПДВ за рахунок застосування звичайної ціни становить 123056,0 грн., в т.ч. за жовтень 2011 р. - 3468,0 грн., за листопад 2011 р. - 16316,0 грн., за грудень 2011 р. - 2642,0 грн., за січень 2012 р. - 6230,0 грн., за лютий 2012 р. - 3155,0 грн., за березень 2012 р. - 10702,0 грн., за квітень 2012 р. - 17488,0 грн., за травень 2012 р. - 16015,0 грн., за червень 2012 р. - 7049,0 грн., за липень 2012 р. - 18924,0 грн., за серпень 2012 р. на суму 7933,0 грн.

Виявлені порушення відповідач пов'язує з безпідставним віднесенням до витрат витрати по операціям з ТОВ «Геосат плюс», оскільки за наявною інформацією у даного підприємства відсутня можливість реального здійснення господарської діяльності.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції процитував зміст п. 14.1.27, п. 14.1.36, п. 14.1.181 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.7, п. 201.8, п. 201.10 ст. 201 ПК України, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», назвавши це системним аналізом вказаних норм, і вказав на те, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

В постанові суду зазначено, що на користь позивача на підставі видаткових накладних від 01.02.12 р. № ГП-0000094 на суму 3142,32 грн., № ГП-0000096 на суму 189,12 грн., № ГП-00000096 на суму 686,88 грн. ТОВ «ГЕОСАТ ПЛЮС» був поставлений товар на загальну суму 4018,32 грн. і позивачу були надані податкові накладні № 1 від 01.02.12 р., № 2 від 01.02.12 р., № 3 від 01.02.12 р. З отриманий товар були сплачені кошти в сумі 4018,32 грн. платіжним дорученням № 119 від 01.02.12 р.

На момент виписування видаткових та податкових накладних ТОВ «ГЕОСАТ ПЛЮС» пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, перебував на обліку в органах ДПС та мав Свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ.

Транспортування товару здійснювалось автомобілем, який належить позивачу, що підтверджується копією технічного паспорту на автомобіль та доданими до матеріалів справи копією подорожнього листа № 067246. В подальшому придбаний товар був реалізований позивачем на користь ВАТ «Вовчанський агрегатний завод» на підставі договору № 29 від 10.01.11 р., що підтверджується видатковими накладними від 02.02.12 р. № 203 та № 202 та довіреність на отримання ТМЦ № 159 від 02.02.12 р. По даній операції позивачем були виписані податкові накладні від 02.02.12 р. № 214 і № 211, які зареєстровані в державному реєстрі та включені до податкових зобов'язань відповідного періоду.

Позивач виконав вимоги Кодексу, сплативши ПДВ в ціні товару, придбаного у безпосереднього постачальника, який, в свою чергу, виконав вимоги п. 201.10 ст. 201 Кодексу і видав позивачу, належним чином оформлену податкову накладну на визначені та сплачені позивачем суми податку. Враховуючи викладене, позивачем були дотримані вимоги чинного законодавства, зокрема, Податкового та Цивільного кодексів України, та правомірно включено до складу податкового кредиту податкові накладні, отримані від ТОВ «ГЕОСАТ ПЛЮС».

Також в постанові суду першої інстанції наведений зміст окремих пунктів ст. 138, ст. 139, п. 140.1 ст. 140, ст. 141 ПК України і вказано, що видаткові та податкові накладні були складені ТОВ «ГЕОСАТ ПЛЮС» відповідно вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а всі витрати, які були включені позивачем до складу валових витрат по операціях ТОВ «ГЕОСАТ ПЛЮС», підтверджені документально належним чином та були здійсненні для провадження господарської діяльності позивача. Фактична сплата за товар підтверджується платіжними документами. Наведене свідчить про те, що позивач правомірно включив до податкового кредиту суми, які підтверджені первинними документами бухгалтерського та податкового обліку у зв'язку з придбанням позивачем товарів, які в свою чергу були використані останнім в оподатковуваних операціях у межах господарській діяльності.

За таких підстав суд першої інстанції дійшов висновку про те, що наявні підстави для скасування податкових повідомлень-рішень від 28.02.13 р. № 0000722210 та № 0000732210.

Також порушення позивачем податкового законодавства відповідач пов'язує з формуванням податкового кредиту по ПДВ по операціям з ТОВ «Палітра 94», СУБП «КЕФ.ЛТД», ТОВ «Артколор», ТОВ «Торговельний дім «Синтез», ТОВ «Напатум трейд» та ТОВ «Юніфарб» в результаті застосування «звичайних цін» в сумі 123056,0 грн. по поставкам лакофарбової продукції.

Задовольняючи позов в цій частині, суд першої інстанції дослідив укладені позивачем з ТОВ «Палітра 94» договір поставки № 04/04 від 04.01.11 р., з СУБП «КЕФ.ЛТД» договір купівлі-продажу № 25 від 28.01.11 р., з ТОВ «Артколор» субдилерський договір № 4 від 04.03.11 р., з ТОВ «Торговельний дім «Синтез» договір купівлі-продажу № 1-11кр/001 від 29.12.11 р., з ТОВ «Напатум трейд» договір поставки № 10 від 24.02.12 р.

Для співставлення рівня звичайної ціни відповідачем були взяті дані імпортера вказаної продукції ТОВ «Торговий дім «ЛК-Україна». Ціна імпортованої ТОВ «Торговий дім «ЛК-Україна» продукції значно нижча ніж та, за якою АТ фірма «Харківхім» придбає її у ТОВ «Палітра 94», СУБП «КЕФ.ЛТД», ТОВ «Артколор», ТОВ «Торговельний дім «Синтез», ТОВ «Напатум трейд» та ТОВ «Юніфарб». За рахунок застосування «звичайних цін» встановлено завищення податкового кредиту в сумі 123056,0 грн. При цьому реальність проведених операцій не заперечувалася, але робить висновок про застосування рівня звичайних цін до правовідносин позивача з вказаними контрагентами за період з 01.10.11 р. року по 30.09.12 р.

В обґрунтування висновків судового рішення в цій частині суд першої інстанції послався на положення п. 198.3 ст. 198 ПК України, де зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Порядок застосування звичайної ціни, виходячи з приписів п. 2 розділу XIX «Прикінцеві положення» та п. 8 Підрозділу 10 Розділу ХХ ПК України, врегульовані п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який діє до 01.01.2013р. В силу приписів наведеної норми якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Згідно п. 1.20.2 ст. 1 цього ж Закону для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Відповідно п. 1.20.8 наведеної норми обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абз. 1 п. 1.20.1. Аналогічний обов'язок щодо доведення правомірності та обґрунтованості доводів, які стали підставами для винесення спірного рішення покладено на відповідача як суб'єкта владних повноважень ч. 2 ст. 71 КАС України.

З акту перевірки № 615/2210/01883059 від 18.02.2013 р. вбачається, що в обґрунтування визначення рівня «звичайної ціни» відповідачем покладений висновок про те, що АТ фірма «Харківхім» придбає товар (лакофарбова продукція) у постачальників за надто високими цінами. Проте відповідачем не наведені фактичні дані, які б засвідчували наявність співставних умов придбання товару (лакофарбова продукція) позивачем АТ фірма «Харківхім», та придбання продукції цього ж найменування іншими особами, а саме: кількість (обсяг) товарів, строки виконання зобов'язань, умови платежів, умови поставок, надбавки чи знижки до ціни, тощо.

Отже, що при визначенні рівня звичайних цін відповідач діяв не у спосіб, визначений п. 1.20.2 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки не використовував інформацію про укладені на момент продажу такого товару договори з ідентичними (однорідними) товарами у співставних умовах. Висновки відповідача в акті перевірки про те, що митна вартість товару є його звичайною ціною, не ґрунтується на приписах законодавства, жодною нормою якого не передбачено, що митна вартість товару, яка визначається для товарів, що ввозяться на митну територію України, є звичайною ціною для такого товару, який реалізується на території України. Застосування для визначення рівня звичайних цін інших правил не передбачено чинним законодавством.

За інформацією, отриманою від контрагентів позивача, суд першої інстанції встановив, що ці підприємства не є контрагентами ТОВ «Торговий дім «ЛК - Україна», за ВМД, які зазначені у додатку № 6.1 до акту перевірки № 615/2210/01883059 від 18.02.13 р., товар не отримували, не є пов'язаними особами з ТОВ «Торговий дім «ЛК - Україна», товар реалізовувався за прайс-листами. Таким чином, при визначенні зобов'язань з ПДВ і визначенні бази оподаткування позивач правомірно виходив з договірної вартості товарів. Той факт, що зазначена ціна не відповідає звичайній, податковим органом не доведено.

Наведене стало підставою для задоволення позову в цій частині.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки доводи апеляційної скарги їх не спростували.

Зважаючи на те, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 09.04.13 р. по справі № 820/1696/13-а прийнята з дотриманням вимог чинного законодавства, колегія суддів не виявила підстав для її скасування.

Керуючись ст. ст. 160, 165, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.04.2013р. по справі № 820/1696/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.04.2013р. по справі № 820/1696/13-а за позовом Приватного акціонерного товариства Фірма «Харківхім» до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий (підпис) Н.С. Водолажська

Судді (підпис) Ю.М. Філатов

(підпис) Л.В. Тацій

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ

Суддя

Харківського апеляційного

адміністративного суду Н.С. Водолажська