Ухвала суду № 33546183, 04.06.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2013 р.Справа № 816/1644/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бондара В.О.

Суддів: Донець Л.О. , Кононенко З.О.

за участю секретаря судового засідання Попової С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Хорольської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16.04.2013р. по справі № 816/1644/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Дитяче та спеціальне харчування""

до Хорольської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

29 березня 2013 року, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Дитяче та спеціальне харчування" ( далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Хорольської МДПІ ( далі - відповідач) про визнання нечинними та скаскасування податкових повідомлень-рішень від 22 березня 2013 року № 0000102200 та № 0000092200.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.04.2013 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Дитяче та спеціальне харчування" до Хорольської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено.

Визнано протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Хорольської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 22 березня 2013 року № 0000102200.

Визнано протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Хорольської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 22 березня 2013 року № 0000092200.

Стягнено з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Дитяче та спеціальне харчування" (ідентифікаційний код 34865327) витрати зі сплати судового збору в розмірі 663 (шістсот шістдесят три) грн. 80 коп.

Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що вважає постанову суду першої інстанції незаконною та необґрунтованою у зв»язку з неповним з»ясуванням судом, обставин, що мали значення для справи та невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, вивчивши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що податкові повідомлення-рішення від 22 березня 2013 року № 0000102200 та № 0000092200 є правовими актами індивідуальної дії, які відповідно до повноважень суду, встановлених частиною 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, визнаються судом протиправними і скасовуються, суд вважає за необхідне згідно з частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог: визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Хорольської МДПІ від 22 березня 2013 року № 0000102200 та № 0000092200.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що що ТОВ "Торговий Дім "Дитяче та спеціальне харчування" 23 березня 2007 року зареєстроване як юридичну особу (ідентифікаційний код 34865327) Державним реєстратором Хорльської РДА. Позивач перебуває на податковому обліку в Хорольскій МДПІ та є платником податку на додану вартість.

У період з 19 лютого 2013 року по 27 лютого 2013 року проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань формування податкового кредиту та валових витрат по ТОВ "Євро-Транс 2007" за період з 01 жовтня 2011 року по 30 червня 2012 року.

За результатами перевірки 06 березня 2013 року складено акт № 89/22/34865327 (том І а.с. 11-37).

На підставі акта перевірки від 06 березня 2013 року № 89/22/34865327 податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 22 березня 2013 року № 0000102200, яким позивачу збільшено податкові зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 37591,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 6925,25 грн. (а.с. 10) та № 0000092200, яким позивачу збільшено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на суму 17491,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 4372,75 грн. (а.с. 9).

Щодо податкових повідомлень -рішеннь Хорольської МДПІ від 22 березня 2013 року № 0000102200 та № 0000092200, колегія суддів зазначає:

Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п.1 ст. 11 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність. Фінансову звітність підписують керівник та бухгалтер підприємства.

Відповідно до п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України визначено, що доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Підпунктом 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України визначено, що інші доходи включають, зокрема, вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Згідно вимог пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України 138.1. витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "Торговий Дім "Дитяче та спеціальне харчування" (Замовник) та "Євро-Транс 2007" (Експедитор) 31 травня 2011 року укладено договір про надання транспортних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжміському сполученні № 3 (том І а.с. 52-55) згідно умов якого Експедитор зобов'язується за винагороду здійснювати автомобільні перевезення вантажу міжміського сполучення з метою забезпечення всіх своїх транспортних потреб. Пунктом 1.2 цього договору передбачено, що Експедитор здійснює перевезення власним та найманим вантажним транспортом.

Пунктом 2.2 Договору про надання транспортних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжміському сполученні від 31 травня 2011 року № 3 визначено, що конкретні умови за кожним замовленням обумовлюються в Заявці.

На підставі вищевказаного договору контрагентом позивача ТОВ "Євро-Транс 2007" надано транспортні послуги, а позивачем належним чином їх оплачено.

Також, як вбачається з матеріалів справи, копіями виписок банка з розрахункового рахунка позивача, які наявні в матеріалах справи, підтверджено, що на підставі рахунків позивач оплатив визначені у цих документах послуги шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Експедитора, що не заперечується відповідачем, а на підставі накладних, видаткових накладних, ТТН та актів надання послуг належним чином завірені копії яких містяться в матеріалах справи, отримав транспортні послуги від свого контрагента.

Для документального оформлення виконання Договору про надання транспортних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжміському сполученні від 31 травня 2011 року № 3 ТОВ "Євро-Транс 2007" складено податкові накладні. Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено позивачем до складу свого податкового кредиту та відображено у податкових деклараціях з податку на додану вартість, а також враховано при формуванні витрат.

ТОВ "Євро-Транс 2007" зареєстровано як юридичну особу державним реєстратором виконавчого комітету Полтавської міської ради 04 лютого 2010 року (свідоцтво про державну реєстрацію серії А00 № 791540 (том І а.с. 56)). Довідкою Головного управління статистики у Полтавській області серії АА № 428453, зокрема, визначено перелік видів господарської діяльності зазначеного підприємства: діяльність автомобільного вантажного транспорту (КВЕД 60.24.0), транспортне оброблення вантажів (КВЕД 63.11.0), організація перевезення вантажів (КВЕД 63.40.0).

Актами надання послуг, видатковими накладними, копіями довіреностей на право отримання ТМЦ та ТТН підтверджено факт отримання транспортних послуг від ТОВ "Євро-Транс 2007".

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом (ТОВ "Євро-Транс 2007") підтверджується договором, видатковими та податковими накладними, рахунками, копіями довіреностей на право отримання ТМЦ, виписками з розрахункового рахунка позивача, актами надання послуг, ТТН, в зв'язку із чим наявність наведених доказів суд вважає достатньою підставою для визнання факту отримання послуг з транспортних перевезень від ТОВ "Євро-Транс 2007" реальним.

Як вбачається з матеріалів справи, вищезазначена угоди виконана в повному обсязі, сторони претензій та зауважень один до одного не мають, а отже, підстави для визнання правочину між вказаними суб'єктами господарювання неправомірними - відсутні.

Посилання податкового органу на наявність акта про неможливість проведення зустрічної звірки від 14 грудня 2012 року № 1423/22-6/36984486 відносно контрагента позивача, в якому вказано на відсутність факту реального вчинення господарських операцій за спірний період з мотивів відсутності у підприємства трудових ресурсів та транспортних засобів, не може свідчити про неможливість фактичної поставки товару та надання послуг позивачу оскільки такі обставини не підтверджені належними доказами та спростовуються наявними в матеріалах справи первинними документами.

Господарська діяльність контрагента позивача не вимагає від нього безумовної наявності виробничих активів, матеріалів, обладнання. Трудові та виробничі ресурси можуть залучатися за необхідністю на підставі цивільно-правових та господарських угод. Тим більше, відповідачем в акті перевірки не наведено доказів неможливості проведення господарських операцій з урахуванням просторових та часових факторів, економічних чинників; відсутності руху активів у процесі здійснення господарських операцій; відсутності зміни стану та структури активів, зобов'язань чи власного капіталу сторін правочинів; отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цих операцій в іншій спосіб; отримання позивачем робі (послуг) від іншої особи ніж сторона за правочином.

Аналізуючи наявні у справі докази, надані на підтвердження правомірності здійснення господарської діяльності та ведення бухгалтерського обліку позивачем, суд дійшов висновку, що первинна документація бухгалтерської та фінансової звітності, складена на виконання вищевказаних договорів між позивачем та його контрагентом, що стала підставою для формування податкового кредиту та витрат позивача, оформлена належним чином, із акта перевірки випливає, що порушень при її оформленні відповідачем у ході проведення перевірки не виявлено.

Також, колегія суддів зазначає, що контрагент позивача на момент укладення договорів, оформлення первинних документів та складення податкових накладних значився у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що не заперечувалось сторонами в судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи.

Посилання податкового органу в акті перевірки на нікчемність правочинів, що укладені між ТОВ "Торговий Дім "Дитяче та спеціальне харчування" та ТОВ "Євро-Транс 2007"колегія суддів вважає неправомірними, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 204 Цивільного кодексу України, згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Суд зазначає, що головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Відповідно до ч.1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Аналіз викладеного свідчить, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідачем не надано доказів, а так само не встановлено і судом, фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та ТОВ "Євро-Транс 2007" правочинів.

Таким чином, відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагентів, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Крім того,колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що посилання контролюючого органа на частини 1, 5 статті 203, частини 1, 2 статті 215, статтю 216 Цивільного кодексу України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податків (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновкам суду першої інстанції, що податкові повідомлення-рішення від 22 березня 2013 року № 0000102200 та № 0000092200 є правовими актами індивідуальної дії, які відповідно до повноважень суду, встановлених частиною 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, визнаються судом протиправними і скасовуються, суд вважає за необхідне згідно з частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог: визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Хорольської МДПІ від 22 березня 2013 року № 0000102200 та № 0000092200.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.

З огляду на вищезазначене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Хорольської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16.04.2013р. по справі № 816/1644/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Бондар В.О.Судді Донець Л.О. Кононенко З.О.

Повний текст ухвали виготовлений 10.06.2013 р.