Ухвала суду № 33546137, 21.05.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2013 р.Справа № 820/1144/13-а

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Водолажська Н.С.,

Суддя Філатов Ю.М., Суддя Тацій Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.03.2013р. по справі № 820/1144/13-а

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби № 0007921702 від 17.08.12 р. про збільшення грошового зобов'язання по ПДВ в сумі 18905,0 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 4726,25 грн. і № 0008431702 від 12.10.12 р. про застосування штрафних санкцій в розмірі 4726,25 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27.03.13 р. по справі № 820/1144/13-а позов був задоволений в повному обсязі.

Відповідач не погодився з судовим рішенням і подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.03.13 р. по справі № 820/1144/13-а та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.

Позивач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, де наполягає на законності судового рішення, просить залишити йог без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що підставою для прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень є акт № 1213/17-207/НОМЕР_3 від 04.07.12 р. (а.с.12-30) документальної позапланової перевірки підприємця з питань взаємовідносин з ТОВ «Металург-2010» за грудень 2011 р., в якому зафіксовані порушення платником податків вимог ст. 185, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПК України, які призвели до завищення податкового кредиту по ПДВ за грудень 2011 р. на суму 18905,0 грн.

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач подав скарги до ДПС у Харківській області від 27.09.2012р. та від 19.11.12 р. За результатами розгляду скарги від 27.09.12 р. ДПС у Харківській області було прийнято рішення № 2287/Б/10.2-17 від 22.11.12 р. (а.с.41-43), яким податкове повідомлення-рішення № 0007921702 від 17.08.12 р. було залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення. В подальшому, не погоджуючись із рішенням ДПС у Харківській області, позивач подав до ДПС України повторну скаргу від 03.12.12 р. (а.с.44-48) на податкові повідомлення-рішення № 0007921702 від 17.08.12 р. та № 0008431702 від 12.10.12 р. і рішення ДПС у Харківській області № 2287/Б/10.2-17 від 22.11.12 р. За результатами розгляду повторної скарги ДПС України прийняло рішення № 3613/0/141-12/Д110-2315 від 26.12.12 р. (а.с.50-53), яким податкові повідомлення-рішення № 0007921702 від 17.08.12 р. та № 0008431702 від 12.10.12 р. і рішення ДПС у Харківській області № 2287/Б/10.2-17 від 22.11.12 р. були залишені без змін, а повторна скарга позивача без задоволення.

Виявлені порушення позивачем податкового законодавства відповідач пов'язує з безпідставним формуванням податкового кредиту по ПДВ по операціям з ТОВ «Металург-2010», оскільки за інформацією, отриманою від ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова Харківської області ДПС, не було неможливості провести зустрічну звірку, згідно декларації по ПДВ від 20.01.12 р. було визначено податкове зобов'язання на суму 5037671,0 грн., був поданий уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань та податкового кредиту від 17.02.12 р. на 437311,0 грн. та на 4987605,0 грн. відповідно. Також були виявлені порушення пр. здійсненні операцій ТОВ «Металург-2010» з його контрагентами по ланцюгу до виробника товарів. Також за твердженням відповідача вказане підприємство не має трудових ресурсів, майнових фондів та транспортних засобів. За таких підстав був зроблений висновок про те, що наявні ознаки відсутності факту реального здійснення господарської діяльності, безтоварності операцій позивача з даним контрагентом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції вказав на те, що інших обставин щодо здійснення господарської діяльності та мотивів для висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства при вчиненні правочинів із ТОВ «Металург-2010», відповідачем в акті перевірки № 1213/17-207/НОМЕР_3 від 04.07.12 р. не вказано.

Також суд першої інстанції навів зміст п. 198.1, п. 198.2, п. 98.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПК України, ст. 1, ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 3 ГК України і зазначив, що на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Податкові накладні, що були складені контрагентом позивача, відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», тобто містять такі обов'язкові реквізити, як: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис. Таким чином, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги первинні документи, які складені відповідно до норм чинного законодавства.

В постанові суду першої інстанції вказано, що на підтвердження реальності здійснення господарських операції за період, що перевірявся, позивачем були надані договір поставки № 7 від 01.12.11 р. з додатком № 1 (а.с. 69-71); видаткові накладні № 0512-10 від 05.12.11 р., № 0912-15 від 09.12.11 р. (а.с.72-73); рахунки-фактури № 0512-10 від 05.12.11 р., № 0912-15 від 09.12.11 р. (а.с.74-75); платіжні доручення від 10.01.12 р. та від 12.01.12 р. (а.с. 78-79); податкові накладні № 232 від 05.12.11 р. та № 233 від 09.12.11 р. (а.с. 76-77), а також первинні документи, що підтверджують подальше використання товарів у господарській діяльності ФОП ОСОБА_1 (а.с. 82-118). Наявність вказаних документів у підприємця на час проведення перевірки відповідач не спростував.

Дослідивши первинні документи, суд першої інстанції встановив, що надані позивачем документи бухгалтерського обліку не містять дефектів форми та змісту, які могли б спричинити втрату ними юридичної сили та доказовості, вчинені позивачем господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту. Враховуючи, що для підтвердження права на формування податкового кредиту достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних, був зроблений висновку про те, що позивачем були дотримані вимоги чинного законодавства та правомірно включені до складу податкового кредиту податкові накладні, отримані від контрагента фінансово-господарських операцій.

Суд першої інстанції також зазначив, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25.06.12 р. по справі № 2а-3961/12/2070, яка набрала чинності, дії Індустріальної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС (яка є правонаступником ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова Харківської області ДПС) по проведенню зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Металург-2010» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за грудень 2011 р., за наслідками якої був складений акт № 344/23-30/37365818 від 29.02.12 р., визнані неправомірними. За таких обставин, викладені ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС в акті перевірки ФОП ОСОБА_1 № 1213/17-207/НОМЕР_3 від 04.07.12 р. відомості та висновки не підтверджують відсутності факту реального вчинення господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

У зв'язку із визнанням у судовому порядку неправомірними дій податкового органу щодо проведення перевірки контрагента позивача, викладені в акті перевірки висновки та обставини здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Металург-2010», не мають правового значення.

Крім того, суд першої інстанції навів правову позицію Верховного суду України, викладену у рішенні від 31.01.11 р. по справі № 21-42а10, відповідно до якої виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства та сплатою податку до бюджету іншими суб'єктами господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо декларування чи сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови та має необхідні документальні підтвердження його розміру. Платник податку не повинен відповідати за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню.

Відповідно ч. 1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

Колегія суддів також вважає доцільним зауважити, що обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес» АД проти Болгарії від 22.01.09 р судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку зазначеного рішення Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Враховуючи вищенаведені обставини, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не порушені вимоги ст. 198, ст. 201 ПК України, правомірно сформована сума податкового кредиту та включені до його складу податкові накладні, отримані від контрагента, а тому позов підлягає задоволенню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки доводи апеляційної скарги їх не спростували.

Зважаючи на те, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 27.03.13 р. по справі № 820/1144/13-а прийнята з дотриманням вимог чинного законодавства, колегія суддів не виявила підстав для її скасування.

Керуючись ст. ст. 160, 165, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.03.2013р. по справі № 820/1144/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.03.2013р. по справі № 820/1144/13-а за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий (підпис) Н.С. Водолажська

Судді (підпис) Ю.М. Філатов

(підпис) Л.В. Тацій

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ

Суддя

Харківського апеляційного

адміністративного суду Н.С. Водолажська