Рішення № 33545429, 02.09.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 30/81/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

69000, м. Запоріжжя, вул. Тюленіна, 21/ Шаумяна,4.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.09.2013 Справа № 908/2479/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізька пивна компанія" (69002, м. Запоріжжя, вул. Героїв Сталінграду/вул. Грязнова, 40/7, прим. 37)

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (71504, АДРЕСА_1)

про стягнення 22430,53 грн.,

Суддя Кагітіна Л.П.

За участю представників сторін:

від позивача: Вишнепольська О.І., довіреність № б/н від 27.05.2013 р.;

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 19.07.2013 р. звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Запорізька пивна компанія" з позовною заявою про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 22430,53 грн. заборгованості за договором поставки продукції № ЗПК-ЄФ-0320 від 01.06.2011 р.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на приписи ст.ст. 526, 611, 615 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та на умови укладеного сторонами договору поставки продукції № ЗПК-ЄФ-0320 від 01.06.2011 р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 19.07.2013 р. порушено провадження у справі № 908/2479/13, присвоєно справі номер провадження № 30/81/13, розгляд якої призначено на 14.08.2013 р. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи.

Ухвалою суду від 14.08.2013 р. у зв'язку із неявкою відповідача та неподанням сторонами витребуваних документів розгляд справи відкладено на 02.09.2013 року.

За клопотанням представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Представник позивача у судовому засіданні 02.09.2013 р. підтримав позовні вимоги у повному обсязі та надав пояснення щодо обставин справи.

Відповідач у жодне судове засідання за викликом не з'явився, витребуваних судом документів не надав, про причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до пунктів 3.9.1., 3.9.2., 3.9.3. постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. У випадку нез'явлення представника відповідача за викликом господарського суду останній має право відкласти розгляд справи, вжити заходів, передбачених п. 5 ст. 83 або ст. 90 ГПК України, чи прийняти рішення за відсутності цього представника.

Як свідчать матеріали справи, ухвалу господарського суду від 19.07.2013 р. про порушення провадження у справі та призначення судового засідання на 14.08.2013 р. було надіслано на адреси сторін, зазначені в позовній заяві, 22.07.2013 р. (згідно вихідного штемпелю канцелярії господарського суду Запорізької області), тобто в строки, визначені ст.87 ГПК України. Відповідачу кореспонденція направлена на адресу, зазначену у позовній заяві: 71504, АДРЕСА_1.

До того ж, згідно долученого до матеріалів справи повідомлення про вручення поштової кореспонденції рекомендований лист, направлений судом на адресу відповідача, вручено відповідачу особисто 25.07.2013 р. Тобто, про час та місце слухання даної справи відповідач був обізнаний. На час судового засідання 02.09.2013 р. ухвалу про відкладення розгляду справи від 14.08.2013 р. підприємством зв'язку на адресу суду не повернуто.

Направлення на адресу відповідача ухвали від 14.08.2013 р. про відкладення розгляду справи підтверджується реєстром на відправлення рекомендованої кореспонденції суду від 15.08.2013 р. та списком № 3882 згрупованих поштових відправлень, належним чином завірені копії яких долучені до матеріалів справи.

З огляду на викладене, суд має достатньо підстав вважати, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд в господарському суді Запорізької області даної справи.

Статтею 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при неподанні відзиву на позовну заяву і витребуваних господарським судом матеріалів справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 02.09.2013 р. справу розглянуто в межах строку, передбаченого ст. 69 ГПК України, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

01.06.2011 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Запорізька пивна компанія" (далі - постачальник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - покупець) було укладено договір поставки продукції № ЗПК-ЄФ-0320 (далі - договір), відповідно до п. 1 розділу 1 якого постачальник зобов'язується поставляти продукцію покупцю згідно замовлення покупця, а покупець - своєчасно приймати цю продукцію, оплачувати її вартість на умовах даного договору та повернути зворотну тару в строк та на умовах, передбачених даним договором. Замовлення передається постачальнику в будь-якій зрозумілій сторонам формі (електронною поштою, через торгового представника, факсимільним, телефонним зв'язком, усно тощо).

Згідно з п. 3 розділу 1 договору, продукція доставляється централізовано транспортом постачальника або, за бажанням покупця, шляхом самовивозу зі складу постачальника. Місце доставки продукції узгоджується сторонами при прийнятті замовлення. Прийняття покупцем продукції вважається підтвердженням узгодження кількості, ціни та асортименту продукції. Підтвердженням факту узгодження умов доставки продукції є підписана сторонами товарно-транспортна накладна та/або видаткова накладна. Після підписання сторонами накладної, претензії щодо кількості та якості (крім прихованих недоліків) продукції постачальником не розглядаються.

Відповідно до п. 5 розділу 1 Договору, при централізованій доставці продукції покупець (або довірена особа покупця) приймає фактичну її кількість від водія-експедитора, який здійснює її доставку, ставить круглу або штам на накладній, а у випадку відсутності чи не існування печатки або штампу, підпис та прізвище відповідальної особи своєї організації та пише на ній назву організації (право підпису накладних з боку покупця мають тільки особи, зазначені у додатку, який є невід'ємною частиною даного договору (Додаток № 1)). У випадку невиконання даного пункту договору, продукція буде вважатися прийнятою відповідними матеріально-відповідальними особами, а супровідні документи завірені відповідними печатками та штампами, при цьому покупець несе всі можливі ризики, пов'язані з прийманням продукції не матеріально - відповідальними особами самостійно.

Згідно п. 1 розділу 3 договору, продукція відпускається постачальником за вільно відпускними цінами, які зазначаються в накладній.

Пунктом 2 розділу 4 договору сторони узгодили, що ціна на окрему партію продукції вказується постачальником в накладній, яку покупець повинен розглядати як оферту з боку постачальника. Факт прийомки покупцем від постачальника (або водія-експедитора) продукції означає згоду покупця з запропонованою ціною, сумою транспортних витрат та асортиментом продукції.

Договір вступає в дію з моменту підписання і діє до 31.12.2011 р. Якщо за тридцять календарних днів до закінчення строку дії цього Договору жодна із Сторін письмово не повідомить про своє бажання розірвати цей Договір або між Сторонами не буде укладений новий Договір, останній вважається кожен раз продовженим на наступний календарний рік і на тих самих умовах. В частині зобов'язання покупця щодо оплати продукції та повернення (або відшкодування вартості ) зворотної тари, цей договір діє до моменту повного виконання зазначених зобов'язань (п. 6 розділу 1).

На виконання укладеного між сторонами договору поставки продукції № ЗПК-ЄФ-0320 від 01.06.2011 р. та згідно товарно-транспортних накладних товариством з обмеженою відповідальністю "Запорізька пивна компанія" (далі - ТОВ "Запорізька пивна компанія") було поставлено фізичній особі-підприємцю фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 продукцію на загальну суму 25014,83 грн.

Продукцію було отримано відповідачем у повному обсязі, будь-яких зауважень та претензій щодо поставленої позивачем продукції відповідач не надав.

Як вбачається з пояснень представника позивача та з долучених до матеріалів справи копій фіскальних чеків, оплата за поставлену продукцію відповідачем була здійснена частково у розмірі 7584,30 грн.

Решта боргу за поставлену продукцію в сумі 17430,53 грн. грн. залишилась несплаченою.

24.01.2013 р. сторонами було укладено договір про реструктуризацію заборгованості, яким відповідач визнав заборгованість перед позивачем в розмірі 22430,53 грн., з яких: 17430,53 грн. боргу за поставлену продукцію та 5000,00 грн. штрафу за невиконання відповідачем свого обов'язку по своєчасній оплаті отриманої продукції. Відповідач зобов'язався сплатити вказану заборгованість в строки, визначені цим договором.

Позовні вимоги ТОВ "Запорізька пивна компанія" про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 17430,53 грн. заборгованості та 5000 грн. штрафу за договором поставки продукції № ЗПК-ЄФ-0320 від 01.06.2011 р. є предметом судового розгляду у даній справі.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, вислухавши пояснення представника позивача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), згідно з якою господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань. Аналогічні норми містяться в ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Договір, укладений сторонами з дотримання вимог, необхідних для чинності правочину, у тому числі відповідно до чинних нормативно-правових актів, має обов'язкову силу для сторін. Будучи пов'язаними взаємними правами та обов'язками (зобов'язаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятись від виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як свідчать матеріали справи, позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 25014,83 грн., що підтверджується наступними товарно-транспортними накладними:

№ 990003849 від 13.07.2012 р. на суму 15427,64 грн.;

№ 990004851 від 25.07.2012 р. та суму 5598,27 грн.;

№ 990005204 від 28.07.2012 р. на суму 3988,92 грн.

Проте, відповідач оплату отриманої продукції у повному обсязі не здійснив.

Долученими до матеріалів справи фіскальними чеками підтверджується часткова оплата відповідачем отриманої продукції на суму 7584,30 грн.

Доказів погашення заборгованості за поставлену продукцію в сумі 17430,53 грн. відповідач суду не надав.

24.01.2013 р. сторонами було укладено договір про реструктуризацію заборгованості, п. 1.1. якого сторони узгодили наступне: боржник визнає та зобов'язується не оспорювати наявність у нього перед ТОВ "Запорізька пивна компанія" заборгованості за договором поставки продукції № ЗПК-ЄФ-0320 від 01.06.2011 р. в розмірі 22430,53 грн., яка складається з заборгованості за поставлену позивачем в період з 13.07.2012 р. по 28.07.2012 р., не сплачену на дату підписання цього договору боржником продукцію на загальну суму 17430,53 грн.; та штрафу за невиконання відповідачем свого обов'язку по своєчасній оплаті отриманої продукції на загальну суму 5000,00 грн. Згідно п. 1.2. договору про реструктуризацію заборгованості, позивач надає відповідачу розстрочку у погашенні заборгованості, визначеної в. п. 1.1. договору, а відповідач зобов'язується сплатити вказану заборгованість в строки, визначені цим договором.

З урахуванням викладеного, уклавши договір про реструктуризацію заборгованості, сторони фактично змінили порядок розрахунків за поставками, здійсненими за договором №ЗПК-ЄФ-0320 від 01.06.2011 р., до якого у т.ч. увійшла сума штрафу за невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором № ЗПК-ЄФ-0320. Отже, суму боргу у розмірі 22430,53 грн. відповідач визнав та зобов'язався сплатити у повному обсязі згідно узгоджених сторонами строків.

Однак, як вбачається з матеріалів справи та з пояснень представника позивача, відповідач жодним чином не виконав умови договору про реструктуризацію заборгованості від 24.01.2013 р. щодо оплати вартості поставленої продукції та штрафу, що й стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач без поважних причин не скористався правом на захист своїх інтересів, доказів належного виконання умов договору суду не надав.

Враховуючи вимоги ст. 599 ЦК України, згідно якої зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, суд вважає правомірними позовні вимоги ТОВ "Запорізька пивна компанія" про стягнення з ФОП ОСОБА_1 22430,53 грн. та задовольняє їх в повному обсязі.

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК судовий збір покладається відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 45, 33, 34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізька пивна компанія" задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (71504, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1; рахунки в установах банку не відомі) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізька пивна компанія" (69002, м. Запоріжжя, вул. Героїв Сталінграду/вул. Грязнова, 40/7, прим. 37; код ЄДРПОУ 37407653; р/р № 26008045758001 в АТ "АБ ТАСкомбанк", МФО 339500) 17430 (сімнадцять тисяч чотириста тридцять) грн. 53 коп. основного боргу, 5000 (п'ять тисяч) 00 коп. штрафу та 1720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Л.П. Кагітіна

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання. Рішення оформлено у повному обсязі та підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 05.09.2013 р.