Рішення № 33543859, 12.09.2013, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №22-ц/796/9420/2013 Головуючий у 1 інстанції - Вовк Є.І.

м. Київ Доповідач - Борисова О.В.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 вересня 2013 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді: Борисової О.В.

суддів: Ратнікової В.М., Гаращенка Д.Р.

при секретарі: Мурга М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача публічного акціонерного товариства Комерційного Банку «ПриватБанк» - Шуліки Аліни Володимирівни на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 21 травня 2013 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства Комерційного Банку «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и л а:

Позивач 20 березня 2013 року звернувся до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_3, в якому просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість в розмірі 32822,54 грн. за кредитним договором № б/н від 21 квітня 2006 року та судові витрати.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 21 травня 2013 року відмовлено в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

Судові витрати по справі у виді судового збору в сумі 328,23 грн. зараховано в дохід держави.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції представник позивача ПАТ КБ «ПриватБанк» - Шуліка А.В. подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення Дарницького районного суду м. Києва від 21 травня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 32822,54 грн.

Посилається на те що, рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Так, суд першої інстанції дійшов висновку, що договір після закінчення його терміну логнувався лише один раз до 21 квітня 2007 року. Проте, такий висновок суду с хибним, оскільки згідно п.9.1.2 умов та правил надання банківських послуг договір автоматично лонгується щоразу на той самий термін, і оскільки відповідач не звертався в банк з письмовою заявою про припинення його дії, то термін дії договору продовжувався з 21 квітня 2007 року по 21 квітня 2008 року, потім до 21 квітня 2009 року, далі до 21 квітня 2010 року, до 21 квітня 2011 року та до 21 квітня 2012 і діє по теперішній час. Таким чином, договір № б/н від 21 квітня 2006 року не є припиненим, а тому строк позовної давності не може бути пропущеним.

Апелянт зазначає, що відповідно до розрахунку заборгованості, який був долучений в якості доказу вбачається, що 01 грудня 2010 року було здійснено погашення за кредитним договором № б/н від 21 квітня 2006 року, таким чином відповідач здійснив дію, яка свідчить про визнання боргу, проте, суд першої інстанції не звернув на це не увагу і не взяв до уваги пояснення представника позивача.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив її відхилити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явились, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 21 квітня 2006 року позивач на підставі власноруч написаної заяви та відповідно до умов та правил надання банківських послуг отримав від ЗАТ КБ «Приват Банк», правонаступником якого є ПАТ «Приват Банк» кредит в розмірі 3000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 36% річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідно до п.6.5 умов та правил надання банківських послуг позичальник зобов'язаний погашати заборгованість по кредиту, процентам за його використання, за перевищення платіжного ліміту, а також сплачувати комісії на умовах, передбачених вказаним договором.

Згідно п.8.6 вказаних умов та правил при порушенні клієнтом строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань передбачених договором більше ніж на 120 днів, клієнт зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. та 5% від суми позову.

ЗАТ КБ «Приват Банк» виконав свої зобов'язання та надав кошти відповідачу, проте останній несвоєчасно та не в повному обсязі сплачує платежі за кредитним договором, що є істотним порушенням умов договору.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язань або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно з ч.2 ст.1050 та ч.2 ст.1054 ЦК України наслідками порушення боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Частиною 1 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язанні, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; заміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору у останнього виникла заборгованість, яка на 31 січня 2013 року становила 32822,54 грн. та складається з: заборгованості за кредитом в сумі 9590,72 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 21192,65 грн., штрафу (фіксована частина) в сумі 500 грн., штрафу (процентна складова) в сумі 1539,17 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанації виходив з того, що позивач не обґрунтував, чому сплата іншого вищевказаного боргу зокрема 01 грудня 2010 року є діями, які свідчать про визнання відповідачем боргу, який зазначений в позовних вимогах. Позивачем не надано письмових доказів сплати частини боргу, та щодо сплати її саме відповідачем, зокрема, і 01 грудня 2010 року, розрахунок заборгованості наданий позивачем на підтвердження факту сплати частини боргу позивачем не є належним доказом, оскільки не підписаний сторонами. Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом 20 березня 2013 року - зі спливом позовної давності, у зв'язку з чим позовна заява не підлягає задоволенню.

Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інтанції з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В заяві від 21 квітня 2006 року відповідач надав згоду на те, що заява разом із умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами складає договір між ним та банком про надання банківських послуг.

При укладенні кредитного договору сторонами були досягнуті усі істотні умови договору.

Частиною 1 та 4 ст.631 ЦК України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

У відповідності до ч.5 ст.261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

З матеріалів справи вбачається, що позивач не пропустив строк позовної давності та звернувся до суду в межах даного строку.

Згідно п.9.12 умов та правил надання банківських послуг сторони погодили, що даний договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на той же строк.

Таким чином, колегія суддів вважає, що на підставі умов кредитного договору строк його дії поновлюється кожного разу зі спливом терміну його дії.

Відповідач не звертався до банку із заявою щодо припинення дії договору, в зв'язку з чим останній свою дію на даний час не припинив.

Крім того, пунктом 9.3 умов та правил надання банківських послуг передбачено, що картрахунки відкриті на необмежений строк.

Відповідно до ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З матеріалів справи вбачається, що договір укладений між банком та відповідачем на необмежений період часу, останній продовжує користуватись коштами банку, а тому правовідносини сторін тривають і на даний час, оскільки відповідач не виконав зобов'язання перед банком.

Посилання суду першої інстанції на те, що розрахунок заборгованості не є належним доказом, оскільки не підписаний сторонами, а містить лише розчерк виконаний ручкою на останній сторінці невідомого представника невідомого банку, та печатку, на якій вказано про те, що документ дійсний тільки за підписом ОСОБА_4, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки вказаний доказ містить підпис представника банку та скріплений печаткою Філії «Розрахунковий центр» ПАТ КБ «Приват Банк», крім того, вказаний документ не повинен містити підпис іншої особи, зокрема відповідача ОСОБА_3

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат між сторонами проводиться за правилами ст. 88 ЦПК України, а тому колегія суддів вважає необхідним стягнути з відповідача на користь ПАТ КБ «Приват Банк» судові витрати по в сумі 328,22 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.218, 303, 307, 309, 313, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу представника позивача публічного акціонерного товариства Комерційного Банку «ПриватБанк» - Шуліки АліниВолодимирівни - задовольнити.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 21 травня 2013 року скасувати та ухвалити нове наступного змісту.

Позов публічного акціонерного товариства Комерційного Банку «ПриватБанк» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 на користь публічного акціонерного товариства Комерційного Банку «ПриватБанк», 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50; рахунок № 29092829003111, МФО 305299, ЄДРПОУ 14360570 заборгованість по кредитному договору № б/н від 21 квітня 2006 року в сумі 32822 грн. 54 коп. з яких: заборгованість за кредитом в сумі 9590 грн. 72 коп., заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі 21192 грн. 65 грн., штраф (фіксована частина) в сумі 500 грн., штраф (процентна складова) в сумі 1539 грн. 17 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства Комерційного Банку «ПриватБанк» судовий збір в сумі 328 грн. 22 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: